Рішення

від 23.10.2017 по справі 914/1752/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017р. Справа № 914/1752/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Апогей Агро (с. Куткір, Львівська обл.)

відповідач 1: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Івана Франка (с. Боложинів, Львівська обл.)

відповідач 2: Приватного акціонерного товариства Львівобленерго (м. Львів)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Буський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (м. Буськ)

про: визнання права власності та зняття арешту з майна

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 56 від 24.04.2017 року.

від відповідача 1: не з'явився.

від відповідача 2: не з'явився.

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Апогей Агро до відповідача 1 - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Івана Франка, відповідача 2 - Приватного акціонерного товариства Львівобленерго , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Буський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання права власності та зняття арешту з майна.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.08.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 05.09.2017 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.09.2017 року відкладено розгляд справи на 03.10.2017 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.10.2017 року відкладено розгляд справи на 10.10.2017 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача 1, відповідача 2 та представника ВДВС. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.10.2017 року відкладено розгляд справи на 17.10.2017 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача 1, відповідача 2 та представника ВДВС.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.08.2017 року, від 05.09.2017 року, від 03.10.2017 року, від 10.10.2017 року, 17.10.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

05.09.2017 року за вх. № 30109/17 представник позивача подав письмове пояснення по справі.

28.09.2017 року за вх. № 33028/17 представник позивача подав клопотання про уточнення до позовної заяви.

28.09.2017 року за вх. № 33029/17 представник позивача подав додаткове пояснення.

10.10.2017 року за вх. № 34445/17 представник позивача подав заперечення.

10.10.2017 року за вх. № 34452/17 представник позивача подав клопотання.

17.10.2017 року за вх. № 35163/17 представник позивача подав клопотання.

18.10.2017 року за вх. № 35326/17 представник позивача подав заперечення на клопотання представника відповідача 2.

19.10.2017 розу за вх. № 35335/17 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог.

Відповідач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.08.2017 року, від 05.09.2017 року, від 03.10.2017 року, від 10.10.2017 року, 17.10.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 7901411489445, повернуте на адресу суду за закінченням терміну зберігання, що знаходиться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

Відповідач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.08.2017 року, від 05.09.2017 року, від 03.10.2017 року, від 10.10.2017 року, 17.10.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 7905208356850, повернуте на адресу суду з відміткою про отримання адресатом, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

03.10.2017 року за вх. № 33465/17 представник відповідача-2 подав відзив.

10.10.2017 року за вх. № 34272/17 представник відповідача-2 подав доповнення до відзиву.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.08.2017 року, від 05.09.2017 року, від 03.10.2017 року, від 10.10.2017 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 8050002389661, повернуте на адресу суду з відміткою про отримання адресатом, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

12.10.2017 року за вх. № 34634/17 від представника третьої особи електронною поштою надійшло клопотання.

17.10.2017 року за вх. № 35165/17 представник третьої особи подав клопотання.

Відповідно до ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому, неможливість представника учасника процесу бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника щодо можливості скористатися правами, що визначені у ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників відповідачів та третьої особи за наявними в матеріалах справи документами, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в ОСОБА_1 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.201 0р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011 р.).

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідачів та третіх осіб.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 23.10.2017 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

В позовній заяві позивач зазначає, що 25 вересня 2011 року були проведені Збори власників майнових паїв НААГ ім. Івана Франка (ЄДРПОУ 03762124, с. Боложинів Буського р-ну, Львівської обл.), якими вирішено виділити ТОВ Апогей Агро (надалі - позивач) майно пайового фонду на суму 38307,00 грн., зокрема, трактор МТЗ-80 вартістю 12294,00 грн., трактор МТЗ-80 вартістю 14873,00 грн. та автомашину ГАЗ-52 № 72-73 (бензовоз) вартістю 10939,00 грн. (копія Витягу з протоколу зборів позивачем додається). Дані транспортні засоби ТОВ Апогей Агро набуло як член НААГ ім. Івана Франка, з розміром частки 2,204 %, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЛВ № 028763 від 25.09.2011 року. НААГ ім. Івана Франка реорганізовано в СТзОВ ім. Івана Франка.

