Рішення

від 11.10.2017 по справі 911/2515/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2017 р.                                          Справа № 911/2515/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до Комунального госпрозрахункового підприємства “Мислін” в особі ліквідаційної комісії

про включення грошових вимог до ліквідаційного балансу

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 4-152 від 21.08.2017 року);

від відповідача: не з’явився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області подано позов Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального госпрозрахункового підприємства “Мислін” в особі ліквідаційної комісії про зобов’язання включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги у розмірі 145739,31 грн. з яких 17359,04 грн. пені, 4648,92 грн. 3 % річних, 15647,86 грн. інфляційних за Договором купівлі-продажу природного газу № 13/2984-БО-17 від 28.12.2012 року, 29168,80 грн. пені, 6761,86 грн. 3 % річних, 58915,46 грн. інфляційних за Договором купівлі-продажу природного газу № 2332/14-КП-17 від 28.01.2014 року та 4162,94 грн. пені, 5815,76 грн. штрафу, 832,59 грн. 3% річних, 599,08 грн. інфляційних, 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору присуджених до стягнення рішенням Господарського суду Київської області від 21.07.2015 року у справі № 911/2559/15.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2017 року порушено провадження у справі № 911/2515/17 та призначено справу до розгляду на 13.09.2017 року.

В судове засідання 13.09.2017 року представники сторін не з’явилися, відповідач вимог ухвали Господарського суду Київської області від 19.08.2017 року не виконав, сторони про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, у зв’язку з чим розгляд справи відкладався до 11.10.2017 року.

Позивач в судовому засіданні 11.10.2017 року позовні вимоги підтримав повністю. В судове засідання 11.10.2017 року відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, без поважних причин повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази та пояснення, суд

встановив:

28.08.2012 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі – позивач, Продавець) та Комунальним госпрозрахунковим підприємством “Мислін” (далі – відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 12/523-БО-17 (далі – Договір1).

Відповідно до п. 1.1 Договору1 Постачальник зобов‘язався постачати природний газ Покупцю в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Покупця, а Покупець зобов‘язався оплачувати Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку і на умовах, передбачених Договором.

На виконання умов Договору1 позивач поставив протягом жовтня - грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 261099,17 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу.

Відповідно до п. 6.1 Договору1 оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач в порушення умов Договору № 12/523-БО-17 від 28.08.2012 року оплату природного газу здійснював з простроченням, у зв’язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 4162,94 грн. пені, 581576 грн. штрафу, 832,59 грн. 3% річних, 599,08 грн. інфляційних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.07.2015 року у справі № 911/2559/15 позовні вимоги були задоволені повністю, присуджено до стягнення з відповідача 4162,94 грн. пені, 5815,76 грн. штрафу, 832,59 грн. 3% річних, 599,08 грн. інфляційних та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до змісту ст. 115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Таким чином, після набрання зазначеним рішенням у справі № 911/2559/15 законної сили, відповідач був зобов'язаний виконати встановлене в судовому рішенні грошове зобов’язання.

Окрім того, 28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі – позивач, Продавець) та Комунальним госпрозрахунковим підприємством “Мислін” (далі – відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 13/2984-БО-17 (далі – Договір2).

Відповідно до п. 1.1 Договору2 Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році відповідно природний газ, ввезений на митну територію України «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити цей природний, на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими суб’єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (п. 1.2 Договору2).

Згідно з п. 2.1 Договору2 Продавець передає Покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 205 тис. куб. м.

Загальна сума цього Договору на дату його укладення становить разом з ПДВ 955656,70 грн. (п. 5.5 Договору2).

Відповідно до п. 6.1 Договору2 оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п’ять років (п. 9.3 Договору2).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що на виконання умов Договору2 позивач протягом січня-квітня 2013 року та листопада-грудня 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 591883,73 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ згідно Договору2 не оплатив, оплату за природний газ проводив з простроченням за наведені в розрахунку позову періоди.

Станом на день звернення до суду з даним позовом відповідачем основна заборгованість за спірним Договором2 погашена, однак прострочення сплати стало підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

28.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі – позивач, Продавець) та Комунальним госпрозрахунковим підприємством “Мислін” (далі – відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 2332/14-КП-17 (далі – Договір3).

Відповідно до п. 1.1 Договору3 Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році відповідно природний газ, ввезений на митну територію України «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити цей природний, на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими суб’єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (п. 1.2 Договору3).

Згідно з п. 2.1 Договору3 Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 205 тис. куб. м.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5 Договору3).

Відповідно до п. 6.1 Договору3 оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п’ять років (п. 9.3 Договору3).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що на виконання умов Договору3 позивач протягом січня-квітня 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 311502,12 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ згідно Договору3 не оплатив, оплату за природний газ проводив з простроченням за наведені в розрахунку позову періоди.

