Ухвала

від 26.09.2017 по справі 824/450/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/450/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

26 вересня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: Красноголової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до Сільськогосподарського товариства "Вітрянський" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського товариства "Вітрянський" про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат, пов'язаних з доставкою і виплатою пільгової пенсії за період з 01.05.2017 року по 31.05.2017 року.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року позов задоволено частоково, стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрянський" заборгованість по відшкодуванню витрат пов`язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій в сумі 162,62 грн. на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач перебуває на обліку у органах пенсійного фонду області, як платник страхових внесків.

26 червня 2017 року відповідачу направлялись розрахунки з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 7-8). В розрахунках було обчислено фактичні витрати на виплату та доставку пенсії працівникам, які працювали на підприємстві та мали право на пільгову пенсію, що підтверджується копією трудових книжок та протоколами призначення пенсії (а.с. 9-21).

Проте, відповідач не виконав свої зобов'язання в частині відшкодування витрат, пов'язаних з доставкою і виплатою пенсій за віком, призначених відповідно до п. б-з ст. 13 Закону "Про пенсійне забезпечення", до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходжив з того, що відповідач не сплатив до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області фактичні витрати на виплату і доставку пенсій по гр. ОСОБА_3, у зв'язку з цим, сума боргу підлягає стягненню.

Відмовляючи у решті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на гр. ОСОБА_4 не поширюється дія Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", а тому включення її до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з 21.11.2016 року є помилковим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Оскільки сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, то відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі Закон № 1058-IV) страхувальниками є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6.8 Інструкції № 21-1 передбачено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Відповідно до абз. 1 п. 6.7 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відшкодування фактичних витрат пов'язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій ОСОБА_4 до 20.05.2018 року, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з розрахунком суми боргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрянське", поданого позивачем, заборгованість відповідача по гр. ОСОБА_4 у період з 01.05.2017 року по 31.05.2017 року складає 1486,27 грн (а.с. 5,6).

Відповідно до протоколу про призначення пенсії громадянці ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено пільгову пенсію з 21.11.2009 року. При цьому, дата виходу на пенсію в протоколі зазначена 21.11.2014 року (а.с.9).

Водночас, в розрахунках, які направлялися відповідачу з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", по ОСОБА_4 визначено досягнення пенсійного віку 20.05.2018 року (а.с. 6).

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VІ від 08.07.2011 року (далі - Закон №3668), який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року, здійснено підвищення пенсійного віку для жінок, що призвело до збільшення періоду відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058 (у редакції станом на час призначення пенсії ОСОБА_4.) жінки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що роботодавець зобов'язаний відшкодовувати органу Пенсійного фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій до досягнення ОСОБА_4 55 річного віку, тобто до 21.11.2014 року.

Таким чином, положення Закону №3668, яким до ст.26 Закону №1058 внесено зміни, не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли 20.09.2010, оскільки на той час вони були врегульовані іншими нормативно-правовим актами.

З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені суми відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій ОСОБА_4 з 21.11.2014 р., є безпідставними, оскільки позивач не мав права на збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_4 до досягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами та доповненнями, оскільки остання вийшла на пенсію до прийняття Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", а тому на неї не поширюється дія Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та, відповідно, включення ОСОБА_4 до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з 21.11.2016 року є помилковим.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року - без змін.

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 жовтня 2017 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному з 02 жовтня 2017 року по 09 жовтня 2017 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.