Позивач зазначає, що п. 3 ст. 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство закріплює право членів КСП, у разі виходу з підприємства, отримати пай натурою, грішми або цінними паперами, відповідно до розміру та структури пайового фонду, або в іншій, за згодою сторін, формі.

На думку позивача, відповідно до п. 3 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення (надалі-Порядку), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р. № 177, порядок виділення майна в натурі в рахунок майнових паїв розробляється Комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування аграрного сектору економіки. Він відображається в Положенні про порядок паювання майна та затверджується загальними зборами членів КСП. Так, п. 8 чинного на той момент Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 р. за № 305/5496, визначено, серед іншого, що кожен член КСП може отримати свій майновий пай в натурі. Відповідно до п. 15 вищезазначеного Порядку, виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правопаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (далі - Свідоцтво), що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідно до Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЛВ № 028763 від 25.09.2011 року, на підставі рішення зборів власників майнових паїв НААГ ім. І. Франка від 25.09.2011 р., Акту прийому-передачі пайовику основних засобів, що є спільною частковою власністю співвласників ЦМК НААГ ОСОБА_2 Франка від 25.09.2011 р., додатків 1 та 2 до даного Акту та Акту приймання-передачі транспортного засобу від 25.09.2011 р., ТОВ Апогей Агро правомірно набуло у власність рухоме майно НААГ ім. Івана Франка, зокрема, автомобіль ГАЗ-52 3608 (паливоцистерна), 1992 р.в., державний номерний знак 7273ЛВР, номер шасі/кузова 1365935.

Позивач звертає увагу суду на те, що згідно вищезазначених документів та чинного на той час законодавства позивач виконав всі необхідні дії щодо набуття у приватну власність спільного колективного майна НААГ ім. Івана Франка, проте не зміг вчасно подати в сервісні центри МВС (раніше - органи МРЕО) документи для перереєстрації даного транспортного засобу на себе, так як автомобіль знаходився в неналежному технічному стані, на його ремонт був необхідний час та вкладення певних грошових ресурсів. Окрім того, згідно тодішньої інформації з МРЕО, у них були відсутні бланки номерних знаків та технічних паспортів для відповідної перереєстрації транспортного засобу.

Як зазначає позивач, в квітні 2017 року, під час чергового подання в сервісний центр МВС пакету документів для перереєстрації транспортного засобу на ім'я позивача, стало відомо, що автомобіль знаходяться в арешті. У зв'язку з цим, ТОВ Апогей Агро замовило та отримало Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, яким підтверджується наявність арешту на автомобіль, згідно постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.08.2014 року по виконавчому провадженню № 44059660. З даного приводу позивач звернувся до Буського ВДВС ГТУЮ у Львівській області з заявою про зняття арешту з майна. Листом від 13.05.2017 р. № 890/09-20/1933, за підписом в.о. начальника відділу ОСОБА_3, позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про зняття арешту, оскільки арешт як такий накладався не на конкретний об'єкт (автомобіль), а на все рухоме майно боржника - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Івана Франка. Як виявилося, на майно арешт був накладений майже через 3 роки після його придбання позивачем. Таким чином, позивач офіційно довідався про арешт транспортного засобу лише 24 квітня 2017 року з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

За таких обставин, позивач наголошує, що виконавши всі обов'язки щодо набуття у власність транспортного засобу, позбавлений права зареєструвати законне майно у зв'язку з накладенням арешту на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.08.2014 року по виконавчому провадженню № 44059660, де боржником виступає СТзОВ ім. І. Франка (код ЄДРПОУ 03762124).

Позивач звертає увагу на те, що з моменту виділення ТОВ Апогей Агро транспортного засобу на підставі рішення зборів власників майнових паїв, даний транспортний засіб фактично вибув з власності СТзОВ ім. І. Франка.