Станом на день звернення до суду з даним позовом відповідачем основна заборгованість за спірним Догором3 погашена, однак прострочення сплати стало підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

У зв’язку з несвоєчасною оплатою відповідачем природного газу за Договорами 2, 3 позивач нарахував на підставі п. 7.2 Договорів 17359,04 грн. пені за Договором2 за період з 14.02.2013 року по 13.07.2014 року та 29168,80 грн. пені за Договором3 за період з 15.02.2014 року по 14.11.2014 року, також в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 4648,92 грн. 3 % річних за період з 14.02.2013 року по 12.12.2014 року, 15647,86 грн. інфляційних за період грудень 2013 року – листопад 2014 року за Договором2 та 6761,86 грн. 3 % річних з 15.02.2014 року по 12.12.2014 року, 58915,46 грн. інфляційних за період лютий 2014 року – листопад 2014 року за Договором3.

Позивач зазначає, що 02.02.2016 року у Газеті “Урядовий кур’єр” № 20 опубліковано оголошення про припинення юридичної особи Комунального госпрозрахункового підприємства “Мислін” (код ЄДРПОУ 30514378) (відповідач). Також відомості щодо перебування відповідача в стані припинення підтверджуються інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У зв’язку з чим, позивач в межах визначеного строку маючи підтверджені вимоги до відповідача, як зазначає позивач, 19.02.2016 року звернувся на адресу ліквідаційної комісії Комунального госпрозрахункового підприємства “Мислін” з вимогою вих. № 14/2-233В від 19.02.2016 року з кредиторськими вимогами до відповідача, а саме: 145739,31 грн. з яких 17359,04 грн. пені, 4648,92 грн. 3 % річних, 15647,86 грн. інфляційних за Договором купівлі-продажу природного газу № 13/2984-БО-17 від 28.12.2012 року, 29168,80 грн. пені, 6761,86 грн. 3 % річних, 58915,46 грн. інфляційних за Договором купівлі-продажу природного газу № 2332/14-КП-17 від 28.01.2014 року та 4162,94 грн. пені, 5815,76 грн. штрафу, 832,59 грн. 3% річних, 599,08 грн. інфляційних та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору присуджених до стягнення рішенням Господарського суду Київської області від 21.07.2015 року у справі № 911/2559/15, яке відповідачем не виконано (докази надіслання містяться в матеріалах справи).

Станом на дату звернення до суду з даним позовом, відповідь про прийняте рішення, за результатом розгляду вимоги позивача до відповідача, на адресу позивача не надходила. У зв’язку з чим, позивач стверджує, що ліквідаційна комісія Комунального госпрозрахункового підприємства “Мислін” ухилилась від розгляду вимоги позивача.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати вимоги позивача до відповідача в сумі 145739,31 грн. з яких 17359,04 грн. пені, 4648,92 грн. 3 % річних, 15647,86 грн. інфляційних за Договором купівлі-продажу природного газу № 13/2984-БО-17 від 28.12.2012 року, 29168,80 грн. пені, 6761,86 грн. 3 % річних, 58915,46 грн. інфляційних за Договором купівлі-продажу природного газу № 2332/14-КП-17 від 28.01.2014 року та 4162,94 грн. пені, 5815,76 грн. штрафу, 832,59 грн. 3% річних, 599,08 грн. інфляційних та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору присуджених до стягнення рішенням Господарського суду Київської області від 21.07.2015 року у справі № 911/2559/15, яке станом на день звернення до суду з даним позовом не виконано, та зобов'язати комісію з припинення відповідача включити вимоги позивача до ліквідаційного балансу Комунального госпрозрахункового підприємства “Мислін”.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Пунктом 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільного права та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 Цивільного кодексу України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Підстави та умови нарахування пені визначені у відповідному п. 7.2 Договорів 2, 3, зокрема, передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 договору він зобов‘язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем за Договорами 2, 3 нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні по кожному періоду окремо, на фактичні суми заборгованості по кожному спірному Акту приймання-передачі природного газу окремо, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано, з врахуванням дат та сум часткових проплат.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо порушення строків оплати відповідачем поставленого природного газу за спірними Договорами 2, 3, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних за спірними Договорами.

Крім того, господарський суд бере до уваги той факт, що відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Однак, судом було виявлено помилки в наданому позивачем розрахунку, зокрема, помилки в періодах нарахування пені та 3 % річних, оскільки позивачем помилково дні часткових проплат включені в періоди нарахування пені, 3 % річних на суми без врахування часткових проплат. Також судом виявлено помилки в розрахунку інфляційних, а саме помилки в сумах боргу на які позивач нараховує інфляційні по Акту за січень 2014 року за Договором3 за період березень-листопад 2014 року.

Судом було здійснено правильний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних за Договорами 2, 3, згідно з яким відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором купівлі-продажу природного газу № 13/2984-БО-17 від 28.12.2012 року перед позивачем на суму 17132,46 грн. пені, 4600,27 грн. 3% річних, 15647,86 грн. інфляційних та за Договором купівлі-продажу природного газу № 2332/14-КП-17 від 28.01.2014 року на суму 29118,64 грн. пені, 6736,24 грн. 3% річних та 58238,99 грн. інфляційних.

