Постанова

від 03.10.2017 по справі 914/3023/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року Справа № 914/3023/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів :Поляк О.І., Ходаківської І.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ІТС-Україна" (далі ТОВ "ІТС-Україна") на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі№ 914/3023/14 Господарського суду Львівської області за позовомТОВ "ІТС-Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Окап" (далі ТОВ "Окап") третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Ім-Па" (далі ТОВ "Ім-Па") провизнання недійсними договорів купівлі-продажу в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідача:Чорнецький В.І. (договір 14-2 від 01.08.2014), Яценко С.А. (дов. від 02.06.2017) Івашків Ю.В. (дов. від 14.03.2017) від третьої особи:не з'явились В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Березяк Н.Є.) від 13.12.2016 у справі №914/3023/14 позов задоволено; визнано недійсними укладені між ТОВ "ІТС-Україна" та ТОВ "Окап":

- договір купівлі-продажу від 06.03.2013 9/10 будівлі складу ДОК літ."Б-1" загальною площею 877,7кв.м, зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Костишин Б.Т. за реєстровим №360;

- договір купівлі-продажу від 13.03.2013 про продаж 1/10 будівлі складу ДОК літ."Б-1" загальною площею 877,7кв.м, зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Костишин Б.Т. за реєстровим №407;

- договір купівлі-продажу від 06.03.2013 про продаж 9/10 будівлі контрольно-пропускного пункту літ."В-1" загальною площею 60,9кв.м, зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Костишин Б.Т. за реєстровим №363;

- договір купівлі-продажу від 13.03.2013 про продаж 1/10 будівлі контрольно-пропускного пункту літ."В-1" загальною площею 60,9кв.м, зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Костишин Б.Т. за реєстровим №410 ;

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 про продаж будівлі складу Г.З.М. літ. "Г-1" загальною площею 43,3кв.м, зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2078;

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 про продаж будівлі складу Г.З.М. літ. "Г-1" загальною площею 43,3кв.м, зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2093;

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 про продаж приміщення загальною площею 124,4кв.м; склад літ. "Б-1" площею 46,4кв.м ; розчинний вузол літ "Б-2" площею 33,9кв.м.; склад вапна літ "В-1" площею 17.7кв.м, склад літ. "Д-1" площею 26,4кв.м, зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2081;

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 про продаж приміщення загальною площею 124,4кв.м; склад літ. "Б-1" площею 46,4кв.м; розчинний вузол літ "Б-2" площею 33,9кв.м; склад вапна літ "В-1" площею 17.7кв.м, склад літ. "Д-1" площею 26,4кв.м, зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2102;

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. "Д-1" загальною площею 330,6кв.м, зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2084 ;

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. "Д-1" загальною площею 330,6кв.м, зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2096;

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. "В-1" загальною площею 332,6кв.м, зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2087 ;

- договір купівлі продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. "В-1" загальною площею 332,6кв.м, зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2099;

- стягнуто з ТОВ "Окап" на користь ТОВ "ІТС-Україна" 14616,00грн судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Дубник О.П., судді: Зварич О.В., Хабіб М.І.) від 16.05.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2016 у справі №914/3023/14 скасовано; прийнято нове рішення; в позові відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ "ІТС-Україна" просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2016 у справі №914/3023/14 залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.8, 151 2 Конституції України, ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", п.4 ст.13, ст.69 Закону України "Про Конституційний Суд України", ст.ст.92, 190, 191, 203, 215, 238 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.4, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У відзивах на касаційну скаргу ТОВ "Окап" заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників позивача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

ТОВ "ІТС-Україна" звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсними:

- договору купівлі-продажу від 06.03.2013 9/10 будівлі складу ДОК літ."Б-1" загальною площею 877,7кв.м, зареєстрованого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Костишин Б.Т. за реєстровим №360;

- договору купівлі-продажу від 13.03.2013 про продаж 1/10 будівлі складу ДОК літ."Б-1" загальною площею 877,7кв.м, зареєстрованого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Костишин Б.Т. за реєстровим №407;

- договору купівлі-продажу від 06.03.2013 про продаж 9/10 будівлі контрольно-пропускного пункту літ."В-1" загальною площею 60,9кв.м, зареєстрованого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Костишин Б.Т. за реєстровим №363;