Позивач зазначив, що арешт майна, оголошення заборони на його відчуження на підставі постанови від 07.08.2014 року по виконавчому провадженню № 44059660 було здійснено після фактичного його вибуття з права власності Боржника. Наклавши такий арешт, порушено право власника вільно розпоряджатися своїм майном, оскільки позивач позбавлений права реєстрації законно придбаного майна на себе. Стягувачем у виконавчому провадженні № 44059660 виступає ВАТ Львівобленерго на підставі Наказу Господарського суду Львівської області № 4/1655-31/76 від 17.07.2001 р. В ході цього виконавчого провадження 08.08.2014 року накладено арешт, оголошено заборону на відчуження майна, яке вже було відчужене позивачем у відповідача 1 ще у 2011 році.

Враховуючи все вищенаведене, позивач наголошує:

1) Позивач виконав всі обов'язки, пов'язані з набуттям у власність транспортного засобу;

2) Порушено право позивача на реєстрацію права власності на законно придбане майно.

Позивач звертає увагу на те, що за таких обставин єдиним способом захисту права власності на майно є його визнання в судовому порядку, відповідно до ст. 392 ЦК України, згідно якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Позивач зазначає, що ціна позову в сумі 10939,00 грн. визначена вартістю спірного майна відповідно до ціни, за яку це майно було виділено позивачу на підставі рішення Загальних зборів власників майнових паїв НААГ ім. Івана Франка.

Відповідно до вищевикладеного, позивач просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Апогей Агро (код ЄДРПОУ 36763424) право власності на рухоме майно - транспортний засіб марки ГАЗ-52 3608, 1992 р.в., тип кузова - цистерна, шасі № 1365935, днз 7273 ЛВР, а також зняти арешт з рухомого майна - транспортного засобу марки ГАЗ-52 3608, 1992 р.в., тип кузова - цистерна, шасі № 1365935, днз 7273 ЛВР, накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної заступником начальника відділу Державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції ОСОБА_4 07.08.2014 року по виконавчому провадженню № 44059660; стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Додатково, позивач подав письмові пояснення у яких зазначив, що на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 28.08.2017 року по справі № 914/1752/17, надає нормативно-правове обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 7, 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам; пай є власністю члена підприємства, право розпоряджатися яким останній набуває після припинення членства в підприємстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. З метою забезпечення захисту майнових прав селян в процесі реформування аграрного сектора економіки відповідно до Указу Президента України Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки від 29.01.2001 р. № 62/2001. Наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. № 62 було затверджено Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 9 вказаного Порядку виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонастуником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

ТОВ "Апогей Агро" стало власником майнового паю у розмірі 38307,00 грн. внаслідок придбання майнових паїв у колишніх членів НААГ ім. Івана Франка за договорами купівлі-продажу майнових паїв. Боложинівською сільською радою Буського району 25.09.2011 р. ТОВ "Апогей Агро" було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЛВ № 028763, згідно з яким ТОВ "Апогей Агро" мало право на пайовий фонд майна НААГ ім. Івана Франка, у розмірі 38307,00 грн., що становить 2,204% всього пайового фонду майна НААГ ім. Івана Франка.

ТОВ "Апогей Агро" направило письмову заяву загальним зборам колишніх членів НААГ про виділення ТОВ "Апогей Агро" майнового паю в натурі індивідуально шляхом передачі конкретного майна, а саме: трактора МТЗ-80, вартістю 12294.00 грн.; трактора МТЗ-80, вартістю 14873,00 грн.; та автомобіля ГАЗ-52 3608, вартістю10939,00 грн..

В подальшому, протоколом № 5 зборів власників майнових паїв НААГ ім. Івана Франка від 25.09.2011 р. було вирішено виділити ТОВ "Апогей Агро" належний йому майновий пай в натурі індивідуально визначеними об'єктами для використання на власний розсуд.

В подальшому, на підставі даного рішення загальних зборів співвласників, Актом прийому-передачі Пайовику основних засобів, що є спільною частковою власністю Співвласників ЦМК, та Актом приймання-передачі транспортного засобу, ТОВ Апогей Агро було передано автомобіль ГАЗ-52, шасі № 1365935 та свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) серії ВЧ № 535486. На свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ЛВ № 028763 уповноваженою особою Боложинівської сільської ради Буського району зроблено відмітку про передачу майна пайового фонду НААГ ім. Івана Франка до ТОВ Апогей Агро .

