Рішення

від 23.10.2017 по справі 916/2097/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2017 р.Справа № 916/2097/17

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Аганіні В.Ю.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 01-36/65 від 13.12.2016р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/2097/17:

За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

до відповідача: Одеського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації "Кінологічна спілка України "Одеський обласний племінний центр собаківництва";

про стягнення, розірвання договору оренди та виселення, -

в с т а н о в и в :

Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Позивач) звернувся до Одеського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації "Кінологічна спілка України "Одеський обласний племінний центр собаківництва" (далі - Відповідач) із позовом про стягнення, розірвання договору оренди та виселення.

З підстав ст. 145 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , ст.ст. 525, 526, 549-552, 611, 625, 638, 651, 653, 762, ч.1 ст. 782, ч. 1 ст. 785 ЦК України, ст.ст. 180, 193, 291 ГК України, ст.ст. 10, 18, 19, 26, 29, 32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , Позивач просить позов задовольнити.

Відповідач в засідання суду не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення повернуті з відміткою про закінчення терміну зберігання).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, справа розглянута за приписами ст. 75 ГПК України.

В засіданні суду 23.10.2017р. за правилами ст. 85 ГПК України, у присутності представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених сг. 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів. Невиконання своїх зобов'язань за умовами договору є підставою виникнення відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, 29.12.2003 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Одеськоим обласним осередком Всеукраїнської громадської організації "Кінологічна спілка України "Одеський обласний племінний центр собаківництва" укладено договір оренди нежитлового приміщення № 131/51 (далі - Договір), за п.1.1 якого, Відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення цокольного поверху, загальною площею 97,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Канатний, 5, строком до 01.03.2006 року.

Додатковим погодженням № 1 від 07.11.2008 р. будо зменшено площу орендованого приміщення з 97,1 на 92,8 і строк дії Договору оренди було продовжено до 07.11.2009р.

Додатковим погодженням № 2 від 22.11.2011 р., строк дії Договору оренди було продовжено до 31.12.2012 р.

Додатковим договором № 3 від 25.01.2013 р., строк дії Договору оренди було продовжено до 31.12.2013 р.

Додатковим договором № 4 від 18.03.2014 р. площу орендованого приміщення було змінено з 92,8 до 93,7 і строк дії Договору оренди було продовжено до 31.12.2014 р.

Додатковим договором № 5 від 18.03.2015 р. строк дії Договору оренди було продовжено до 31.12.2015 р.

Додатковим договором №6 від 17.09.2015 р. було змінено орендну плату.

Додатковим договором № 7 від 14.07.2016 р. строк дії Договору оренди було продовжено до 14.06.2019 р.

Відповідно до положення „Про Департамент комунальної власності Одеської міської ради", яке затверджено рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013 року № 2752-УІ Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради і є виконавчим органом Одеської міської ради. Основним завданням Департаменту є управління комунальною власністю, забезпечення надходження коштів до бюджету міста за рахунок ефективного обліку, використання, збереження майна територіальної громади.

Згідно п. 2.2, п. 2.4 Договору, ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 18 Закону України Про

оренду державного та комунального майна , відповідач зобов'язаний сплачувати встановлену орендну плату своєчасно та у повному обсязі.

Проте, як зазначає Позивач, Відповідач не виконує вказані вимоги та систематично не сплачує орендну плату, в результаті чого, станом на 21.08.2017 р., за Відповідачем існує заборгованість у розмірі 14881,93 грн. (розрахунок у матеріалах справи).

Статтею 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до норм законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , за користування об'єктом оренди орендар вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 5.2 Договору оренди передбачено, що за несвоєчасну сплату орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 1, ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу, пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 зазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, за несвоєчасну сплату орендної плати, Відповідачеві нараховано пені у розмірі 2404,38 грн. (розрахунок у матеріалах справи).

Разом з цим, відповідно до ст. 291 ГК України, договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін з підстав, передОачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.

Відповідно до п. 2 ст. 651 ЦК України, ч. 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін при істотному порушенні договору іншою стороною. Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої таким порушенням шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Згідно зі ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 3.3 Договору оренди передбачено, що Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, передбачених цим Договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі.

За невиконання або неналежне виконання Орендарем обов'язків за цим Договором, Орендодавець має право розірвати договір оренди у відповідності з чинним законодавством, (п. 5.6 Договору).

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , при вирішенні спорів щодо розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем платежів, господарським судам слід встановити, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди, а саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Позивач зазначає, що несплата та несвоєчасна сплата Відповідачем, орендної плати призводить до того, що до місцевого бюджету не надходять належні кошти, чим порушуються права територіальної громади міста Одеси та значною мірою позбавляє Позивача того, на що він розраховував при укладенні договору оренди.

Отже, на думку Позивача, Відповідача необхідно виселити з нежилих приміщень, що належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Згідно зі ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 4 статті 78 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням.

За таких обставин, аналізуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача такими, що відповідають наявним у справі доказами, обґрунтованими, законними і тому підлягаючими задоволенню повністю.

Зворотнього Відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не надано.

Разом з цим, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Одеського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації "Кінологічна спілка України "Одеський обласний племінний центр собаківництва" (65007, м. Одеса, вул. Новощіпний Ряд, 25, код ЄДРПОУ 20989993) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати у розмірі 14881 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісмдесят одна) грн. 93 коп., пеню у розмірі 2404 (дві тисячі чотириста чотири) грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 4800 (чотири тисячі вісмсот) грн.

3. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 131/57 від 29.12.2003р., укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) та Одеським обласним осередком Всеукраїнської громадської організації "Кінологічна спілка України "Одеський обласний племінний центр собаківництва" (65007, м. Одеса, вул. Новощіпний Ряд, 25, код ЄДРПОУ 20989993).

4. Виселити Одеський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації "Кінологічна спілка України "Одеський обласний племінний центр собаківництва" (65007, м. Одеса, вул. Новощіпний Ряд, 25, код ЄДРПОУ 20989993) з нежитлового приміщення цокольного поверху, загальною площею 97,1 кв.м., що розташоване за адресою: 65007, м. Одеса, вул. Новощіпний Ряд, 25, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595).

Рішення Господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30 жовтня 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук