Рішення

від 30.10.2017 по справі 922/2934/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2017 р.Справа № 922/2934/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків, до Приватного акціонерного товариства "Видавництво "Харків" Корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія", м.Харків, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: - ОСОБА_1, м.Харків, - ОСОБА_2, м.Харків, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега-2008", м.Харків, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Преміум", м.Харків, про визнання недійсним та скасування державного акту за участю представників:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність № 08-11/2942/2-17 від 26.09.2017р.);

відповідача - ОСОБА_4 (довіреність № 1 від 25.09.2017р.);

третьої особи (ОСОБА_1.) - ОСОБА_5 (довіреність № 1114 від 11.09.2017р.);

третьої особи (ОСОБА_2.) - ОСОБА_5 (довіреність № 1114 від

11.09.2017р.);

третьої особи (ТОВ "Омега-2008") - Личагіна М.В. (довіреність б/н від 04.09.2017р.);

третьої особи (ТОВ "Інтеропт-Преміум") - Личагіна М.В. (довіреність б/н від

01.09.2017р.);

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду з позовною заявою про припинення Приватному акціонерному товариству "Видавництво "Харків" Корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія", м.Харків, права постійного користування земельною ділянкою площею 3,8358 га для експлуатації і обслуговування адміністративного корпусу, виробничих, складських та допоміжних будівель і споруд по АДРЕСА_1; скасування державного акту на право постійного користування землею, виданого відповідачу для експлуатації і обслуговування адміністративного корпусу, виробничих, складських та допоміжних будівель і споруд по АДРЕСА_1, від 31.12.1999 (серії НОМЕР_1) та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № НОМЕР_2. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2017 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено: ОСОБА_1, м.Харків, ОСОБА_2, м.Харків, Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега-2008", м.Харків, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Преміум", м.Харків.

18.09.2017 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи на стороні відповідача ТОВ "Інтертоп-Преміум", в яких третя особа зазначила, що відповідачу належать нежитлові приміщення в будівлях літ. "А-13" та "В-3" за адресою: АДРЕСА_1. Оформлення оренди земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень у багатоповерховій будівлі є неможливим відповідно до приписів чинного законодавства України. Також третя особа зазначила, що пункти 2.3., 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ, що випливають із земельних відносин", на які посилається позивач стосуються визнання недійсним правочинів щодо земельних ділянок, а позивачем подано позов про скасування такого акту.

Також 18.09.2017 до суду надійшли письмові пояснення третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в яких треті особи, зокрема, зазначили, що ними придбані нежитлові приміщення у будівлі за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачу, а не житлові будинки, будівлі або споруди. Тому норми Земельного кодексу (ч.1 ст. 120, п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, на які посилається у позові позивач, не можуть застосовуватися до даних правовідносин та слугувати підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою відповідачу.

27.09.2017 ТОВ "Інтертоп-Преміум" було подано до суду уточнені письмові пояснення.

29.09.2017 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи на стороні відповідача ТОВ "Омега-2008", в яких дана третя особа, яка є власником окремих нежитлових приміщень в будівлі за адресою: АДРЕСА_1, також заперечувала проти застосування вищевказаних норм Земельного кодексу України та вважала, що оформлення оренди земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень у багатоповерховій будівлі є неможливим.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 02.10.2017, відповідач проти позову заперечував з аналогічних підстав, що і треті особи, та зазначив, що рішення Харківської міської ради № 292/07 від 25.12.2007 суперечить приписам чинного законодавства України і не може бути виконане, тому таке рішення не може вважатися належним доказом у справі. Крім того, відповідач вважає, що Харківська міська рада не є належним позивачем, оскільки спірна земельна ділянка, що знаходиться у постійному користуванні відповідача, належить до державної, а не комунальної власності.

У судовому засіданні, яке було розпочато 02.10.2017, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача та третіх осіб на стороні відповідача проти позову заперечували. Представник відповідача просив застосувати до позовних вимог позовну давність.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 17.10.2017 до 12:00 год. для надання можливості позивачу надати письмові пояснення по суті позовних вимог.

17.10.2017 представник позивача надав суду пояснення в обґрунтування правомірності поданих позовних вимог.

