Рішення

від 20.09.2017 по справі 911/2321/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2017 р. Справа № 911/2321/17

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/2321/17

за позовом Сумської районної державної лікарні ветеринарної медицини,

м. Суми

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Молоко-

Країна , смт. Володарка в особі представництва Суми сільськогосподарського виробничого кооперативу Молоко-Країна ,

м. Суми

про стягнення 32 927,02 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник, на підставі договору;

ОСОБА_2, представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Сумська районна державна лікарня ветеринарної медицини (позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу Молоко-Країна в особі представництва Суми сільськогосподарського виробничого кооперативу Молоко-Країна (відповідач) про стягнення 32 927,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за умовами Договору № 723/20 від 01.01.2016, в частині своєчасно оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 27 837,10 грн., з огляду на наявність якої нараховані 2 157,29 грн. пені, 2 432,82 грн. інфляційних втрат та 499,81 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 01.08.2017 порушено провадження у справі № 911/2321/17.

Ухвалами суду від 16.08.2017, 06.09.2017 розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 28.08.2017 задоволено клопотання позивача про учать його представника в судових засіданнях в режими відеоконференції.

Під час розгляду справи від позивача надходили додаткові докази у справі, письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також заява від 31.08.2017, в якій позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати, в тому числі 3 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Поміж тим, 06.09.2017 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнає позовні вимоги частково. Так, відповідач звертає увагу суду на те, що в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань позивачем були надані послуги, які не були замовлені відповідачем, а отже стягнення заборгованості в цій частині є неправомірним.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016 між Сумською районною державною лікарнею ветеринарної медицини (надалі - позивач, виконавець) та сільськогосподарським виробничим кооперативом Молоко-Країна в особі представництва Суми сільськогосподарського виробничого кооперативу Молоко-Країна (надалі - відповідач, замовник) було укладено Договір надання послуг з проведення діагностичних досліджень та здійснення ветеринарно-санітарних заходів № 723/20 (надалі - договір), відповідно до умов якого, з урахуванням внесених додатковою угодою від 09.03.2016 змін, та відповідним додатком № 1 від 09.03.2016 до договору, виконавець зобов'язався протягом дії договору, за замовленням замовника надавати платні послуги з проведення діагностичних досліджень та здійснення ветеринарно-санітарних заходів, а саме:

№ Назва послуги Ціна Кількість Періодичність надання послуг

на рік 1 кв. 2кв. 3 кв. 4 кв

1 Дослідження на 5,94 грн. згідно 12 3 3 3 3

мастит (1 голови ВРХ) без ПДВ замовлення

замовника

2. Клінічний огляд 20,35 грн. 12 3 3 3 3

(1 голови ВРХ) без ПДВ

3. Фіксація (1 голови ВРХ) 27,31 грн. 1 0 1 0 0

без ПДВ

4. Послуги спеціаліста 21,00 грн. 1 0 1 0 0

ветеринарної медицини без ПДВ

профілактичні (10 хв. х 2,1 грн.)

(10 хв./ на 1 голову ВРХ).

За умовами п. 2.1.1 договору, послуги надаються за письмовим замовленням замовника в строк не пізніше 10 днів з дня отримання замовлення, або в інший погоджений сторонами строк.

Пунктом 2.3.2 договору визначено, що замовник зобов'язаний приймати від виконавця результати наданих послуг шляхом підписання акту виконаних робіт, якщо надані послуги відповідають умовам договору, та оплачувати їх в строк, передбачений цим договором.

Відповідно до 4.2. договору, приймання-передача наданих на підставі замовлення замовником послуг оформлюється сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг, але не пізніше числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавались послуги. Разом з актом приймання-передачі наданих послуг виконавець зобов'язаний надати замовнику результати досліджень необхідні дозвільні ветеринарні документи, оригінал рахунку, належним чином зареєстровану податкову накладну.

Згідно з п. 4.4 договору, підписання акту приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердження відсутності претензій з його боку до якості наданих послуг.

Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата наданих послуг здійснюється замовником на поточний рахунок виконавця відповідно до виставленого рахунку, протягом 10 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 (п. 5.1 договору).

