Рішення

від 23.10.2017 по справі 910/15401/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017Справа №910/15401/17

За позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву ДоТовариства з обмеженою відповідальністю Спік Ап Україна Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство Укркомунобслуговування Про стягнення 817 166,09 грн За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Спік Ап Україна ДоРегіонального відділення Фонду державного майна України Провизнання недійсним п. 5.15 договору оренди нерухомого майна Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача за первісним (відповідача за зустрічним): Гармашов Б.С. - за довіреністю;

від відповідача за первісним (позивача за зустрічним): Марченко В.С. - за довіреністю;

від третьої особи: Ходос Д.С. - за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спік Ап Україна про стягнення 817 166,09 грн, з яких: 673 165,16 грн сума заборгованості з орендної плати, 32 881,01 грн інфляційних збитків, 90 924,97 грн пені та 32 881,01 грн штрафу.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору до набрання законної сили рішення суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 14.09.2017 було порушено провадження у справі № 910/15401/17, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство Укркомунобслуговування (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 51); розгляд справи призначено на 29.09.2017.

Також ухвалою суду від 14.09.2017 відстрочено Регіональному відділенню фонду державного майна України по місту Києву сплату судового збору за подачу до Господарського суду міста Києва позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю Спік Ап Україна про стягнення 817 166,09 грн заборгованості за договором оренди до 29.09.2017.

18.09.2017 через канцелярію суду Товариством з обмеженою відповідальністю Спік Ап Україна було подано зустрічну позовну заяву до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, відповідно до якої просив суд визнати недійсним з моменту укладення п. 5.15 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.08.2016 № 7517.

Ухвалою суду від 21.09.2017 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спік Ап Україна для спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи назначено на 29.09.2017.

28.09.2017 від ТОВ Спік Ап Україна надійшов відзив на первісний позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечило у повному обсязі.

У судовому засіданні 29.09.2017 представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надали усні пояснення по справі.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надав усні пояснення по праві.

У судовому засіданні 29.09.2017 судом прийнято ухвалу про продовження Регіональному відділенню Фонду Державного майна по місту Києву строку відстрочення сплати судового збору за подачу до Господарського суду м. Києва позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спік Ап Україна" до прийняття рішення у справі.

У судовому засіданні 29.09.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.10.2017.

06.10.2017 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшов відзив на зустрічний позов.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву у судовому засіданні 09.10.2017 надав усні пояснення по справі, в яких первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а у задоволенні зустрічних позовних вимог просив суд відмовити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Спік Ап Україна у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті зустрічного позову, в яких його підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити, проти первісних позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні 09.10.2017 надав усні пояснення по суті зустрічного позову, в яких його підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити, проти первісних позовних вимог заперечив у повному обсязі.

У судовому засіданні 09.10.2017 судом прийнято ухвалу про відстрочення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву сплату судового збору до наступного судового засідання.

У судовому засіданні 09.10.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.10.2017.

20.10.2017 через канцелярію суду від відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом надійшли додаткові пояснення по справі.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 23.10.2017 надав усні пояснення, в яких первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а в задоволенні зустрічних просив відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення первісних позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у їх задоволенні, а зустрічні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник третьої особи надав усні пояснення по суті первісних та зустрічних позовних вимог.

В судовому засіданні 23.10.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спік Ап Україна було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7517, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 561,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, дев'ятий поверх, що перебуває на балансі державного підприємства Укркомунобслуговування , вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 березня 2016 і становить 10 192 000,00 грн.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно умов п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення курсів вивчення англійської мови.

Згідно п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2016 року 127 400,00 грн.

Умовами п. 3.2 договору сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць, із врахуванням пункту 9 розділу Прикінцеві положення Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік .

За умовами пункту 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється плата, із врахуванням пункту 9 розділу Прикінцеві положення Закону України Про державний бюджет на 2016 рік .

Сторонами було передбачено пункт 5.15 договору, згідно якого, враховуючи статтю 631 Цивільного Кодексу України, у зв'язку із тим, що майно використовувалось орендарем до укладання договору оренди, а саме із 01.01.2016, орендар зобов'язується, протягом місяця після підписання цього договору перерахувати орендну плату до державного бюджету і блансоутримувачу у співвідношенні, визначеному пункті 3.6. договору за період із 01.01.2016 до дати укладання цього договору. Орендна плата за січень 2016 р. становить 127400,00 грн. без ПДВ. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням пункту 9 розділу Прикінцеві положення Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік .

Згідно з п. 10.1 договору, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 18.08.2016 по 18.07.2019.

