Рішення

від 23.10.2017 по справі 297/828/17

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/828/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., при секретарі Адамчо К.С., з участю прокурора Міндак В.В., представника відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Закарпатській області за довіреністю ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство Берегівське лісове господарство , Косоньська сільська рада, про визнання недійсним наказу ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Закарпатській області та витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння,

встановив:

Прокуратура Закарпатської області звернулася в Берегівський районний суд із позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство Берегівське лісове господарство , Косоньська сільська рада, про визнання недійсним наказу ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Закарпатській області та витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивувала тим, що прокуратурою було виявлено надання у власність громадянам земель лісогосподарського призначення, які відповідно до земельного законодавства не можуть передаватись у приватну власність, а саме наказом ОСОБА_1 управління Держземагенства в Закарпатській області від 18.10.2013 року № ЗК/2120485600:02:000/00001011 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2000 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0060, розташовану за межами населеного пункту на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згаданий наказ ОСОБА_1 управління Держземагенства в Закарпатській області винесено всупереч вимог п. ґ ч.4 ст. 84 Земельного кодексу України, оскільки у приватну власність ОСОБА_3 для сільськогосподарських потреб, а саме, для ведення особистого селянського господарства, передано землі лісогосподарського призначення.

Також прокуратурою області встановлено, що ОСОБА_3 проведено поділ земельної ділянки за кадастровим номером 2120485600:02:000:0060 на дві рівні по 0,1 га кожна за кадастровими номерами 2120485600:02:000:0089 та 2120485600:02:000:0090.

В судовому засіданні прокурор Міндак В. В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві та його пояснень просив повністю їх задовольнити.

Так, прокурор пояснив, що земельну ділянку надано у приватну власність ОСОБА_3 з порушенням норм ст. 20 Земельного кодексу України, де чітко визначений порядок встановлення та зміни цільового призначення земель. Всупереч зазначеної норми, рішення органами виконавчої влади щодо зміни цільового призначення не приймались, відповідна проектно-технічна документація не розроблялась. Отже, згідно до ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Крім цього, зазначив, що порушено норми п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України, де зазначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Також зазначив, що земельні ділянки передані у приватну власність ОСОБА_3 без погодження представника власника - Кабінету Міністрів України, що порушує ст. 149 Земельного кодексу України. Тому на підставі наведеного просив визнати недійсним наказ № ЗК/2120485600:02:000/00001011 від 18.10.2013 року ОСОБА_1 управління Держземагенства в Закарпатській області та витребувати земельні ділянки загальною площею 0,2000 га за кадастровими номерами 2120485600:02:000:0089 та 2120485600:02:000:0090.

Представник відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Закарпатській області за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила у задоволенні позову відмовити із підстав наведених у запереченні.

Так, пояснила, що заявлений позов є необгрунтованим та безпідставним, а тому такий не може бути задоволений з наступних підстав:

- позовна заява подана прокуратурою Закарпатської області в інтересах держави, однак в ній відсутнє обгрунтування того, чому захист інтересів держави не може здійснювати орган державної влади, а саме Кабінет Міністрів України, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України на території Закарпатської області та видає у межах своїх повноважень накази організаційно-розпорядчого характеру;

- Берегівською районною державною адміністрацією відповідно до своїх повноважень прийнято розпорядження № 499 від 10.12.2012 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Косонської сільської ради Берегівського району, Закарпатської області ОСОБА_3. На замовлення ОСОБА_3 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Дана земельна ділянка відведена із земель запасу, сільськогосподарського призначення - сіножаті. Відповідно до даних річного звіту по формі 6-Зем земельна ділянка ОСОБА_3 відводиться із земель запасу, сільськогосподарськихугідь - сінжаті. В подальшому наказом ОСОБА_1 управління від 18.10.2013 року № ЗК/2120485600:02:000/00001011 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2000 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0060;

- виходячи із норм законодавтва на час виникнення спірних правовідносин документами, які підтверджують право лісогосподарських підприємств на земельні ділянки є державні акти на право власності постійного користування земельними лісовими ділянками або планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Однак, позивачем не надано планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 7 кварталу, де розташована спірна земельна ділянка, а саме планшет лісовпорядкування;

- із наданих прокуратурою матеріалів не можливо однозначно встановити, що спріна земельна ділянка дійсно входила до складу земель лісогосподарського призначення філії Берегівське лісове агропомислове господарство ДП ОСОБА_4 обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств в кварталі 7;

- дані щодо характеристики цільового призначення та користувачів земель встановлювались за допомогою довідки статистичної звітності 6-Зем. Відповідно до довідки № 1853 від 14.06.2013 року спірна земельна ділянка відводиться із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства;

- крім того, управлінням Держземагенства у Берегівському районі наданий позитивний висновок № 1855 від 14.06.2013 року про погодження земельної ділянки та передачі у власність, а також не встановлено обмеження по зазначеній земельній ділянці.

