Рішення

від 31.10.2017 по справі 904/8396/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.2017 Справа № 904/8396/17

За позовом Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСАЙТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за теплову енергію у сумі 31 510,38 грн.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 10 від 03.01.2017

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" звернулось до Господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСАЙТ" заборгованість за теплову енергію за договором на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару №948 від 01.11.1999 у сумі 31 510,38 грн., з яких: основний борг - 26 042,75 грн., пеня - 1 334,93 грн., сума збитків від інфляції - 3 367,01 грн., 3% річних - 765,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару №948 від 01.11.1999, в частині оплати наданих позивачем послуг, в строки передбачені договором.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Від відповідача конверт з ухвалою повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслана відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду була надіслана на адресу відповідача та не отримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, а неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

Ухвалою від 03.10.2017 відкладався розгляд справи до 31.10.2017.

В судовому засіданні 31.10.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.1999 між Комунальним підприємством теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (далі - постачальник, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСАЙТ" (далі - споживач, відповідач) укладено договір № 948 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції і гарячого водопостачання, за яким постачальник зобов'язується відпускати споживачу теплову енергію для потреб опалення, вентиляції гарячого водопостачання та пари у відповідності з встановленим планом теплопостачання з 01.11.1999 по 31.12.1999 (таблиця № 1 та № 2) - офіс, аптека, склад по вул. Революційній, 40А (п. 1 договору).

У пункті 26 договору сторони погодили, що договір укладається з 01.10.1999 по 31.12.1999 та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви однієї з сторін про відмову від даного договору або його перегляду.

Згідно з п. 2 договору, відпуск теплової енергії для потреб опалення та вентиляції здійснюється протягом опалювального періоду, встановленого відповідним рішенням Криворізької міської ради народних депутатів (при цьому опалювальний період з 15 жовтня по 15 квітня), гаряче водопостачання відпускається протягом року (за виключенням ремонтного періоду).

Відповідно до пунктів 3 та 5 договору використання теплової енергії допускається тільки на підставі договору між постачальником та споживачем. Облік кількості теплової енергії, використаної споживачем здійснюється на підставі показників засобів обліку встановлених на межі розподілу. За відсутності засобів обліку споживач розраховується з постачальником по проектному навантаженню.

Зокрема, в період з 01.05.2015 по 11.09.2017 тарифи на теплову енергію передбачені:

за період з 01.05.2015 по 31.10.2015 за 1 Гкал 1839,26 грн. з ПДВ, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №1438 від 30.04.2015,

за період з 01.11.2015 по 31.01.2016 за 1 Гкал 1771,62 грн. з ПДВ, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №2690 від 29.10.2015,

за період з 01.02.2016 по 05.05.2016 за 1 Гкал 1703,53 грн. з ПДВ, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 54 від 28.01.2016,

за період з 01.10.2016 по 29.12.2016 за 1 Гкал 1465,97 грн. з ПДВ, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 1757 від 29.09.2016,

за період з 30.12.2016 по 23.02.2017 за 1 Гкал 1761,66 грн. з ПДВ, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 2126 від 02.12.2016,

за період з 24.02.2017 по теперішній час за 1 Гкал 1917,64 грн. з ПДВ, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 151 від 01.02.2017.

Як вказує позивач, він свої договірні зобов'язання виконав, а саме: постачання теплової енергії на протязі всього періоду, передбаченого Договором, проводилось не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду".

Позивач зазначає, що на приміщення по вул. Революційній, 40 встановлений прилад обліку теплової. Кількість теплової енергії, що зафіксовано приладом обліку, розподіляється між усіма споживачами, які підключені до даного приладу. Загальне навантаження по даному приладу складає: Q год=0,3080 Гкал/год. По договору №948 (офіс, аптека, склад) Qгод=0,0072 Гкал/год.

Пунктом 25 договору встановлено, що оплата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем на протязі п'яти днів після отримання рахунку постачальника. У випадку несплати рахунку за спливом 5 днів з дня його пред'явлення споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1,075% за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі, що підтверджується виставленими на оплату рахунками-фактури (а.с. 22-35) та реєстрами рахунків та актів виконаних робіт (а.с. 36-49).

Проте, відповідач виставлені рахунки за спожиту теплову енергію своєчасно та в повному обсязі не оплатив, на підставі чого у нього виникла заборгованість за період з 15.10.2015 по 25.03.2017 у сумі 26 042,75грн., що і стало причиною спору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання згідно умов договору, виконав належним чином.

З огляду на умови договору, щодо строку оплати поставленої теплової енергії, строк оплати поставленої теплової енергії, є таким, що настав.

Доказів оплати поставленої теплової енергії сторонами не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у сумі 26 042,75 грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1 334,93 грн. за період з 05.12.2016 по 03.08.2017, 3 % річних - 765,69 грн. за період з 17.11.2015 по 03.08.2017 та інфляційні втрати - 3 367,01 грн. за період з грудень 2015 по червень 2017.

Як зазначалось вище, пунктом 25 договору встановлено, що оплата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем на протязі п'яти днів після отримання рахунку постачальника. У випадку несплати рахунку за спливом 5 днів з дня його пред'явлення споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення від суми заборгованості.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 334,93 грн. за період з 05.12.2016 по 03.08.2017 є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 17.11.2015 по 03.08.2017 у розмірі 765,69 грн. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зазначена позиція суду узгоджена з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах № 905/707/16 від 26.10.2016р., № 905/711/16 від 22.11.2016р. та № 904/6149/16 від 27.12.2016р.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення. за період з грудня 2015 по червень 2017 складають 3 367,01 грн.

Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню з стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 26 042,75 грн., пені у розмірі 1334,93 грн., суми збитків від інфляції у розмірі 3 367,01 грн. та суми 3% річних у розмірі 765,69 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСАЙТ" (50103, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Степана Тільги (Революційна), буд. 40А, ідентифікаційний код 20221559) на користь Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ідентифікаційний код 03342184) заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 26 042,75 грн. (двадцять шість тисяч сорок дві грн.75 коп.) , пені - 1334,93 грн. (одна тисяча триста тридцять чотири грн. 93 коп.), 3 % річних - 765,69 грн. (сімсот шістдесят п'ять грн. 69 коп.), інфляційних втрат - 3 367,01 грн. (три тисячі триста шістдесят сім грн.01 коп.), витрати по сплаті судового збору - 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн.. 00 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 01.11.2017

Суддя ОСОБА_2