Рішення

від 26.10.2017 по справі 910/15875/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2017Справа №910/15875/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІССМАНН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Львівський трубний завод" про стягнення 142 865, 02 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Войнеску О.І.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІССМАНН" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Львівський трубний завод" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 192 865, 02 грн., з якої: 150 000, 00 грн. - основного боргу, 12 202, 00 грн. - інфляційних втрат, 3 209, 60 грн. - 3 % річних та 27 453, 42 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 089552 від 30.01.2017 в частині оплати товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.10.2017 за участю представників сторін.

У судовому засіданні 05.10.2017 представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 19.09.2017.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 26.10.2017.

У даному судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій повідомив, що 12.10.2017 відповідачем частково оплачено суму основного боргу у розмірі 50 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 155 від 12.10.2017, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 100 000, 00 грн. - основного боргу, 12 202, 00 грн. - інфляційних втрат, 3 209, 60 грн. - 3 % річних та 27 453, 42 грн. - пені. Крім того, позивач просить суд з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог повернути судовий збір у сумі 750, 00 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 142 865, 02 грн., яка складається з: 100 000, 00 грн. - основного боргу, 12 202, 00 грн. - інфляційних втрат, 3 209, 60 грн. - 3 % річних та 27 453, 42 грн. - пені.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач тричі повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Львівський трубний завод" є: 04215, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, буд. 20.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 та від 05.10.2017 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 19.09.2017 з відміткою: за закінченням встановленого строку зберігання , проте конверт з ухвалою суду від 05.10.2017 або повідомлення про вручення поштового відправлення до суду не повернулися.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 26.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІССМАНН" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Львівський трубний завод" (далі - покупець) укладено договір поставки № 089552, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, а покупець зобов'язується його прийняти й оплатити в асортименті, кількості, якості, що зазначаються у специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною даного договору та за ціною і у строки, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна ціна на товар за даним договором станом на дату укладення даного договору становить 3 800 519, 01 грн., також ПДВ (20 %) - 760 103, 80 грн., всього 4 560 622, 81 грн. Ціна на товар підлягає зміні у випадку коливання курсу гривні по відношенню до євро, встановленого НБУ на дату платежу, у разі якщо така зміна складатиме більше 3 % курсу гривні за один євро на дату укладення цього договору. Перерахунок здійснюється відповідно до формул, наведених у п.п. 2.3.1.-2.3.3. даного договору. Кожний з перерахунків сум окремих платежів погоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди. При цьому під датою платежу слід розуміти як момент фактичного виконання покупцем зобов'язання з оплати товару, так і момент, коли постачальник отримав право вимоги оплати та/або реалізував це право, залежно від того, яка подія настане раніше.

Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі. Днем оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Згідно п. 2.3. договору, покупець оплачує товар шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника:

2.3.1.Суму в розмірі 1 140 155, 70 грн., також ПДВ (20 %) - 228 031, 14 грн., всього 1 368 186, 84 грн., протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого постачальником. У разі зміни курсу гривні за один євро відповідно до п. 2.1. даного договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику гривні суму, розраховану за формулою: Скоригована сума платежу 1=СП 1 · (К 1 /К 0 ), де: СП 1 - сума платежу згідно з абзацом першим п.п. 2.3.1. даного договору; К 1 -курс гривні за один євро, встановлений НБУ на дату платежу; К 0 - курс гривні за один євро, встановлений НБУ на дату укладення цього договору.

2.3.2. Суму в розмірі 1 435 120, 00 грн., також ПДВ (20 %) - 287 024, 00 грн., всього 1 722 144, 00 грн., протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати прийняття-передачі позицій 1-16 Специфікації № 1 до договору, оформленого відповідно до пункту 3.3. договору. У разі зміни курсу гривні за один євро відповідно до п. 2.1. даного договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику гривні суму, розраховану за формулою: Скоригована сума платежу 2=СП 2 · (К 2 /К 0 ), де: СП 2 - сума платежу згідно з абзацом першим п.п. 2.3.2. даного договору; К 2 -курс гривні за один євро, встановлений НБУ на дату платежу; К 0 - курс гривні за один євро, встановлений НБУ на дату укладення цього договору.

