Рішення

від 24.10.2017 по справі 910/12520/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2017Справа №910/12520/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гепард-Сервіс

до Комунального підприємства Київпастранс

про стягнення 1381918,44 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Файчак В.І. (представник за довіреністю);

від відповідача - Козачук Н.Ю. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Гепард-Сервіс звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства Київпастранс про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1300998,13 грн. та 3% річних в розмірі 80920,31 грн., нарахованих на заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки №38/5-08 від 11.04.2008, у розмірі 3988238,24 грн., стягнутої рішенням господарського суду м. Києва від 25.06.2009 у справі №7/384.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2010 у справі №7/384, яке набрало законної сили 06.08.2009, однак в повному обсязі вказане судове рішення виконано відповідачем лише 12.05.2017.

З наведених підстав позивач просить стягнути з відповідача 1300998,13 грн. інфляційних втрат та 80920,31 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.09.2014 по 12.05.2017 з урахуванням проплат, здійснених відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 30000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, зокрема зазначив, що позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати та 3% річних на суму, стягнуту за рішенням суду, оскільки відповідач виконував вказане рішення частинами то позивач мав зараховувати часткові оплати в першу чергу в рахунок погашення суми основної заборгованості, проте позивач першочергово зараховував в рахунок погашення нарахованих штрафних санкцій. Таким чином, відповідач вважає, що позивач неправомірно нараховує три відсотка річних та інфляційні втрати, оскільки зобов'язання з погашення суми основного боргу відповідачем виконано в повному обсязі, а нараховувати три відсотка річних та інфляційні втрати на суму штрафних санкцій, стягнутих за рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2009, відповідно до умов чинного законодавства позивач не має права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2009 у справі №7/384 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю до Комунального підприємства Київпастранс про стягнення 4116056,33 грн. частково задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача 3988238,24 грн. основного боргу, 104131,57 грн. інфляційних нарахувань, 23686,52 грн. трьох відсотків річних, 25500 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 50000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Вказаним рішенням суду встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за Договором поставки №38/5-08 від 11.04.2008, укладеного між сторонами в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар в розмірі 3988238,24 грн., яку суд і стягнув з відповідача.

Разом з тим, як встановлено у судовому засіданні, відповідачем на виконання вказаного судового рішення, за період з 06.08.2009 по 31.08.2014 було здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 1922019,31 грн., з яких 1879368,70 грн. - самостійно сплачено відповідачем поза межами виконавчого провадження та 24650,61 грн. стягнуто органами Державної виконавчої служби, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч.1 ст.534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, позивач зазначає, що на підставі ч.1 ст.534 ЦК України сплачена відповідачем сума в розмірі 1922019,31 грн. була зарахована позивачеві в рахунок погашення в першу чергу в рахунок погашення витрат за сплати державного мита в розмірі 25500 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн., та витрат на правову допомогу в сумі 50000 грн.; в другу чергу 23686,52 грн. було зараховано в рахунок повного погашення заборгованості зі сплати трьох відсотків річних; в третю чергу 104131,57 грн. було зараховано в рахунок погашення суми інфляційних втрат та 1718583,22 грн. було зараховано в рахунок часткового погашення суми основного боргу.

Судом встановлено, що зарахування сплаченої відповідачем суми в розмірі 1922019,31 грн. було проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в період з 01.09.2014 по 12.05.2017 було здійснено повне погашення залишку заборгованості за Договором поставки №28/5-08 від 11.04.2008, зокрема відповідачем було здійснено наступні платежі: 15.06.2015 на суму 20000 грн., 17.06.2015 на суму 80000 грн., 02.07.2015 на суму 160000 грн., 06.07.2015 на суму 150000 грн., 10.08.2015 на суму 500000 грн., 28.08.2015 на суму 250000 грн., 21.12.2015 на суму 210000 грн., 22.12.2015 на суму 100000 грн., 23.12.2015 на суму 100000 грн., 24.12.2015 на суму 100000 грн., 25.12.2015 на суму 100000 грн., 28.12.2015 на суму 116120,82 грн., 11.05.2017 на суму 100000 грн. та 12.05.2017 на суму 103534,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Довідками про надходження грошових коштів за період з 01.01.2015 по 12.07.2017 та копіями платіжних доручень.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до положень ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями ч.1 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

При цьому, відповідно до положень п. 30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, відповідачем виконане свої зобов'язання за договором у повному обсязі з моменту зарахування останньої суми на рахунок позивача, тобто 12.05.2017.

При цьому доводи відповідача щодо неправильності зарахування сплачених сум в рахунок погашення заборгованості спростовується наявними в матеріалах справи документа та чинним законодавством, оскільки ст.534 ЦК України визначено конкретний порядок задоволення вимог кредитора.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

На підставі норм ст..625 ЦК України позивач нарахував відповідачу до стягнення 1300998,13 грн. інфляційних втрат та 80920,31 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.09.2014 по 12.05.2017 з урахуванням часткових оплат відповідачем заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умов чинного законодавства, таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1300998,13 грн. інфляційних втрат та 80920,31 грн. 3% річних.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, крім того, заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються наявними в матеріалах справи документами та положеннями чинного законодавства.

Разом з тим, стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 30000 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , відшкодування адвокатських витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, зокрема, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Факт оплати позивачем послуг адвоката на суму 30000 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №5 від 24.07.2017.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, враховуючи категорію складності справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об'єм роботи проведеної адвокатом при підготуванні позовної заяви та під час розгляду справи, та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на відповідача витрат на оплату відповідачем послуг адвоката сумою у 10000 грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Київпастранс (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гепард-Сервіс (03057,м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 30; ідентифікаційний код 32077912) 1300998 (один мільйон триста тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 80920 (вісімдесят тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 31 коп. 3% річних, 10000 (десять тисяч) грн. витрат на оплату послуг адвоката та витрати по сплаті судового збору в сумі 20728 (двадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 78 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 30.10.2016

Суддя Я.В. Маринченко