Тобто, як зазначає позивач, відповідно до всіх вищенаведених дій, у відповідності з нормами чинного законодавства, ТОВ Апогей Агро як член НААГ ім. Івана Франка та співвласник його пайовою фонду, реалізувало своє право на вихід з членства колективного сільськогосподарського підприємства та виділення майнового паю (частки) в натурі і правомірно набуло даний транспортний засіб у приватну власність.

Позивач зазначає, що після придбання транспортного засобу, ТОВ Апогей Агро намагалося перереєструвати його на себе, проте цього зробити не вдалося, так як з'ясувалося, що на майно СТзОВ ім. І. Франка 07.08.2014 року по виконавчому провадженню № 44059660 накладено арешт.

У зв'язку з цим, ТОВ АПОГЕЙ АГРО , як власник придбаного майна, звернулося листом до Буського ВДВС ГТУЮ у Львівській області з клопотанням про зняття арешту з транспортного засобу, який воно придбало і який до моменту накладення арешту вибув з власності боржника - СТзОВ ім. І. Франка. Проте Буський ВДВС ГТУЮ у Львівській області надав відповідь, що у них відсутні підстави для зняття арешту з транспортного засобу.

Таким чином, правомірно набувши у власність транспортний засіб, позивач не може перереєструвати його на себе з причин, не залежних від нього, і тому не може розпоряджатися своїм майном в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГС України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , відповідно до статті 60 Закону України Про виконавче провадження , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Отже, виходячи із змісту зазначених норм, власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом до стягувача та боржника про визнання права на майно і про зняття з нього арешту.

Щодо належних і допустимих доказів, що підтверджують вжиті заходи щодо врегулювання правовідносин у відповідності до норм чинного законодавства, позивач зазначає, що з часу набуття майна у власність позивач звертався в органи МРЕВ ДАІ з відповідними документами для перереєстрації транспорту на себе, проте через відсутність бланків технічних паспортів та номерних знаків перереєстрація проведена не була. При черговому зверненні в сервісний центр МВС позивача було повідомлено про те, що транспортні засоби знаходяться в арешті. Відповідно до отриманого позивачем ОСОБА_5 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, арешт на транспортний засіб був накладений на підставі постанови державного виконавця Буського РВДВС ГТУЮ у Львівській області від 07.08.2014 року по виконавчому провадженню № 44059660.

У зв'язку з цим, наголошує позивач, ТОВ Апогей Агро , як власник майна звернулося до Буського РВДВС ГТУЮ у Львівській області з клопотанням про зняття арешту з транспортного засобу, який воно правомірно набуло і який до моменту накладення арешту вибув з власності боржника - СТзОВ ім. І.Франка (заява від 24.04.2017 р. № 55 знаходиться в матеріалах справи). Проте Буський РВДВС ГТУЮ у Львівській області надав відповідь, що у них відсутні підстави для зняття арешту з транспортного засобу (лист від 13.05.2017р. вих.№ 890/09-20/1933). Таким чином, набувши у власність транспортний засіб на підставі виходу з членства в КСП з майновим паєм в натурі та намагаючись його перереєструвати на себе і взнавши про накладення арешту на майно, ТОВ Апогей Агро намагалося врегулювати питання про зняття арешту в позасудовому порядку, проте отримавши відмову, звернулося до суду за захистом свого порушеного права.

28.09.2017 р. за вх. № 33028/17 представником позивача подане клопотання про уточнення позовних вимог, у якому останній просить уточнити та задовільнити позовні вимоги в наступній редакції, а саме: визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Апогей Агро (код ЄДРПОУ 36763424) право власності на рухоме майно - транспортний засіб марки ГАЗ-52 3608, 1992 р. н., тип кузова - цистерна, шасі № 1365935, днз 7273 ЛВР; Зняти арешт з рухомого майна - транспортного засобу марки ГАЗ-52 3608, 1992 р. н., тип кузова - цистерна, шасі № 1365935, днз 7273 ЛВР, накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної заступником начальника відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції ОСОБА_4 07.08.2014 року по виконавчому провадженні № 44059660.

