Рішення

від 23.10.2017 по справі 916/2315/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2017 р.Справа № 916/2315/17

Господарський суд Одеської області у складі :

головуючого судді Никифорчука М.І.

при секретареві Аганіні В.Ю.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 14.09.2017р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/2315/17:

за позовом: Дочірнього підприємства "КАПАРОЛ УКРАЇНА";

до відповідача: Приватного підприємства "Реал-Авто";

про стягнення 27144 грн., -

в с т а н о в и в :

Дочірнє підприємство "КАПАРОЛ УКРАЇНА" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства "Реал-Авто" (далі - Відповідач) про стягнення 27144 грн. заборгованості за Договором суборенди (субнайму) нежитлових приміщень від 15.04.2013р.

З підстав ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 ГК України, Позивач просить позов задовольнити.

Відповідач в засідання суду не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення повернуто з відміткою про вибуття адресата).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, справа розглянута за приписами ст. 75 ГПК України.

В засіданні суду 23 серпня 2017р. за правилами ст. 85 ГПК України, у присутності представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених сг. 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів. Невиконання своїх зобов'язань за умовами договору є підставою виникнення відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, 15 квітня 2013 року між сторонами у справі укладений договір суборенди (субнайму) нежитлових приміщень (далі - Договір), за п. 1.1 якого, орендодавець (відповідач) передає, а суборендар (позивач) приймає в суборенду недитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога (Чорноморська дорога), буд. 13-А, перший поверх, площею 174 кв.м.

Додатковою угодою від 05 березня 2016 року строк дії договору був продовжений до 31 грудня 2016 року.

Пунктом 4.2 договору був передбачений обов'язок Позивача протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення перерахувати на поточний рахунок Відповідача орендну плату за перший та анній місяці суборенди.

Як заначає Позивач, у період березня-травня місяців 2016 року він користувався приміщенням на підставі вказаного Договору та належним чином здійснював оплату орендних платежів.

Підтвердженням належної сплати орендних платежів Позивачана користь Відповідача є платіжні доручення № 20216 від 23.05.2013 року (гарантійний внесок в розмірі 27 144 грн.); № 1185 від 15.03.2016 року; № 1890 від 22.04.2016 року; № 2176 від 11.05.2016 року.

Листом № 12-86/67-10500 від 23.05.2016 року, яке Позивачем отримане у червні 2016 року, Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк повідомило Позивача про факт зміни власника приміщення згідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10.11.2015 року у справі № 521/7927/15-ц.

З урахуванням заначеного, 15 липня 2016 року між Позивачем та ПАТ Укрсоцбанк укладений договір оренди №07_16_12_05, згідно з яким Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк передало в тимчасове платне користування приміщення, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська, 13-А. Оплата за користування приміщенням на користь банку Позивачем здійснюється з 03.06.2016 року.

Таким чином, останнім місяцем користування приміщення, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 13-А, за договором суборенди (субнайму) нежитлових приміщень від 15.04.2013 року, укладеного з Відповідачем, є травень місяць.

Таким чином, на думку Позивача, Відповідач фактично має заборгованість перед Позивачем у зв'язку з неповерненням надмірно сплаченої орендної плати.

21.07.2016 року Позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 210701, відповідь на яку позивачем так і не було отримано.

Отже, на думку Позивача, заборгованість Відповідача станом на 11.09.2017 року становить 27144 грн. гарантійного платежу (платіж за останній місяць оренди).

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов Договору.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідачем не здійснюється виконання зобов'язань, прийнятих ним за договором.

Проаналізувавши приведені позивачем обставини справи суд вважає їх доведеними наявними у справі доказами, які не викликають у суду сумніву.

Зворотнього відповідачем в порядку ст. 33 ГК України не доведено.

За таких обставин, Господарський суд, аналізуючи вищенаведене у сукупності, вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними і тому підлягаючими задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Реал-Авто" (65059, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 13А, код ЄДРПОУ 32470034) на користь Дочірнього підприємства "КАПАРОЛ УКРАЇНА" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 35-А, код ЄДРПОУ 32593100) заборгованість у розмірі 27144 (двадцять сім тисяч сто сорок чотири) грн. та судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30 жовтня 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук