Рішення

від 31.10.2017 по справі 917/1440/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.2017 р. Справа № 917/1440/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (м.Полтава, вул. Старий Поділ, буд.5; адреса для листування: 39601, м.Кременчук, пр-т Свободи, буд.8)

до Кременчуцького міжшкільного навчально-виробничого комбінату №2 Кременчуцької міської ради Полтавської області (вул. Якова Петруся, буд. 140, м. Кременчук, Полтавська область, 39622)

про стягнення 47414,31 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з"явився

Розглядається позовна заява про стягнення 47414,31 грн. згідно договору постачання теплової енергії в гарячій воді № 1748 від 01.01.2010р., з них: 1339,89 грн. - пені, 43942,96 грн. - інфляційних, 2131,46 грн. - 3% річних.

Відповідач у відзиві позов не визнає, посилаючись на те, що договором № 1748 від 01.01.2010р., предметом якого являється постачання (продаж) теплової енергії в гарячій воді відповідачу не врегульовані зобов язання фінансового характеру, тому щорічно між позивачем та відповідачем укладається договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, який передбачає суму договору на рік для проведення розрахунків, за яким і проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, а саме укладені договори про закупівлю теплової енергії № 1748/4 від 17.01.2014р., № 1748/5 від 16.01.2015р., № 1748/6 від 28.01.2016р., № 1748/7 від 13.02.2017. Оплата за спожиту теплову енергію роки проведена відповідачем в повному обсязі згідно договорів про закупівлю теплової енергії. Відповідач фінансується з місцевого бюджету в межах затвердженого кошторису та є міжшкільним навчальним закладом і є не господарюючим суб"єктом. В зв"язку з відсутністю коштів у місцевому бюджеті в період економічної кризи відповідач не мав змоги вчасно розрахуватися з позивачем за зобов"язаннями по договору (а.с.130-137).

Відповідач у відзиві також просить суд зменшити розмір пені на 95% від суми, що просить стягнути позивач.

В судовому засіданні 31.10.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (позивачем) та Кременчуцьким міжшкільним навчально-виробничим комбінатом №2 Кременчуцької міської ради Полтавської області (відповідачем) було укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1748 від 01.01.2010р. (далі - Договір), (а.с.21-26).

Відповідно до п. 1.1 Договору теплопостачальна організація (позивач) зобов'язалась надавати відповідачу (споживачеві) вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Згідно п. 2.2.2 Договору відповідач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі даного договору, згідно з умовами цього Договору та додатку до нього № 4 «Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію» .

Відповідно до додатку № 4 до договору "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" (а.с.26) розрахунковим періодом є календарний місяць. Поняття розрахунковий період та календарний місяць при розрахунках за спожиту теплову енергію вважаються прирівняними.

Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця.

Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

За період жовтень 2014р. - травень 2017р. позивач поставив відповідачу теплової енергії на загальну суму 842124,38 грн., що підтверджується актами про обсяги спожитої теплової енергії від 28.10.2014р., від 20.11.2014р., від 19.12.2014р., від 20.01.2015р., від 20.02.2015р., від 20.03.2015р., від 24.04.2015р., від 20.10.2015р., від 30.11.2015р., від 31.12.2015р., від 26.01.2016р., від 29.02.2016р., від 29.03.2016р., від 30.04.2016р., від 26.10.2016р., від 21.11.2016р., від 31.12.2016р., від 25.01.2017р., від 22.02.2017р., від 20.03.2017р., від 20.04.2017р., від 31.05.2017р. (а.с. 107 -118).

На оплату вказаної суми позивачем були виписані рахунки за №№ 1748 від 28.10.2014р., від 20.11.2014р., від 19.12.2014р., від 20.01.2015р., від 20.02.2015р., від 20.03.2015р., від 24.04.2015р., від 20.10.2015р., від 30.11.2015р., від 31.12.2015р., від 26.01.2016р., від 29.02.2016р., від 29.03.2016р., від 30.04.2016р., від 26.10.2016р., від 21.11.2016р., від 31.12.2016р., від 25.01.2017р., від 22.02.2017р., від 20.03.2017р., від 20.04.2017р., від 31.05.2017р. (а.с.29-50).

Вказані рахунки були вручені відповідачу, що підтверджується виписками з книги вручення рахунків за період жовтень 2014р. - травень 2017р. (а.с.51-71).

Відповідачем було сплачено 842001,10 грн. , що підтверджується платіжними дорученнями № 164 від 25.12.2014р., № 163 від 25.12.2014р., № 15 від 30.01.2015р., № 20 від 10.02.2015р., № 79 від 06.04.2015р., № 78 від 06.04.2015р., виписками банку по рахунку від 22.05.2015р. №106, від 28.05.2015р. №59, № 115, № 116, від 29.10.2015р. №224, № 140, від 15.12.2015р. №176, від 18.12.2015р. № 258, від 25.12.2015р. № 189, від 28.12.2015р. № 276, від 02.03.2016р. №400210040, від 14.03.2016р. №34, від 08.04.2016р. №38, №50, від 17.05.2016р. №58, №77, від 29.11.2016р. №138, №204, від 27.12.2016р. №149, №244, від 28.02.2017р. №22, №32, від 21.03.2017р. №37, від 28.03.2017р. №40, №56, від 26.04.2017р. №63, №78 (а.с.75-87, 90-98).

Позивач вказує, що за відповідачем рахується заборгованість 123,28 грн. за теплову енергію.

В зв'язку з цим позивач заявив вимоги про стягнення 1339,89 грн. пені, нарахованої за період 03.11.2016р. - 07.07.2017р., 43942,96 грн. - інфляційних за період листопад 2014р. - лютий 2017р., 2131,46 грн. - 3% річних за період 05.11.2014р. - 07.07.2017р. (розрахунки - а.с. 10-20).

