Рішення

від 23.10.2017 по справі 914/1827/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017р. Справа № 914/1827/17

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Пласт Інвест , Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Жирівка, до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Рудники, про:стягнення 121238,68 грн. боргу, 19711,82 грн. пені, 12892,40 грн. інфляційних втрат, 8057,67 грн. штрафу Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Хороз І.Б. Представники сторін: від позивача:Роюк В.В. - директор; від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

05.09.2017р. на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Пласт Інвест (надалі - Позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення 121238,68 грн. боргу, 19711,82 грн. пені, 12892,40 грн. інфляційних втрат, 8057,67 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 06.09.2017р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 25.09.2017р. Ухвалою 25.09.2017р. суд відклав розгляд справи на 23.10.2017р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, просив позов задоволити повністю. Заявлені вимоги представник обґрунтовує тим, що 17.05.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №1705, на виконання якого позивачем передано відповідачу товар, загальною вартістю 134576,68 грн. За умовами договору відповідач зобов'язувався оплатити товар протягом 30 днів з дати його отримання. Однак, своїх зобов'язань за договором покупець належним чином не виконав, оплатив одержаний товар лише частково, заборгувавши тим самим продавцю 80576,68 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 залишок заборгованості в розмірі 80576,68 грн., 19711,82 грн. пені, 12892,40 грн. інфляційних втрат та 8057,67 грн. штрафу.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає вирішенню спору, оскільки дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2016р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено Договір купівлі-продажу №1705 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1., 2.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця бетонні оздоблювальні вироби, надалі Товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Продаж товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлення покупця, згідно накладної, яка містить в собі окремі товарні пропозиції та ціни на одиницю товару і являється невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 6.3. Договору, товар вважається переданим продавцем і прийнятий покупцем по кількості і якості з підписанням сторонами накладних.

Судом встановлено, що на виконання зобов'язань за Договором позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 134576,68 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000475 від 18.05.2016р., №РН-0000562 від 06.06.2016р., №РН-0000652 від 23.06.2016р., №РН-0000956 від 16.08.2016р., №РН-0000960 від 17.08.2016р., №РН-0001004 від 25.08.2016р.

Відповідно до 4.2. Договору, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку-фактури, який є невід'ємною частиною даного договору. Строк відтермінування становить 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання товару покупцем.

На підставі наявних в матеріалах справи банківських виписок по рахунку господарським судом встановлено, що за одержаний за Договором товар відповідач розрахувався частково, на суму 54000,00 грн., відповідно до сплати залишилося 80576,68 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на 23.10.2017р. жодних коштів від відповідача не надходило, розмір боргу не змінився.

Встановивши наведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Положеннями ч. 1 ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За умовами, викладеними в п. 4.2. Договору, покупець зобов'язувався оплатити одержаний товар протягом 30 календарних днів з дня його отримання.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем кошти за одержаний товар сплачені в повному обсязі у визначені Договором строк не були, ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 80576,68 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних, суд зазначає, що такі підлягають стягненню з відповідача у розмірі 11360,12 грн. У решті вимог суд відмовляє.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приписами ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п. 8.3., 8.4. Договору передбачено, у випадку порушення строків оплати за отриманий товар, передбачених п. 4.2. даного договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару. За прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Разом з тим, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. та постанові ВГС України від 12.06.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що її нарахування здійснювалося позивачем невірно, не від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Здійснивши перерахунок пені у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГУ України, суд прийшов до висновку, що пеня підлягає стягненню з відповідача у розмірі 9388,70 грн., у решті цих вимог суд відмовляє.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення штрафу, взявши до уваги ту обставину, що всупереч умовам Договору відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язання, суд прийшов до висновку, що штраф у розмірі 8057,67 грн. підлягає стягненню з відповідача повністю.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1641,10 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пласт Інвест (81138, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Жирівка, вул. Центральна, 81; код ЄДРПОУ 32819022) 80576,68 грн. боргу, 11360,12 грн. інфляційних втрат, 9388,70 грн. пені, 8057,67 грн. штрафу та 1641,10 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 27.10.2017 р.

Суддя Крупник Р.В.