У додаткових письмових поясненнях, поданих 28.09.2017 р. за вх. № 33029/17 позивач зазначає, що, як вже було зазначено в позовній заяві від 18.08.2017 року № 114 та письмовому поясненні від 04.00.2017 року № 117, визначаючи такий склад сторін у справі, позивач виходив з рекомендацій Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. № 14 та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 (п.5 та пп. 9.10 п. 9), де зазначено, що відповідачами у даних категоріях справ, крім боржника, також є і особа, в інтересах якої накладено арешт на майно (стягувач), а орган ДВС може тлумачитись, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Даючи оцінку позиції відповідача 1, позивач зазначає, що позицію СТзОВ ім. Івана Франка позивачу складно оцінити. З однієї сторони, вона може бути взагалі відсутня, тобто полягати в ігноруванні судового процесу, а з іншої сторони, відповідач 1, як боржник перед відповідачем 2 в межах виконавчого провадження, по якому було накладено арешт на спірне майно, може бути зацікавлений в тому, щоб позов задоволений не був і за рахунок цього майна, яке фактично йому вже не належить, відповідач 2 мав можливість задоволити свої вимоги щодо боргу у відповідача 1 перед ним.

Даючи оцінку позиції відповідача 2, позивач зазначає, що ПАТ Львівобленерго , як стягувач у виконавчому провадженні, з метою задоволення своїх фінансових претензій, може претендувати на майно, яке законно набуте позивачем, шляхом звернення на нього стягнення, а вподальшому, виручення коштів від можливої реалізації або залишення майна за собою (ст. 61 Закону України Про виконавче провадження ).

Тому, ПАТ Львівобленерго , як відповідач 2, може бути також зацікавлене в незадоволенні позовних вимог позивача.

Позивач зазначає, що позиція органу ДВС полягає в тому, що відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5. ст. 59 Закону).

Оскільки позивач не є учасником виконавчого провадженя, в межах якого накладався арешт на спірне майно, то іншого способу надати виконавцю необхідні підстави для зняття арешту з майна, ніж рішення суду про визнання за ним права власності на дане майно, він не має можливості.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст.59 Закону)

Тому, вважає позивач, участь органу ДВС в якості третьої особи по даній справі є доцільною, оскільки, в разі задоволення позовних вимог позивача, в органу ДВС виникнуть обов'язки щодо вчинення певних процесуальних дій для виконання судового рішення.

Відповідач 1, всупереч вимогам суду, позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував, належних та допустимих доказів виконання своїх господарських зобов'язань не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідач 2, 03.10.2017 року за вх. № 33465/17 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що, як вбачається з листа в. о. начальника Буського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 13.05.2017 р. за № 890/09-20/1933 (долучений позивачем до позовної заяви), виконавче провадження щодо наказу № 4/1655-31/76 від 17.07.2001 р. про стягнення заборгованості з С/г ТзОВ ім. І. Франка (код за ЄДРПОУ 03762124) на користь ВАТ "Львівобленерго" (код за ЄДРПОУ 00131587) завершене - державний виконавець 30.10.2014 р. виніс постанову про повернення вказаного виконавчого документа стягувачу.

У зв'язку з цим, відповідач 2 повідомляє, що повторно наказ № 4/1655-31/76 від 17.07.2001 р. не був пред'явлений стягувачем до виконання. Таким чином, станом на день подання позову, відсутні відкриті виконавчі провадження про стягнення заборгованості з С/г ТзОВ ім. І. Франка на користь ВАТ "Львівобленерго" (з 25.04.2017 р. - ПрАТ "Львівобленерго ", код за ЄДРПОУ 00131587).

Зазначене підтверджується також інформацією, яку містить Автоматизована система виконавчого провадження.

Крім цього, з позовної заяви ТзОВ "Апогей Агро", а також письмових пояснень від 04 вересня 2017 р. за № 117 вбачається, що позивач оскаржує дії ДВС та не має жодних претензій до ПрАТ "Львівобленерго".