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Заперечення відповідача судом відхиляються з таких мотивів.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі постачання електричної енергії правовідносин з приводу на постачання теплової енергії в гарячій воді, обсяги та вартість поставленої за договором енергії.

При цьому, позивачем підставою позову визначено договір № 1748 від 01.01.2010р. на постачання теплової енергії в гарячій воді, а відповідач вказує на наявність інших договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді: № 1748/4 від 17.01.2014р. на 2014 рік, № 1748/5 від 16.01.2015р. на 2015 рік, № 1748/6 від 28.01.2016р. на 2016 рік, № 1748/7 від 13.02.2017 на 2017 рік.

Як вбачається зі змісту наданих відповідачем договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, укладених між сторонами: № 1748/4 від 17.01.2014р. на 2014 рік, № 1748/5 від 16.01.2015р. на 2015 рік, № 1748/6 від 28.01.2016р. на 2016 рік, № 1748/7 від 13.02.2017 на 2017 рік. (а.с. 147-154), їх умови визначають загальні положення поставки теплової енергії, обсяги постачання теплової енергії на період їх дії, ціну договору, строк поставки, загальні умови оплати та відповідальності, загальний перелік прав та обов"язків. При цьому, у розділі ХІ "Інші умови договору" (п.11.2) сторони узгодили, що умови постачання теплової енергії, не передбачені цими Договорами, регулюються між сторонами чинним законодавством, Правилами користування тепловою енергією та договором № 1748 від 01.01.2010р. на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Оскільки саме умови договору № 1748 від 01.01.2010р. на постачання теплової енергії в гарячій воді визначає порядок розрахунків за спожиту теплову енергію (Додаток № 4), визначає розмір відповідальності сторін (розділ 4, п. 6 Додатку № 4), суд відхиляє заперечення відповідача щодо неправильного визначення позивачем підстави позову.

З огляду на наведене, вимоги позивача судом оцінюються, виходячи з умов договору № 1748 від 01.01.2010р. на постачання теплової енергії в гарячій воді.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п.4.2.2 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення. Такі ж умови узгоджені сторонами в п.6 Додатку № 4 до Договору.

На підставі цих положень позивач заявив вимоги про стягнення 1339,89 грн. пені, нарахованої за період 03.11.2016р. - 07.07.2017р.

Судом встановлено, що позивачем терміни прострочення платежів визначені правильно, нарахування пені проведено у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України в межах шестимісячного строку, враховано обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ; розрахунок проведено правильно.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 1339,89 грн. пені є правомірними та підлягають частковому задоволенню.

Відповідачем у відзиві заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 95 відсотків, оскільки відповідач є міжшкільним навчальним закладом, не господарюючим суб єктом, утримується за рахунок місцевого бюджету і здійснює свою діяльність на основі кошторису.

Згідно п.3 ст.83 ГПК України господарський суд має право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до Статуту Кременчуцького міжшкільного навчально-виробничого комбінату №2 Кременчуцької міської ради Полтавської області даний заклад здійснює навчально-виховний процес за денною формою навчання. Серед головних завдань закладу, зокрема, є забезпечення базової трудової і початкової професійної підготовки учнів, що включає розвиток їхньої особистості, нахилів, здібностей, професійного самовизначення, формування загальнолюдської моралі, придбання необхідного обсягу знань про економіку, техніку, нові технології та способи трудової діяльності, організація профорієнтаційної роботи, здійснення професійного консультування вихованців щодо вибору ними професій, пошук, розробка і апробація нового змісту допрофесійного та професійно-технічного навчання на модульних принципах навчання і формах його реалізації, виховання громадянина України, формування конкурентоспроможної особистості майбутніх випускників на ринку праці.

Враховуючи те, що 1) терміни прострочки сплати основного боргу є незначними; 2) відповідач є бюджетною організацією; 4) відповідач є міжшкільним навчальним закладом, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, керуючись ч. 2 ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд прийшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені та стягнення з відповідача 66,99 грн. пені. Дана сума, на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов договору та несвоєчасну оплату поставленої теплової енергії позивачем.

В іншій частині - вимоги про стягнення пені відхиляються судом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі даної норми позивач заявив до стягнення 2131,46 грн. - 3% річних за період 05.11.2014р. - 07.07.2017р. Правильність даного розрахунку підтверджено судом при перевірці.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 213,46 грн. - 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню.

В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Наведене не було враховано позивачем при визначенні періодів та боргу нарахування інфляційних, розрахунок проведено не за повний місяць існування боргу та без врахування суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, зокрема за зобов"язаннями грудня 2015р., січня 2017р.

Після проведення перерахунку судом встановлено, що сума інфляційних становить 38307,78 грн. Позовні вимоги в цій частині є правомірними та задовольняються судом.

В іншій частині - у позові щодо інфляційних слід відмовити за їх безпідставністю.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

При подачі даного позову позивачем сплачено 1600,00 грн. судового збору за платіжним дорученням від 19.07.2017р. № 633889 (а.с.9).

Відповідно до ч.2 ст. 44 ГПК України судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, покладаються на відповідача.

Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення незалежно від наявності виконавчого провадження згідно ст. 121 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кременчуцького міжшкільного навчально-виробничого комбінату №2 Кременчуцької міської ради Полтавської області (вул. Якова Петруся, буд. 140, м. Кременчук, Полтавська область, 39622; ідентифікаційний код 24827856) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (м. Полтава, вул. Старий Поділ, буд.5; ідентифікаційний код 00131819) 66 грн. 99 коп. пені, 38307 грн. 78 коп . інфляційних, 2131 грн. 46 коп . - річних, 1600 грн. 00 коп . витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 02.11.2017р.

Суддя Безрук Т. М.