Рішення

від 30.10.2017 по справі 916/2039/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2017 р.Справа № 916/2039/17

За позовом: Приватного підприємства „Ідель»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Каміра»

про стягнення 61440,19грн.

Суддя: Малярчук І.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, директор; ОСОБА_2, згідно від 11.10.2017р.

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні 30.10.2017р. приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2, згідно від 11.10.2017р.

від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Каміра» на користь ПП „Ідель» 50507,68грн. заборгованості, 10932,51грн. пені за період з 22.10.2016р. по 10.08.2017р.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, подав заяву про роз'яснення розрахунку пені від 17.10.2017р. за вх.№22119/17, заяву від 17.10.2017р. за вх.№2-5473/17, якою відмовився від вимоги про стягнення з відповідача 20 000грн. витрат на послуги адвоката.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.05.2016р. між ПП „Ідель» та ТОВ „Каміра» було укладено договір на поставку продукції №530, на виконання якого підприємство поставило товариству зварювальне обладнання і матеріали на суму 56741,34грн. та виставило покупцю рахунки на їх оплату, які товариством оплачені в сумі 6233,66грн., у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість, на яку підприємством нараховано пеню.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст.75 ГПК України.

Клопотання позивача від 17.10.2017р. за вх.№22098/17, від 26.10.2017р. за вх.№22840/17 про долучення документів до справи були судом задоволені.

Ухвалою суду від 17.10.2017р., за клопотанням позивача від 17.10.2017р. за вх.№2-5472/17, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 01.11.2017р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

23.05.2016р. між ПП „Ідель» (постачальник) та ТОВ „Каміра» (покупець) було укладено договір на поставку продукції №530, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити згідно з умовами цього договору та законодавством України товар, зазначений у заявці покупця, згідно виставлених рахунків. Заявка покупця може надаватися в письмовій формі, засобами електронного, факсимільного зв'язку та по телефону. Поставка здійснюється відповідно до умов Інкотермс 2010, порядок та місце поставки узгоджуються сторонами окремо для кожної партії. Термін поставки вказується у заявці покупця (п.п.1.1., 2.1., 2.2. договору).

Відповідно до п.3.1. договору поставки №530 від 23.05.2016р. покупець зобов'язаний здійснити оплату товару у порядку 100% передоплати, згідно виставленого рахунку. Термін дії рахунку 3 (три) банківських дні з моменту його виписки.

Згідно п.п.5.1., 5.2. договору поставки №530 від 23.05.2016р. приймання продукції, що поставляється, здійснюється шляхом відмітки покупця про факт приймання продукції за накладною. Приймання вважається закінченим з моменту підписання покупцем накладної.

За умовами п.7.1. договору поставки №530 від 23.05.2016р. він діє до 31.12.2016р. за умови повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договору поставки №530 від 23.05.2016р. постачальником було поставлено покупцю товар на загальну суму 56731,34грн., що підтверджується поданими до справи позивачем копіями видаткових накладних №Ид-02498 від 08.09.2016р. на суму 10223,66грн., №Ид-02722 від 22.09.2016р. на суму 949,68грн., №Ид-02723 від 22.09.2016р. на суму 45558грн.

При цьому накладна №Ид-02498 містить підпис ОСОБА_3, уповноваженого ТОВ „Каміра» згідно довіреності №68 від 08.09.2016р., а накладні №Ид-02722, №Ид-02723 містять дані про одержувача „ОСОБА_3 по дов. №79 від 13.09.2016р.» , печатку та підпис, який, як вбачається із довіреності №68 від 08.09.2016р., не належить ОСОБА_3 Наразі, до справи сторонами довіреність №79 від 13.09.2016р. не подано.

Частково заборгованість перед позивачем відповідач погасив платіжними дорученнями №376 від 15.11.2016р. на суму 5000грн., №421 від 21.12.2016р. на суму 1223,66грн.

Одночасно, згідно гарантійного листа ТОВ „Каміра» , адресованого ПП „Ідель» , який не містить дати його складання, товариство гарантує підприємству погасити заборгованість по договору №530 від 23.05.2016р. в сумі 50507,68грн. у строк до 15.03.2017р.

Також, позивачем до справи подано копію акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017р. по 01.03.2017р., в якому сторони визначили наявною заборгованість товариства перед підприємством в сумі 50507,68грн. по договору від 01.12.2016р. Вказаний акт судом як доказ не приймається, оскільки спірні правовідносини виникли із договору поставки №530 від 23.05.2016р. та не опосередковані договором від 01.12.2016р.

