Ухвала

від 30.10.2017 по справі 489/4396/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №489/4396/17 30.10.2017 30.10.2017 30.10.2017

Справа №489/4396/17 Головуючий першої інстанції Тихонова Н.С.

Провадження №22-ц/784/2307/17 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Ухвала

Іменем України

30 жовтня 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Самчишиної Н.В., Лисенка П.П.,

з секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

за участі: головного державного виконавця Кюкало Ю.М.,

представника особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20 вересня 2017 року, постановлену за поданням заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи ОСОБА_3,

УСТАНОВИЛА :

У вересні 2017 року заступник начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області звернувся до Ленінського районного суду міста Миколаєва із зазначеним поданням, яке обґрунтував наступним.

На виконанні в Інгульському відділі державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Інгульський ВДВС) перебуває зведене виконавче провадження №52854514 з виконання:

наказу №915/1435/14, виданого 25 травня 2015 року Господарським судом Миколаївської області на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 03 листопада 2014 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31 березня 2015 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Таффрут (далі - ТОВ Таффрут ) на користь Приватного акціонерного товариства Атомсервіс (далі - ПрАТ Атомсервіс ) боргу та судового збору в загальному розмірі 85 042 грн. 16 коп.;

наказу №915/2100/15, виданого 02 лютого 2016 року Господарським судом Миколаївської області на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 14 січня 2016 року про стягнення з ТОВ Таффрут на користь Приватного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк ) грошових коштів у сумі: 110 000 грн. - основний борг; 109 168 грн. 29 коп. - проценти за користування кредитом; 105 366 грн. 91 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 4 868 грн. 03 коп. - судовий збір.

Проте, через байдуже ставлення керівника ПАТ Таффрут ОСОБА_3 до виконання покладеного на керовану ним юридичну особу обов'язку з вчинення певних дій, та повне ігнорування ним застосованих державною виконавчою службою встановлених чинним законодавством заходів впливу на його поведінку, і до часу звернення посадової особи виконавчої служби з даним поданням, судові накази так і залишаються невиконаними.

Посилаючись на виписані обставини, а також та на те, що боржник вже протягом року не виконує накази у добровільному порядку й ігнорує його вимоги щодо організації виконання наказів, державний виконавець просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України керівника боржника ПАТ Таффрут ОСОБА_3 до виконання зобов'язань за вищезазначеними наказами.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20 вересня 2017 року подання заступника начальника Інгульського ВДВС задоволено.

Суд тимчасово обмежив керівника боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Таффрут ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань згідно наказу №915/1435/14, виданого 25 травня 2015 року Господарським судом Миколаївської області на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 03 листопада 2014 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31 березня 2015 року про стягнення з ТОВ Таффрут на користь ПрАТ Атомсервіс боргу та судового збору в загальному розмірі 85 042 грн. 16 коп.; наказу №915/2100/15, виданого 02 лютого 2016 року Господарським судом Миколаївської області на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 14 січня 2016 року про стягнення з ТОВ Таффрут на користь ПАТ КБ ПриватБанк грошових коштів у сумі: 110 000 грн. - основний борг; 109 168 грн. 29 коп. - проценти за користування кредитом; 105 366 грн. 91 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 4 868 грн. 03 коп. - судовий збір.

Не погодившись з таким вирішенням питання, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали, просить її скасувати у повному обсязі.

Апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника - ТОВ Таффрут ОСОБА_3 за межі України, суд першої інстанції, виходив з тих обставин, що на час звернення до суду судові рішення боржником не виконано, керівник товариства жодного разу не з'явився до відділу ДВС та жодного разу не надав своїх пояснень з приводу невиконання судових рішень, а тому є встановлений факт ухилення, а вжиті державним виконавцем ВДВС заходи, передбачені Законом України Про виконавче провадження та спрямовані на виконання рішення суду, зокрема, арешт коштів боржника на банківських рахунках, розшук майна боржника, вихід державного виконавця за місцем знаходження товариства, не дали позитивного результату.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання та порушив порядок його вирішення.

