Рішення

від 24.10.2017 по справі 916/2228/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р.Справа № 916/2228/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМК-Транс",

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця"

про витребування майна,

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю),

Від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю),

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМК-Транс" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" про витребування:

- цистерни для транспортування світлих нафтопродуктів модель: 15-1500 № 57995110;

- цистерни для транспортування світлих нафтопродуктів модель: 15-871-6 № 57995102;

- цистерни для транспортування світлих нафтопродуктів модель: 15-871-6 № 57995128.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на рішення господарського суду Одеської області від 25.01.2013р. у справі № 5017/3731/2012, яким визнано за позивачем право власності на цистерни (предмет позову у даній справі), лист Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-західна залізниця» за вих. НГ-НЗ-1-5/422 від 02.07.2013р., рішення Господарського суду м. Києва, та 23.04.2014 р. у справі № 910/4370/14, лист ТОВ "ТМК-Транс" вих. № 2 від 03.09.2014р. до „Південно-західної залізниці» , лист „Південно-західної залізниці» № НЧ-7/1795 від 27.11.2014р., лист ТОВ "ТМК-Транс" № 2 від 11.03.2016р., лист ПАТ „Українська залізниця» регіональна філія „Одеська залізниця» № НЗ1-01/289 від 28.03.2016 р., приписи ст.ст.16,317,319,387 ЦК та інші обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на позов, в яких вважає, що на даний час у позивача відсутні все необхідні документи для вивезення цистерн з території станції Рені-Наливна, а власником вказаних цистерн являється республіка Казахстан - ТОО Технології Третього Тисячоліття , тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У судовому засіданні від 24.10.2017 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст.85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі договору купівлі-продажу № 5/04-12 від 19.03.2012р. позивачем було придбано майно, а саме: цистерна для транспортування світлих нафтопродуктів модель: 15-1500 № 57995110; цистерна для транспортування світлих нафтопродуктів модель: 15-871-6 № 57995102; цистерна для транспортування світлих нафтопродуктів модель: 15-871-6 № 57995128.

25.01.2013 р. господарським судом Одеської області у справі № 5017/3731/2012 було винесено рішення, яким підтверджено право власності позивача на вищезазначені цистерни.

На час винесення рішення вказані цистерни перебували (перебувають) на коліях станції Рені-Наливна, підпорядкованої до регіонального відділення Одеської залізниці ПАТ Українська залізниця .

Відповідно до винесеного рішення позивач звернувся до адміністрації Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-західна залізниця , про реєстрацію вказаних вагонів за позивачем, проте 02.07.2013р. отримав письмову відмову.

Оскаржуючи відмову в реєстрації залізничних вагонів, позивач звернувся до господарського суду м. Києва, та 23.04.2014р. у справі № 910/4370/14 отримало рішення про перереєстрацію власних вантажних вагонів.

На виконання рішення господарського суду м. Києва позивач 03.09.2014р. звернувся до Південно-західної залізниці про перереєстрацію вантажних вагонів, на які судовим рішенням підтверджене право власності за ТОВ ТМК-Транс .

27.11.2014р. позивач отримав відмову в перереєстрації вантажних вагонів, мотивуючи відсутністю дозволу від попередньої адміністрації країни приписки вагонів, відповідно до п.2.6 правил експлуатації та пономерного обліку власних вантажних вагонів затверджених на 29-му засіданні Ради по залізничному транспорту країн-учасниць співдружності від 19-20 червня 2001 року в м. Клайпеда.

З метою реалізації своїх прав передбачених ст.ст.317,319 ЦК України, ТОВ ТМК-Транс 11.03.2016р. звернулось до ПАТ Українська залізниця Регіональна філія Одеська залізниця з вимогою про надання можливості: 1.Демонтувати, 2. Завантажити на платформи, 3.Вивезти з території станції Рені-Наливн Одеської залізниці належних позивачу залізничних грузових (вантажних) вагонів та 28.03.2016р. отримало відмову.

Дана відмова фактично позбавила позивача права користуватись належним йому майном на власний розсуд, у зв'язку з чи позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області за захистом своїх прав з позовною заявою в рамках провадження у даній справі.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь- які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Приписами ст.387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Суд дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи та нормам законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що вимога позивача „витребувати» є тотожною „зобов'язати» , у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повернути позивачу майно, яке є предметом позову у даній справі.

Також, 18.10.2017р. позивач звернувся з клопотанням (зареєстроване за вхід. № 22191/17) в якому просить ухвалити рішення з можливістю витребувати належні ТОВ „ТМК-Транс» цистерну для транспортування світлих нафтопродуктів модель: 15-1500 № 57995110; цистерну для транспортування світлих нафтопродуктів модель: 15-871-6 № 57995102; цистерну для транспортування світлих нафтопродуктів модель: 15-871-6 № 57995128, зобов'язавши Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" транспортувати їх як „вантаж на власних осях» по залізничним коліям до юридичного розташування ТОВ "ТМК-Транс" - залізничної станції Фастів-1 „Південно-західна залізниця» , зі сплатою залізничного тарифу коштом позивача, в порядку ст.22 ГПК України.

Положеннями ст.22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд розглянувши вказане клопотання, відмовляє в його задоволенні, оскільки вказане клопотання заявлене позивачем після початку розгляду справи по суті, а також не відноситься до зміни предмету позову, а лише уточненням щодо способу виконання рішення.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11,15,16, 386, 387, 391, 1212 Цивільного Кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМК-Транс" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" про витребування майна - задовольнити.

2. Зобов'язати Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця"(65012, м. Одеса, вул.. Пантелемонівська,19, код ЄДРПОУ 40081200) передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ТМК-Транс" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Соборна, 66, кв,34, код 37583118) цистерну для транспортування світлих нафтопродуктів модель: 15-1500 № 57995110; цистерну для транспортування світлих нафтопродуктів модель: 15-871-6 № 57995102; цистерну для транспортування світлих нафтопродуктів модель: 15-871-6 № 57995128.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул.. Пантелемонівська,19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь 1600/одну тисячу шістсот/грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 24.10.2017р. Повний текст рішення складений 30 жовтня 2017 р.

Суддя Р.В. Волков