Рішення

від 30.10.2017 по справі 910/15424/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2017Справа №910/15424/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Управління будівельно-монтажних робіт Укргазспецбудмонтаж

до Товариства з обмеженою відповідальністю Траст Гравій

про стягнення пені та штрафу в розмірі 295 748,95 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Демяник С.М., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Управління будівельно-монтажних робіт Укргазспецбудмонтаж (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Траст Гравій (далі - відповідач) про стягнення пені та штрафу в розмірі 295 748,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору поставки № 119/16 від 08.07.2016 відповідачем не було поставлено у повному обсязі товар обумовлений Договором, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 202 912,96 грн. та штраф у розмірі 92 835,99 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.09.2017 порушено провадження у справі №910/15424/17 та призначено до розгляду на 02.10.2017.

28.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заяву про відсутність аналогічного спору.

Представник позивача у судове засідання 02.10.2017 з'явився, представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали суду від 12.09.2017 залишені відповідачем без виконання.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 30.10.2017.

У судове засідання 30.10.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 30.10.2017 не з'явився.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Л-Профит (в подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Траст Гравій (далі - постачальник, відповідач) та Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Управління будівельно-монтажних робіт Укргазспецбудмонтаж (далі - покупець, позивач) укладено Договір поставки (закупівля товару за власні кошти) № 119/16 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації/ях(додатку/-ах) далі - товар), що додається/ються до Договору і є його невід'ємною частиною/-ими частиною/-ами), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість Договору вказується у специфікації/-ях (далі - специфікація/-її (додаток/-ки).

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати покупцем вартості поставленого товару після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної на відповідний обсяг товару. Шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації/-ях (додатку/-ах) (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформації про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікаціях/ях (додатку/-ах) до цього Договору.

За умовами пункту 5.2 Договору обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця узгодженої до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється.

У відповідності до п. 5.3 Договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Згідно з п. 6.3.1 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором та специфікацією/-ях (додатком/-ах).

Пунктом 7.11 Договору передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації/-ях (додатку/-ах) до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасного поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Додатком № 1 до Договору сторонами погоджено Специфікацію № 1 від 08.07.2016 до Договору, відповідно до якої загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 1 603 476 грн. в т.ч. ПДВ 267 246 грн. Умови поставки товару: DDP залізничний транспорт, станція призначення: Шебелинка, код станції: 444106, вантажоотримувач: ШВБМР УБМР Укргазспецбудмонтаж , код вантажоотримувача: 2912, вантажовласник: УБМР Укргазспецбудмонтаж , адреса: 63303, Харківська обл., м. Красноград, вул. Українська, 45.

Згідно з п. 3 Додатку № 1 строк поставки товару: до 31.12.2016 (після надання рознарядки покупцем).

Надалі, 30.12.2016 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди продовжити строк поставки товару у зв'язку з чим, пункт 3 специфікації № 1 до Договору виклали в наступній редакції: Строк поставки Товару: граничний строк поставки Товару - до 31.03.2017р. .

Листом № 09-01-2415-6 віл 08.07.2016 позивач просив розпочати відвантаження продукції згідно умов Договору та просив здійснювати відвантаженням по 5 вагонів з інтервалом два дні.

Як зазначає позивач, товар обумовлений сторонами було поставлено відповідачем лише частково, а саме:

- згідно видаткової накладної № 151 від 18.07.2016 на суму 37 549,80 грн.;

- згідно видаткової накладної № 161 від 19.08.2016 на суму 68 517 грн.;

- згідно видаткової накладної № 173 від 03.09.2016 на суму 60 237 грн.;

- згідно видаткової накладної № 177 від 11.09.2016 на суму 41 110,20 грн.;

- згідно видаткової накладної № 183 від 21.09.2016 на суму 27 406,80 грн.;

- згідно видаткової накладної № 194 від 17.10.2016 на суму 15 019,92 грн.;

- згідно видаткової накладної № 196 від 19.10.2016 на суму 27 406,80 грн.

Таким чином, оскільки відповідачем не було поставлено товар на суму 1 326 228,48 грн. ані у строки, встановлені специфікацією, ані зі спливом строку, позивач направив відповідачу претензію №3 від 05.05.2017 у якій вимагав сплатити штраф та пеню, яка залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Додатком № 1 до Договору сторонами погоджено Специфікацію № 1 від 08.07.2016 до Договору, відповідно до якої загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 1 603 476 грн. в т.ч. ПДВ 267 246 грн.

Листом № 09-01-2415-6 віл 08.07.2016 позивач просив розпочати відвантаження продукції згідно умов Договору та просив здійснювати відвантаженням по 5 вагонів з інтервалом два дні.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 277 247,52 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 151 від 18.07.2016 на суму 37 549,80 грн., № 161 від 19.08.2016 на суму 68 517 грн., № 173 від 03.09.2016 на суму 60 237 грн., № 177 від 11.09.2016 на суму 41 110,20 грн., № 183 від 21.09.2016 на суму 27 406,80 грн., № 194 від 17.10.2016 на суму 15 019,92 грн. та № 196 від 19.10.2016 на суму 27 406,80 грн.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю Траст Гравій не було виконано взяті на себе зобов'язання за Договором у повному обсязі, в зв'язку з чим, станом на 01.09.2017 відповідачем не поставлено обумовлений Договором товар на загальну суму 1 326 228,48 грн.

В свою чергу, згідно п. 3 Специфікації № 1 (з урахуванням внесених до неї змін), товар, обумовлений у Договорі та Специфікації, мав бути поставлений до 31.03.2017.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідачем не було поставлено обумовлений товар у повному обсязі, у строк, погоджений сторонами у Договорі, а саме до 31.03.2017, що сторонами не спростовано.

При цьому, станом на поточну дату, взяте відповідачем зобов'язання з поставки товару на всю суму погоджену сторонами у Специфікації, залишається також невиконаним, протилежного матеріали справи не містять.

В свою чергу, відповідно до п. 7.11 Договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації/-ях (додатку/-ах) до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасного поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

У пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексу України" зазначено, що спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які регулюють майнову відповідальність суб'єктів господарювання за порушення господарських зобов'язань.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов'язання", "грошова сума".

Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання, а не лише грошового.

При цьому, аналізуючи частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України у контексті меж свободи договору, визначених абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, проте законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 202 912,96 грн. суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, оскільки відповідачем прострочено строки поставки товару більше ніж на 30 днів, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 92 835,99 грн., суд вважає його також арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму штрафу та пені.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Траст Гравій (02099, м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9; ідентифікаційний код: 38600301) на користь Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) в особі філії Управління будівельно-монтажних робіт Укргазспецбудмонтаж (63303, Харківська область, м. Красноград, вул. Українська, будинок 45; ідентифікаційний код: 33601981) пеню в розмірі 202 912 (двісті дві тисячі дев'ятсот дванадцять) грн. 96 коп., штраф в розмірі 92 835 (дев'яносто дві тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 436 (чотири тисячі чотириста тридцять шість) грн. 23 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.11.2017.

Суддя О.А. Грєхова