Ці доводи не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали враховуючи наступне.

В силу ст.3 Конституції України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що здійснюється нею через систему відповідних державних органів, а також судів.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (далі - Пакт), кожна людина є вільною у виборі місця перебування і вправі покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, або які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення, прав і свобод інших осіб.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування.

Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України і може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України від 21 січня 1994 року Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно ст.1 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.

Так, положеннями ст.6 цього Закону України встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до ст.377-1 ЦПК України та п.19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження такі питання вирішуються судом за поданням державного виконавця.

При цьому, ст.377-1 ЦПК України є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства та рішень інших органів (посадових осіб). За змістом зазначених норм підставою встановлення обмеження є доведеність факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, встановлених судовим рішенням.

Оскільки, відповідно до ч.2 ст. ст.377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Так як законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність самого факту невиконання зобов'язань, а тільки за ухилення від їх виконання, то з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясовувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

При цьому слід зазначити, що ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям.

Невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.

Встановлення названих обставин дає суду підстави для відмови у поданні державного виконавця.

В той же час, встановлення того, що боржник свідомо ухиляється від виконання - маючи змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин, дає суду підстави для задоволення подання.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.

Наявність статусу керівника - юридичної особи боржника у виконавчому провадженні та невчинення юридичною особою визначених судом дій в добровільному порядку не зумовлюють "необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів", оскільки таке не є санкцією за неналежну поведінку названої особи, а лише унеможливлює її виїзд за межі України, що дасть можливість виконавчій службі продовжувати виконавчі дії.

Не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків і саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, встановленого державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження.

У зв'язку із цим не можна говорити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні у разі, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

На підставі наведеного вище, можна зробити висновок, що поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Судовий розгляд справи про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України закінчується постановленням ухвали, яка за своєю формою та змістом повинна відповідати вимогам статей 208 - 210 ЦПК України.

Вступна частина такої ухвали повинна містити час та місце її постановлення; повне найменування суду, що прийняв ухвалу; прізвище та ініціали судді та секретаря судового засідання; ім'я, прізвище, по батькові державного виконавця, який брав участь у справі (відповідно до ст.377-1 ЦПК України), а також предмет подання.

В описовій частині ухвали зазначається про суть питання, яке вирішується, зокрема зазначається: зміст і підстави внесеного подання; пояснення державного виконавця, якщо він брав участь у розгляді подання, а також зазначаються докази, подані державним виконавцем на підтвердження внесеного подання.

Мотивувальна частина ухвали повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновків, і норми закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу. Зокрема, у цій частині ухвали суд повинен наводити встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, з яких він виходив при вирішенні подання, мотиви визнання одних фактів та доказів, якими обґрунтовувалось подання, та відхилення інших.

Резолютивна частина ухвали повинна містити:

висновок суду про задоволення або відмову в задоволенні подання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, а також строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження;

прізвище, ім'я, по батькові боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи, число, місяць і рік народження, місце реєстрації для боржника-фізичної особи або юридична адреса для боржника-юридичної особи і фактичне місце проживання або знаходження відповідно для фізичних і юридичних осіб, також з обов'язковим зазначенням громадянства країни боржника;

висновки про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, без тимчасового затримання чи вилучення паспорта або іншого документа, який посвідчує особу та надає право виїзду і в'їзду в Україну, з обов'язковим зазначенням, до якого моменту діють обмеження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою заступника начальника Інгульського ВДВС від 01 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №915/1435/14, виданого 25 травня 2015 року Господарським судом Миколаївської області на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 03 листопада 2014 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31 березня 2015 року про стягнення з ТОВ Таффрут на користь ПрАТ Атомсервіс боргу у сумі 85 042 грн. 16 коп.

Копію постанови за вих.№ 32356 від 01 серпня 2016 року направлено сторонам виконавчого провадження, та боржнику встановлено строк для самостійного виконання до 07 серпня 2016 року (а.с.12,14,15).

Постановою заступника начальника Інгульського ВДВС від 30 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №915/2100/115, виданого 02 лютого 2016 року Господарським судом Миколаївської області на виконання рішення господарського суду від 14 січня 2016 року про стягнення з ТОВ Таффрут на користь ПАТ КБ ПриватБанк боргу у сумі 329 403 грн. 23 коп.

Копію постанови за вих.№41188 від 03 жовтня .2016 року направлено сторонам виконавчого провадження, та боржнику встановлено строк для самостійного виконання до 06 жовтня 2016 року (а.с.8,9,10).

З метою встановлення майнового стану боржника отримано довідку з НАІС ДДАІ МВС України АІС Автомобіль , згідно яких за боржником транспортні засоби не зареєстровано (а.с.20).

Згідно відповіді ДПС України від 28 січня 2016 року, боржник має розрахункові рахунки в Публічному акціонерному товаристві Райффайзен Банк Аваль ; ПАТ КБ Приватбанк , Публічному акціонерному товаристві УкрСиббанк (а.с.22зв) .

08 листопада 2016 року винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №52393754 з примусового виконання наказу №915/2100/115, виданого 02 лютого 2016 року Господарським судом Миколаївської області на виконання рішення господарського суду від 14 січня 2016 року про стягнення з ТОВ Таффрут на користь ПАТЬ КБ ПриватБанк боргу у сумі 329 403 грн. 23 коп. до зведеного виконавчого провадження № 52854514 (а.с.11).

З матеріалів подання слідує, що боржник повідомлявся про наявність відкритих виконавчих проваджень та необхідність їх виконання (протилежного судом не встановлено та боржником не спростовано).

Також матеріали справи містять копії виконавчих документів, які в повному обсязі досліджені судом першої інстанції та в яких наявні дані про відсутність у боржника рухомого та нерухомого майна та відсутність коштів на рахунках в банківських установах, а також дані про постійну відсутність керівника за зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи.

З пояснень державного виконавця слідує, що на виконання судових рішень боржником не було сплачено жодного платежу.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що боржник, в особі керівника ТОВ Таффрут , усвідомлював свій обов'язок щодо виконання судових рішень. Будь-яких об'єктивних обставин, які б свідчили про неможливість виконання боржником своїх обов'язків матеріали справи не містять та в апеляційній скарзі про таке не зазначено.

За такого, приймаючи до уваги узагальнення судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року, колегія суддів вважає що, суд першої інстанції навів переконливі мотиви з яких дійшов висновку про задоволення подання заступника начальника відділу ДВС, оскільки матеріали справи містять докази на підтвердження факту ухилення керівника боржника від виконання зобов'язань за судовими рішеннями.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що факт ухилення від виконання зобов'язань ОСОБА_3, як керівником товариства, державним виконавцем не доведено, є безпідставними.

Як зазначалось вище, ухилення від виконання зобов'язань є оціночним поняттям і полягає у навмисному чи іншому свідомому невиконанні особою зазначених обов'язків.

Враховуючи той факт, що боржником доказів на підтвердження поважності причин невиконання судових рішень чи їх виконання, як підстави для скасування ухвали суду, не надано, то колегія суддів вважає, що боржник мав змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не зробив цього без поважних причин.

Посилання ОСОБА_3 на той факт, що на натепер він не є керівником ТОВ Таффрут , а тому він не є особою, до якої можуть бути застосовані заявлені державним виконавцем обмеження у праві виїзду за межі України не має правого значення, оскільки на момент звернення державного виконавця з поданням та постановленням ухвали про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, останній був керівником юридичної особи і міг впливати на її фінансово-економічний стан.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду, тому у відповідності до вимог пункту 1 частини 1 статті 312 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню із залишенням без змін ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20 вересня 2017 року - залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: Н.В. Самчишина

П.П. Лисенко