При цьому представник відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру не представила первинну документацію для спростування того, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового призначення.

Крім того, як самостійну правову підставу для відмови від позову у відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України представник ОСОБА_2 зазначила сплив 3-річного строку позовної давності з часу прийняття спірного наказу та звернення прокурора до суду, про що подала письмову заяву (а.с. 185-188).

08 травня 2017 року представником Косонської сільської ради було подане пояснення через канцелярію суду позовні вимоги прокуратури та КМУ підтримав в повному обсязі. При цьому зазначив, що згідно акту інвентаризації проведеної у 2001 році та планово-картографічних матеріалів за 1998, 2005 та 2012 роки, вбачається, що землі в контурі угідь 818, на території Косонської сільської ради Берегівського району, за межами населенного пункту, відносяться до лісового фонду та відмічені спеціальним умовним позначенням ліси. Відповідно до лісовпорядних планшетів, розроблених Львівською державною лісовпорядною експедицією ВО Укрдержліспроект у 2004-2005 роках, вищезгадані земельні ділянки перебувають у користуванні філії Берегівське лісове агропромислове господарство та являються кварталом 7 виділом 1 данного господарства. Згідно таксаційного опису земельну ділянку виділу 1 віднесено до ділянки лісів навколо оздоровчих та рекреаційних територій із зазначенням площі, що становить 6,60 га. Зі змісту Акту інвентраризації земель лісового фонду сільгосппідприємств 2001 року на території Косоньської сільської ради Берегівського району, земельні ділянки 818 контуру знаходяться за межами населенного пункту, являються кварталом 7 виділи 1, 2, 3 та перебували у користуванні філії Берегівське лісове агропромислове господарство ДП ОСОБА_4 ОУЛАГ . Згідно таксаційного опису земельні ділянки віднесено до ділянки лісів новколо оздоровчих та рекреаційних територій. Наказ ОСОБА_1 управління Держземагенства в Закарпатській області від 18.10.2013 року № ЗК/2120485600:02:000/00001011 було винесено з порушенням норм Лісового кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р ОСОБА_2 питання розпорядження земельними лісовими ділянками , яким зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок та їх передачу у власність і оренду зі зміною цільового призначення, незалежно від їх площі.

Крім цього, представник ОСОБА_5, зазначив, що на вищевказаній ділянці, яка входить до контуру 818 кварталу 7, були насаджені акації та відповідно до планшетів у 2004-2005 роках віднесено до ділянок лісів. Крім цього, було порушено лісове законодавство, а не земельне. Звітність у вигляді довідки 6 -Зем нічим не обґрунтована, оскільки не підтверджується первинними документами (а.с. 92-95).

Представники Кабінету Міністрів України ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, однак подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити (а.с. 181-182) .

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що наказом ОСОБА_1 управління Держземагенства в Закарпатській області від 18.10.2013 року № ЗК/2120485600:02:000/00001011 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2000 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0060, розташовану за межами населеного пункту на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, для ведення особистого селянського господарства (а.с. 20-23).

На підставі зазначеного наказу ОСОБА_1 управління Держземагенства в Закарпатській області ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку.

Відповідно до статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення .

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 20 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

При цьому згідно зі статтею 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Водночас у пункті 2 статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинне базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то субєктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт б частини першої статті 164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 ЛК України).

Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (частина друга статті 49 ЛК України). Державний лісовий кадастр включає: облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники (стаття 51 ЛК України).

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.

За статтею 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України (тут і далі в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із частиною другою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини девятої статті 149 ЗК України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1га для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

За статтею 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з нормами статей 181 - 184, 202 - 204 ЗК України, законів України Про Державний земельний кадастр та Про землеустрій дані державного земельного кадастру це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України .

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2120485600:02:000:0060, площею 0,2000 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району, накладається на землі лісогосподарського призначення у кварталі 7 контуру 818 філії Берегівське лісове агропромислове господарство Державного підприємства ОСОБА_4 обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств , які, на момент видачі оскаржуваного наказу, перебували в постійному користуванні вказаного державного підприємства.

