Рішення

від 31.10.2017 по справі 918/562/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2017 р. Справа № 918/562/17

Суддя Марач В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

в особі Нафтогазовидобувне управління "Полтавнафтогаз"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Арслайн"

про стягнення заборгованості в сумі 14 734 568, 85 грн.

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтавнафтогаз" (далі-Позивач або Управління) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Арслайн" (далі-Відповідач) в якому просить стягнути з останнього 13 676 587, 79 грн. заборгованості, 203 462, 66 грн. 3 % річних та 854 518, 40 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що на підставі Договорів поставки нафтопродуктів № НП-0110 та № НП-0260 від 01.02.2016 року поставив Відповідачу нафтопродукти на загальну суму 13 676 587, 79 грн., вартість яких останнім не сплачена.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позовній заяві та просив позов задоволити.

Відповідач явку представника в судові засідання 29.08.2017 р., 19.09.17 р., 10.10.17 р. та 31.10.17 р. не забезпечив, відзиву на позов не подав, до господарського суду повернулись ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, які були направлені Відповідачу за адресою: 35331, Рівненська область, село Городок, вул. Барона Штейнгеля, буд. 4А, із відміткою поштового повідомлення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого на запит суду від 28.08.2017 року, місцезнаходження юридичної особи: 35331, Рівненська область, село Городок, вул. Барона Штейнгеля, буд. 4А.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Відтак, суд вважає, що Відповідач про дату, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі вищенаведеного, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та відзиву, з його боку, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (далі-НГВУ "Полтаванафтогаз") є учасником Договору № 999/97 "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ" від 24.12.97 р. (далі-Договір № 999/97 про спільну діяльність), що укладений з Компанією "Моментум Ентерпрайзис (Східна Європа) Лтд".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань НГВУ "Полтаванафтогаз" є відокремленим підрозділом ПАТ "Укрнафта".

НГВУ "Полтаванафтогаз" діє на підставі Положення про Нафтовидобувне управління "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта", яке міститься в матеріалах справи.

Пунктом 1.7. Постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарсько процесуального кодексу України судами першої інстанції -" визначено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України. Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства". "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії № 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Отже, НГВУ "Полтаванафтогаз" є відокремленим підрозділом ПАТ "Укрнафта" та діє від імені ПАТ "Укрнафта" на підставі Положення та довіреності № 10 - 347/д від 03.04.2017 р.

Згідно з пунктом 3 Додатку № 4 до Договору № 999/97 про спільну діяльність ПАТ "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу (філії) - НГВУ є Управляючим спільною діяльністю, тобто, особою уповноваженою учасниками спільної діяльності на ведення спільних справ, в тому числі, на укладення цивільних правочинів відповідно до статті 1135 Цивільного кодексу України.

01 лютого 2016 року між TOB "Арслайн" та НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта". відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 про спільну діяльність було укладено два договори поставки нафтопродуктів, ідентичних за своїм змістом, а саме № НП-0110 та № НП-0260.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договорів НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" (Постачальник) зобов'язується передати у власність ТзОВ "Арслайн" (Покупець) нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому ОСОБА_2, згідно умов договору.

Номенклатура, кількість та ціна ОСОБА_2 визначається сторонами у Додаткових угодах до Договору, які є невід'ємнами частинами Договору.

Пунктом 4.1. Договорів визначено, що поставка ОСОБА_2 здійснюється на підставі підписаної Сторонами додаткової угоди до Договору протягом місяця з дати підписання даної Додаткової угоди.

Відповідно до пункту 5.1. договорів Покупець здійснює оплату за ОСОБА_2 шляхом переведення коштів на розрахунковий рахунок Постачальника до 31 грудня 2016 року.

01 лютого 2016 року між Сторонами Договору № НП-0110 від 01.02.2016 р. була укладена додаткова угода № 1, за умовами якої Постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW - (резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз", що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а Покупець прийняти до 29 лютого 2016 року наступні види ОСОБА_2: паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки виду І код товару зг. з УКТ ЗЕД НОМЕР_1 у кількості 904,736 тон на загальну суму 7 238 249, 89 грн. з ПДВ.