Як вказує позивач, на виконання умов Договору № 723/20 від 01.01.2016 останнім в період листопад 2016-грудень 2016 були надані відповідачу обумовлені договором послуги, зокрема, послуги спеціаліста ветеринарної медицини, клінічного огляду ВРХ та проведення дослідження на мастит на загальну суму 27 837,10 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі наданих послуг № 505 від 18.11.2016, № 539 від 30.11.2016, № 540 від 30.11.2016, № 604 від 30.12.2016.

Для оплати вартості отриманих послуг, позивачем були виставлені рахунки на оплату № 505 від 18.11.2016 на суму 2 260,91 грн., № 539 від 30.11.2016 - 5 101,54 грн., № 540 від 30.11.2016 - 10 726,32 грн., № 604 від 30.11.2016 - 9 748,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, надані акти приймання-передачі наданих послуг не підписані з боку відповідача (замовник), проте як факт отримання як актів приймання-передачі наданих послуг, так й рахунків на оплату послуг не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Однак, як вказує позивач, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе за умовами договору зобов'язання в частині оплати отриманих послуг, внаслідок чого у відповідача, утворилась заборгованість за Договором № 723/20 від 01.01.2016, в сумі 27 837,10 грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом, 01.01.2016 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником було укладено договір про надання послуг з проведення діагностичних досліджень та здійснення ветеринарно-санітарних заходів № 723/20, відповідно до п.п. 1.1., 1.2 якого виконавець зобов'язується, на умовах цього договору протягом його дії, за замовленням замовника надавати платні послуги з проведення діагностичних досліджень та здійснення ветеринарно-санітарних заходів, що надаються бюджетними установами в галузі ветеринарної медицини.

Детальна інформація щодо послуг, які надаються виконавцем за цим договором, міститься у додатку до цього договору, який є невід'ємною частиною договору.

З доданих матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 27 837,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг № 505 від 18.11.2016, № 539 від 30.11.2016, № 540 від 30.11.2016, № 604 від 30.12.2016, які були надані для підписання та оплати відповідачу.

Як стверджує позивач, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконав, вказані акти не підписав, у передбаченому договором порядку та строк не здійснив оплату наданих йому послуг, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 27 837,10 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив частково, посилаючись на те, що умовами Договору про надання послуг з проведення діагностичних досліджень та здійснення ветеринарно-санітарних заходів № 723/20 від 01.01.2016 встановлено, що виконавець зобов'язується на протязі дії цього договору за замовленням замовника надавати йому за плату послуги з проведення діагностичних досліджень та здійснення ветеринарно-санітарних заходів, згідно додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.

Як зазначив відповідач, посилаючись на умови договору, яким встановлено, що надання послуг виконавцем здійснюється за письмовим замовленням замовника в строк не пізніше 10 днів з дня отримання замовлення або в інший погоджений сторонами строк, а замовник приймає від виконавця результати замовлених послуг шляхом підписання акту виконаних робіт.

Таким чином, відповідач вважає, що виконавець виставляв у рахунках послугу Клінічний огляд ВРХ та Фіксація ВРХ , які не замовлялися замовником, а тому й обов'язок оплачувати надані послугу у нього відсутній.

Поміж тим, 18.09.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання № 18/08/17 від 18.09.2017, разом із додатками, зокрема, замовлення на надання послуг № 615 від 18.11.2016 та № 619 від 21.12.2016 на послуги по дослідженню на мастит.

Позивач вважав таку позицію безпідставною мотивуючи це тим, що додатком до договору передбачені як послуги дослідження на мастит, так і клінічний огляд ВРХ та фіксація ВРХ, проте як дослідження на мастит не може бути проведене без клінічного огляду худоби.

Посилаючись на ст. 9 Закону України Про молоко та молочні продукти , забороняється продаж молока та молочної сировини без документа, що засвідчує епізоотичне благополуччя тварин у господарствах, який видається безплатно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, згідно із законодавством України.

Таким чином позивач стверджує, що клінічний огляд, фіксація та дослідження на мастит є окремими діями, однак дослідженню на мастит обов'язково передує огляд тварини для виявлення наявності або відсутності вищевикладених ознак інших, ніж мастит, хвороб.

Вказані твердження позивача оцінюються судом критично виходячи з наступного.

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів нормативного обґрунтування щодо неможливості проведення огляду на мастит без здійснення клінічного огляду. Закон України Про молоко та молочні продукти , на який посилається позивач також не встановлює порядку щодо здійснення огляду тварин.

Крім того, судом враховано, що укладаючи договір, сторони погодили, що дослідження на мастит, клінічний огляд та фіксація є окремими послугами з окремою вартістю.