- договору купівлі-продажу від 13.03.2013 про продаж 1/10 будівлі контрольно-пропускного пункту літ."В-1" загальною площею 60,9кв.м, зареєстрованого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Костишин Б.Т. за реєстровим №410 ;

- договору купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 про продаж будівлі складу Г.З.М. літ. "Г-1" загальною площею 43,3кв.м, зареєстрованого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2078;

- договору купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 про продаж будівлі складу Г.З.М. літ. "Г-1" загальною площею 43,3кв.м, зареєстрованого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2093;

- договору купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 про продаж приміщення загальною площею 124,4кв.м; склад літ. "Б-1" площею 46,4кв.м ; розчинний вузол літ "Б-2" площею 33,9кв.м.; склад вапна літ "В-1" площею 17.7кв.м, склад літ. "Д-1" площею 26,4кв.м, зареєстрованого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2081;

- договору купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 про продаж приміщення загальною площею 124,4кв.м; склад літ. "Б-1" площею 46,4кв.м; розчинний вузол літ "Б-2" площею 33,9кв.м; склад вапна літ "В-1" площею 17.7кв.м, склад літ. "Д-1" площею 26,4кв.м, зареєстрованого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2102;

- договору купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. "Д-1" загальною площею 330,6кв.м, зареєстрованого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2084 ;

- договору купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. "Д-1" загальною площею 330,6кв.м, зареєстрованого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2096;

- договору купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. "В-1" загальною площею 332,6кв.м, зареєстрованого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2087 ;

- договору купівлі продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. "В-1" загальною площею 332,6кв.м, зареєстрованого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2099.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні договори порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном; відчуження майна відбулось директором товариства в порушення пп."к" п.6.1.3. Статуту товариства, без наданих на це загальними зборами учасників товариства повноважень та за заниженою ринковою ціною, тоді як справжня вартість відчуженого майна перевищує 50% вартості майна товариства; спірні договори є удаваними в силу ст.235 ЦК України; вчиненими у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст.232 ЦК України).

Судами встановлено таке.

Між ТОВ "ІТС-Україна" та ТОВ "Окап" було укладено ряд договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, а саме :

- договір купівлі-продажу від 06.03.2013 9/10 частин будівлі складу ДОК літ. "Б-1" загальною площею 877,7кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Костишин Б.Т. за реєстровим №360 (а.с.30-31, т.1);

- договір купівлі-продажу від 13.03.2013 про продаж 1/10 частини будівлі складу ДОК літ. "Б-1" загальною площею 877,7кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Костишин Б.Т., за реєстровим №407 (а.с.40-41, т.1);

- договір купівлі-продажу від 06.03.2013 про продаж 9/10 частин приміщення будівлі контрольно-пропускного пункту літ. "В-1" загальною площею 60,9кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Костишин Б.Т. за реєстровим №363 (а.с.47-48, т.1);

- договір купівлі-продажу від 13.03.2013 про продаж 1/10 частини приміщення будівлі контрольно-пропускного пункту літ. "В-1" загальною площею 60,9кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Костишин Б.Т. за реєстровим №410 (а.с.57-58, т.1);

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 про продаж будівлі складу Г.З.М. літ. "Г-1" загальною площею 43,3кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим 2078 (а.с.64, т.1);

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 про продаж будівлі складу Г.З.М. літ. "Г-1" загальною площею 43,3кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим 2093 (а.с.70, т.1);

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 про продаж приміщення загальною площею 124,4кв.м: склад літ. "Б-1" площею 46,4кв.м; розчинний вузол літ "Б-2" загальною площею 33,9кв.м; склад вапна літ "В-1" загальною площею 17,7кв.м, склад літ. "Д-1" загальною площею 26,4кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим 2081(а.с.79, т.1);

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 про продаж приміщення загальною площею 124,4кв.м: склад літ. "Б-1" площею 46,4кв.м; розчинний вузол літ "Б-2" загальною площею 33,9кв.м; склад вапна літ "В-1" загальною площею 17,7кв.м; склад літ. "Д-1" загальною площею 26,4кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2102 (а.с.91, т.1);

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. "Д-1" загальною площею 330,6кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2084 (а.с.97, т.1);

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. "Д-1" загальною площею 330,6кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2096 (а.с.103, т.1);

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. "В-1" загальною площею 332,6кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2087(а.с.112, т.1);

- договір купівлі продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. "В-1" загальною площею 332,6 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. за реєстровим №2099 (а.с.122, т.1).