Наведені обставини підтверджуються ортофотопланом контуру 818, Актом інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємств на території Косонської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, затвердженого головою Берегівської районної ради у 2001 році з додатками (а.с. 34-39), Таксаційним описом філіалу Береговодержспецлісгосп ГДСЛАП Закарпатагроліс , розробленим та затвердженим у 2005 році при проведенні базового лісовпорядкування (а.с. 42-44).

Зокрема, за даними польового обстеження (додаток № 1 до акту інвентаризації лісів) у контурі 818 обліковано 8,5 га земель лісового фонду, вкритих лісами (а.с.36-39).

Згідно з наявним таксаційним описом земельна ділянка у кварталі 7 філіалу Береговодержспецлісгосп ГДСЛАП Закарпатагроліс належить до оздоровчих ділянок лісів навколо оздоровчих та рекреаційних територій (а.с. 42-44).

Крім того, судом встановлено, що рішення органами виконавчої влади щодо зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення у кварталі 7 не приймались, відповідна проектно-технічна документація не розроблялась (а.с. 61).

ОСОБА_7 голови Берегівської РДА № 273 від 26.05.2003 року з додатком Про надання в постійне користування земельних ділянок лісового фонду ОСОБА_1 державному спеціалізованому лісогосподарському агропромисловому підприємству Закарпатагроліс вбачається ГДСЛАП Закарпатагроліс було передано у постійне користування 1659,3 га земельної ділянки лісового фонду, в тому числі 48,5 га на території Косоньської сільської ради (а.с. 183-184).

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України органи прокуратури України здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 2 ст. 45 ЦПК України передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Посилання представника відповідача ОСОБА_1 управління на те, що прокуратура Закарпатської області не мала права звертатись із позовом до суду в інтересах дежави в особі Кабінету Міністрів України, оскільки КМУ може самостійно подати позов спростовується тим, що прокуратурою Закарпатської області виконано всі процесуальні вимоги відносно пред'явлення позову, які підтверджуються листом прокуратури Закарпатської області до Кабінету Міністрів України про повідомлення щодо звернення в їх інтересах з позовними заявами (а.с. 69-70).

Згідно із частиною другою статті 149 Земельного кодексу, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 9 ст. 149 Земельного кодексу, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Однак, земельна ділянка з постійного користування ДТТ ОСОБА_4 ОУЛАГ не вилучалась, жодні погодження на її вилучення державним підприємством не надавались.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при прийнятті наказу ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру допущені грубі порушення вимог вищенаведеного законодавства, оскільки Головне управління у даному випадку вийшло за межі власних повноважень.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До прийняття оскаржуваного наказу, земельна ділянка перебувала у державній власності у постійному користуванні філії Берегівське лісове агропромислове господарство ДП ОСОБА_4 ОУЛАГ , що підтвреджується картографічними матеріалами, які є наявні у справі.

Довідку видану 02.12.2014 року державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області суд брати до уваги не може, оскільки дана довідка видана підрозділом Держгеокадастру, яке є заінтересованою особою у даній справі (а.с. 137-140).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України Про передачу цілісних майнових комплексів державних лісогосподарських підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України № 584 від 03.07.2013 та на підставі акту прийому-передачі від 04.01.2016 року земельні ділянки філії Берегівське лісове агропромислове господарство ДП ОСОБА_4 ОУЛАГ передано у постійне користування ДП Берегівське лісове господарство .

Разом з тим, судом встановлено, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення не була передана у постійне користування ДП Берегівське лісове господарство , оскільки незаконно вибула з державної власності на підставі оскаржуваного наказу ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Закарпатській області.

Оскаржуваний наказ про відчуження спірної земельної ділянки площею 0,2000 га, що перебувала в державній власності та по факту належить до земель лісового господарства, прийнято ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області з перевищенням повноважень, оскільки дозвіл на її вилучення не надавався.

Також встановлено, що земельна ділянка, яка є предметом позову у справі, є земельною ділянкою лісового фонду та відноситься до земель лісогосподарського призначення, тобто фактично відбулась незаконна безоплатна передача такої, без вилучення та зміни цільового призначення, у приватну власність громадянина.

Зокрема, незаконність вилучення та зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення у контурі 818 за межами населеного пункту Косоньської сільської ради вбачається із матеріалів лісовпорядкування - плану обходу №3 філії Береговодержспецлісгосп Закарпатської області отриманих під час допиту колишнього лісника ОСОБА_8 від 22.02.2017 року, допитом колишнього директора філії Береговодержспецлісгосп ОСОБА_9 від 22.02.2017 року (а.с. 63-68).

