Постанова

від 24.10.2017 по справі 16/189-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2017 року Справа № 16/189-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів Березкіної О.В., Вечірко І.О.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Галасун Г.І., довіреність б/н від 23.12.2016 р.;

представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон", с. Малозахарино Солонянського району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року у справі № 16/189-08

за позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Дніпро

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон", с. Малозахарино Солонянського району Дніпропетровської області

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Київ

про розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 01.08.1999р. №12/17-АД.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з позовною заявою про розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 01.08.1999р. №12/17-АД, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Акціонерним товариством закритого типу "Аграрно-виробнича спілка "Діон".

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору щодо заборони орендарю передачі орендованого майна в суборенду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено, розірвано договір оренди нежитлових приміщень від 01.08.1999р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Акціонерним товариством закритого типу „Аграрно-виробнича спілка „Діон", стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон" на користь Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Дніпропетровськ 85 грн. 00 коп. - витрат по сплаті держмита та 118 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон" було порушено умови договору нежитлових приміщень №12/17-АД від 01.08.1999 року.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відмовити.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що при прийнятті рішення господарським судом були порушені норми процесуального права, а саме ч.2 ст.35, ч.1 ст.79, підпункту 1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, а також приписи п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 Про судове рішення від 23.03.2012 року, положення п.4.1.3, п.7.1 договору оренди № 12/17-АД від 01.08.1999 року.

Зазначає, що предметом спору є вимога позивача про розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 01.08.1999 року, яка обґрунтована наявністю у позивача речових прав на нежитлові приміщення по вул. Паторжинського, 23 (об'єкт оренди за договором), а саме право повного господарського відання, яке йому було надано власником нерухомого майна - ПАТ ДАК „Автомобільні дороги України".

В той же час, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2014р. у справі №904/5982/14 за відповідачем визнано право власності на орендовані за договором нежитлові приміщення. Отже, з 14.11.2014р. в особі відповідача поєднався власник нежитлових приміщень по вул. Паторжинського, 23 та орендар цих же приміщень за спірним договором, у зв'язку з чим правовідносини сторін за договором оренди припинилися, предмет спору відсутній, що є підставою для припинення провадження по справі.

Вважає, що висновок суду про відсутність підстав для припинення провадження по справі через те, що за умовами Договору об'єктом оренди була група інвентарних об'єктів у складі будівель загальною площею 659,70 кв.м., в той час як рішенням суду за відповідачем визнано право власності на групу інвентарних об'єктів загальною площею лише 522,35 кв.м., не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в мотивувальній частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2014р. по справі № 904/5982/14 було чітко встановлена причина зменшення площі орендованих приміщень. Справа в тому, що відповідачем протягом 2000-2002 року з дозволу орендодавця були проведені невід'ємні поліпшення орендованого майна, в результаті яких площа приміщень і зменшилася до 522,35 кв.м.

У своєму клопотанні про припинення провадження у справі апелянт зазначив, що через набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/5982/14, з якого вбачається, що з 12.07.2016 року України через поєднання боржника і кредитора в одній особі відповідно до ст. 606 ЦК України правовідносини сторін за договором оренди № 12/17-АД від 01.08.1999р. (зобов'язання) припинилися, у зв'язку з чим відсутній предмет спору по справі № 16/189-08, що вказує на необхідність припинення провадження у справі № 16/189-08 на підставі п.п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Представник позивача - Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у судовому засіданні просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 року справу №16/189-08 з апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон", с. Малозахарино Солонянського району Дніпропетровської області у складі колегії суддів головуючого судді (доповідача) Іванов О.Г., суддів: Дармін М.О., Подобєд І.М. було прийнято та призначено до розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року зупинено провадження у справі № 16/189-08 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 904/5982/14, яка знаходиться на розгляді Дніпропетровського апеляційного господарського суду за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон" до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", до Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", третя особа Фонд державного майна України про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою:м. Дніпропетровськ, вул. Паторжицького, 23.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 року поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон" с. Малозахарино Солонянського району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року у справі № 16/189-08 та призначено розгляд справи №16/189-08 на 26.09.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 року відкладено розгляд справи на 24.10.2017 року.