Представник відповідача надав докази на підтвердження перебування спірної земельної ділянки у державній власності, а також переходу нерухомого майна у власність ВАТ "Видавництво "Харків".

Суддя оглядає надані документи та долучає їх до матеріалів справи.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 30.10.2017 до 10:50 год. для надання можливості позивачу надати докази щодо правового режиму спірної земельної ділянки.

Після перерви учасники судового процесу своїх позицій у справі не змінили.

Представник позивача надав письмові пояснення в обґрунтування позовних вимог.

Представник відповідача надав докази на підтвердження сплати земельного податку, а саме копію податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік; копії платіжних доручень .

Надані представниками сторін документи були долучені судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.1998 № 1870 "Про забезпечення діяльності Державної акціонерної компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" шляхом перетворення Державного підприємства "Видавництво "Харків" у відкрите акціонерне товариство в порядку, передбаченому Указом Президента України від 15.06.1993 № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств", Закону України "Про господарські товариства", приведено у відповідність до вимог Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Закону України "Про акціонерні товариства" та інших нормативно-правових актів, регламентуючих корпоративні відносини.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.12.1999 № 1704 видавництву "Харків" було видано державний акт на право постійного користування землею від 31.12.1999 (серія НОМЕР_3) та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № НОМЕР_2, площею 3,8358 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування по АДРЕСА_1 для експлуатації і обслуговування адміністративного корпусу, виробничих, складських та допоміжних будівель і споруд.

Рішенням 17 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 25.12.2007 № 292/07 припинено ВАТ "Видавництво "Харків" право користування частиною земельної ділянки площею 0,9063 га по АДРЕСА_1 за його добровільною відмовою та цим же рішенням надано TOB "Інтеропт-Преміум" в оренду строком до 01.11.2012 земельну ділянку, загальною площею 0,9433 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень.

Пунктом 6 вищевказаного рішення Харківська міська рада зобов'язала ВАТ "Видавництво "Харків" звернутися у місячний термін до Харківського міського управління земельних ресурсів для оформлення державного акту на право користування землею.

Актом встановлення меж земельної ділянки на місцевості № 1353/08 від 04.11.2008 були встановлені суміжні землекористувачі - Відкрите акціонерне товариство "Видавництво "Харків" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" та ВАТ "Харківський завод металевих конструкцій", згідно з яким межі у натурі (на місцевості) між приватним акціонерним товариством "Видавництво "Харків" корпоративним підприємством ДАК "Укрвидавполіграфія" та TOB "Інтеропт-Преміум" на земельну ділянку площею 0,9433 га, яка була надана останньому в оренду, не встановлені.

Пунктом 8.1. рішення 17 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 25.12.2007 № 292/07 Харківською міською радою було заборонено приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації.

24.11.2010 на підставі змін до Закону України "Про акціонерні товариства" Відкрите акціонерне товариство "Видавництво "Харків" перейменоване у Приватне акціонерне товариство "Видавництво "Харків" корпоративне підприємство ДАК Укрвидавполіграфія".

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 82710457 від 17.03.2017:

- нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 2а, 2б, 2в загальною площею 400,8 кв.м в літ. "А-13", по АДРЕСА_1 належать Приватному акціонерному товариству "Видавництво "Харків" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" на приватної власності, на підставі наказу Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України № 276 від 30.11.2011;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 1а, загальною площею 58,3 кв.м в літ. "А-13" по АДРЕСА_1 належать Приватному акціонерному товариству "Видавництво "Харків" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 від 08.05.2014;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, загальною площею 41,6 кв.м в літ. "А-13" по АДРЕСА_1 належать Приватному акціонерному товариству "Видавництво "Харків" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_5 від 08.05.2014;

- нежитлові приміщення цокольний поверх №№ 13-104, 20а, 31а, 32а, 34а, 35а, 36а, 49а, площею 2317,0 кв.м, 1-го поверху № 1, 2, 20, 21, 23-61 площею 2741,0 кв.м, 2-го поверху № 1-28 площею 610,0 кв.м , 3-го поверху № 1-21 площею 442,0 кв.м, 4-го поверху № 1-20 площею 447,4 кв.м, 5-го поверху № 1-19 площею 448,8 кв.м, 6-го поверху № 1-22 площею 441,2 кв.м, 7-го поверху № 1-27 площею 442,1 кв.м, 8-го поверху № 1-28 площею 419,4 кв.м, 9-го поверху № 1-20 площею 441,3 кв.м, 10-го поверху № 1-24 площею 444,8 кв.м, 11-го поверху № 1-25 площею 439,8 кв.м, 12-го поверху № 1-25 площею 440,0 кв.м, 13-го поверху № 1-16 площею 446,2 кв.м, технічний поверх № 1-3 площею 93,3 кв.м літ. "А-13", 1-го поверху № 2, 14, 15, 33-47 літ. "В-3" по АДРЕСА_1 належать Приватному акціонерному товариству "Видавництво "Харків" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" нa праві приватної власності на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 07.11.2008 по справі № 49/192-08;

- нежитлові приміщення підвалу № 1-:-16; 1-го поверху № 1-:-45; 2-го поверху № 1-:-45; 3-го поверху № 1-:-30; 4-го поверху № 1-:-41, машинного відділення № 1-:-9 загальною площею 12837,8 кв.м в літ. "Б-4", по АДРЕСА_1 належать Приватному акціонерному товариству "Видавництво "Харків" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" на праві приватної власності, на підставі наказу Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України № 276 від 30.11.2011;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 2, 14, 15, 33-:-47 загальною площею 562,4 кв.м в літ. "А-3", по АДРЕСА_1 належать Приватному акціонерному товариству "Видавництво "Харків" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" на праві колективної власності, на підставі наказу Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України № 276 від 30.11.2011;

- нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 105, 111, 116, 117, 118; 1-го поверху № 4, 1 1, 67, 68, 73 загальною площею 708,8 кв.м в літ. "А-13" по АДРЕСА_1 належать громадянці ОСОБА_1 на праві приватної власності, на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 638 від 11.07.2013;

- нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 1-10, 12, 105а; 1-го поверху №№ 3, 4а, 5, 13, 15-18, 74а, 74-77 загальною площею 708,8 кв.м в літ. "А-13" по АДРЕСА_1 належать громадянину ОСОБА_2 на праві приватної власності, на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 4143 від 14.11.2007;

- нежитлові приміщення підвалу №№ 1; 1-го поверху № 1-2, загальною площею 1378,5 кв.м в літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 належать TOB "Омега-2008" на праві приватної власності, на підставі Договору купівлі-продажу № 2092 від 26.12.2014;

- нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1,3-13, 16-32, 2-го поверху № 1-31, 3-го поверху № 1-50, венткамера № 1-6, загальною площею 9466,1 кв.м в літ. "В-3" по АДРЕСА_1 належать TOB "Інтеропт-Преміум" на праві приватної власності, на підставі Договору купівлі-продажу № 407 від 10.05.2007

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 05.04.2017 було проведено огляд на місцевості земельної ділянки по АДРЕСА_1 в порядку ст. 189 Земельного кодексу України та встановлено, що дана земельна ділянка площею, орієнтовно 3,8358 га частково огороджена, використовується для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

В межах земельної ділянки, на яку обліковується державний акт на право постійного користування землею від 31.12.1999 (серія НОМЕР_3), що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № НОМЕР_2, розташовані земельні ділянки, які знаходяться у користуванні Приватного акціонерного товариства "Видавництво "Харків" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія", а також громадянки ОСОБА_1, громадянина ОСОБА_2, TOB "Омега-2008" та TOB "Інтертоп Преміум", до яких перейшло від позивача право власності на частину нежитлових приміщень у будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки договори оренди землі під об'єктами нерухомого майна, що належать на праві власності громадянці ОСОБА_1, громадянину ОСОБА_2, TOB "Омега-2008" та TOB "Інтертоп Преміум", з Харківською міською радою не укладені, позивач вважає, що це призводить до втрачання бюджетом м.Харкова коштів, шляхом несплати новими власниками нежитлових будівель плати за землю у розмірі орендної плати, що є порушенням законних прав та інтересів територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради.

