Ухвала

від 18.10.2017 по справі 761/29021/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Генерального директора ТОВ «ДіПі Форвардінг» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 серпня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 та накладено арешт на майно, а саме на транспортні засоби: ЗАЗ SENS, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; MERCEDES-BENZ S 500 4 МАТІС, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 ; IKARUS 256, д.н.з. НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 ; ЛАЗ 695Н, д.н.з. НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 ; IKARUS 260, д.н.з. НОМЕР_9 , номер кузова НОМЕР_10 ; IKARUS 260, д.н.з. НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_12 ; ЛАЗ 695Н, д.н.з. НОМЕР_13 , номер кузова НОМЕР_14 ; IKARUS 260, д.н.з. НОМЕР_15 , номер кузова НОМЕР_16 ; IKARUS 260, д.н.з. НОМЕР_17 , номер кузова НОМЕР_18 ; IKARUS 260, д.н.з. НОМЕР_19 , номер кузова НОМЕР_20 ; ЛАЗ 699Р, д.н.з. НОМЕР_21 , номер кузова НОМЕР_22 ; ПАЗ 3205, д.н.з. НОМЕР_23 , номер кузова НОМЕР_24 ; IKARUS 260, д.н.з. НОМЕР_25 , номер кузова НОМЕР_26 ; ГАЗ 3308, д.н.з. НОМЕР_27 , номер кузова НОМЕР_28 ; IKARUS 260, д.н.з. НОМЕР_29 , номер кузова НОМЕР_30 ; ЛАЗ 699Р, д.н.з. НОМЕР_31 , номер кузова НОМЕР_32 ; IKARUS 260, д.н.з. НОМЕР_33 , номер кузова НОМЕР_34 ; які належать ТОВ «ДіПі Форвардінг»; LAND ROVER RANGE ROVER, д.н.з. НОМЕР_35 , номер кузова НОМЕР_36 , який належить директору ТОВ «ДІПІ Форвардінг» ОСОБА_7 .

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі власник майна просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити. Так апелянт посилається на відсутність підстав для застування даного обмежувального заходу, оскільки саме кримінальне провадження, в рамках якого накладено арешт, підлягає закриттю. В обґрунтування свої вимог, апелянт зазначає, що податкові повідомлення-рішення, які послугували підставою для відкриття кримінального провадження № 32017100000000074, були скасовані Вищим адміністративним судом України, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для проведення досудового розслідування та застосування заходів кримінального провадження.

Також, в поданій апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання слідчого відбувся без повідомлення власника майна, а копія постановленого судом рішення на його адресу не надсилалось.

Заслухавши доповідь судді, представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги, вважаючи рішення слідчого судді законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а копія постановленого судом рішення, як вбачається з наданих суду матеріалів, на адресу останнього не надсилалась, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити йогою.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу відсутності підстав для накладення арешту на майно, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На переконання колегії суддів вказаних вимог закону слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна, дотримався.

Так, Головним управлінням ДФС у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 32017100000000074 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «ДіПі Форвардінг» в період з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2015 року, здійснювали фінансово-господарські взаємовідносини з приводу купівлі-продажу ТМЦ (паливно-мастильні матеріали) у підприємства, яке має ознаки фіктивності, а саме ТОВ «Агрос-Гарант».

Крім того, в ході досудового розслідування кримінального провадження № 32017100000000074 було виявлено факт вчинення раніше скоєного та не виявленого злочину, а саме внесення завідомо неправдивих даних в обов`язкові реквізити сторін в договорі поставки № 21 від 05 березня 2015 року, укладеного між ТОВ «Агрос-Гарант» та ТОВ «ДіПі Форвардінг».

За результатами аналізу Аналітичної інформаційної системи «Національний банк даних «Автомобіль» встановлено, що за ТОВ «ДіПі Форвардінг» та його Генеральним директором ОСОБА_7 зареєстровані транспортні засоби.

Постановою слідчого з ОВС першого відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у місті Києві ОСОБА_8 від 11 серпня 2017 року вказані у клопотання прокурора транспорті засоби були визнані речовими доказами.

Звертаючись з клопотанням про арешт транспортних засобів, прокурор зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження його як речового доказу.

Встановивши вище зазначені обставини, дослідивши доводи клопотання і матеріали, які були надані прокурором на обґрунтування своїх вимог, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для його задоволення та накладення арешту на зазначене в клопотанні майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що прокурором доведена необхідність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження цього майна як речового доказу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на відповідність транспортних засобів критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вони можуть бути використані як доказ у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Генерального директора ТОВ «ДіПі Форвардінг» ОСОБА_7 з приводу відсутності підстав для накладення арешту на належне йому та ТОВ «ДіПі Форвардінг» майно, є безпідставними.

Крім того, слід зазначити, що арешт майна є засобом забезпечення кримінального провадження, який, відповідно до вимог ст. 131 КПК України, застосовується з метою досягнення дієвості провадження.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Кримінальне провадження закривається відповідною постановою слідчого, прокурора у разі встановлення обставин передбачених ч. 1 ст. 284 КПК України.

Слідчий або прокурор мають право протягом здійснення досудового розслідування звертатися до суду з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

З наданих суду матеріалів вбачається що досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 32017100000000074 триває, будь-які дані, які б давали підстави вважає про незаконність звернення прокурора до слідчого судді з клопотанням про арешт майна в матеріалах провадження відсутні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді та вважає, що вона постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Істотних порушень вимог КПК які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання Генерального директора ТОВ «ДіПі Форвардінг» ОСОБА_7 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 серпня 2017 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 серпня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 та накладено арешт на майно, а саме на транспортні засоби: ЗАЗ SENS, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; MERCEDES-BENZ S 500 4 МАТІС, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 ; IKARUS 256, д.н.з. НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 ; ЛАЗ 695Н, д.н.з. НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 ; IKARUS 260, д.н.з. НОМЕР_9 , номер кузова НОМЕР_10 ; IKARUS 260, д.н.з. НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_12 ; ЛАЗ 695Н, д.н.з. НОМЕР_13 , номер кузова НОМЕР_14 ; IKARUS 260, д.н.з. НОМЕР_15 , номер кузова НОМЕР_16 ; IKARUS 260, д.н.з. НОМЕР_17 , номер кузова НОМЕР_18 ; IKARUS 260, д.н.з. НОМЕР_19 , номер кузова НОМЕР_20 ; ЛАЗ 699Р, д.н.з. НОМЕР_21 , номер кузова НОМЕР_22 ; ПАЗ 3205, д.н.з. НОМЕР_23 , номер кузова НОМЕР_24 ; IKARUS 260, д.н.з. НОМЕР_25 , номер кузова НОМЕР_26 ; ГАЗ 3308, д.н.з. НОМЕР_27 , номер кузова НОМЕР_28 ; IKARUS 260, д.н.з. НОМЕР_29 , номер кузова НОМЕР_30 ; ЛАЗ 699Р, д.н.з. НОМЕР_31 , номер кузова НОМЕР_32 ; IKARUS 260, д.н.з. НОМЕР_33 , номер кузова НОМЕР_34 ; які належать ТОВ «ДіПі Форвардінг»; LAND ROVER RANGE ROVER, д.н.з. НОМЕР_35 , номер кузова НОМЕР_36 , який належить директору ТОВ «ДІПІ Форвардінг» ОСОБА_7 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу Генерального директора ТОВ «ДіПі Форвардінг» ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/4964/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_9

Доповідач ОСОБА_1