2.3.3. Суму в розмірі 1 225 243, 31 грн., також ПДВ (20 %) - 245 048, 66 грн., всього 1 470 291, 97 грн., протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати прийняття-передачі позицій 17 (газовий пальник) Специфікації № 1 до договору, оформленого відповідно до пункту 3.3. договору. У разі зміни курсу гривні за один євро відповідно до п. 2.1. даного договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику гривні суму, розраховану за формулою: Скоригована сума платежу 3=СП 3 · (К 3 /К 0 ), де: СП 3 - сума платежу згідно з абзацом першим п.п. 2.3.3. даного договору; К 3 -курс гривні за один євро, встановлений НБУ на дату платежу; К 0 - курс гривні за один євро, встановлений НБУ на дату укладення цього договору.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах DDР, згідно з правилами Інкотермс у редакції 2010 року. Передача товару у власність покупця здійснюється за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 4а. Розвантажувальні роботи виконуються силами та за рахунок поупця.

За умовами п. 3.3. договору, прийняття-передача товару оформлюється шляхом підписання покупцем накладної на відвантаження із зазначенням дати її підписання. Разом із товаром покупцю надаються належні документи на товар (копії сертифікатів відповідності, технічна документація). З моменту підписання накладної на відвантаження покупець не має права відмовитися від прийняття товару, крім випадків неналежної якості товару або гарантійних випадків.

Відповідно п. 5.2. договору, покупець зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату ціни цього договору відповідно до умов, передбачених цим договором, а у разі несвоєчасного прийняття товару, оплатити документально підтверджені витрати постачальника, що виникли в зв'язку із зберіганням (резервуванням) товару на складі або простою автотранспортного засобу; своєчасно у погоджену сторонами дату прийняти товар.

Згідно п. 6.3. договору, у випадку неналежного виконання чи невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати ціни договору, постачальник має право вимагати від покупця сплатити на користь постачальника пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості. Сплата пені не звільняє покупця від виконання грошових зобов'язань, передбачених цим договором.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Специфікацією № 1, що є додатком № 1 до договору поставки № 089552 від 30.01.2017 сторони погодили найменування та кількість товару, що поставляється, зокрема загальна вартість товару становить 4 560 622, 81 грн. з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 4 560 622, 81 грн., отриманий відповідачем за довіреністю № 3 від 22.03.2017, що підтверджується накладними на відвантаження № 92900078121 від 27.03.2017 на суму 3 087 735, 74 грн. та №9290078196 від 30.03.2017 на суму 1 472 887, 07 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств (копії у матеріалах справи).

Проте, як зазначає позивач, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 4 460 622, 81 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 100 000, 00 грн., неоплачений товар за накладною на відвантаження №9290078196 від 30.03.2017.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 100/06-17 від 20.06.2017, в якій позивач вимагав у десятиденний строк з дня отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІССМАНН" даної претензії перерахувати на поточний рахунок позивача грошові кошти в якості оплати за поставлений товар за договором поставки № 089552 від 30.01.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відтиском штемпеля поштового відділення - 20.06.2017 та копією фіскального чеку № 8646 від 20.06.2017.

Відповідач на вище зазначену претензію відповіді не надав, заборгованість н погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 100 000, 00 грн., за накладною на відвантаження №9290078196 від 30.03.2017.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 27 453, 42 грн. - пені за загальний період з 05.04.2017 по 12.09.2017, 12 202, 00 грн. - інфляційних втрат за загальний періоди з 05.04.2017 по 12.09.2017 та 3 209, 60 грн. - 3 % річних за загальний періоди з 05.04.2017 по 12.09.2017.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 089552 від 30.01.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Так, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як зазначено судом вище, 30.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІССМАНН" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Львівський трубний завод" (далі - покупець) укладено договір поставки № 089552, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, а покупець зобов'язується його прийняти й оплатити в асортименті, кількості, якості, що зазначаються у специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною даного договору та за ціною і у строки, що визначені цим договором.

Специфікацією № 1, що є додатком № 1 до договору поставки № 089552 від 30.01.2017 сторони погодили найменування та кількість товару, що поставляється, зокрема загальна вартість товару становить 4 560 622, 81 грн. з ПДВ.