29.02.2016 року відповідно до Акту № 1 приймання - передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0110 від 01.02.2016 р., який підписаний та скріплений печатками Сторонами договору, Постачальником передано, а Покупцем прийнято паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки виду І код товару зг. з УКТ ЗЕД НОМЕР_1 у кількості 904,736 тон на загальну суму 7 238 249, 89 грн. з ПДВ.

29 лютого 2016 року між Сторонами Договору № НП-0260 від 29.02.2016 р. була укладена додаткова угода № 1, за умовами якої Постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW - (резервуари нафтобаз ПАТ „Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз» , що належать ПАТ „Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а Покупець прийняти наступні види ОСОБА_2: паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки виду В виду II код товару зг. з УКТ ЗЕД НОМЕР_2 у кількості 804,752 тон на загальну суму 6 438 337, 90 грн. з ПДВ.

29 лютого 2016 р. відповідно до Акту № 1 від 29.02.2016 р. приймання - передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0260 від 29.02.2016 р., який підписаний та скріплений печатками Сторонами договору, Постачальником передано, а Покупцем прийнято паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки виду В виду II код товару зг. з УКТ ЗЕД НОМЕР_2 у кількості 804,752 тон на загальну суму 6 438 337, 90 грн. з ПДВ.

На підставі вищевказаних актів Постачальник виконав свої зобов'язання за договорами № НП-0110 та № НП- 0260 від 01.02.2016 в повному обсязі, передано Покупцю паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки виду І код товару зг. з УКТ ЗЕД НОМЕР_1 у кількості 904,736 тон та паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки виду В виду II код товару зг. з УКТ ЗЕД НОМЕР_2 у кількості 804,752 тон на загальну суму 13 676 587, 79 грн. з ПДВ.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, відповідно до п. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до п. 5.1 Покупець здійснює оплату за ОСОБА_2 шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника до 31 грудня 2016 року.

Відтак, отримавши від Позивача ОСОБА_2 за актами приймання-передачі нафтопродуктів, у Відповідача, на підставі ст. 692 ЦКУ та інших вищенаведених його норм, виникло зобов"язання по оплаті її вартості.

На адресу відповідача направлялась претензія № 08-1342 від 28.03.2017 року з вимогою її оплати в суми 13 676 587, 79 грн. з ПДВ. Відповіді на дану претензію Відповідач не надав. Копії претензії та квитанції органу поштового зв'язку наявні в матеріалах справи (а.с. 28-30).

Відтак, сума основного боргу Відповідача складає 13 676 587, 79 грн. з ПДВ.

На час розгляду справи доказів сплати Відповідачем заборгованості Позивачу в сумі 13 676 587, 79 грн. з ПДВ. матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 13 676 587, 79 грн. з ПДВ. заборгованості обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного розрахунку за отримані нафтопродукти Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 203 462, 66 грн. за період з 01.01.2017 р. по 30.06.2017 р. та 854 518, 40 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2017 р. по 30.06.2017 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України , що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши подані розрахунки, судом встановлено, що розрахунки здійснено Позивачем арифметично вірно, відповідно до чинного законодавства, відтак суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 203 462, 66 грн. за період з 01.01.2017 р. по 30.06.2017 р. та інфляційних втрат в розмір 854 518, 40 грн. за період з 01.01.2017 р. по 30.06.2017 р.

Поняття і види доказів викладені у статті 32 ГПК України, згідно якої доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 36 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Позивач довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості Відповідача в сумі 13 676 587, 79 грн. за поставлені нафтопродукти відповідно до Договорів поставки № НП-0110 та № НП-0260 від 01.02.2016 року, а відтак позовні вимоги Позивача грунтуються на договорі та законі, і, відповідно, підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України на Відповідача покладаються судові витрати, так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в зв'язку з чим Позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Керуючись ст.ст. 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Арслайн" (35331, Рівненська область, село Городок, вул. Барона Штейнгеля, буд. 4А, код ЄДРПОУ 37282685) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, Несторівський провулок, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтавнафтогаз" (36020, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, код ЄДРПОУ 22525915) 13 676 587 (тринадцять мільйонів шістсот сімдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 79 коп. заборгованості, 3% річних в розмірі 203 462 (двісті три тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 66 коп., інфляційних втрат в розмірі 854 518 (вісімсот п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот вісімнадцять) грн. 40 коп. та 221 018 (двісті двадцять одну тисячу вісімнадцять) грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано "02" листопада 2017 року.

Суддя Марач В.В.