Рішення

від 19.10.2017 по справі 917/1366/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2017 Справа № 917/1366/17

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

за участю представників 12.10.2017:

від прокуратури: ОСОБА_1,

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідачів 1, 2: не з'явився,

за участю представників 19.10.2017:

від прокуратури: ОСОБА_1,

від позивача: ОСОБА_3,

від відповідачів 1, 2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області, вул. В. Козака, 1, м. Полтава, 36020

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36038

до 1. Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області,

вул. Шевченка, 5, м. Полтава, 36011

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кречет",

вул. Короленка 2, с. Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754

про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсними договорів про встановлення земельного сервітуту та повернення земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В :

В.о. керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кречет" про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області від 14.01.2011 р. № 75 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)", визнання недійсними:

1) договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 23.03.2012 року, укладеного між відповідачами 1,2, згідно якого передано у користування земельну ділянку площею (земельний сервітут) 5,1776 га (кадастровий номер 5324086200:00:002:0013);

2) договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 23.03.2012 року, укладеного між відповідачами 1,2, згідно якого передано у користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 19,0078 га (кадастровий номер 5324085000:00:015:0049); та зобов'язання відповідача 2 повернути земельні ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 24,1854 га, що розташовані в межах території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.08.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.09.2017.

31.08.2017 (вх. №10832) від Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності її уповноваженого представника. Також, у поданій заяві відповідач 1 зазначив, що у вирішенні даного спору покладається на розсуд суду.

Відповідачам 2 подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з відсутністю на підприємстві штатного юриста для можливості ознайомитись з матеріалами справи та з метою визначення власної правової позиції (вх. №10849 від 31.08.2017).

04.09.2017 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні. Також, позивачем подано письмові пояснення стосовно суті спору (вх. №10932 від 04.09.2017).

Враховуючи подані клопотання розгляд справи 04.09.2017 відкладено на 12.10.2017.

11.10.2017 від Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності її уповноваженого представника (вх. №12466).

Відповідач 2 в судове засідання 12.10.2017 явку уповноважено представника не забезпечив, відзив позовну заяву не надав, причин щодо того суду не повідомив. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кречет" належним чином повідомлено про розгляд справи в судовому засіданні 12.10.2017, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 67).

Відповідач мав достатньо часу з дати порушення провадження у справі надати суду свої заперечення, однак таким правом не скористався.

В судовому засіданні 12.10.2017 прокурор виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні, посилаючись на порушення порядку передачі земельних ділянок.

Представник позивача підтримав вимоги прокурора та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В судовому засіданні 12.10.2017 оголошено перерву до 19.10.2017.

Після перерви, прокурор та представник позивача підтримали викладену раніше правову позиції щодо даного позову.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого статтею 69 ГПК України строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Рішення виноситься після перерви оголошено в судовому засіданні 12.10.2017.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив, що розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації №75 від 14.01.2011 Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту) надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Кречет" дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області (землі запасу) загальною орієнтовною площею 26,2 га (землі сільськогосподарського призначення) (а.с. 43).

Так, 23.03.2012 між Полтавською районною державною адміністрацією та ТОВ Кречет укладено договори про встановлення земельного сервітуту (Договори).

Відповідно до вказаних Договорів Розпорядник земельної ділянки надає Володарю сервітуту право обмеженого користування земельними ділянками (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), що знаходяться за межами населених пунктів на території Тростянецької сільської ради Полтавського району (землі запасу) загальною площею 5,1776 га та загальною площею 19,0078 га (землі сільськогосподарського призначення) відповідно до кадастрового плану, який додається.

Кадастрові номери земельних ділянок №5324086200:00:002:0014 та №5324086200:00:002:0013.

Відповідно до Договорів цільове призначення земельних ділянок, на які установлюється сервітут, не змінюється.

Земельний сервітут є строковим і надається на 5 (п'ять) років. Дані договори набирають чинності з моменту їх державної реєстрації та діють до 2021 року (пп. 4.1., 4.2 Договорів).

Договори зареєстровані у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 23.03.2012 за №532400004002366 та за №532400004002366.

Прокурор зазначає, що договори сервітуту укладені з порушенням норм чинного земельного законодавства, оскільки земельний сервітут може бути встановлений лише для власника або землекористувача земельної ділянки, а також у тому разі, якщо потреби такого власника чи землекористувача не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту. Однак, у спірних Договорах про встановлення земельного сервітуту не зазначено потреб, для яких встановлюється сервітут, а вказано лише мету договорів - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка відповідає правовідносинам щодо оренди землі.

Таким чином, передача спірних земельних ділянок повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному статтями 124, 134 Земельного кодексу України та згідно положень Закону України "Про оренду землі".

Згідно статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття розпорядження та укладення договорів) передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою, четвертою статті 134 цього Кодексу.

Оспорюванні договори укладені щодо земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто для сільськогосподарських потреб, порядок укладання яких врегульовано ст. 102-1 Земельного Кодексу України, згідно якої укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб здійснюється у відповідності до Цивільного Кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу, тобто із урахуванням вимог статті 124 ЗК України про обов'язковість проведення земельних торгів.

Однак, земельні торги щодо передачі вказаних земельних ділянок не проводились.

На думку прокурора, правом земельного сервітуту було підмінено право оренди земельної ділянки, яке відповідно до ч. 2 статті 124 та ч. 1 статті 134 ЗК України набувається на конкурентних засадах за результатами земельних торгів.

Незаконне надання земельних ділянок ТОВ Кречет на підставі земельного сервітуту порушує встановлений державою порядок надання земельних ділянок, у зв'язку з чим порушуються інтереси держави у сфері використання та охорони земель, ефективного і раціонального використання земельних ресурсів. Надання незаконних переваг ТОВ Кречет на отримання земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у спосіб не передбачений законодавством України, знижує рівень довіри суб'єктів господарювання та населення до органів державної влади, у зв'язку з чим також порушуються інтереси держави.

Враховуючи викладене розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації прийнято з порушенням норм законодавства, що тягне за собою визнання його недійсним, а також укладені на підставі цього розпорядження договорів про встановлення земельних сервітутів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як вже зазначалось, 23.03.2012 між Полтавською районною державною адміністрацією та ТОВ Кречет укладено договори про встановлення земельного сервітуту (Договори).

Відповідно до вказаних Договорів Розпорядник земельної ділянки надає Володарю сервітуту право обмеженого користування земельними ділянками (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), що знаходяться за межами населених пунктів на території Тростянецької сільської ради Полтавського району (землі запасу) загальною площею 5,1776 га та загальною площею 19,0078 га (землі сільськогосподарського призначення) відповідно до кадастрового плану, який додається.

Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно положень статті 402 вказаного Кодексу сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до статті 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно із статтею 99 зазначеного Кодексу власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Згідно із статтею 100 даного Кодексу сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

З аналізу вказаних вище норм права вбачається, що земельний сервітут може бути встановлений лише для власника або землекористувача земельної ділянки, а також у тому разі, якщо потреби такого власника чи землекористувача не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту.

Дана позиція закріплена у п. 2.32. та п. 2.34. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин, згідно яких: види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом, (п.2.32.); обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.

Суд погоджується з твердженням прокурора про те, що у відповідачів не виникла підстава для встановлення земельного сервітуту, а саме: неможливість задоволення потреб в користуванні земельними ділянками іншим способом, ніж встановлення сервітуту.

Відтак, договори сервітуту укладені з порушенням норм чинного земельного законодавства. Передача земельної ділянки повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному статтями 124, 134 Земельного кодексу України та згідно положень Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності.

Згідно статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття розпорядження та укладення договорів) передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою, четвертою статті 134 цього Кодексу.