Відповідно до Акту приймання-передачі майна від 18.08.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди.

В обґрунтування первісних позовних вимог, позивачем зазначено, що ТОВ Спік Ап Україна були порушені зобов'язання передбачені умовами п. 5.15 договору, зокрема, орендарем не внесено орендні платежі за період з 01.01.2016 по 17.08.2016, внаслідок чого станом на 22.05.2017 заборгованість з орендної плати становить - 817 166,09 грн, з них сума заборгованості з орендної плати - 673 165,16 грн, пеня - 90 924,97 грн, інфляційні збитки - 32 881,01 грн., та шраф - 20 194,95 гривень.

Враховуючи вищезазначене, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) просить господарський суд стягнути з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заборгованість з орендної плати у розмірі 673 165,16 грн, пені - 90 924,97 грн, інфляційні збитки - 32 881,01 грн та шраф - 20 194,95 грн.

Відповідач проти задоволення первісних позовних вимог заперечив посилаючись на те, що предметом первісного позову є стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних збитків, штрафу на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить державної власності № 7517 від 18 серпня 2016. Заборгованість, як зазначає позивач за первісним позовом, виникла внаслідок невиконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань зі сплати орендної плати в період з 1 січня 2016 по серпень 2016 на ставі п. 5.15 договору оренди № 7517 від 18 серпня 2016.

Разом з тим, ТОВ Спік Ап Україна вважає, що п. 5.15 договору оренди суперечить статті 203 Цивільного кодексу України та підлягає визнанню недійсним.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Спік Ап Україна ґрунтуються на наступному.

Частиною 2 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 1.1. договору оренди орендодавець передав, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 березня 2016 і становить 10 192 000,00 грн.

Умовами п. 3.1. договору оренди сторони визначили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2016 року 127 400,00 грн.

Згідно з умовами оспорюваного п. 5.15. статті 5 договору оренди, орендар зобов'язується враховуючи статтю 631 Цивільного кодексу України в зв'язку із тим, що майно використовувалось орендарем до укладення договору оренди, а саме із 01.01.2016. Орендар зобов'язується протягом місяця після підписання цього договору перерахувати оренду плату до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 3.6 договору за період із 01.01.2016 до дати укладення цього договору. Орендна плата за січень 2016 р. становить 127400,00 грн. без ПДВ. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням пункту 9 розділу Прикінцеві положення Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік .

Пунктом 2 Методики розрахунку, встановлено, що розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем.

Відповідно до п. 8 Методики розрахунку у разі оренди нерухомого майна розмір річної орендної плати визначається за формулою: Опл = Вп х Сор, де Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки (у разі передачі в оренду нерухомого майна державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні вартість орендованого майна визначається шляхом проведення стандартизованої оцінки), грн.; Сор - орендна ставка визначена згідно з додатком № 2. Незалежна оцінка вартості об'єкта оренди повинна враховувати його місцезнаходження і забезпеченість інженерними мережами. Результати незалежної оцінки є чинними протягом 6 місяців від дати оцінки, якщо інший термін не передбачено у звіті з незалежної оцінки.

Так, в обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом наголосив на тому, що відповідно до розрахунку плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву було визначено вартість об'єкта оренди з висновком про вартість станом на 31.03.2016.

Таким чином, на дату укладення договору оренди, 18 серпня 2016, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву для розрахунку орендної плати згідно договору оренди був застосований базовий місяць розрахунку - березень 2016, а розмір становить 127 400,00 грн.

В той же час, умовами оспорюваного п. 5.15 договору оренди, орендна плата за січень 2016 становить 127 400,00 грн без ПДВ. Проте, умовами оспорюваного пункту договору оренди не передбачено на підставі яких результатів незалежної оцінки, ким та коли здійснено розрахунок орендної плати за січень 2016.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом вважає, що оспорюваний пункт 5.15 договору оренди укладений з порушенням норм Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу при визначенні орендної плати за майно, є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, внаслідок чого підлягає визнанню недійсними в цій частині.

Крім того, ще однією правовою підставою для визнання оспорюваного пункту 5.15 договору оренди недійсним позивач за зустрічним позовом зазначає ч. 1 ст. 229 ЦК України.

Зокрема наголошує на тому, що 1 січня 2016 між ТОВ Спік Ап Україна (поклажодавець) та ДП Укркомунобслуговування (зберігач, балансоутримувач за договором оренди) було укладено договір відповідального зберігання майна № 01/01-2016, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання протягом строку цього договору майно, що належить поклажодавцю згідно з переліком (додаток №1 до цього договору).

