Постанова

від 23.10.2017 по справі 806/2568/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року м.Житомир справа № 806/2568/17

категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

секретар судового засідання Мельниченко О.В.,

за участю: представників позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом селянського фермерського господарства "Віктор" до Державної реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2В.", відділ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у Бердичівському районі про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Селянське фермерське господарство "Віктор" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції, Державної реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2В.", відділ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у Бердичівському районі про визнання протиправним та скасування рішення. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15.09.2009 між ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди належних їй земельної ділянки строком на 10 років та зареєстровано у повній відповідності до вимог чинного на день укладання законодавства. В подальшому, з державного реєстру речових прав позивачу стало відомо про оскаржувані рішення щодо прав оренди ТОВ "ОСОБА_2В." на земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_1 Позивач вказує, що спірні рішення відповідачем було винесено без дотримання усіх вимог чинного законодавства, а тому просить їх скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача до суду не прибув, щодо причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

Треті особи ОСОБА_1 та відділ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у Бердичівському районі направили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Інші учасники судового розгляду до суду не прибули, щодо причин неявки суд не повідомляли.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

У ході судового розгляду було встановлено, що 15.09.2009 між позивачем та ОСОБА_3, на підставі державного акту ЯГ №806498 від 04.08.2009 було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1820880600:01:000:0055, площею 2,81 га. строком на 10 років. Вказаний договір оренди був зареєстрований у Бердичівським відділом ДП "Центр державного земельного кадастру" Житомирської регіональної філії 18.09.2009 за №040920400065.

В подальшому, 15.01.2016 ОСОБА_4 уклала договір оренди належної їй земельної ділянок з ТОВ " ОСОБА_2В.".

Право за ТОВ "ОСОБА_2В." було зареєстровано рішеннями державного реєстратора Бердичівського міськрайонного управління юстиції 22.03.2016 з індексними номером 28874916.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування регулюються правовими нормами Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон N 1952-IV), в редакції що були чинні на день виникнення спору. Законом України від 26 листопада 2015 року N 834-VIII цей Закон викладено у новій редакції і введено в дію з 01.01.2016.

Умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок на час укладання вказаного договору оренди землі визначалися правовими нормами Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. N2073.

Відповідно до вимог п.2 та п.3 цього Порядку така державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок та проводилася виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

В розумінні вимог п.п.11 та 12 Порядку державної реєстрації засвідчувалася гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи на підставі висновку відповідного територіального органу земельних ресурсів про таку державну реєстрацію.

З 01.01.2016 особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, врегульовані правовими нормами статті 29 Закону N 1952-IV.

В частині першій цієї статті прямо зазначено, що державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав.

За змістом частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

В розумінні вимог п.3 ч.3 ст.10 Закону N 1952-IV відповідач під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1820880600:01:000:0055 що виникло в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, як реєстратор зобов'язаний запитати від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

При цьому суд враховує, що на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної бази, за допомогою якої можна встановити реєстрацію прав, які виникли та зареєстровані до 01 січня 2013 року.

Однак, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав, які виникли та зареєстровані до 01.01.2013, не може позбавляти особу цього права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що саме державний реєстратор як суб'єкт владних повноважень, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року.

В силу пункту 11 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач під час прийняття рішенні про державну реєстрацію прав та їх обтяжень здійснив повторну реєстрацію договору оренди земельних ділянок, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

З урахуванням встановлених суд дійшов переконання, що відповідач, не надав доказів правомірності рішень, яке є предметом оскарження у даній справі, а тому їх слід скасувати.

Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги селянського фермерського господарства "Віктор" задовольнити.

Визнати протиправним рішення державного реєстратора Бердичівського міськрайонного управління юстиції № 28874916 від 22 березня 2016 року щодо реєстрації право оренди земельної ділянки між ТОВ "ОСОБА_2В." та ОСОБА_1 та скасувати його.

Стягнути з Державної реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції за рахунок бюджетних асигнувань на користь селянського фермерського господарства "Віктор" понесені судові витрати в сумі 1600 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 30 жовтня 2017 р.