Щодо вимог позивача про визнання кредитором та зобов'язання включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно зі ст. 105 Цивільного кодексу України, після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Як вже зазначалось, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в т.ч. зробленого судом на відповідача, відповідач - Комунальне госпрозрахункове підприємство “Мислін” (код ЄДРПОУ 30514378) з 26.01.2016 року перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників. Строк, визначений засновниками (учасниками) відповідача або іншим органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи відповідача, для заявлення кредиторами своїх вимог становить – 02.04.2016 року.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся з грошовими вимогами до відповідача 19.02.2016 року, тобто до закінчення встановленого строку для заявлення кредиторами своїх вимог.

Частиною 6 ст. 105 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна вимога кредитора, зокрема, щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається ліквідаційною комісією, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Отже, відповідач мав розглянути вимоги позивача та надіслати йому повідомлення про визнання або відмову у визнанні його вимог.

Статтею 111 Цивільного кодексу України встановлений порядок ліквідації юридичної особи, частиною восьмою якої передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Проте, відповідач, в порушення вищенаведених норм, ніяким чином на вказану заяву позивача не відреагував, вимоги позивача до проміжного ліквідаційного балансу не включив.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогою 19.02.2016 року, яку відповідач повинен був розглянути не пізніше тридцяти днів з дня отримання відповідної вимоги кредитора, що відповідачем не виконано.

Враховуючи викладене, беручи до уваги існування заборгованості відповідача за Договорами 2, 3 перед позивачем, яка встановлена у даній справі, та за Договором1, яка встановлена рішенням суду у справі № 911/2559/15, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання кредитором та зобов'язання відповідача включити вимоги в сумі 145739,31 грн. з яких 50690,78 грн. пені (4162,94 грн. пені за рішенням у справі № 911/2559/15 + 17359,04 грн. пені за Договором2 + 29168,80 грн. пені за Договором3), 12243,37 грн. 3 % річних (832,59 грн. 3% річних за рішенням у справі № 911/2559/15 + 4648,92 грн. 3 % річних за Договором2 + 6761,86 грн. 3 % річних за Договором3), 75162,40 грн. інфляційних (599,08 грн. інфляційних за рішенням у справі № 911/2559/15 +15647,86 грн. інфляційних за Договором2 + 58915,46 грн. інфляційних за Договором3), 5815,76 грн. штрафу за рішенням у справі № 911/2559/15, 1827,00 грн. судового збору за рішенням у справі № 911/2559/15 до проміжного ліквідаційного балансу є законними, обґрунтованими, проте такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 144711,83 грн. з огляду на помилки в наданих розрахунках пені, 3 % річних та інфляційних за Договорами 2,3 з яких 50414,04 грн. пені (4162,94 грн. пені за рішенням у справі № 911/2559/15 + 17132,46 грн. пені за Договором2 + 29118,64 грн. пені за Договором3), 12169,10 грн. 3 % річних (832,59 грн. 3% річних за рішенням у справі № 911/2559/15 + 4600,27 грн. 3 % річних за Договором2 + 6736,24 грн. 3 % річних за Договором3), 74485,93 грн. інфляційних (599,08 грн. інфляційних за рішенням у справі № 911/2559/15 +15647,86 грн. інфляційних за Договором2 + 58238,99 грн. інфляційних за Договором3), 5815,76 грн. штрафу за рішенням у справі № 911/2559/15, 1827,00 грн. судового збору за рішенням у справі № 911/2559/15.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов’язань суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, проте підлягають задоволенню частково у зв’язку з помилками в наданих розрахунках пені, 3 % річних та інфляційних.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення вимоги немайнового характеру, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача порівну. У зв’язку з чим, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню відповідачем в розмірі 800,00 грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) кредитором перед Комунальним госпрозрахунковим підприємством “Мислін” (08110, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Шкільна, буд. 41, код ЄДРПОУ 30514378) на суму 144711 (сто сорок чотири тисячі сімсот одинадцять) грн. 83 коп. з яких 50414 (п’ятдесят тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 04 коп. пені, 12169 (дванадцять тисяч сто шістдесят дев’ять) грн. 10 коп. 3 % річних, 74485 (сімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят п’ять) грн. 93 коп. інфляційних, 5815 (п’ять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 76 коп. штрафу, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Зобов'язати комісію з припинення Комунального госпрозрахункового підприємства “Мислін” (08110, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Шкільна, буд. 41, код ЄДРПОУ 30514378) включити вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) в сумі 144711 (сто сорок чотири тисячі сімсот одинадцять) грн. 83 коп. з яких 50414 (п’ятдесят тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 04 коп. пені, 12169 (дванадцять тисяч сто шістдесят дев’ять) грн. 10 коп. 3 % річних, 74485 (сімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят п’ять) грн. 93 коп. інфляційних, 5815 (п’ять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 76 коп. штрафу, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору до проміжного ліквідаційного балансу Комунального госпрозрахункового підприємства “Мислін” (08110, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Шкільна, буд. 41, код ЄДРПОУ 30514378).

4. Стягнути з Комунального госпрозрахункового підприємства “Мислін” (08110, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Шкільна, буд. 41, код ЄДРПОУ 30514378) на користь “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 800 (вісімсот) грн. 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

          Повне рішення складено: 23.10.2017 р.

Суддя                                 Т.П. Карпечкін