Ухвала

від 25.10.2017 по справі 352/1011/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/1011/17

Провадження № 22-ц/779/1630/2017

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач Малєєв

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.,

секретаря - Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2017 року у справі за поданням Тисменицького районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області про обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТзОВ Маріні ОСОБА_1, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2017 року задоволено подання Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області: тимчасово обмежено керівника юридичної особи ТзОВ Маріні - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на ТзОВ Маріні згідно наказу № 909/985/16, виданого 30.01.2017 господарським судом Івано-Франківської області на виконання рішення суду від 12.01.2017 про стягнення з ТзОВ Маріні на користь Консорціума Науково-виробниче об'єднання Укргідроенергобуд 5245412,57 грн заборгованості, та 78681,22 грн судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 оскаржив указану ухвалу в апеляційному порядку.

Вважає, що оскаржувану ухвалу помилково постановлено з підстав ухилення відповідачем як керівником ТОВ Маріні від виконання обов'язків, покладених рішенням Господарського суду Івано-Франківської області, оскільки йому не було відомо ані про наявність виконавчого провадження, ані про виклики його для надання пояснень. Відповідне документальне підтвердження належного повідомлення ОСОБА_1 та надіслання матеріалів згаданого виконавчого провадження останньому відсутнє в матеріалах справи. На думку відповідача, необізнаність про наявність зобов'язань не породжує ухилення від нього. Вважає, що суд безпідставно обмежив його немайнове право на вільне пересування, гарантоване законом.

Просить скасувати ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2017 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_2 вимоги скарги підтримав, просив задовольнити. Вказав, що ОСОБА_1 у не було відомо ні про наказ господарського суду ні про виконавче провадження, а тому він не ухилявся від виконання рішення і не міг цього зробити.

Представник ДВС Коржак Б.Б. скаргу не визнав, просив її відхилити. Зазначив. Що ОСОБА_1 направлялись повідомлення за міцем знаходження юридличної особи. Однак за адресою реєстрації товариства не виявилось.

За наслідками розгляду апеляційний суд вважає необхідним апеляцію задовольнити з таких мотивів.

Задовольняючи подання та тимчасово обмежуючи ОСОБА_1 як керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання своїх зобов'язань згідно наказу господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2017 про стягнення з ТзОВ Маріні заборгованості.

Такий висновок не відповідає обставинам справи і закону.

Конституцією України (ст.33), Загальною декларацією прав людини (ст. 13), Міжнародним пактом про громадянські права, та ст. 2 Протооклу № 4 до Конвенції про захист прав та основоположних свобоод гарантовано право кожно на вільне пересування, у тому числі і право вільно залишити будь-яку країну, включаючи свою власну.

Як видно, свобода пересування є загальнолюдською цінністю, що користується особливим захистом міжнародного та національного права. Тому втручання у цю свободу повинно здійснюватись на підставі закону, бути доречним і необхідним у демократичному суспільстві (ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції).

Закон України від 21 січня 1994 року Про порядок виїзду з України і в"їзду в Україну громадян України ст. 6) визначає підстави тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України.

Державний виконавець має право звернутись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України ( п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження ) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань.

У справі є матеріали виконавчого провадження Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області № 53872826 (а.с. 4) з виконання Наказу № 909/985/16, виданого 30.01.2017 господарським судом Івано-Франківської області (а.с. 3), про стягнення з ТзОВ Маріні на користь Консорціума Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд 5245412,57 грн заборгованості, та 78681,22 грн судового збору. Керівником підприємства-боржника ТзОВ Маріні є ОСОБА_1 (а.с. 16, зворот). Постановами виконавчої служби від 11.05.2017 накладено арешт на кошти (а.с. 9 - Постанова, 10 - лист Банку) та майно (а.с. 14, а.с. 20) боржника. Дані про майно відсутні (а.с. 8, 20). Відповідач ОСОБА_1 має паспорт для виїзду за кордон (а.с. 13). Викликом виконавця від 04.05.2017 відповідача ОСОБА_1 зобов'язано з'явитись до державного виконавця 11.05.2017 щодо сплати боргу, надання пояснень та достовірних відомостей (а.с. 7). Згідно матеріалів справи, рішення господарського суду не виконано.

ТзОВ Маріні за адресою, вказаною у виконавчому документі, не знаходиться і не здійснює господарської діяльності (а.с. 19, Акт державного виконавця).

Як видно, повідомлення ОСОБА_1 направлено за місцем реєстрації юридичної особи. Інформація про виклик ОСОБА_1 за адресою його проживання відсутня. У матеріалах справи взагалі відсутні дані про те, що ОСОБА_1 знав про наявність зобов`язань за рішенням суду. Тому підстав вважати, що він як керівник боржника знав про необхідність виконання рішення суду за виконавчим провадженням і бажав чи свідомо допускав його невиконання, немає. Більше того, про те, що кореспонденція до адресата не надходила повідомив сам державний виконавець, який із цього зробив висновок, що боржник ухиляється.

За наведених умов (відсутність даних про повідомлення та можливість виконання) законних підстав для втручання у свободу пересування немає. Тому оскаржувану ухвалу належить скасувати та постановити нову, якою в задоволенні подання Тисменицького районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області про обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТзОВ Маріні ОСОБА_1 - відмовити.

Керуючись ст. ст. 209, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2017 року - скасувати.

В задоволенні подання Тисменицького районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТзОВ Маріні ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк