Постанова

від 24.10.2017 по справі 910/9089/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа№ 910/9089/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача не з'явились

від відповідача Дмітрієва В.В. - дов. б/н від 26.04.2017

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна

компанія БМЛ Груп

на рішення Господарського суду міста Києва

від 30.08.2017 (суддя Чебикіна С.О.)

у справі № 910/9089/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лідертрансгрупп

(далі - ТОВ Лідертрансгрупп )

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна

компанія БМЛ Груп (далі - ТОВ БК БМЛ Груп )

про стягнення 130 109, 73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2017 у справі № 910/9089/17 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія БМЛ Груп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лідертрансгрупп 102 318, 95 грн. основного боргу, 2 114, 93 грн. 3% річних, 10 890, 66 грн. інфляційних втрат, 9 785, 18 грн. пені та 1 876, 65 грн. судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково на суму 87 318, 95 грн., здійснити перерахунок пені та розмір 3% річних та інфляційних втрат зменшити втричі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, постановлення місцевим господарським судом рішення відбулось за його відсутності й без належного повідомлення та врахування його клопотання про відкладення розгляду справи для укладення мирової угоди, що є підставою для скасування рішення з огляду на порушення вимог процесуального права. Крім цього, при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано здійснених відповідачем під час розгляду справи оплат на загальну суму 15 000, 00 грн. згідно платіжних доручень № 1093 від 07.08.2017 на суму 10 000, 00 грн. та № 1128 від 29.08.2017 на суму 5 000, 00 грн., безпідставно стягнуто пеню за весь період прострочення, тобто більше ніж понад 6 місяців.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/9089/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 апеляційну скаргу ТОВ БК БМЛ Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2017 у справі № 910/9089/17 прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 24.10.2017.

В зв'язку з перебуванням суддів Жук Г.А. та Мальченко А.О. у відпустці, 23.10.2017 системою автоматизованого розподілу проведено заміну згаданих суддів й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 справу № 910/9089/17 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

24.10.2017 представником ТОВ БК БМЛ Груп подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень №1194 від 20.10.2017 на суму 26 693, 08 грн. та № 1196 від 23.10.2017 на суму 34 700, 84 грн., а також підписаної між сторонами мирової угоди від 23.10.2017 про врегулювання спору по даній справі та визначення суми боргу відповідача перед позивачем в розмірі 60 625, 87 грн.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутній в судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти розгляду справи у відсутності представника позивача.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, неявка його представника не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги по суті, апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції просив врахувати надані ним документи щодо часткової сплати заборгованості та досягнення між сторонами згоди щодо врегулювання спору по даній справі, проте підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково на суму 87 318, 95 грн., здійснити перерахунок пені, розмір 3% річних та інфляційних втрат зменшити втричі.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ Лідертрансгрупп звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ БК БМЛ Груп про стягнення 130 109, 73 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 23/08 від 23.08.2016 щодо повної та своєчасної оплати товару, відтак просило стягнути з відповідача 107 318, 95 грн. основного боргу, 9 785,18 грн. пені, 10 890,66 грн. інфляційних втрат та 2 114,93 грн. 3% річних.

19.07.2017 надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній з огляду на часткове погашення заборгованості в розмірі 5 000, 00 грн. просив стягнути з відповідача 102 318, 95 грн. основного боргу, 9 785,18 грн. пені, 10 890,66 грн. інфляційних втрат та 2 114,93 грн. 3% річних. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Як встановлено матеріалами справи, 23.08.2016 між ТОВ Лідертрансгрупп (позивачем, продавцем за договором) та ТОВ БК БМЛ Груп (відповідачем, покупцем за договором) було укладено Договір поставки № 23/08 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити належний продавцю товар в порядку та на умовах, визначених Договором.

Загальна вартість Договору згідно п. 2.1 складає загальну суму вартості поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних продавця за період дії Договору.

Положеннями п. 3.5 Договору сторони погодили, що розрахунки за погоджену партію товару здійснюються на умовах 100% попередньої оплати але в будь-якому випадку не пізніше 5 банківських днів з моменту поставки.

За умовами п. 9.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору, жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити його дію, дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Цивільні права та обов'язки на підставі ч. 1 ст. 11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних №124 від 24.09.2016 на суму 43 198,32 грн., №147 від 26.09.2016 на суму 52 093,22 грн., № 148 від 27.09.2016 на суму 19 475,38 грн. та №159 від 27.09.2016 на суму 23 831,81 грн., які підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін без будь-яких зауважень відповідача щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Вищезгадані видаткові накладні оформлено відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: назви документа (форми); дати складання; назви підприємства, від імені якого складено документ; змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, складені позивачем при поставці товару за умовами Договору видаткові накладі в розумінні ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ЦК України, є первинними (товаророзпорядчими) документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Дослідивши матеріали справи й насамперед умови Договору, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за Договором, про що свідчить й відсутність претензій та повідомлень відповідача про порушення продавцем умов спірного Договору.