При цьому, позивач вважає, що набуття іншими особами права власності на нежитлові будівлі, розташовані в межах дії державного акту на право постійного користування землею від 31.12.1999 (серія НОМЕР_6), зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № НОМЕР_2, виданого Приватному акціонерному товариству "Видавництво "Харків" корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія", є підставою для скасування вказаного державного акту та припинення постійного користування землею відповідачем.

Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши усі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд, приймаючи рішення у даній справі, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля, згідно ст. 14 Конституції України, яка кореспондується зі ст. 1 Земельного кодексу України, є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Нормами ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами ст. 20 Закону України "Про землеустрій" (в редакції , що діяла на момент набуття права власності третьою особою частини нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці) землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема, надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації (ст. 25 ЗК України "Про землеустрій"). Відповідно до ст. 29 названого закону, документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою. Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України (ст. 30 ЗУ "Про землеустрій"). За приписами ч. 2 ст. 59 названого закону, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, право користування земельною ділянкою, при поділі чи об'єднанні земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, затверджене замовником документації; в) копії документів, що посвідчують право на земельні ділянки; г) плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; ґ) матеріали польових геодезичних робіт; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; е) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути; є) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі знаходження земельної ділянки в заставі, користуванні); ж) згоду власника земельної ділянки (а щодо земель державної власності - органу, згідно з його повноваженнями здійснювати розпорядження земельною ділянкою) на поділ чи об'єднання земельних ділянок землекористувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Як свідчать матеріали справи, між відповідачем та третіми особами на стороні відповідача (гр.ОСОБА_1, гр.ОСОБА_2, ТОВ "Омега-2008", ТОВ "Інтеропт-Преміум") були укладені договори купівлі-продажу на частину нежитлових приміщень, розташованих у будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Тобто об'єкти нерухомості, які належать вищевказаним новим власникам, знаходяться в межах земельної ділянки, яка перебуває в користуванні відповідача на підставі спірного державного акту на право постійного користування землею.

Рішенням Харківської міської ради від 25.12.2007 № 292/07 TOB "Інтеропт-Преміум" було надано у користування земельну ділянку, загальною площею 0,9433 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування та експлуатації нежитлових приміщень.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Тобто фактично рішення Харківської міської ради є лише підставою для укладення договору оренди землі.

Згідно ст. 6 Закону України "Про оренду землі", право оренди підлягає державній реєстрації. Стаття 17 зазначеного закону встановлює, що об'єкт оренди вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, рішення Харківської міської ради не тягне автоматичного виникнення у TOB "Інтеропт-Преміум" права оренди земельної ділянки. Оскільки право оренди виникає лише після набрання чинності договором оренди землі в установленому законом порядку.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю укладеного та належним чином зареєстрованого договору оренди землі між TOB "Інтеропт-Преміум" та Харківською міською радою, права на оренду земельної ділянки у "Інтеропт-Преміум" не виникло.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на приписи ст.ст. 120, 125, 141 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 377 Цивільного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах № 6-2225цс16 від 12.10.2016, № 6-2цс15 від 11.02.2015, аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомого майна із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм розподільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набування права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При застосуванні положень ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою ст. 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Крім того, п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачене у договорі відчуження нерухомості.

Між тим, у відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності не рухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 82710457, жодним з суб'єктів що перелічені у позовній заяві (треті особи на стороні відповідача у справі) не була придбана будівля або споруда. Тобто у власності третіх осіб знаходяться нежитлові приміщення, які є лише частиною будівель.

Відповідно до листа Державного комітету України із земельних ресурсів № 10046/17/4-10, надати в оренду або у власність земельну ділянку для обслуговування вбудованого чи прибудованого приміщення в багатоповерховому будинку неможливо, оскільки неможливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна - виділити приміщення будинку як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки як складова поняття "земельна ділянка".

Таким чином, норми частини 1 статті 120 та пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, та не можуть слугувати підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою Приватному акціонерному товариству "Видавництво "Харків" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія". А відтак у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги позивача про скасування державного акту від 31.12.1999 (серії НОМЕР_3) на право постійного користування землею, виданого відповідачу для експлуатації і обслуговування адміністративного корпусу, виробничих, складських та допоміжних будівель і споруд по АДРЕСА_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № НОМЕР_2, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень до третіх осіб на стороні відповідача перейшло право власності на частину нежитлових приміщень в будівлях літ. "А-13" та "В-3" по АДРЕСА_1.

Також матеріали справи свідчать про те, що частина нежитлових приміщень у вищевказаних будівлях належить відповідачу та знаходиться в межах Державного акту на право постійного користування землею від 31.12.1999 за № НОМЕР_2 (площа земельної ділянки складає 3,8358 га).

Згідно приписів п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України, правовий режим власності визначається виключно законами України. Зокрема, ця норма Конституції означає, що підстави припинення права користування землею визначаються виключно законами України.

Закони України не містять жодних норм, які дозволяють стороні з підстав, викладених у позові, вимагати припинення права користування на земельну ділянку відповідача, окрему від землі під відчуженими об'єктами нерухомості (не спірну частину земельної ділянки відповідача).

Крім того, запропоноване позивачем тлумачення законодавства суперечить тим нормам права, на які позивач посилається у позові. Так, у відповідача наявне нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці в межах Державного акту на право постійного користування землею, а згідно приписів ст. 120 Земельного кодексу України, особі, якій належить право власності на нерухоме майно належить й право користування й земельною ділянкою на якій розташоване вказане майно. Тобто, позбавлення відповідача права користування земельною ділянкою, на якій розташоване вказане майно, є грубим порушенням його прав, встановлених Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 142 Земельного кодексу України передбачена добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою, а саме припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже чинним законодавством передбачений порядок припинення права користування земельною ділянкою.

Також ст. 143 Земельного кодексу України передбачені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, а саме примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже чинним законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для примусового припинення права користування.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку в даному випадку також відсутні.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме:

чи є втручання законним;

чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес;

чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям ("пропорційність" є оціночною категорією і повинна встановлюватися щодо конкретного суб'єкта в кожній окремій справі на підставі тих обставин і фактів, що встановлені судом безпосередньо.

Отже судом вже зазначалось про незаконність втручання, оскільки жодна норма національного законодавства не регламентує припинення права користування за умов, встановлених у даному спорі.

А також, на думку суду, відсутній і критерій пропорційності, оскільки позивач пропонує позбавити відповідача права користування землею без жодної суспільно-важливої причини, а з того приводу, що "часткове скасування державного акту на землю не передбачено законодавством".

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про повну безпідставність вимог про скасування державного акту на право постійного користування землею, виданого відповідачу для експлуатації і обслуговування адміністративного корпусу, виробничих, складських та допоміжних будівель і споруд по АДРЕСА_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № НОМЕР_2.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову відповідач, крім іншого, посилається на те, що земельна ділянка, що знаходиться у постійному користуванні відповідача, належить до державної власності, а відтак Харківська міська рада є неналежним позивачем в цій справі.

Як зазначає відповідач, ВАТ "Видавництво "Харків" було створено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1870 від 26.11.1998. Згідно відкритих даних, зокрема з єдиного державного реєстру та сайту smida.gov.ua, 100% акцій відповідача знаходяться у власності Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" (код ЄДРПОУ: 21661711). В свою чергу 100 % акцій даного товариства належать Державі Україна.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 (Прикінцеві положення, п. 4 п/п "а"), у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;

- які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що спірна земельна ділянка належить до державної власності, на підтвердження чого надав докази сплати земельного податку на рахунок Державного бюджету України.

Позивач заперечує проти вищевказаних доводів відповідача, наполягає на тому, що земельна ділянка знаходиться в комунальній власності, а тому несплата новими власниками нежитлових будівель плати за землю у розмірі орендної плати порушує законні права та інтереси територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Позивачем на вимогу суду не надано належних доказів того, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності.

Таким чином, позивачем не доведено факту порушення відповідачем прав саме територіальної громади м.Харкова.

Розглянувши заяву відповідача про застосування спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідності до ч. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог позивача, у тому числі недоведеність факту порушення права, на захист якого позивачем спрямовано даний позов, заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, у зв'язку з відмовою у позові, суд покладає на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 02.11.2017 р.

Суддя Н.М. Кухар