Рішення

від 26.10.2017 по справі 910/15858/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2017Справа №910/15858/17

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "АСМ"

про стягнення 80 913. 77 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: Волько А.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "АСМ" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 80 913, 77 грн., з якої: 68 626, 90 грн. - основного боргу та 13 471, 77 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 3 купівлі-продажу товарів від 01.09.2016 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.10.2017 за участю представників сторін.

12.10.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому у зв'язку з необхідністю надання часу для підготовки відзиву на позовну заяву просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату.

У судовому засіданні 12.10.2017 представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Також, у судовому засіданні 12.10.2017 оголошено перерву до 26.10.2017.

24.10.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивач невірно визначив суму заборгованості у розмірі 68 626, 90 грн., оскільки 87 442, 40 грн. - 20 000, 00 грн. становить 67 422, 40 грн., як зазначено у претензії від 01.08.2017 № 01.08/17-1. Крім того, позивач зазначив, що позивач здійснив невірний розрахунок пені, оскільки розрахунок проведено за період більше ніж 6 місяців, а отже на думку відповідача стягненню підлягає не 12 286, 87 грн. пені, а 7 760, 96 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 26.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.09.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК "АСМ" (далі - покупець) укладено договір № 3 купівлі-продажу товарів, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його в кількості та за цінами, вказаними у накладних та на умовах, передбачених даним договором.

Даний договір є договором купівлі-продажу мінеральних вод та продуктів харчування (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 4.1. та 4.2. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар протягом 5 (п'яти) днів з часу отримання замовлення. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання покупцем товарно-транспортної накладної.

Згідно п.п. 5.1. та 5.2. договору, покупець проводить оплату товару в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Грошові кошти можуть бути перераховані як у повному обсязі, так і частинами.

Остаточна оплата за отриманий товар повинна відбутися протягом 30 (тридцяти) календарних днів після отримання товару покупцем (п. 5.3. договору).

Пунктом 6.2. договору, за порушення строків проведення розрахунків, передбачених п. 5.3. даного договору, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення платежу.

Даний договір набирає чинності з часу його підписання і діє протягом 1 (одного) року, в разі відсутності заяв сторін про розірвання або зміну умов договору за 30 днів до його закінчення, даний договір вважається продовженим на той же термін і на тих самих умовах (п. 8.1. договору).

Оскільки суду не надано жодного доказу наявності повідомлення про розірвання або зміну умов договору № 3 купівлі-продажу товарів від 01.09.2016, суд приходить до висновку, що договір автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення у справі є чинним.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 120 602, 40 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-8 від 15.09.2016 на суму 33 180, 00 грн. та № РН-4 від 08.11.2016 на суму 87 422, 40 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Відповідач за поставлений товар у повному обсязі не розрахувався, зокрема товар поставлений за видатковою накладною № РН-8 від 15.09.2016 на суму 33 180, 00 грн. сплачений у повному обсязі, проте за товар поставлений за видатковою накладною № РН-4 від 08.11.2016 на суму 87 422, 40 грн., відповідач розрахувався частково у розмірі 20 000, 00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача № НОМЕР_2, внаслідок чого, за розрахунком позивача за Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК "АСМ" утворилась заборгованість у розмірі 68 626, 90 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 01/08/17-1 від 01.08.2017, в якій позивач вимагав від відповідача у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання даної претензії сплатити заборгованість за договором № 3 купівлі-продажу товарів від 01.09.2016 у розмірі 67 422, 40 грн., що підтверджується описами вкладення у цінний лист та копіями фіскальних чеків №№ 0858 від 01.08.2017 та № 0859 від 01.08.2017 (копії у матеріалах справи).

Відповідач на зазначену вище претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 68 626, 90 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 13 471, 77 грн. - пені, за період з 09.12.2016 по 28.12.2016 нарахованої на суму боргу 77 422, 40 грн. та за період з 29.12.2016 по 01.09.2017 нарахованої на суму боргу 68 626, 90 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 3 купівлі-продажу товарів від 01.09.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 120 602, 40 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-8 від 15.09.2016 на суму 33 180, 00 грн. та № РН-4 від 08.11.2016 на суму 87 422, 40 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Відповідач за поставлений товар у повному обсязі не розрахувався, зокрема товар поставлений за видатковою накладною № РН-8 від 15.09.2016 на суму 33 180, 00 грн. сплачений у повному обсязі, проте за товар поставлений за видатковою накладною № РН-4 від 08.11.2016 на суму 87 422, 40 грн., відповідач розрахувався частково у розмірі 20 000, 00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача № НОМЕР_2, внаслідок чого, за розрахунком позивача за Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК "АСМ" утворилась заборгованість у розмірі 68 626, 90 грн.

Відповідно до п. 5.3. договору, остаточна оплата за отриманий товар повинна відбутися протягом 30 (тридцяти) календарних днів після отримання товару покупцем.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 5.3. договору № 3 купівлі-продажу товарів від 01.09.2016, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений позивачем товар за видатковою накладною № РН-4 від 08.11.2016 на суму 87 422, 40 грн., протягом 30 (тридцяти) календарних днів після отримання товару, тобто починаючи з 09.12.2016 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Разом з тим, суд відзначає, що позивачем допущено помилку при розрахунку суми основної заборгованості, оскільки позивачем помилково додано до суми заборгованості 77 422, 40 грн. суму пені у розмірі 1 184, 90 грн., що разом відповідно до позовної заяви становить 78 626, 90 грн. та вирахувано 10 000, 00 грн. (сплачені 29.12.2016), що за розрахунком позивача становить 68 626, 90 грн. (78 626, 90 грн. - 10 000, 00 грн. = 68 626, 90 грн.), та на суму 68 626, 90 грн. здійснено нарахування пені за період з 29.12.2016 по 01.09.2017, проте суд зазначає що проценти на неустойку не нараховуються, відповідно до ст. 550 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , проценти на суму неустойки не нараховуються в силу прямої заборони законом такого нарахування (частина друга статті 550 ЦК України), тому що неустойка не є коштами, за користування якими здійснюється нарахування процентів річних згідно із законом.

Як встановлено судом вище, відповідач зобов'язаний був до 09.12.2016 здійснити оплату за товар отриманий за видатковою накладною № РН-4 від 08.11.2016 на суму 87 422, 40 грн.

Як вбачається з виписки по рахунку позивача № НОМЕР_2 - 22.11.2016 відповідачем сплачено 10 000, 00 грн. за отриманий товар за видатковою накладною № РН-4 від 08.11.2016, тож станом на 09.12.2016 заборгованість відповідача складала 77 422, 40 грн., наступний платіж відповідачем здійснено 29.12.2016 у розмірі 10 000, 00 грн., тож заборгованість відповідача становить 67 422, 40 грн. (77 422, 40 грн. - 20 000, 00 грн. = 67 442, 40 грн.)

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 3 купівлі-продажу товарів від 01.09.2016 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягає задоволенню частково у розмірі 67 422, 40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 13 471, 77 грн. - пені, за період з 09.12.2016 по 28.12.2016 нарахованої на суму боргу 77 422, 40 грн. та за період з 29.12.2016 по 01.09.2017 нарахованої на суму боргу 8 626, 00 грн.

Відповідно до п. 6.2. договору, за порушення строків проведення розрахунків, передбачених п. 5.3. даного договору, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання, розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у зальному розмірі 10 296, 39 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців, а саме за період з 09.12.2016 по 28.12.2016 нарахована на суму боргу 77 422, 40 грн. та за період з 29.12.2016 по 29.06.2017 нарахована на суму боргу 67 422, 40 грн., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "АСМ" (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35 А, ідентифікаційний код - 39472677) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04060, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) 67 422 (шістдесят сім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. - заборгованості, 10 296 (десять тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 39 коп. - пені та 1 536 (одну тисячу п'ятсот тридцять шість) грн. 83 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 31.10.2017.

Суддя Щербаков С.О.