Поміж тим, судом встановлено, що пунктом 2.11 договору визначено, що послуги надаються за письмовим замовленням відповідача.

Матеріали справи містять замовлення відповідача саме на проведення дослідження на мастит.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази, що в зазначений період позивачем направлялись листи чи інші повідомлення щодо неможливості проведення дослідження на мастит без клінічного огляду.

Наявний в матеріалах справи листи № 01-19/74 від 19.04.2017, направлений позивачем відповідачу, разом із актом звірки взаєморозрахунків, отриманий відповідачем лише 29.04.2017, тобто після надання послуг відповідачу.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо безпідставності внесення до вартості наданих послуг, вартості клінічного огляду тварин та фіксації ВРХ.

Враховуючи вищевикладене, факт надання позивачем спірних послуг за замовленням та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань по оплаті наданих послуг доведений матеріалами справи частково.

Відповідно до умов договору про надання послуг, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості, яка виникла з наданих послуг за замовленнями вих. № 615 від 18.11.2016 та вих. № 619 від 21.12.2016, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги дослідження на мастит, у розмірі 4 626,07 грн.

Відповідно до вимог частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Враховуючи викладені відповідачем у відзиві доводи, суд розцінює його як визнання позову частково.

Як передбачено ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Проаналізувавши зазначений відзив на позовну заяву, яким відповідач визнав частково позові вимоги, судом встановлено, що його підписано представником сільськогосподарського виробничого кооперативу Молоко-Країна ОСОБА_3, з не обмеженим обсягом повноважень на вчинення відповідної процесуальної дії. Отже вищезазначені дії представника відповідача з визнання позову частково вчинені представником без перевищенням ним повноважень.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 4 626,07 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманих послуг, позивач, на підставі п. 7.3 договору, просить суд стягнути з відповідача 2 157,29 грн. пені, нарахованої на суми заборгованості по кожному акту окремо.

Умовами п. 7.3 договору визначено, що за несвоєчасну оплату послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 349,12 грн., розрахована з додержанням норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, від суми заборгованості, за кожним актом окремо та відповідно до визнаних правомірно заявлених послуг.

Також, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 499,81 грн. 3 % річних та 2 432,82 грн. інфляційних втрат, нарахованих від сум заборгованості по кожному акту окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, суд здійснивши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов висновку щодо їх частково задоволення в розмірі 351,74 грн. інфляційних втрат та 78,62 грн. 3 % річних, розраховані від суми заборгованості, за кожним актом окремо та відповідно до визнаної правомірно заявленої заборгованості.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру , дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми витрат на оплату послуг адвоката у судові витрати у даній справі, судом враховано пункт 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України стосовно того, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, а у разі неподання відповідних документів - у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 3 000,00 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвокатського об'єднання Альтера , про що між сторонами укладений Договір про надання правової допомоги № 4 від 04.07.2017. Повноваження адвоката ОСОБА_4 підтверджуються наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю за № 132 від 19.01.1995.

Разом з тим, в доказ понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, позивачем додане до матеріалів справи платіжне доручення № 245 від 23.08.2017 на суму 3 000,00 грн., акт здачі-приймання наданих юридичних послуг від 23.08.2017 на суму 3 000,00 грн. та розрахунок вартості послуг.

Таким чином, оскільки внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на оплату послуг адвоката до складу судових витрат у даній справі.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що відшкодування витрат зі сплати судового збору та оплату послуг адвоката, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову покладається судом на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу Молоко-Країна в особі представництва Суми сільськогосподарського виробничого кооперативу Молоко-Країна (09300, Київська область, смт. Володарка, вул. Миру, 5, код ЄДРПОУ 37120679) на користь Сумської районної державної лікарні ветеринарної медицини (40002, м. Суми, вул. Пантелеймонівська, 8, код ЄДРПОУ 21106889) 4 626 (чотири тисячі шістсот двадцять шість) грн. 07 коп. заборгованості, 349 (триста сорок дев'ять) грн. 12 коп. пені, 351 (триста п'ятдесят одну) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 78 (сімдесят вісім) грн. 62 коп. 3 % річних, 262 (двісті шістдесят дві) грн. 67 коп. судового збору та 492 (чотириста дев'яносто дві) грн. 50 коп. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 27.10.2017

Суддя О.О. Христенко