Відповідно до пп."к" п.6.1.3. Статуту ТОВ "ІТС-Україна", затвердженого зборами учасників товариства (протокол №6 від 06.11.2004), та зареєстрованого Виконавчим комітетом Львівської міської ради 17.11.2004 за №14151050001000468 (далі Статут), до компетенції загальних зборів учасників належить відчуження майна Товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна Товариства (т.2, а.с.13-27).

Згідно до п.6.1.5. Статуту повноваження, передбачені пп."к" п.6.1.3., належать до виключної компетенції загальних зборів учасників і не можуть бути передані іншим органам Товариства (т.2, а.с.23).

Положеннями п.6.3. Статуту передбачено, що Директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Загальних зборів засновників ( т.2, а.с.25).

Все майно було продане ТОВ "ІТС-Україна" в особі директора ОСОБА_9 в період 6-13 березня 2013 року та 5-6 червня 2013 року ТОВ "Окап", яке в свою чергу шляхом укладення ряду договорів купівлі-продажу в період 18-19 червня 2013 року продало придбане майно дружині ОСОБА_9 - ОСОБА_10

Кошти за придбане у ТОВ "ІТС-Україна" майно по оспорюваних договорах були перераховані ТОВ "Окап" покупцем після продажу цього ж майна та отримання коштів від ОСОБА_10

ОСОБА_9, як директор ТОВ "ІТС-Україна", надав нотаріально посвідчену згоду ТОВ "Окап" на продаж основних засобів ОСОБА_10.(т.1, а.с.128) і, як чоловік ОСОБА_10, надав нотаріально посвідчену згоду дружині на купівлю основних засобів у ТОВ "Окап".

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, пославшись на приписи ст.ст.11, 92, ч.ч.1-3 ст.98, ст.ст.143, 145, 190, 191, 203, ч.2 ст.207, 215, ч.ч.1, 3 ст.237, п.3 ст.238 ЦК України, ст.139, ч.ч.1,2 ст.89, ст.174 ГК України, п.3 розділу 1 "Загальні положення" Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №396/3689 (який був чинним до 19.03.2013 та втратив чинність згідно наказу Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013), дійшов висновку, що вартістю майна товариства є вартість чистих активів товариства, а тому директор ТОВ "ІТС-Україна" здійснював продаж основних засобів, вартість яких перевищує 50 відсотків вартості майна товариства, отже, відповідно до Статуту, він повинен був отримати згоду загальних зборів учасників товариства на продаж цих основних засобів. У зв'язку із вказаним, встановивши, що матеріали справи не містять рішення загальних зборів ТОВ "ІТС-Україна" про продаж будь-якого майна товариства, місцевий господарський суд задовольнив позов. Також суд першої інстанції виходив із того, що укладаючи спірні договори, директор ТОВ "ІТС-Україна" мав на меті заволодіти майном товариства про що свідчать факти набуття права власності на основні засоби дружиною директора товариства позивача та порядок відображення операцій з продажу основних засобів в бухгалтерському обліку товариства.

Апеляційний господарський суд із вказаними висновками не погодився та приймаючи нове рішення про відмову в позові правомірно виходив з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.2 ст.11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

Частина 1 ст. 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.89 ГК України (у редакції станом на момент укладення оспорюваних договорів) управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

Відповідно до ст.145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; 2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; 3) створення та відкликання виконавчого органу товариства; 4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; 5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; 6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; 7) виключення учасника із товариства; 8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.143 ЦК України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма наступними змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товариства, і є відкритим для ознайомлення.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства та статуту, директор ТОВ "ІТС-Україна" ОСОБА_9 був наділений повноваженнями щодо укладення договорів про відчуження майна на суму, що становить менше п'ятдесяти відсотків майна товариства без рішення загальних зборів учасників товариства.

Згідно ч.1 ст.115 ЦК України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч.1 ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Згідно ст.191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.66 ГК України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Відповідно до п.5.1. Статуту ТОВ "ІТС-Україна" майно товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей вартість яких відображена в балансі товариства.

З урахуванням викладеного вище, апеляційним господарським судом обґрунтовано відхилено посилання позивача та місцевого господарського суду на п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 №13, відповідно до якого при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства; у випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення), оскільки, зазначені роз'яснення стосуються порядку і способу обчислення вартості "чистих активів" підприємства, які має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), що не є тотожним поняттю "майно товариства", яке є ширшим та включає перше, і його склад визначено п.5.1. Статуту ТОВ "ІТС-Україна".