Згідно п. 2.3. договору, покупець оплачує товар шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника:

2.3.1.Суму в розмірі 1 140 155, 70 грн., також ПДВ (20 %) - 228 031, 14 грн., всього 1 368 186, 84 грн., протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого постачальником.

2.3.2. Суму в розмірі 1 435 120, 00 грн., також ПДВ (20 %) - 287 024, 00 грн., всього 1 722 144, 00 грн., протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати прийняття-передачі позицій 1-16 Специфікації № 1 до договору, оформленого відповідно до пункту 3.3. договору.

2.3.3. Суму в розмірі 1 225 243, 31 грн., також ПДВ (20 %) - 245 048, 66 грн., всього 1 470 291, 97 грн., протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати прийняття-передачі позицій 17 (газовий пальник) Специфікації № 1 до договору, оформленого відповідно до пункту 3.3. договору.

Відповідно до п. 3.3. договору, прийняття-передача товару оформлюється шляхом підписання покупцем накладної на відвантаження із зазначенням дати її підписання. Разом із товаром покупцю надаються належні документи на товар (копії сертифікатів відповідності, технічна документація). З моменту підписання накладної на відвантаження покупець не має права відмовитися від прийняття товару, крім випадків неналежної якості товару або гарантійних випадків.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 4 560 622, 81 грн., що підтверджується накладними на відвантаження № 92900078121 від 27.03.2017 на суму 3 087 735, 74 грн. та №9290078196 від 30.03.2017 на суму 1 472 887, 07 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств (копії у матеріалах справи).

Однак, відповідач оплати поставленого товару у повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Львівський трубний завод" утворилась заборгованість у розмірі 100 000, 00 грн.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи п. 2.3. та п. 3.3 договору поставки № 089552 від 30.01.2017, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого товару за договором поставки у строк до 04.04.2017, тобто починаючи з 05.04.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання за накладною на відвантаження №9290078196 від 30.03.2017.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 910/15918/14.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 089552 від 30.01.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 100 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 27 453, 42 грн. - пені за загальний період з 05.04.2017 по 12.09.2017, 12 202, 00 грн. - інфляційних втрат за загальний періоди з 05.04.2017 по 12.09.2017 та 3 209, 60 грн. - 3 % річних за загальний періоди з 05.04.2017 по 12.09.2017.

Згідно п. 6.3. договору, у випадку неналежного виконання чи невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати ціни договору, постачальник має право вимагати від покупця сплатити на користь постачальника пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості. Сплата пені не звільняє покупця від виконання грошових зобов'язань, передбачених цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування пені.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 27 097, 26 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 05.04.2017 по 12.09.2017, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 202, 00 грн. - інфляційних втрат за загальний періоди з 05.04.2017 по 12.09.2017 та 3 209, 60 грн. - 3 % річних за загальний періоди з 05.04.2017 по 12.09.2017, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування 3 % річних, при цьому сума інфляційних втрат вирахувана вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у загальному розмірі 3 168, 50 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 05.04.2017 по 12.09.2017, а також сума інфляційних втрат у розмірі 12 202, 00 грн., за загальний період з 05.04.2017 по 12.09.2017, а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач у поданій заяві про зменшення розміру позовних вимог, просив суд відповідно до п. 1 ч. 1 ст.7 Закону України Про судовий збір , з урахуванням зменшення розміру позовних вимог повернути судовий збір у сумі 750, 00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Таким чином, враховуючи викладене, приймаючи до увагу заяву позивача, суд вважає за необхідне, повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІССМАНН" судовий збір у розмірі 750, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІССМАНН" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Львівський трубний завод" (04215, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, буд. 20, ідентифікаційний код - 40082885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІССМАНН" (08130, м. Київська обл., село Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, ідентифікаційний код - 30724898) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості, 27 097 (двадцять сім тисяч дев'яносто сім) грн. 26 коп. - пені, 3 168 (три тисячі сто шістдесят вісім) грн. 50 коп. - 3% річних, 12 202 (дванадцять тисяч двісті дві) грн. 00 коп. - інфляційних втрат та 2 137 (дві тисячі сто тридцять сім) грн. 02 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІССМАНН" (08130, м. Київська обл., село Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, ідентифікаційний код - 30724898) судовий збір у розмірі 750 (сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 31.10.2017

Суддя Щербаков С.О.