Адреса зберігання відповідно до п. 1.2. договору відповідального зберігання: 03150, м, Київ, бульвар Лесі Українки, 26, 9 поверх, кабінети 1-16 загальною площею 392 м. кв. Схема приміщення вказана в Додатку 3.

Пунктом 7.2. договору відповідального зберігання майна сторони передбачили, що умови цього договору застосовуються до відносин сторін починаючи з 01 січня 2016 до 31 липня 2016 . У випадку, якщо за 20 днів до закінчення строку дії цього договору сторони не повідомляють одна одну про його припинення, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до п. 2.1.5. договору відповідального зберігання, зберігач зобов'язується зберігати майно, зазначене у додатку № 1 до цього договору, за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, 9 поверх, кабінети 1- 16. Усі двері до приміщень, де зберігається майно, зазначене у додатку № 1 до цього договору, мають бути постійно зачинені. Ключі від приміщень, де зберігається майно, зазначене у додатку № 1 до цього договору, зберігач (його відповідальна особа) зобов'язаний забезпечити можливість доступу до майна і перевірки умов його зберігання.

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що укладаючи договір оренди, текст якого містить спірний п. 5.15, сторони помилялись щодо правової природи даного пункту договору оренди, прав та обов'язків сторін.

Враховуючи вищенаведене, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійним п. 5.15 договору оренди від 18.08.2016 № 7517 нерухомого майна, що належить до державної власності, з момент його укладення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має насідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В обґрунтування недійсності п. 5.15 договору оренди нерухомого майна, позивач за зустрічним позовом посилався на те, що його укладено з порушенням норм Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу.

Зокрема, при визначенні розміру орендної плати за базовий місяць, однією із складових є оцінка вартості орендованого майна. З умов договору оренди вбачається, що базовим місяцем розрахунку розміру орендної плати було визначено березень 2016, а розмір оренди визначено у сумі - 127 400,00 грн, при цьому вартість об'єкта оренди згідно з висновком визначено станом на 31.03.2016.

ТОВ Спік Ап Україна наголошував на тому, що згідно умов п. 5.15 договору оренди вбачається, що розмір орендної плати за січень 2016 визначено у розмірі 127 400,00 грн. Проте зазначене суперечить Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, так як на січень 2016 не було проведено оцінки орендованого майна, а отже не можливо було сформувати розмір орендної плати.

Отже з урахуванням вищезазначеного, ТОВ Спік Ап Україна вважає, що наявні всі обставини для визнання недійсним п. 5.15 договору оренди № 7517 від 18.08.2016.

Розглянувши доводи позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) суд приходить до висновку про їх необґрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1, 2 статті 20 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Відповідно до п. 8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу , у разі оренди нерухомого майна розмір річної орендної плати визначається за формулою: Опл = Вп х Сор, де Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки (у разі передачі в оренду нерухомого майна державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні вартість орендованого майна визначається шляхом проведення стандартизованої оцінки), грн.; Сор - орендна ставка визначена згідно з додатком № 2. Незалежна оцінка вартості об'єкта оренди повинна враховувати його місцезнаходження і забезпеченість інженерними мережами. Результати незалежної оцінки є чинними протягом 6 місяців від дати оцінки, якщо інший термін не передбачено у звіті з незалежної оцінки.

З умов вищезазначених нормативно-правових актів вбачається, що дотримання умов Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу є обов'язковим для визначення та стягнення орендної плати за користування об'єктом оренди на підставі договору оренди нерухомого майна (договірне користування майном). Разом з тим, як встановлено судом, сторонами в умовах п. 5.15 договору розмір орендної було визначено, у зв'язку з фактичним користуванням майном, тобто користування предметом оренди без договору.

В такому випадку, суд приходить до висновку про відсутність обов'язку сторін визначати розмір орендної плати на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, а можливість сторін встановлювати розмір плати за їх згодою.

З огляду на зазначене, суд вважає недоведеними твердження ТОВ Спік Ап Україна про порушення умов п. 5.15 договору оренди чинним нормативно-правовим актам.

Щодо посилань ТОВ Спік Ап Україна на статтю 229 Цивільного кодексу України, то судом зазначається наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.

Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Причини помилки в цьому випадку ролі не грають.

Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, ЦК розуміє помилку щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати.

Підставою для визнання п. 5.15 договору оренди недійсним, позивач за зустрічним позовом вважає те, що сторони помилялися щодо правової природи даного пункту договору оренди, оскільки 1 січня 2016 між ТОВ Спік Ап Україна (поклажодавець) та ДП Укркомунобслуговування (зберігач, балансоутримувач за договором оренди) було укладено договір відповідального зберігання майна № 01/01-2016, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання протягом строку цього договору: майно, що належить поклажодавцю згідно з переліком (додаток №1 до цього договору).