Проте всупереч умовам Договору, відповідач розрахунку за поставлений товар належним чином не провів, лише частково оплатив його, в тому числі й під час розгляду справи в суді першої інстанції на суму 5 000, 00 грн., тому у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 102 318, 95 грн., яку позивач й просив стягнути з відповідача в судовому порядку (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду).

Крім цього, в матеріалах справи наявна копія підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків станом на 15.06.2017, згідно якого до загальної суми поставки та заборгованості відповідача включено суми за спірними видатковими накладними та проведені на цей момент оплати, а також визначено суму заборгованості відповідача перед позивачем станом на 15.06.2017 в розмірі 102 318, 95 грн.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п. 3.5 Договору сторони погодили, що розрахунки за погоджену партію товару здійснюються на умовах 100% попередньої оплати але в будь-якому випадку не пізніше 5 банківських днів з моменту поставки.

Оскільки товар за Договором повністю та належним чином поставлений позивачем й прийнятий відповідачем, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними, обов'язок відповідача по оплаті отриманого за Договором товару на момент звернення позивача до суду настав.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 102 318, 95 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду), які доведено належними та допустимими доказами, відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача (апелянта) про неврахування судом першої інстанції здійснених ним під час розгляду справи оплат на 15 000, 00 грн. згідно платіжних доручень № 1093 від 07.08.2017 на суму 10 000, 00 грн. та № 1128 від 29.08.2017 на суму 5 000, 00 грн. не заслуговують на увагу, адже на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем не було повідомлено суд про здійснення будь-яких оплат та не було надано відповідних доказів на їх підтвердження, згадані платіжні доручення було долучено лише до апеляційної скарги.

Надані відповідачем суду апеляційної інстанції копії платіжних доручень № 1194 від 20.10.2017 на суму 26 693, 08 грн. та № 1196 від 23.10.2017 на суму 34 700, 84 грн., а також підписаної сторонами мирової угоди від 23.10.2017 також не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, адже здійснення цих оплат та підписання мирової угоди щодо врегулювання спору по даній справі відбулося вже після прийняття оскаржуваного рішення (30.08.2017), відтак не може бути підставою для скасування цілком законного та обґрунтованого рішення та зменшення розміру заборгованості під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім цього, в зв'язку із простроченням сплати заборгованості за поставлений згідно Договору товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 9 785,18 грн. пені, 10 890, 66 грн. інфляційних втрат та 2 114, 93 грн. грн. 3% річних.

Відповідно до п. 7.2 Договору за несвоєчасне проведення платежів покупець сплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Сторони дійшли згоди щодо зміни порядку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, встановлених розділом 7 цього Договору, припиняються через три роки від дня, коли ці зобов'язання мали бути виконані (п. 7.8 Договору).

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

За приписами п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за порушення грошових зобов'язань застосовуються вимоги ч.6 ст.232 ГК України. Цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 згаданої постанови пленуму).

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний суд встановив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 785,18 грн. пені, 10 890, 66 грн. інфляційних втрат та 2 114, 93 грн. грн. 3% річних є обґрунтованими (арифметично вірно розрахованими), а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Твердження відповідача (апелянта) про безпідставне стягнення пені за весь період прострочення, тобто більше ніж понад 6 місяців, не заслуговують на увагу, адже п. 7.8 Договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України припиняються через три роки від дня, коли ці зобов'язання мали бути виконані, відповідно нарахування пені за весь період прострочення є правомірним.

Доводи відповідача (апелянта) щодо скасування рішення суду в зв'язку з його прийняттям за його відсутності без належного повідомлення та врахування клопотання про відкладення розгляду справи для укладення мирової угоди, не заслуговують на увагу, оскільки за матеріалами справи відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується, зокрема рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 77), згідно якого відповідач 15.08.2017 отримав копію ухвали суду від 07.08.2017 про відкладення розгляду справи на 30.08.2017, в якому було прийнято оскаржуване рішення, відтак відповідач не був позбавлений можливості надати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позову, а також докази здійснених ним оплат та досягнення між сторонами домовленості щодо врегулювання спору по даній справі шляхом укладення мирової угоди, тобто користуватися наданими йому процесуальними правами.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія БМЛ Груп залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2017 у справі № 910/9089/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/9089/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко