Рішення

від 11.10.2017 по справі 911/2496/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2017 р.                                          Справа № 911/2496/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БС АГРО”

до Приватного акціонерного товариства “Агрофірма Березанська Птахофабрика”

про стягнення 566613,30 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 04.07.2017 року);

від відповідача: не з’явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БС АГРО” до Приватного акціонерного товариства “Агрофірма Березанська Птахофабрика” про стягнення 566613,30 грн. з яких 505860,00 грн. основного боргу, 37047,97 грн. пені, 4368,41 грн. 3 % річних та 19336,92 грн. інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2017 року порушено провадження у справі № 911/2496/17 та призначено справу до розгляду на 13.09.2017 року.

13.09.2017 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 13.09.2017 судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва в розгляді справи на 11.10.2017 року.

11.10.2017 року позивачем через канцелярію суду подано заяву в порядку ст. 22 Господарського кодексу України про збільшення позовних вимог, якою останній просив суд стягнути з відповідача 595661,07 грн. з яких 505860,00 грн. основного боргу, 62991,22 грн. пені, 7472,87 грн. 3 % річних та 19336,92 грн. інфляційних, а також письмові пояснення по суті спору та підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 року по 30.08.2017 року на суму 505860,00 грн.

В судовому засіданні 11.10.2017 року позивач позовні вимоги (уточнені) підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 11.10.2017 року не з‘явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “БС АГРО” (далі - позивач, Постачальник) та Приватним акціонерним товариством “Агрофірма Березанська Птахофабрика” (далі - відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 17/03/17-1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця, а Покупець приймати і оплачувати ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2).

Загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого Постачальником на виконання умов цього договору згідно видаткових накладних (п. 2.2 Договору).

Оплата партії ОСОБА_2, що поставляється за цим Договором здійснюється шляхом 100 % попередньої плати або протягом одного банківського дня з моменту здійснення поставки Постачальником (п. 2.4 Договору).

Термін дії цього Договору встановлюється з дати його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2017 року, але в будь якому разі до повного його виконання (п. 9.1 Договору).

На виконання зобов’язань за Договором, позивачем протягом березня-квітня 2017 року було поставлено відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 2458720,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими їх печатками, виставленими рахунками на оплату, товарно-транспортними накладними та підписаними сторонами Специфікаціями.

Однак, відповідач в порушення норм чинного законодавства та умов Договору (п. 2.4), своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання з оплати отриманого ОСОБА_2 не виконав, розрахувався частково на суму 1952860,00 грн. (докази оплати знаходяться в матеріалах справи).

Таким чином, частково неоплаченою на суму 309954,00 грн. залишилися видаткова накладна № 26 від 08.04.2017 року та повністю неоплаченою залишилися видаткова накладна № 32 від 29.04.2017 року на суму 195906,00 грн.

Відтак, за відповідачем рахується заборгованість за спірним Договором на загальну суму 505860,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 26.06.2017 звернувся до відповідача з Претензією № 5 від 23.06.2017 року про оплату 505860,00 грн. заборгованості за Договором (докази надіслання наявні в матеріалах справи).

У відповіді на Претензію № 5 від 23.06.2017 року, надану відповідачем 18.07.2017 року за № 240, останній зазначив про фактори, які призвели до несвоєчасної оплати поставленого згідно спірного Договору ОСОБА_2, просив погодити графік погашення заборгованості та зобов’язався погасити заборгованість в найкоротші строки.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати отриманого ОСОБА_2, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути 505860,00 грн. боргу, який утворився за видатковими накладними № 26 від 08.04.2017 року та № 32 від 29.04.2017 року.

В ході розгляду спору, позивач надав до суду підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 року по 30.08.2017 року на суму 505860,00 грн.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, за наслідками розгляду спору, судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 505860,00 грн., що відповідачем визнано в Акті звірки взаєморозрахунків.

У зв’язку з простроченням відповідачем строків оплати ОСОБА_2 за видатковими накладними № 27 від 01.04.2017 року на суму 307272,00 грн., № 25 від 08.04.2017 року на суму 354000,00 грн. (сплачені на момент звернення до суду), № 26 від 08.04.2017 року на суму 404584,00 грн. та № 32 від 29.04.2017 року на суму 195906,00 грн. (спірні накладні які залишились неоплаченими/частково неоплаченими), позивач також заявив у позові (згідно уточнених позовних вимог) вимогу про стягнення з відповідача 62991,22 грн. пені на підставі п. 6.2 Договору за видатковою накладною № 27 від 01.04.2017 року за період з 04.04.2017 року по 05.04.2017 року, видатковою накладною № 25 від 08.04.2017 року за період з 11.04.2017 року по 27.04.2017 року, за видатковою накладною № 26 від 08.04.2017 року за період з 11.04.2017 року по 05.10.2017 року, за видатковою накладною № 32 від 29.04.2017 року за період з 04.05.2017 року по 05.10.2017 року, 7472,87 грн. 3% річних за видатковими накладними та періодами ідентичними періодам нарахування пені, та 19336,92 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за видатковою накладною № 26 від 08.04.2017 року за період з 11.04.2017 року по 11.07.2017 року і за видатковою накладною № 32 від 29.04.2017 року за період з 04.05.2017 року по 05.10.2017 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 9.5 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за ОСОБА_2 Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого ОСОБА_2 за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені припиняється з моменту повної оплати поставленої партії ОСОБА_2.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано. Пеня нарахована в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Однак, судом було виявлено помилки в наданому позивачем розрахунку пені та 3% річних, зокрема, арифметична помилка в нарахованій сумі пені за видатковою накладною № 26 від 08.04.2017 року на суму боргу 309954,00 грн. та помилки в періодах нарахування пені та 3 % річних за видатковою накладною № 27 від 01.04.2017 року та видатковою накладною № 25 від 08.04.2017 року, оскільки позивачем помилково дні часткових проплат (04.04.2017 року, 13.04.2017 року) включені в періоди нарахування пені, 3 % річних на суми без врахування часткових проплат. Судом було здійснено правильний розрахунок пені та 3% річних, згідно з якими з відповідача підлягає стягненню 62837,02 грн. пені та 7456,40 грн. 3% річних.

Перевіривши уточнений розрахунок інфляційних, судом встановлено, що належна до стягнення сума інфляційних є більшою, ніж заявлено позивачем, однак суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення 19336,92 грн. інфляційних підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 595490,34 грн. з яких: 505860,00 грн. основного боргу, 62837,02 грн. пені, 7456,40 грн. 3% річних, 19336,92 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам (з уточнених позовних вимог) в сумі 8932,35 грн.

Зайво сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 1164,30 грн. може бути повернута останньому за його заявою в установленому чинним законодавством порядку.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Агрофірма Березанська Птахофабрика” (07534, Київська обл., Баришівський район, с. Садове, код 30698067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БС АГРО” (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Ковельська, буд. 10, код 40951062) 505860 (п’ятсот п’ять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 62837 (шістдесят дві тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 02 коп. пені, 7456 (сім тисяч чотириста п’ятдесят шість) грн. 40 коп. 3 % річних, 19336 (дев’ятнадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 92 коп. інфляційних та 8932 (вісім тисяч дев’ятсот тридцять два) грн. 35 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.10.2017 р.

Суддя                                 Т.П. Карпечкін