Рішення

від 25.10.2017 по справі 910/14951/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2017Справа №910/14951/17

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

за участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг Група Компаній АТЛАНТ , м. Київ

про стягнення 21 317,22 грн.

За участю представників:

від позивача: не з'явився від відповідача: від третьої особи:ОСОБА_5. не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал Страхування (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг Група Компаній АТЛАНТ (відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 21 317,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.01.2017 у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota , державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу Hyundai , державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 Позивач вказує, що ним як страховиком транспортного засобу Toyota виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 21 317,22 грн., внаслідок чого до позивача на підставі ст. 27 Закону України Про страхування та ст. 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат до відповідача як до особи, яка є відповідальною за шкоду, завдану її працівником, на підставі ст. 1172 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 порушено провадження у справі, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_4, розгляд справи призначено 20.09.2017.

15.09.2017 позивачем подано до суду заяву про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 розгляд справи, у зв'язку з неявкою учасників судового процесу, відкладено на 04.10.2017, зобов'язано сторони та третю особу надати суду докази по справі, явку учасників судового процесу визнано обов'язковою.

В судове засідання 04.10.2017 представник позивача з'явився, надав пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю надання доказів по справі, відкладено на 25.10.2017.

24.10.2017 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву та документи для долучення до матеріалів справи.

В судове засідання представник позивача не з'явився. При цьому, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал Страхування було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103043242460. Також судом враховано, що у попередньому судовому засідання представник позивача був присутній та надавав пояснення по справі.

Представник відповідача до суду з'явилась, надала пояснення по справі, позовні вимоги визнала частково, а саме надала заперечення проти вимог про відшкодування вартості ремонту кришки багажнику пошкодженого транспортного засобу в сумі 3080 грн., оскільки зі слів водія, винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, зіткнення з багажником не було, а в протоколі огляду транспортного засобу такі пошкодження не вказані.

Третя особа в судове засідання не з'явився, представника не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на неявку представника позивача та третьої особи, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні складено протокол, який долучений до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2016 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Арсенал Страхування (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Пласт (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №522/16-Т/К/05 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивачем застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом Toyota Venza , державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з п. 7 Договору одним зі страхових ризиків за договором є збитки, заподіяні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Строк дії Договору встановлено з 15.07.2016 по 14.07.2017 (п. 16 Договору).

25.01.2017 у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota , державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу Hyundai , державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 21.02.2017 у справі №3/1407/17 (провадження №760/1944/17) водія ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

03.02.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю ВіДі Автострада виставлено страхувальнику - Товариству з обмеженою відповідальністю Альфа-Пласт рахунок на оплату №ВДиС-0003966 на суму 21 317,22 грн.

Страховим актом №006.00066817-1 від 08.02.2017 позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 25.01.2017, страховим випадком та призначив до виплати страхове відшкодування за Договором у розмірі 21 317,22 грн.

09.02.2017 позивачем сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ВіДі Автострада грошові кошти в сумі 21 317,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням №60904 від 09.02.2017.

29.03.2017 відповідач отримав претензію позивача про сплату грошових коштів в сумі 21 317,22 грн., у відповідь на яку листом від 24.04.2017 відмовив у її задоволенні з тих підстав, що страховою компанією не було обґрунтовано суми виплаченого страхового відшкодування.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю підстав, на думку позивача, для стягнення з відповідача понесених ним витрат як з особи, яка відповідальна за шкоду, заподіяну її працівником.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, у справі, що розглядається, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.

Факт вини водія ОСОБА_4 підтверджується постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 21.02.2017 у справі №3/1407/17 (провадження №760/1944/17).

При цьому, Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів закріплено обов'язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особамии, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 21 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Матеріали справи (довідка про дорожньо-транспортну пригоду №3017028374911685 від 25.01.2017, довідка відповідача вих.№77-А від 23.10.2017) свідчать, що станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди 25.01.2017 транспортний засіб Hyundai , державний реєстраційний номер НОМЕР_2, експлуатувався без укладення договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому, власником вказаного транспортного засобу є Товариство з обмеженою відповідальністю Холдинг Група компаній АТЛАНТ .

Позивач в обґрунтування підстав заявлення вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг Група компаній АТЛАНТ посилається на норму частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває з організацією в трудових відносинах і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №6-229цс14 та від 21.09.2016 у справі №6-933цс16.

Як було встановлено судом, на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди 25.01.2017 третя особа, ОСОБА_4, перебував на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг Група компаній АТЛАНТ , що підтверджується наданою відповідачем довідкою вих.№78-А від 23.10.2017 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, складеного на дату 25.01.2017.

Відтак, матеріалами справи підтверджується факт наявності трудових відносин між відповідачем та третьою особою на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди 25.01.2017. При цьому, відповідачем не висловлено заперечень та не спростовано обставин виконання ОСОБА_4 своїх трудових обов'язків на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку особою, відповідальною за завдані збитки, відповідно до положень частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, є відповідач.

В судовому засіданні 25.10.2017 представник відповідача не висловила заперечень з приводу обставин, вказаних позивачем у позовній заяві, позовні вимоги визнала частково. Разом з цим, відповідачем висловлено заперечення проти вимог про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг Група компаній АТЛАНТ вартості ремонту кришки багажнику пошкодженого транспортного засобу в сумі 3080 грн.

Частинами 5, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За висновками суду, часткове визнання позову відповідачем відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Щодо заперечень відповідача проти позову в частині вимог про стягнення 3080 грн., господарський суд зазначає, що за загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок доказування, встановлений статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

На підтвердження розміру завданих збитків позивачем надано суду копію акту огляду транспортного засобу (дефектну відомість) від 26.01.2017 та копію рахунку на оплату №ВДиС-0003966 від 03.02.2017, виставленого станцією технічного обслуговування, на суму 21 317,22 грн.

Зі змісту акту огляду транспортного засобу від 26.01.2017 вбачається, що в графі Назва деталі та опис пошкодження представником страхової компанії зазначено: Бампер задній - розриви, деформація. Можливі приховані пошкодження . В свою чергу, перелік замінених деталей та виконаних робіт, який міститься у рахунку на оплату №ВДиС-0003966 від 03.02.2017, узгоджується з переліком пошкоджень, вказаних в акті огляду від 26.01.2017.

В свою чергу, відповідачем, всупереч вимогам статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, протилежного не доведено. Будь-яких належних та допустимих доказів (експертного висновку, звіту, акту огляду тощо) на спростування наданих позивачем доказів Товариством з обмеженою відповідальністю Холдинг Група компаній АТЛАНТ суду не надано.

Отже, враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини поселення позивачем витрат на суму 21 317,22 грн. внаслідок заподіяння шкоди з вини працівника відповідача, позовні вимоги заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг Група компаній АТЛАНТ ґрунтуються на нормах закону.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг Група компаній АТЛАНТ грошових коштів в сумі 21 317,22 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд даної справи підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування задовольнити у повному обсязі.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг Група компаній АТЛАНТ (03087, м. Київ, вул. Іскрівська, буд. 3, офіс 77; ідентифікаційний код 36567179) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; ідентифікаційний код 33908322) грошові кошти в сумі 21 317 (двадцять одна тисяча триста сімнадцять) грн. 22 коп. та судовий збір в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3 . Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.10.2017.

Суддя В.В. Князьков