В судовому засіданні 24.10.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

01.08.1999 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області ( Орендодавець ) та Акціонерним товариством закритого типу "Аграрно-виробничий союз "Діон" (Орендар), правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон" укладений договір оренди нежитлових приміщень № 12/17-АД, відповідно до п. 1 якого, Орендар отримав в тимчасове платне користування групу інвентарних об'єктів: в складі будівель загальною площею 659,70 кв. м., з наявними побудовами та спорудами, розташованими на земельній ділянці площею 1170 кв. м., за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, 23, які знаходилися на балансі Управління виробничо-технічної комплектації Дніпропетровського "Облавтодора" (а.с.8-9).

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.08.1999 р. ( том 1, а. с. 55 ), орендоване майно було передано Орендарю в оренду.

В результаті корпоратизації, проведеної в 2002 році майно, що є предметом оренди за спірним Договором передано до статутного фонду ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", у зв'язку з чим останній став власником та Орендодавцем за договором № 12/17-АВ від 01.08.1999 р.

Спірне нерухоме майно було передано до статутного фонду ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" без врахування вартості проведених Орендарем невід'ємних поліпшень, зважаючи на те, що майно було передано до статутного фонду раніше, ніж Орендар закінчив проведення робіт з поліпшення даного майна.

ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", в свою чергу, передало майно зі свого статутного фонду, в тому числі і спірне нерухоме майно, з 2002 року в оперативне управління ( в подальшому в господарське відання ) своїм дочірнім підприємствам, у тому числі орендоване майно за договором у господарське відання Дочірньому підприємству "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України (Відповідач).

В п. 1 Додаткової угоди № 3 від 30.07.2004 р. до договору сторони встановили, що Орендодавцем об'єкту оренди є Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України.

Згідно з пунктом 7.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 02.12.2004р. №4) даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.08.2005 року.

Згідно частини 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, на момент розгляду справи Договір є чинним.

Позивач вважає, що відповідачем було порушено умови Договору, відповідач проти цього заперечує, що і є причиною спору.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільного кодексу України.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Вказані норми узгоджуються з положеннями ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, яка визначає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до пункту 2.3 Договору передача нерухомого майна в суборенду забороняється.

Згідно з пунктом 5.2.1 Договору орендар зобов'язаний користуватися нерухомим майном відповідно до умов даного договору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору; якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Пунктом 7.4 Договору встановлено, що договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням арбітражного суду, у випадку невиконання сторонами своїх обов'язків і в інших випадках, передбачених законодавством України.

Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: - наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; - наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; - наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; - наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача (стаття 783 Цивільного кодексу України).

Листом Прокуратури Дніпропетровської області від 24.01.2008р. №07/1-4254-08 зазначено, що 01.10.2006 року між Акціонерним товариством закритого типу Аграрно-виробничою фірмою „ДІОН" та ДП „Набукас К" було укладено договір оренди приміщення площею 73 кв.м., розташованого у м. Дніпропетровську по вул. Паторжинського, 23 на 1 поверсі строком з 01.01.2006р. по 01.09.2007р. з орендною платою 8 110 грн. 00 коп. на місяць; за період з 01.01.2007р. по 01.09.2007р. Акціонерне товариство закритого типу Аграрно-виробнича фірма „ДІОН" „Діон" отримало від ДП „Набукас К" орендну плату у сумі 64 880 грн. 00 коп.; службові особи Акціонерного товариства закритого типу Аграрно-виробничої фірми „ДІОН" „Діон" у 2007 році умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, завдали істотної шкоди інтересам філії „Дніпропетровський доркомплект" ДП „Дніпропетровський облавтодор" ВАТ ЛАК „Автомобільні дороги України" у вигляді матеріальних збитків на суму 33 463 грн. 00 коп.; за результатами перевірки прокуратурою Жовтневого району м. Дніпропетровська 24.01.2008р. порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем, вчиненого службовими особами Акціонерного товариства закритого типу Аграрно-виробничої фірми „ДІОН" за ознаками частини 1 статті 364 Кримінального кодексу України (а.с.62).

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.05.2008 року у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3, який працює директором СТОВ АПС „Діон", у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України, встановлено, що підсудній визнає свою вину у скоєнні злочину в повному об'ємі (а.с.63).

Відповідачем вказане твердження спростовано не було

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України „Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Орендодавець має право виступати з ініціативою про зміну договору оренди або про його розірвання у випадку погіршення стану орендованого майна з причини неналежного його використання або невиконання умов даного договору (пункт 4.1.3 Договору).