Апеляційним судом встановлено, що:

- згідно висновку №1781 судово-економічної експертизи від 30.09.2016 не підтверджено документально перевищення вартості реалізації об'єктів нерухомого майна ТОВ "ІТС-Укораїна", проданих у березні та червні 2013 року згідно із укладених із ТОВ "Окап" договорів купівлі-продажу, розміру п'ятдесяти відсотків майна даного товариства (т.4, а.с.199-203);

- згідно висновку №1781 судово-економічної експертизи від 30.09.2016 та усних відповідей на питання у судовому засіданні судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_11, при визначенні терміну "майно товариства" експерт керувався п.5.1. Статуту ТОВ "ІТС-Україна", що відповідає обсягу майна, відображеному у розділах I та II Активу балансу підприємства;

- згідно таблиць №5 та №6 висновку №1781 судово-економічної експертизи від 30.09.2016 процентне співвідношення вартості реалізованого нерухомого майна за оспорюваними договорами до вартості майна товариства становить відповідно в березні та червні 2013 року - 15,1% та 4,8%.

З урахуванням встановлених обставин, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено висновок №1781 судово-економічної експертизи від 30.09.2016 з зазначенням, що він зроблений лише з врахуванням оборотних і необоротних активів підприємства без врахування пасиву підприємства (його зобов'язань). Дані твердження суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах законодавства та суперечать п.5.1. Статуту ТОВ "ІТС-Україна".

Враховуючи зазначене вище, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується здійснення директором ТОВ "ІТС-Україна" продажу основних засобів вартість яких перевищує 50 відсотків вартості майна товариства.

Таким чином, станом на час укладення оспорюваних договорів у директора ТОВ "ІТС-Україна" були наявні повноваження щодо їх укладення без рішення загальних зборів засновників товариства.

Доводи позивача про заниження ціни реалізації майна спростовані судом апеляційної інстанції з посиланням на обставини, встановлені у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 року у справі №813/4751/14, яка набрала законної сили, відповідно до яких реалізація виробничих приміщень здійснювалась за ринковою ціною та з дотриманням усіх вимог чинного законодавства, жодних належних доказів, що підтверджують заниження ціни реалізації виробничих приміщень, відповідачем не надано, а тому твердження відповідача, про те що підприємством занижено ціну реалізації виробничих приміщень на суму електромонтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт по електропостачанню цих приміщень в розмірі 214019,16грн в т.ч. ПДВ 35669,86грн, є безпідставними та такими що не відповідають дійсності.

Відносно доводів позивача про те, що спірні договори є такими, що порушують публічний порядок, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Разом з тим, в попередніх судових інстанціях позивачем не надано жодних доказів ні про наявність на момент вчинення правочину у діях сторін цього правочину наміру заволодіти майном позивача, вини сторін, спрямованої на порушення публічного порядку, ні про наявність порушених прав позивача від реалізації майна його органом за ринковою ціною, що встановлено судовим рішенням в адміністративній справі.

Щодо визнання спірних договорів недійсними з підстав статті 232 ЦК України, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі ст.232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя (Постанова Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі №6-197цс14).

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Отже враховуючи, що спірні договори підписувались ОСОБА_9 як керівником, який діє на підставі Статуту, а не довіреності, то такі правочини вчинялись органом, що спростовує посилання позивача на ст.232 ЦК України як на підставу для визнання недійсними спірних договорів.

Щодо доводів про удаваність правочинів.

Згідно ч.1 ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Удаваним є правочин, що вчиняється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Позивач, який вимагає застосування наслідків удаваного правочину, має довести, що спірні правочини вчинені з метою приховати інший правочин. При укладенні удаваного правочину до відносин його учасників застосовуються норми про той правочин, який сторони приховували.

Судовими рішеннями в адміністративній справі №813/4751/14 Львівським окружним адміністративним судом встановлено законність відображення в бухгалтерському обліку позивача фактів відчуження майна за договірними цінами (діючими ринковими цінами), що підтверджує вчинення сторонами саме правочинів купівлі-продажу, які були виконанні сторонами.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов ґрунтовного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судом обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст.111 5 , 111 7 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС-Україна" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі № 914/3023/14 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді О.Поляк

І.Ходаківська