Так, із змісту рішення ОСОБА_4 обласної ради від 08.12.2000 року № 262 вбачається, що на території Закарпатської області і до вказаного рішення були постійні користувачі у виді спеціалізованих виробничих лісогосподарських об'єднань і дане рішення було прийняте з метою інвентаризації земельних ділянок лісового фонду (а.с. 40).

Крім іншого відповідачі не надали жодного іншого документу (наприклад плано-картографічних матеріалів), що спірна земельна ділянка була сільськогосподарського призначення.

При цьому суд констатує, що у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Отже, заперечення представника відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Закарпатській області про те, що виділена ОСОБА_3 земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення спростовуються вищенаведеними обставинами.

За правилами статей 83, 84 ЗК України до земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини другої статті 56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Таке саме правило встановлене статтею 12 ЛК України.

Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам виконавчої влади передавати їх у приватну власність.

Таким чином, законних підстав набути права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,2000 га із земель державної чи комунальної власності не було.

Суд вважає правомірними позовні вимоги в частині витребування земельної ділянки, оскільки в ході розгляду справи встановлено неправомірність наказу ОСОБА_1 управління Держземагенства в Закарпатській області щодо їх надання відповідачу, тому порушене право землекористувача та уповноваженого органу держави, як власника підлягає судовому захисту.

За таких обставин, оцінюючи усі докази, які були досліджені у судовому засіданні у їх сукупності та приймаючи до уваги те, що за результатами розгляду справи факт надання у власність ОСОБА_3, спірної земельної діялнки, яка відповідно до земельного законодавства не може передаватись у приватну власність підтвердився, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин, оцінюючи усі докази, які були досліджені у судовому засіданні у їх сукупності та приймаючи до уваги те, що за результатами розгляду справи факт надання у власність ОСОБА_3, спірної земельної діялнки, яка відповідно до земельного законодавства не може передаватись у приватну власність підтвердився, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли саме повноваженому органу, право якого порушено внаслідок прийнятого незаконного рішення, стало відомо про таке порушення.

Оскільки Кабінет Міністрів України не приймав розпорядження про вилучення та зміну цільового призначення згаданої земельної ділянки, то йому не було відомо про порушення інтересів держави у спірних відносинах.

Встановлено, що прокурор не був стороною у спірних правовідносинах і про наявність порушень та необхідність захисту інтересів держави у судовому порядку стало відомо під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12016070060000571, розпочатого 15.09.2016 року (а.с. 50).

Така правова позиція щодо застосування вказаної норми закону зазначена в постановах Верховного Суду України від 26.10.2016 року справа № 6 - 2070цс16, від 20.08.2013 року справа № 3-18гс13, що згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України, яку суд враховує.

Так, ЗУ Про прокуратуру , де повноваження її як державного органу були зменшені у відповідності до норм Конституції України, тому прокуратура об'єктивно не могла дізнатися про прийняття незаконного наказу ОСОБА_1 управління Держземагенства в Закарпатській області в передбачений трьохрічний строк позовної давності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлений ст. 257 ЦК України трьохрічний строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсними вищезазначеного рішення пропущено з поважних причин.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що у разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, суд приходить до висновку про доцільність визнання поважними причини пропуску прокурором строку позовною давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити згідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 13, 19, 20, 21, 55, 56, 57, 149, 164, 181-184, 202-204 Земельного Кодексу України, ст. ст. 5, 7, 8, 27, 31, 46, 48, 49, 51, 63, 164, п. 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового Кодексу України, ст. ст. 10, ч. 2 ст. 45, 60, 88, ч. 6 ст. 154, 212, 214 Цивільного Процесуального Кодексу України, ст. ст. 15, 16, 21, 388 ЦК України суд, -

рішив:

Позов задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду та поновити його.

Визнати недійсним та скасувати наказ ОСОБА_1 управління Держземагенства в Закарпатській області від 18.10.2013 року № ЗК/2120485600:02:000/00001011 Про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки .

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,1 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0090, вартістю 108 750 гривень, та земельну ділянку площею 0,1 га за кадастровим номером 2120485600:02:000:0089, вартістю 108 750 гривень, які розташовані за межами населеного пункту с. Косонь, Берегівського району із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Стягнути з ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Закарпатській області та ОСОБА_3 на користь прокуратури Закарпатської області на розрахунковий рахунок 35216066018475, ДКС України, МФО 820172 судовий збір по 2 831 (дві тисячі вісімсот тридцять одна) гривні 25 копійок з кожного.

Захід забезпечення позову, застосований ухвалою від 22.05.2017 року, про накладення арешту на земельні ділянки відповідача ОСОБА_3, після набрання рішенням законної сили - скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_10.