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з листом (вих. №01-14/304 від 25.04.2008р.) з вимогою розірвати Договір у зв'язку з порушенням відповідачем пункту 2.3 Договору та просив повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі.

Враховуючи викладене, вимога позивача щодо розірвання Договору на моент звернення з позовною заявою була обґрунтованою.

В той же час, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016 р. у справі № 904/5982/14 визнано за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Аграрно-виробнича спілка Діон право власності на групу інвентарних об'єктів у складі будівель та споруд, загальною площею 522,35 кв.м., в тому числі А-2 двоповерхового корпусу, площею внутрішніх приміщень 361, 5 кв.м., площею забудови - 221,2 кв.м, В-2 будівлі складу площею 87,9 кв.м., Е будівлі гаражу площею 25,2 кв.м., Г туалет площею 4,9 кв.м., № 2-7, І споруди, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, 23.

Дане рішення постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року у справі №904/5982/14 залишено без змін.

Ухвалами Вищого господарського суду України у справі №904/5982/14 від 03.10.2016 року, від 25.11.2016 року, від 30.01.2017 року Дочірньому підприємству "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відмовлено у відстрочці сплати судового збору, а касаційну скаргу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року у справі №904/5982/14 повернуто.

Ухвалами Вищого господарського суду України у справі №904/5982/14 від 05.04.2017 року та 06.07.2017 року взагалі відмовлено Дочірньому підприємству "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у прийнятті касаційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 зі справи № 904/5982/14.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 904/5982/14 є чинними, а власником групи інвентарних об'єктів у складі будівель та споруд, загальною площею 522,35 кв.м., в тому числі А-2 двоповерхового корпусу, площею внутрішніх приміщень 361, 5 кв.м., площею забудови - 221,2 кв.м, В-2 будівлі складу площею 87,9 кв.м., Е будівлі гаражу, площею 25,2 кв.м., Г туалет площею 4,9 кв.м., № 2-7, І споруди, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, 23 стало СТОВ АВС Діон .

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, у зв'язку із набранням законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/5982/14 з 12.07.2016 року саме відповідач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон", став власником групи інвентарних об'єктів у складі будівель та споруд загальною площею 522,35 кв.м., а ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", відповідно, втратив право власності на вищезазначене спірне нерухоме майно, у зв'язку з чим Позивач, Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України, втратив право оперативного управління (господарського відання) спірним нерухомим майном.

В силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини є преюдиційними при розгляді даної справи та не підлягають доказуванню при розгляді даного спору.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 386 ЦК України Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права. У тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього кодексу (ст. 396 ЦК України).

Оскільки позивач з 12.07.2016 року не є ані власником, ані особою, яка має речове право (право оперативного управління (господарського відання)) на групу інвентарних об'єктів у складі будівель та споруд загальною площею 522,35 кв.м., розташованих за адресою: м. Дніпро, вул. Паторжинського, 23, то, відповідно, він з цього часу втратив право на його захист в порядку ст. 1 ГПК України, так як, починаючи з 12.07.2016 року саме його права та інтереси на спірний об'єкт нерухомого майна ніким не порушено та не оспорено.

У зв'язку з чим, через втрату Позивачем права на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, в задоволені позову слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає передчасним висновок господарського суду про відсутність підстав для відмови в позові чи для припинення провадження по справі через те, що за умовами Договору об'єктом оренди була група інвентарних об'єктів у складі будівель загальною площею 659,70 кв.м., в той час як рішенням суду за відповідачем визнано право власності на групу інвентарних об'єктів загальною площею лише 522,35 кв.м., так як даний висновок зроблено через неправильне з'ясування судом фактичних обставин справи.

Так, в мотивувальній частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2014р. по справі № 904/5982/14 було чітко встановлена причина зменшення площі орендованих приміщень. Справа в тому, що відповідачем протягом 2000-2002 року з дозволу орендодавця були проведені невід'ємні поліпшення орендованого майна, в результаті яких площа приміщень і зменшилася до 522,35 кв.м. Господарський суд в оскаржуваному рішенні про ці, встановлені рішенням від 28.10.2014р. по справі № 904/5982/14, фактичні обставини взагалі не зазначив, що свідчить про невідповідність висновків суду, викладених в рішенні від 24.02.2015р., обставинам справи.

У мотивувальній частині рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/5982/14 зазначено, що у зв'язку з тим що, орендовані приміщення були передані Позивачу в аварійному стані, які потребують капітального ремонту, останнім протягом 2000 р. - 2002 р. були проведені поліпшення орендованого майна. При цьому, усі необхідні згоди та дозволи на проведення невід'ємних поліпшень, реконструкції адміністративної будівлі по вул. Паторжинського, 23 були надані Дніпропетровським обласним управлінням по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних шляхів "Облавтодор" ( лист від 15.03.2002 р. № 01-14/178 ), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області ( лист від 20.03.2000 р. № 12/2-790 ), Дніпропетровським обласним об'єднанням державних дорожніх підприємств ( Дніпропетровський облавтодор ) ( лист від 31.08.2001 р. № 01-14/154а та від 26.09.2001 р. № 01-14/198 ), виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради ( рішення № 2245 від 21.09.2000 р. ), Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю по Дніпропетровській області ( дозвіл від 28.12.2000 р. № 430 на виконання будівельних робіт з капітального ремонту адміністративної будівлі по вул. Паторжинського, 23 згідно з проектною документацією, затвердженою та зареєстрованою 27.12.2000 р. ГоловАПУ м. Дніпропетровська).

Більш того, той факт, що відповідачем протягом 2000-2002 року з дозволу орендодавця були проведені невід'ємні поліпшення орендованого майна, в результаті яких площа приміщень і зменшилася до 522,35 кв.м. не заперечує й сам позивач, у зв'язку з чим, ці обставини, які визнаються сторонами, відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України можуть не доказуватися перед судом.

В той же час, клопотання відповідача про припинення провадження у справі через припинення зобов'язання відповідно до ст. 606 ЦК України шляхом поєднання боржника і кредитора за договором оренди № 12/17-АД від 01.08.1999р. в одній особі, задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Зазначена підстава припинення цивільно-правового зобов'язання відноситься до групи підстав, що не належать до правочинів і не залежать від волі сторін.

За лексичним (етимологічним) значенням слів, викладеним у Великому тлумачному словнику сучасної української мови, "поєднання, поєднувати" - це збирати разом; складаючи, зливаючи, створювати одне ціле.

Отже, поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі наявне в разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної в законі підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Поєднання боржника і кредитора в одній особі може відбуватись для юридичних осіб - при реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємним зобов'язанням ; для фізичних осіб - при спадковому правонаступництві в разі переходу майна кредитора до боржника і навпаки. Отже, при такому поєднанні боржника і кредитора (двох суб'єктів) один із цих суб'єктів повинен зникнути, у зв'язку з цим і припиняється правовідношення.

Ураховуючи наведене, можна дійти висновку, що стаття 606 ЦК України повинна застосовуватися судом до спірних правовідносин у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі, та якщо при цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає і з двох самостійних суб'єктів залишається (утворюється) один, в якому поєднується боржник і кредитор . Саме в такому разі підстава припинення цивільно-правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін.

Отже, у випадку, коли боржник банку придбав право вимоги до банку за договором, відповідні два зобов'язання між банком і його боржником, який придбав згідно з договором право вимоги до банку, не можуть припинятись на підставі статті 606 ЦК України, оскільки зазначена стаття до таких правовідносин не застосовується.

Проте у справі, яка переглядається, не відбулось збігу та поєднання боржника і кредитора в одній особі в розумінні статті 606 ЦК України, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин статті 606 ЦК України.

Саме така правова позиція закріплена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі N 6-43цс15, постановах Судової палати у господарський справах Верховного Суду України від 13.07.2016 року справа № 3-519гс16, справа № 3-107гс16.

Наведене свідчить про неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи та про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права і невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

По справі необхідно прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, по справі приймається нове рішення, яким відмовляється у задоволенні позовних вимог, то судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України необхідно стягнути з позивача.

У зв'язку з чим з Позивача на користь Відповідача необхідно стягнути 609,00 гривень судового збору за подачу апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон", с. Малозахарино Солонянського району Дніпропетровської області - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2015 року у справі №16/189-08 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49600, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, код 31950828) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон" (52451, с. Малозахарино Солонянського району Дніпропетровської області, код 25516791) сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 609,00 гривень.

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 27.10.2017 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.О. Вечірко