Постанова

від 19.10.2017 по справі 818/1275/17

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 р. Справа № 818/1275/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1275/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм ЛТД"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аструм ЛТД" (далі - позивач "ТОВ "Аструм ЛТД") звернулося до суду з адміністративним позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач) №0002901405 від 17.08.2017, яким позивачу збільшено податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 650241 грн., в т.ч. основна сума платежу - 520193 грн. та сума штрафних санкцій - 130048 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з урахуванням обставин, викладених у письмовому запереченні (а.с.171-174).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу було донараховано податкові зобов'язання.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши наявні докази по справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

В судовому засіданні встановлено, що з 10.07.2017 по 14.07.2017 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Аструм ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з придбання ТМЦ у ПП "Калита" за червень-серпень 2016 року, за результатами якої складено акт від 21.07.2017р. №1292/18-28-14-05-20/23047623/124 (а.с. 10-33).

Перевіркою встановлено порушення абз. "а" п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість всього в сумі 520193 грн., в т.ч.: за липень 2016 року на суму 94668 грн., за серпень 2016 року на суму 425525 грн.

Так, при проведенні перевірки податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на загальну суму 55892 грн., в т.ч. за: червень 2016 року заниження на 900 грн., за липень 2016 року завищення на 56792 грн.; не підтверджено факт реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Аструм ЛТД" щодо придбання товарів з подальшою їх реалізацією в адресу підприємств-покупців на суму 359767 грн.

При цьому мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов висновків про відсутність реальності здійснення господарської операції:

- відсутність документів, які б підтверджували транспортування контрагентом позивача - ПП "Калита" ТМЦ до ТОВ "Аструм ЛТД".

- не встановлено фактичний рух товару по ланцюгу від виробника. Тобто, відповідач зазначає, що згідно ЄРПН протягом господарської діяльності ПП "Калита" здійснювало придбання різного товару у різних постачальників (інформація наведена в акті перевірки - а.с.23-24), однак докази придбання ПП "Калита" саме такого товару, як фотоплівка, фотобумага, відсутні. Також, відповідач стверджує, що ТОВ "Калита" не мало матеріально-технічних, технологічних та інших можливостей для виробництва фототехнічної плівки та фотобумаги.

- відповідач наголошує на відсутності документу щодо підтвердження відповідності продукції (сертифікату якості, паспорту якості, тощо).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2017 року №0002901405 (а.с.7) щодо збільшення суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 650241,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає помилковими висновки відповідача щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що підставою збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем є висновок в акті перевірки про безтоварність угоди позивача із ПП "Калита".

З матеріалів справи судом встановлено, що 22 червня 2016 між ПП "Калита" (постачальник) та ТОВ Аструм ЛТД (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару №22 (а.с.43-44). Згідно умов (п.1.1) договору ПП "Калита" зобов'язується продати ТОВ "Аструм ЛТД" товар: фотопапір, Аерофотопапір, фотопапір осцилографічний, плівка металізована ЛМ-35П (35 мм), в той час у п. 3.1 Договору зазначено, що продавець - ПП "Калита" самостійно доставляє покупцю - ТОВ "Аструм ЛТД" товар за адресою складу покупця (ТОВ "Аструм ЛТД").

Реальність зазначеної угоди підтверджується наданими позивачем до суду:

- платіжними дорученнями №247 від 12.08.2016, №1 від 26.08.2016, №248 від 15.08.2016, №283 від 26.09.2016, №230 від 28.07.2016 (а.с.45-49);

- видатковими накладними №160622/3 від 22.06.2016, №160622/3 від 22.06.2016, №160704/3 від 04.07.2016, №160715 від 15.07.2016, №160802 від 02.08.2016, №1608822 від 22.08.2016 (а.с.50- 51, 53,56, 59, 62);

- рахунок-фактура №160704/3 від 04.07.2016, №160715/3 від 15.07.2016, №160802 від 02.08.2016, №160822 від 22.08.2016 (а.с.54,57,60, 63);

- специфікацією на продукцію, що поставляється від 22.06.2016, від 04.07.2016, від 15.07.2016, від 22.08.2016 (а.с.52,55,58,61,64).

Оплата за отриманий товар здійснювалася через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 45-49).

Зазначений товар в подальшому було використано у власній господарській діяльності позивача, а саме перероблено та реалізовано ДП "Авіакон", ВЧ А2287, що підтверджується видатковими накладними, накладними, актами прийому, довіреностями на отримання цінностей (а.с. 81-143).

Суд зазначає, що укладений між позивачем та його контрагентом договір містить положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину (а.с.43-44).

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як свідчить з матеріалів справи, зокрема до Акту перевірки додано узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки (а.с.33), позивачем було надано представникам податкового органу первинні бухгалтерські документи: договори, виписки банку, платіжні доручення , видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахункам. Зокрема, з умов Договору купівлі-продажу від 22.06.2016р. (а.с.43-44) свідчить, що поставка продукції здійснюється "Продавцем" (ПП "Калита"), вивантаження на складі "Покупця" (ТОВ "Аструм ЛТД"). При цьому, до матеріалів справи позивачем також було надано ріхунки-фактури, та видаткові накладні (а.с.50-57), специфікацію на продукцію та докази оприбуткування відповідного товару та використання його у виробництві .

Оцінивши вищезазначені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті судом документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Судовим розглядом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином .

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що по вищезазначеній господарській операції контрагент - ПП "Калита" задекларував свої зобов"язання по ПДВ, тобто виконав свої зобов"язання визначені нормами чинного податкового законодавства.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках-припущеннях щодо безтоварності угоди.

Проте, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п.п.п. а) п.п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, виходячи з вищенаведеного видані позивачу податкові накладна його контрагентами, це і є перша подія, і яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагента податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

На підставі викладеного вище, правочини між позивачем та його контрагентом підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами і вони жодним чином не суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому висновки відповідача, щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість є помилковими.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Таким чином, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно ч.1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області прийняте з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, позивачу відшкодовується за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області сума судового збору в розмірі в розмірі 9753,62 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм ЛТД" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0002901405 від 17.08.2017 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 650241 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код 39456414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм ЛТД" (вул. Гагаріна, 7, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 23047623) витрати на оплату судового збору в сумі 9753 (дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 62 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 26.10.2017 року.

Суддя О.М. Кунець