Разом з тим, в порушення вимог ст. 33 ГПК України позивачем не доведено, яким чином договір зберігання майна може свідчити про наявність помилковості укладення спірного пункту договору, а також, що при укладенні спірного пункту договору була відсутня єдність волі і волевиявлення сторін щодо намірів створення цивільних прав та обов'язків у правовідносинах щодо оренди, і договір укладено з невірним (спотвореним) сприйняттям природи правочину, невірним сприйняттям прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, маючи намір надати послуги іншого характеру, внаслідок чого ТОВ Спік Ап Україна неправильно сприйняв ціну, предмет або інші істотні умови пункту 5.15 договору, які вплинули на його волевиявлення і при відсутності яких по обставинах справи можна було б вважати, що зазначений пункт договору не був би укладений.

Крім того, однією з загальних засад цивільного законодавства, згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України, є свобода договору.

За умовами ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Тобто укладаючи договір оренди, сторони вільно та на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови і підписали договір без будь-яких зауважень, застережень, протоколу розбіжностей.

При цьому, норма ч. 3 ст. 631 цього Кодексу дозволяє сторонам встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, тобто, поширити дію його умов на фактичні правовідносини, що виникли до моменту їх юридичного оформлення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Товариство з обмеженою відповідальністю Спік Ап Україна не довело та не надало суду доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довело підстав, в силу яких спірний пункт договору має бути визнаний недійсним, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Спік Ап Україна про визнання недійсним пункту 5.15 до договору оренди № 7517 від 18.08.2016 задоволенню не підлягають.

Стосовно первісних позовних вимог, то судом зазначається наступне.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами п. 5.15. договору оренди, враховуючи статтю 631 Цивільного кодексу України у зв'язку із тим, що майно використовувалось орендарем до укладення договору оренди, а саме із 01.01.2016, орендар зобов'язується протягом місяця після підписання цього договору перерахувати оренду плату до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 3.6 договору за період із 01.01.2016 до дати укладення цього договору. Орендна плата за січень 2016 р. становить 127400,00 грн. без ПДВ. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням пункту 9 розділу Прикінцеві положення Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік .

З огляду на умови вищезазначеного пункту договору, ТОВ Спік Ап Україна повинен був сплатити розмір орендної плати з урахуванням п. 3.6 договору за період із 01.01.2016 по 17.08.2016 у строк до 17.09.2016 включно. Разом з тим, орендарем не внесено орендні платежі за період з 01.01.2016 по 17.08.2016, внаслідок чого станом на момент прийняття даного рішення заборгованість з орендної плати становить 673 165,16 грн.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, враховуючи, що відповідач за первісним позовом в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем за первісним позовом, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають повному задоволенню у розмірі 673 165,16 грн.

Позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача 90 924,97 грн пені та 20 194,95 грн штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3.7 договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі стягується з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, укладаючи день оплати.

Умовами п. 3.8 договору, у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше як три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Судом було здійснено перевірку нарахування пені та штрафу, у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 90 924,97 грн та штраф у розмірі 20 194,95 грн.

Крім того, позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача 32 881,01 грн інфляційних збитків.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних збитків, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки позивачем здійснено нарахування інфляції у період з січня по липень 2016, тобто до моменту прострочення виконання зобов'язань, вставлених в п 5.15 договору оренди - 18.09.2016, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в даній частині.

У відповідності до п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України №7 від 21.02.2013, у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивачем за первісним позовом заявлялося клопотання про відстрочення сплати судового збору. У зв'язку з тим, що на момент прийняття даного рішення у справі позивачем за первісним позовом судовий збір сплачено не було, то суд вважає за доцільне стягнути суму судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог безпосередньо з відповідача в доход Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спік Ап Україна (місцезнаходження : 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, код ЄДРПОУ 38604154) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (місцезнаходження: 01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) 673 165 (шістсот сімдесят три тисячі сто шістдесят п'ять) грн 16 коп. основного боргу, 90 924 (дев'яносто тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн 97 коп. пені та 20 194 (двадцять тисяч сто дев'яносто чотири) грн 95 коп. штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спік Ап Україна (місцезнаходження : 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, код ЄДРПОУ 38604154) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11 764 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн 28 коп.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (місцезнаходження: 01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 493 (чотириста дев'яносто три) грн 22 коп.

5. В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

6. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

30.10.2017

Суддя О.М. Спичак