Постанова

від 26.10.2017 по справі 911/4145/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року Справа № 911/4145/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В., суддіПоляк О.І., Ходаківська І.П. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ревне" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у справі№ 911/4145/16 Господарського судуКиївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Універсалагротрейд" доРевненської сільської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ревне" проВизнання недійсним рішень в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Гуриненко О.М. - відповідача:не з'явився - третьої особи:Бойченко С.А. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсалагротрейд" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Ревненської сільської ради (надалі - відповідач) про визнання недійсними рішень Ревненської сільської ради від 06.02.2012 № 207-22-VII та № 208-22- VII.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2017 (суддя Христенко О.О.) позов задоволено повністю.

Визнано недійсними рішення Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області від 06.02.2012 № 207-22-VII "Про скасування рішення Ревненської сільської ради від 18.05.2010 № 715-46-VІ "Про відміну рішення Ревненської сільської ради від 05.12.2008 № 507-30-VІ "Про скасування рішень виконкомів" та від 06.02.2012 № 208-22-VІІ "Про скасування рішень виконкомів Ревненської сільської ради".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 (судді: Ткаченко Б.О., Зеленін В.О., Пономаренка Є.Ю.) рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2017 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ревне" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд.

Скаржник доводить обставини свого правонаступництва КСПП "Ревне" та вважає, що судами не надавалася оцінка як підставам прийняття виконкомом сільської ради рішень у 2005 році, так і підставам для їх скасування рішеннями сільської ради в 2012 році; оскаржувані рішення сільської ради прийняті на законних підставах та в межах повноважень сільської ради, тому висновки судів про їх скасування неправомірні.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.10.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Поляк О.І., Ходаківська І.П. касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Ревне" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 26.10.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, зокрема, що рішенням Ревненської сільської ради від 06.02.2012 року № 207-22-VII було скасовано рішення Ревненської сільської ради від 18.05.2010 року № 715-46-VII "Про відміну рішення Ревненської сільської ради від 05.12.2008 року № 507-30-VI "Про скасування рішень виконкомів"; рішенням від 06.02.2012 року № 208-22-VII Ревненська сільська рада скасувала рішення виконкомів Ревненської сільської ради в частині оформлення права власності на нерухоме майно позивачу. Дане рішення тотожне рішенню Ревненської сільської ради від 05.12.2008 року № 507-30-VI, яке на той час було предметом судового оскарження.

Позивач оспорює рішення Ревненської сільської ради від 06.02.2012 року № 207-22-VII та № 208-22-VII як такі, що суперечать законодавству України, оскільки відповідач ними безпідставно скасовував свої попередні рішення, не обґрунтувавши такі дії належним чином.

Касаційна інстанція, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм права, погоджується з правовими висновками про наявність підстав для скасування оспорюваних рішень сільської ради з огляду на наступні мотиви.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Як передбачено п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як зазначено в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч.ч. 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)" органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Постійне маніпулювання відповідачем своїми правами щодо скасування рішень, наступну відміну такого скасування, повторне скасування відміни, порушують права позивача, гарантовані ст. 13 вказаної Конвенції.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Рішення органу місцевого самоврядування визнається недійсним, якщо воно є необґрунтованим і не містить чітких посилань на підстави скасування раніше прийнятого рішення, тобто раді дозволяється скасувати рішення свого виконавчого органу в разі, якщо воно було прийняте з порушенням вимог законодавства та узгоджується із ст. 19 Конституції України.

Проте, судами надано оцінку оскаржуваним рішенням за наслідками якої вказано, що вони не містять доводів та посилань на норми законодавства, які були порушені прийнятими виконавчим комітетом та Ревненською сільською радою рішеннями, які скасовані оскаржуваними рішеннями.

За таких обставин касаційна інстанція визнає правильними висновки про задоволення позовних вимог та визнання недійсними рішення Ревненської сільської ради від 06.02.2012 року № 207-22-VII "Про скасування рішення Ревненської сільської ради від 18.05.2010 року № 715-46-VІ "Про відміну рішення Ревненської сільської ради від 05.12.2008 року № 507-30-VІ "Про скасування рішень виконкомів" та від 06.02.2012 року № 208-22-VІІ "Про скасування рішень виконкомів Ревненської сільської ради".

Доводи касаційної скарги правильності правових висновків судів не спростовують, зводяться до вимог встановити обставини справи, пов'язаних з правами скаржника на майно та заперечення права власності на майно позивача, що виходить за межі касаційної перевірки судових рішень в межах даного спору.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ревне" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у справі № 911/4145/16 Господарського суду Київської області залишити без зміни.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіО.І. Поляк І.П. Ходаківська