Рішення

від 26.10.2017 по справі 922/3448/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2017 р.Справа № 922/3448/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, Харківська область, Зміївський р-н, смт. Слобожанське до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім", Харківська область, Зміївський р-н, смт. Слобожанське про стягнення коштів в сумі 933489,52 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 443/22 від 13.12.2016р.;

відповідача - ОСОБА_2, керівник ОСББ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 782360,23 грн. основного боргу, що виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №111 від 01.04.2004р. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 95594,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 43862,36 грн. та 3% річних у розмірі 11672,00 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 10.10.2017р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 26.10.2017р. об 11:20.

23.10.2017р. через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.№ 34590), в якому він проти позову заперечує та просить суд позовні вимоги задовольнити частково, з урахуванням погашення заборгованості в сумі 45000,00 грн. В підтвердження часткової оплати основного боргу відповідачем надано копію платіжного доручення №244 від 17.10.2017р. на суму 45000,00 грн. Крім того, відповідач просить відмовити у позові в частині стягнення пені у розмірі 95594,93 грн., інфляційних втрат у розмірі 43862,36 грн. та 3% річних у розмірі 11672,00 грн. посилаючись на те, що порушення зобов'язань сталося не з вини Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім", а через несвоєчасну сплату мешканцями будинку комунальних послуг з теплопостачання. Наданий відзив та додані до нього документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтвердив факт часткової оплати відповідачем основного боргу в сумі 45000,00 грн. Підтримав позов в частині стягнення основного боргу, з урахуванням погашеної суми, пені, 3% річних та інфляційних.

У судовому засіданні 26.10.2017р. представник відповідача проти нарахування пені, інфляційних та 3% річних заперечував, надав суду додаткові документи по справі, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01 квітня 2004 року між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (енергопостачальна компанія, позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім" (споживач, відповідач) був укладений договір № 111 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - договір; а.с. 15-17), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався постачати відповідачу енергію в гарячій воді в потрібних відповідачу обсягах, а відповідач зобов'язався належним чином сплачувати теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; технологічні потреби - за виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності (п. 2.1 договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом, після встановлення та прийняття до комерційної експлуатації приладів обліку теплової енергії облік споживання виконується за показаннями приладів (п. 5.1).

Відповідно до п.10.1 договору, строк його дії визначений сторонами до 31.12.2004.

При цьому, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4 договору).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності звернень сторін про припинення дії договору, беручи до уваги здійснення в 2017 році сторонами дій направлених на його виконання (поставка позивачем теплової енергії, її прийняття та часткова оплата відповідачем), суд дійшов висновку про його пролонгацію, зокрема, на 2017 рік.

Відповідно до п. 6.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. По взаємній згоді споживача й енергопостачальної організації розрахунки можуть провадиться й в іншій формі, не суперечній законодавству України.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого складається та підписується обома сторонами акти звірки (в 2-х примірниках). Для підписання та отримання акту звірки споживач зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим явитися до абонентської служби енергопостачальної організації. У разі неповернення споживачем акта звірки енергопостачальній організації до початку наступного розрахункового періоду, цей акт вважається прийнятим та погодженим споживачем.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору про постачання теплової енергії № 111 від 01.04.2004, позивач здійснював постачання теплової енергії до житлових будинків, господарське забезпечення яких здійснює відповідач.

Факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу на підставі спірного договору підтверджується актами здачі-приймання послуг: №295 від 28.02.2017р., № 648 від 31.03.2017р., №798 від 30.04.2017р., № 1275 від 30.06.2017р., №1465 від 31.07.2017р. та №1600 від 31.08.2017р., які містяться в матеріалах справи (а.с. 24-39).

Вищезазначені акти були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Однак, в порушення умов спірного договору, відповідач оплату за використану теплову енергію здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого, станом на 31.08.2017р., у нього утворилась заборгованість у розмірі 782360,23 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про електроенергетику", енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Регулювання відносин у сфері теплопостачання має певні особливості, викликані такими об'єктивними умовами функціонування систем теплопостачання, як, крім іншого, наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; централізованим теплопостачанням споживачів від теплоелектроцентралей і котелень, які входять до об'єднаної енергетичної системи України - ст. 5 Закону України «Про теплопостачання» .

Відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання» , теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За змістом ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується, а згідно ч. 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами ч.7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, в порушення умов договору, оплату за використану теплову енергію здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого, станом на 31.08.2017р., у нього утворилась заборгованість у розмірі 782360,23 грн., що також підтверджується актом звірки (а.с. 21), який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Отже, враховуючи встановлені судом фактичні обставини, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Як зазначалося вище, 23.10.2017р. відповідач надав суду докази часткової оплати заборгованості на суму 45000,00 грн. та факт оплати був підтверджений представником позивача у судовому засіданні.

У пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення 45000,00 грн. основного боргу, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з тим, що заборгованість в розмірі 45000,00 грн. була погашена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, який було подано 10.10.2017р., судові витрати в цій частині відшкодовуються за рахунок відповідача.

Таким чином, неоплаченою залишилась частина основного боргу в сумі 737360,23 грн. (782360,23 грн. - 45000,00 грн.).

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем у порядку ст.ст. 4-3, 32, 33, 34 ГПК України, не надано суду доказів сплати суми коштів у розмірі 737360,23 грн. за спірним договором та не спростовано обставин, що викладені у позовній заяві.

Суд зазначає, що посилання відповідача на те, що порушення зобов'язань сталося не з вини Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім", а через несвоєчасну сплату мешканцями будинку комунальних послуг з теплопостачання, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки спірний договір був укладений саме з відповідачем, який зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії (п. 3.2.2 договору). При цьому, статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що матеріали справи підтверджують несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати вартості теплової енергії за лютий, березень, квітень, червень, липень та серпень 2017 року, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу за спожиту теплову енергію за лютий, березень, квітень, червень, липень та серпень 2017 року за договором № 111 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2004р. у сумі 737360,23 грн. є правомірними, обґрунтованими, у зв'язку із чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В ч.2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Перевіривши нарахування позивачем, суд зазначає, що позивачем наданий обґрунтований розрахунок 3% річних в розмірі 11672,00 грн. та розрахунок індексу інфляції в розмірі 43862,36 грн.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині. В зв'язку з чим, сума 3% річних в розмірі 11672,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 43862,36 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 95594,93 грн. суд зазначає, наступне.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У п. 7.2.3 договору сторони обумовили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники і грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 95594,93 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами частини 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як роз'яснено у п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачена можливість зменшення розміру лише неустойки, а не звільнення боржника від сплати штрафних санкцій взагалі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСББ "Наш дім" є неприбутковою організацією і єдиним доходом ОСББ є кошти, які сплачують мешканці за утримання житла та прибудинкової території, при цьому, відповідач не може проводити нарахування мешканцям пені, інфляції, річних за несвоєчасну сплату мешканцям коштів на рахунок ОСББ "Наш дім" за спожиті комунальні послуги з теплопостачання. При цьому, суд враховує скрутне фінансове становище та те, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань виникло з об'єктивних причин, зокрема, через значну заборгованість членів ОСББ "Наш дім", та мешканців будинків ОСББ та управління СЗНЗР, які невчасно перераховують кошти за субсидію, за ветеранів ВВВ, діти війни, громадян які постраждали в наслідок ЧАЄС, медики на пенсії, інваліди ОСОБА_3.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, враховує часткову сплату останнім основного боргу та те, що стягнення додаткових коштів у вигляді неустойки негативно позначається на рівень матеріального забезпечення відповідача та призведе до невиплат заробітної плати працівникам ОСББ "Наш дім".

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50%, а саме: стягнути з відповідача пеню у розмірі 47797,46 грн., а в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 47797,47 грн. суд відмовляє.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 45000,00 грн. - припинити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім" (63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Слобожанське, вул. Лермонтова, 13, код ЄДРПОУ 26201865) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03022, м. Київ, вул. Козацька, 120/4-є, код ЄДРПОУ 22927045, р/р 26030303872 в ПуАТ "Державний ощадний банк України" м. Києва, МФО 300465) основний борг в сумі 737360,23 грн., 47797,46 грн. пені, 43862,36 грн. інфляційних втрат, 11672,00 грн. 3% річних та 14002,34 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 30.10.2017 р.

Суддя ОСОБА_4