Позивачем до справи подано рахунки №Ид-И03333 від 06.09.2016р. на суму 10233,66грн., №Ид-И03412 від 08.09.2016р. на суму 949,68грн., №Ид-И03337 від 06.09.2017р. на суму 45558грн., однак, не подано доказів їх вручення/надсилання відповідачу.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену ним правову позицію, суд вважає заявлені ПП „Ідель» позовні вимоги про стягнення з ТОВ „Каміра» 50507,68грн. заборгованості правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже, як судом встановлено вище, подані позивачем до справи документи у сукупності, з врахуванням гарантійного листа ТОВ „Каміра» , свідчать про поставку позивачем відповідачу товару, заборгованість з оплати вартості якого складає 50507,68грн., що, за відсутності доказів про оплату товару відповідачем, дає підстави стягнути з відповідача на користь позивача зазначену суму заборгованості.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10932,51грн. пені. за період з 22.10.2016р. по 10.08.2017р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п.6.2. договору поставки №530 від 23.05.2016р. сторони визначили, що покупець у разі порушення термінів (якщо оплата здійснюється на умовах, відмінних від вказаних у п.3.1. договору) оплати сплачує подвійну облікову ставку НБУ від суми прострочки за кожен день затримки.

Аналіз п.6.2. договору та розміщення його у договорі у розділі 6 „Відповідальність сторін» , з огляду на те, що законодавець обрахунок пені пов'язує із обліковою ставкою НБУ, у суду наявні підстави вважати, що саме умовами цього пункту договору сторони передбачили саме відповідальністю у вигляді пені.

Положення ч.6 ст.232 ГК України передбачають, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» приписом ч.6 ст.232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За умови того, що положення п.6.2. договору поставки №530 від 23.05.2016р. містять лише слова „від суми прострочки за кожен день затримки» , суд не вбачає, що сторони у договорі дійшли згоди про збільшення строку нарахування штрафної санкції у порівнянні до визначеного ч.6 ст.232 ГК України. Звідси, період, обраний позивачем для розрахунку пені, а саме з 22.10.2016р. по 10.08.2017р., є невірним, так як він перевищує шестимісячний строк, визначений ч.6 ст.232 ҐК України.

Суд враховує, що умовами п.3.1. договору поставки встановлено спосіб оплати за поставлений товар у вигляді 100 % передоплати, внаслідок чого порушення покупцем зобов'язання щодо здійснення розрахунку настало у день поставки товару, за умови того, що позивачем не надано доказів вручення/надсилання відповідачу рахунків на оплату раніше, ніж відбулась поставка, отже, початком відліку прострочення слід вважати дату, що є наступною за датою поставки.

З огляду на наведене, судом здійснено самостійний перерахунок нарахованої позивачем штрафної санкції, але при здійсненні розрахунку суд обмежується періодом початку, який зазначив позивач. Розрахунок суду наступний:

Сума боргу, грн. Період нарахування пеніОблікова ставка НБУ Розрахунок пені Сума пені, грн. 46507,68 22.10.2016р. - 27.10.2016р. 15% (46507,68грн.*15%*2*6дн.)/(365дн.*100%) 288,73 46507,68 28.10.2016р. - 23.03.2017р. 14% (46507,68грн.*14%*2*147дн.)/(365дн.*100%) 5244,54 10223,66 22.10.2016р. - 27.10.2016р. 15% (10223,66грн.*15%*2*6дн.)/(365дн.*100%) 50,28 10223,66 28.10.2016р. - 15.11.2016р. 14% (10223,66грн.*15%*2*19дн.)/(365дн.*100%) 148,61 5223,66 16.11.2016р. - 21.12.2016р. 14% (5223,66грн.*14%*2*36дн.)/(365дн.*100%) 143,86 4000 22.12.2016р. - 09.03.2017р. 14% (4000грн.*14%*2*78дн.)/(365дн.*100%) 239,34 Таким чином, за розрахунком суду сума пені складає 6115,36грн. Враховуючи викладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 10932,51грн. пені підлягає судом частковому задоволенню в сумі 6115,36грн. загалом за період з 22.10.2016р. по 09.03.2017р.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги позивача частково доведені та обґрунтовані, вони підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню 50507,68грн. заборгованості, 6115,36грн. пені.

Згідно ст.49 ГПК України витрати позивача, понесені на сплату судового збору в сумі 1600грн. за розгляд судом даної справи, підлягають відшкодуванню платнику за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, а саме, в сумі 1474,55грн.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 30.10.2017р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та витязі з ЄДРЮОФОП станом на 21.03.2017р., у зв'язку з чим суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов Приватного підприємства „Ідель» частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Каміра» (65058, м. Одеса, вул. Зоопаркова,2, код ЄДРПОУ 40264739) на користь Приватного підприємства „Ідель» (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,44, код ЄДРПОУ 31253577) 50507 (п`ятдесят тисяч п`ятсот сім) грн. 68коп. заборгованості, 6115 (шість тисяч сто п'ятнадцять) грн. 36коп. пені, 1474 (одну тисячу чотириста сімдесят чотири) грн. 55 коп. судового збору.

3. Відмовити позивачу у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2017 р.

Суддя І.А. Малярчук