Оспорювані договори укладені щодо земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто для сільськогосподарських потреб, порядок укладання яких врегульовано статтею 102-1 Земельного Кодексу України, згідно якої укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб здійснюється у відповідності до Цивільного Кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу, а саме із урахуванням вимог статті 124 ЗК України про обов'язковість проведення земельних торгів.

Земельні торги щодо передачі вказаних земельних ділянок не проводились, тобто порушено порядок надання права користування земельними ділянками.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із вимогами ч. 3 статті 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 та статті 21 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд вважає, що прокурором обґрунтовано належними та допустимими доказами порушення інтересів держави прийняттям оспорюваного розпорядження та укладанням спірних договорів, оскільки саме державою здійснюється особлива охорона землі як національного багатства в силу статті 14 Конституції України, а недотримання першим та другим відповідачами встановленої статтями 124, 134 Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі" процедури передачі спірних земельних ділянок другому відповідачу порушує ці інтереси.

Враховуючи доведеність позиції прокурора щодо незаконності розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації №75 від 14.01.2011 Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту) то, відповідно, і посилання на недійсність договорів земельного сервітуту, які були укладені на підставі зазначеного розпорядження, також є обґрунтованим.

Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, вимоги прокурора щодо зобов'язання відповідача 2 повернути земельні ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 24,1854 га, що розташовані в межах території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області також, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач 1 у своїй заяві від 31.08.2017 (вх. №10832) зазначив, що у вирішенні даного спору покладається на розсуд суду.

Відповідач 2 не скористався своїм правом на судовий захист, обставин викладених у позові не спростував.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі, коли в одній позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується окремо за кожну вимогу немайнового характеру.

Прокурором при подачі даного позову до суду здійснено оплату судового збору не в повному в розмірі, а саме сплачено 6 400,00 грн. (платіжне доручення №1160 від 25.07.2017, а.с. 15), як за чотири вимоги замість п'яти (8 000,00 грн.), як заявлено у позовній заяві.

Відповідно до п. 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

А тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення з прокуратури в доход Державного бюджету України суму недоплаченого судового збору за розгляд справи у розмірі 1600,00 грн., у зв'язку із задоволенням вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 49 ГПК України витрати прокурора по сплаті судового збору відшкодовуються за рахунок відповідачів.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту) від 14.01.2011 за №75.

3. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 23.03.2012, що укладений між Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Кречет (код ЄДРПОУ 32986834), згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 5,1776 га (кадастровий номер 5324086200:00:002:0014).

4. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від 23.03.2012, що укладений між Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Кречет (код ЄДРПОУ 32986834), згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) площею 19,0078 га (кадастровий номер 5324086200:00:002:0013).

5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Кречет (вул. Короленка 2, с. Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754, код ЄДРПОУ 32986834) повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 5,1776 га (кадастровий номер 5324086200:00:002:0014), що розташована в межах території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області, у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36038, код ЄДРПОУ 39767930).

6. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Кречет (вул. Короленка 2, с. Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754, код ЄДРПОУ 32986834) повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 19,0078 га (кадастровий номер 5324086200:00:002:0013), що розташована в межах території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області, у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36038, код ЄДРПОУ 39767930).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Стягнути з Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області (вул. Шевченка, 5, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 04057505), в дохід Державного бюджету України (рахунок УДКСУ у м. Полтаві, р/р 31214206783002 в ГУ ДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, ЄДРПОУ 38019510, код платежу 22030101) 800,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. Стягнути з Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області (вул. Шевченка, 5, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 04057505) на користь прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету-2800) 3 200,00грн. витрат по сплаті судового збору.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кречет (вул. Короленка 2, с. Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754, код ЄДРПОУ 32986834) в дохід Державного бюджету України (рахунок УДКСУ у м. Полтаві, р/р 31214206783002 в ГУ ДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, ЄДРПОУ 38019510, код платежу 22030101) 800,00 грн. судового збору.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кречет (вул. Короленка 2, с. Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754, код ЄДРПОУ 32986834) на користь прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету-2800) 4 800,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

11. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом 10 днів.

Суддя Кульбако М.М.