З огляду на викладене, відповідач 2 вважає, що ПрАТ "Львівобленерго" є неналежним відповідачем у цій справі та просить суд застосувати положення ст. 24 ГПК України щодо заміни неналежного відповідача.

Додатково, відповідач 2 зазначає, що у випадку відсутності у судовому засіданні 03 жовтня 2017 року представника ПрАТ "Львівобленерго", просить здійснювати розгляд справи без участі такого представника за наявними у матеріалах справи документами.

Аналогічну позицію відповідач 2 висловлює і в відзиві (додатковий) на позовну заяву за вх. № 34272/17 від 10.10.2017 року.

У запереченні на клопотання представника відповідача 2, що викладані у його відзиві на позовну заяву, позивач зазначає, що в своєму відзиві відповідач 2 зазначає, що виконавче провадження завершене, повторно наказ № 4/1655-31/76 від 17.07.2001 р. стягувачем до виконання не був пред'явлений, позивач не заявляє жодних вимог до нього як до відповідача та, оскільки арешт на предмет позову накладено згідно постанови державного виконавця, то, на його думку, позов подано до неналежної особи і просить здійснити заміну відповідача. В своєму позові позивач не оскаржує рішення, дії або бездіяльність посадової особи Буського РВ ВДВС, не просить, скасувати постанову про арешт майна боржника, так як позивач не є стороною у виконавчому провадженні, в межах якого накладався арешт на спірне майно (ст. 121 ГПК України). Позивач просить визнати за ним право власності на майно та просить суд зняти з майна арешт, який накладений на підставі постанови державною виконання. В рамках виконавчого провадження майно боржника було арештовано, проте стягнення такого майна не відбулося, а виконавчий документ було повернуто стягувачеві.

Позивач наголошує, що ТОВ Апогей Агро не є учасником у виконавчому провадженні, в межах якого накладався арешт на спірне майно, а тому предявляти будь-які вимоги до органу ДВС щодо вчинення ним процесуальних дій в межах цього виконавчого провадження не має права.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищою спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якою воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк або іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Дане також підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду України .№ 14 від 26.12.2003 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження та Постановою № 9 Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (п.5 та пп.9, 9.10), згідно яких, відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповілає вимогам статті 1 ГПК. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

19.10.2017 року за вх. № 35335/17 представником позивача подано клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить задоволити позовні вимоги у наступній редакції: визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Апогей Агро (код ЄДРПОУ 36763424) право власності на рухоме майно - транспортний засіб марки ГАЗ-52 3608, 1992 р.в., тип кузова - цистерна, шасі № 1365935, днз 7273 ЛВР; зобовязати Буський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ( код ЄДРПОУ 34978081) зняти арешт з рухомого майна - транспортного засобу марки ГАЗ-52 3608, 1992 р.в., тип кузова - цистерна, шасі № 1365935, днз 7273 ЛВР.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в супереч вимогам суду відзиву на позов не подала, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою наведеної статті ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, і визнання права (п.1).

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За приписами ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, відповідно до правової позиції Верховного суду України в Постанові по справі № 3-65гс12 від 11.12.2012 року, у випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України, права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у Постанові по справі № 3-191гс14 від 23 грудня 2014 р. зазначає, що відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.

Права, у тому числі право власності, осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

Пункт 3 ст. 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство закріплює право членів КСП, у разі виходу з підприємства, отримати пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р. № 177, порядок виділення майна в натурі в рахунок майнових паїв розробляється Комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування аграрного сектору економіки. Він відображається в Положенні про порядок паювання майна та затверджується загальними зборами членів КСП.

Так, п. 8 чинного на момент виділення спірного паю Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 р. за № 305/5496, визначено серед іншого, що кожен член КСП може отримати свій майновий пай в натурі.

Таким чином, при дослідженні справи судом було встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЛВ № 028763 від 25.09.2011 року, на підставі рішення зборів власників майнових паїв НААГ ім. І. Франка від 25.09.2011 р., Акту прийому-передачі пайовику основних засобів, що є спільною частковою власністю співвласників ЦМК НААГ ім. Івана Франка від 25.09.2011 р., додатків 1 та 2 до даного Акту та Акту приймання-передачі транспортного засобу від 25.09.2011 р., ТОВ Апогей Агро правомірно набуло у власність рухоме майно НААГ ім. Івана Франка, зокрема автомобіль ГАЗ-52 3608 (паливоцистерна), 1992 р.в., державний номерний знак 7273ЛВР, номер шасі/кузова 1365935.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України Про виконавче провадження , заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження , арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 3 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними, відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК), позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Відповідно до п. 5 та п. 9.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , відповідачами у справах про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту за позовами осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом, є стягувач (особа, в інтересах якої накладено арешт) і боржник, а справи підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Враховуючи вищенаведене, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст. ст. 7, 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам; пай є власністю члена підприємства, право розпоряджатися яким останній набуває після припинення членства в підприємстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. З метою забезпечення захисту майнових прав селян в процесі реформування аграрного сектора економіки відповідно до Указу Президента України Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки від 29.01.2001 р. № 62/2001, Наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. № 62 було затверджено Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до п. 9 вказаного Порядку, виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонастуником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

ТОВ "Апогей Агро" стало власником майнового паю у розмірі 38307,00 грн. внаслідок придбання майнових паїв у колишніх членів НААГ ім. Івана Франка за Договорами купівлі-продажу майнових паїв. Боложинівською сільською радою Буського району 25.09.2011 р. ТОВ "Апогей Агро" було видано Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЛВ № 028763, згідно з яким ТОВ "Апогей Агро" мало право на пайовий фонд майна НААГ ім. Івана Франка, у розмірі 38307,00 грн., що становить 2,204% всього пайового фонду майна НААГ ім. Івана Франка.

ТОВ "Апогей Агро" направило письмову заяву загальним зборам колишніх членів НААГ про виділення ТОВ "Апогей Агро" майнового паю в натурі індивідуально шляхом передачі конкретного майна, а саме: трактора МТЗ-80, вартістю 12294,00 грн.; трактора МТЗ-80, вартістю 14873,00 грн.; та автомобіля ГАЗ-52 3608, вартістю10939,00 грн..

В подальшому, протоколом № 5 зборів власників майнових паїв НААГ ім. Івана Франка від 25.09.2011 р. було вирішено виділити ТОВ "Апогей Агро" належний йому майновий пай в натурі індивідуально визначеними об'єктами для використання на власний розсуд.

В подальшому, на підставі даного рішення загальних зборів співвласників, Актом прийому-передачі Пайовику основних засобів, що є спільною частковою власністю Співвласників ЦМК, та Актом приймання-передачі транспортного засобу, ТОВ Апогей Агро було передано автомобіль ГАЗ-52, шасі № 1365935 та свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) серії ВЧ № 535486. На Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ЛВ № 028763 уповноваженою особою Боложинівської сільської ради Буського району зроблено відмітку про передачу майна пайового фонду НААГ ім. Івана Франка до ТОВ Апогей Агро .

Після придбання транспортного засобу ТОВ Апогей Агро намагалося перереєструвати його на себе, проте цього зробити не вдалося, так як з'ясувалося, що на майно СТзОВ ім. І. Франка 07.08.2014 року по виконавчому провадженню № 44059660 накладено арешт.

У зв'язку з цим, ТОВ АПОГЕЙ АГРО , як власник придбаного майна звернулося листом до Буського ВДВС ГТУЮ у Львівській області з клопотанням про зняття арешту з транспортного засобу, який воно придбало і який до моменту накладення арешту вибув з власності боржника - СТзОВ ім. І. Франка. Проте Буський ВДВС ГТУЮ у Львівській області надав відповідь, що у них відсутні підстави для зняття арешту з транспортного засобу.

Таким чином, правомірно набувши у власність транспортний засіб позивач не може перереєструвати його на себе з причин, не залежних від нього, і тому не може розпоряджатися своїм майном в повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Проте, у ході виконавчого провадження та згідно постанови державного виконавця Буського РВДВС ГТУЮ у Львівській області від 07.08.2014 року по виконавчому провадженню № 44059660, арешт було накладено на майно, котре фактично не належало боржнику.

Отже, слід звернути увагу на те, що з моменту виділення ТОВ Апогей Агро транспортного засобу на підставі рішення зборів власників майнових паїв, даний транспортний засіб фактично вибув з власності СТзОВ ім. І. Франка.

Арешт майна, оголошення заборони на його відчуження на підставі постанови від 07.08.2014 року по виконавчому провадженню № 44059660 було здійснено після фактичного його вибуття з права власності Боржника. Наклавши такий арешт, порушено право власника вільно розпоряджатися своїм майном, оскільки позивач позбавлений права реєстрації законно придбаного майна на себе. Стягувачем у виконавчому провадженні № 44059660 виступає ВАТ Львівобленерго на підставі Наказу Господарського суду Львівської області № 4/1655-31/76 від 17.07.2001 р. В ході цього виконавчого провадження 08.08.2014 року накладено арешт, оголошено заборону на відчуження майна, яке вже було відчужене позивачем у відповідача 1 ще у 2011 році.

Відповідач 2, 03.10.2017 року за вх. № 33465/17 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що, як вбачається з листа в. о. начальника Буського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 13.05.2017 р. за № 890/09-20/1933 (долучений позивачем до позовної заяви), виконавче провадження щодо наказу № 4/1655-31/76 від 17.07.2001 р. про стягнення заборгованості з С/г ТзОВ ім. І. Франка (код за ЄДРПОУ 03762124) на користь ВАТ "Львівобленерго" (код за ЄДРПОУ 00131587) завершене - державний виконавець 30.10.2014 р. виніс постанову про повернення вказаного виконавчого документа стягувачу.

У зв'язку з цим, відповідач 2 повідомляє, що повторно наказ № 4/1655-31/76 від 17.07.2001 р. не був пред'явлений стягувачем до виконання. Таким чином, станом на день подання позову, відсутні відкриті виконавчі провадження про стягнення заборгованості з С/г ТзОВ ім. І. Франка на користь ВАТ "Львівобленерго" (з 25.04.2017 р. - ПрАТ "Львівобленерго ", код за ЄДРПОУ 00131587).

Зазначене підтверджується також інформацією, яку містить Автоматизована система виконавчого провадження.

19.10.2017 року за вх. № 35335/17 представником позивача подано клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить задоволити позовні вимоги у наступній редакції: визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Апогей Агро (код ЄДРПОУ 36763424) право власності на рухоме майно - транспортний засіб марки ГАЗ-52 3608, 1992 р.в., тип кузова - цистерна, шасі № 1365935, днз 7273 ЛВР; зобовязати Буський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ( код ЄДРПОУ 34978081) зняти арешт з рухомого майна - транспортного засобу марки ГАЗ-52 3608, 1992 р.в., тип кузова - цистерна, шасі № 1365935, днз 7273 ЛВР.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач 1 позовні вимоги не заперечив та не спростував, відповідач 2 не заперечив та не спростував позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Апогей Агро (с. Куткір, Львівська обл.) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Івана Франка (с. Боложинів, Львівська обл.), Приватного акціонерного товариства Львівобленерго (м. Львів), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Буський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (м. Буськ) про визнання права власності та зняття арешту з майна є обґрунтованим та підлягає до задоволення відповідно до уточнених позовних вимог від 19.10.2017 р. вх. № 35335/17.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 189 від 17.08.2017 року на суму 1600,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені позовні вимоги задоволити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Апогей Агро (80550, Львівська обл., Буський р-н, с. Куткір, код ЄДРПОУ 36763424) право власності на рухоме майно:

- транспортний засіб марки ГАЗ-52 3608, 1992 р.в., тип кузова - цистерна, шасі № 1365935, днз 7273 ЛВР.

3. Зобов'язати Буський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (80500, Львівська обл., м.Буськ, вул.Грушевського, 1, код ЄДРПОУ 34978081) зняти арешт з рухомого майна - транспортний засіб марки ГАЗ-52 3608, 1992 р.в., тип кузова - цистерна, шасі № 1365935, днз 7273 ЛВР

4. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.10.2017 р.