Рішення

від 17.10.2017 по справі 925/1147/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р. Справа № 925/1147/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Трейд Плюс" про стягнення заборгованості у розмірі 703474 грн. 41 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Трейд Плюс" (далі - відповідач) про стягнення, на підставі Договору про надання послуг від 25.19.2015 року, 703474 грн. 41 коп. заборгованості за надані сільськогосподарські послуги по збиранню врожаю, з них: 553034 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 150440 грн. 41 коп. - сума пені та відшкодування судового збору.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти позову не заперечував, явку свого представника в засідання суду без поважних причин не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином за правилами, передбаченими розділом 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20 лютого 2013 року № 28.

Представник позивача явку свого представника в засідання суду без поважних причин не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином, у позовній заяві просив проводити судове засідання в режимі відеоконференції.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 75 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

25.09.2015 року між відповідачем, як замовником, та позивачем, як виконавцем, було укладено Договір про надання послуг б/н (далі - Договір, а.с. 9), відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги із збору врожаю соняшнику на площі 300 га та збору врожаю кукурудзи на зерно на площі 1000 га у період з 01.20.2015 року по 30.12.2015 року, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані виконавцем послуги (п.п. 1, 3.4, 3.5. Договору).

Пунктом 4 Договору сторони погодили, що вартість збирання 1 га врожаю соняшнику складає 660 грн. 00 коп., вартість збирання 1 га кукурудзи складає 1000, 00 га, вартість послуг визначається сторонами за фактом їх надання за кожних 150 га зібраної площі та фіксується в актах про надані послуги.

Акт про надані послуги підписується сторонами протягом 3-х днів з моменту складання акту та оплачується замовником у строк до 2-х календарних днів з моменту підписання (п.п. 4.4. Договору).

У пункті 5 договору сторони визначили відповідальність та порядок вирішення спорів, зокрема, за недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у п. 4.3. цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (п.п. 5.3. Договору).

Договір набрав чинності з моменту укладення та діє до повного його виконання (п.п. 6.3.).

Із акту надання послуг № 15/12 від 15.12.2015 року (а.с. 12) вбачається, що позивачем надано, а відповідачем прийнято послуг на загальну суму 618934,00 грн.: із збору врожаю соняшнику на 315,90 га на суму 208494,00 грн. та із збору врожаю кукурудзи на 410,44 га на суму 410440,00 грн. Даний акт погоджений обома сторонами, що підтверджується підписами їхніх представників і печатками.

Відповідачем за отримані послуги проведена лише часткова оплата на суму 65900,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (а.с.10-11).

Позивачем на адресу відповідача направлялися претензії про сплату заборгованості та пені за договором про надання послуг від 25.09.2015 року № 1 від 18.07.2016 року (а.с .26-27, докази направлення на а.с. 28-30), №2 від 26.08.2016 року (а.с. 31-32, докази направлення на а.с. 33-35), які були залишені відповідачем без відповіді та виконання.

З огляду на вищевикладене, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором, у частині оплати послуг, вчасно та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим, у відповідача, станом на дату подання позову до суду існує непогашена заборгованість в сумі 553034 грн. 00 коп.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із Договору про надання послуг б/н від 25.09.2015 року, вимоги позивача витікають із прав і обов'язків сторін за цим Договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань послуг, загальні положення про послуги визначені главою 63, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903, ч. 1 ст. 905 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором; строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свій обов'язок за Договором в повному обсязі, факт надання послуг та їх несплати відповідачем на суму 553034 грн. 00 коп. матеріалами справи підтверджено, відповідачем не спростовано та не заперечено, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати наданих послуг, позивач також заявив в позові вимогу про стягнення з відповідача 150440 грн. 41 коп.. пені на підставі п. 5.3 Договору за період прострочення з 08.09.2016 року по 08.09.2017 року.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до п. 5.3 Договору, за недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у п. 4.3. цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

За умовами договору, зокрема п.п. 4.4., замовник зобов'язаний оплатити надані послуги у строк до 2-х календарних днів з моменту підписання акту про надані послуги.

Відповідно до п. 2.5. Постанови пленуму ВГС України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , до обрахування пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З матеріалів справи вбачається, що акт надання послуг №15/12 від 15.12.2015 року (а.с.12) підписаний сторонами 15.12.2015 року, тобто оплата за договором мала бути здійснена до 17.12.2015 року.

Відповідно до банківських виписок позивача (а.с. 10-11) проплата відповідачем за Договором здійснювалася частинами, а саме: 06.10.2015 року на суму 10300, 00 грн., 07.10.2015 року на суму 10000, 00 грн., 22.10.2015 року 20000, 00 грн., 27.10.2015 року на суму 10000, 00 грн., 28.10.2015 року на суму 5000, 00 грн. та 25.01.2016 року на суму 10000,00 грн.

Отже, період часу, за який може нараховуватися пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, тобто у даному випадку з 18.12.2015 року до 18.06.2015 року, проте позивачем здійснено розрахунок пені за період з 08.09.2016 року по 08.09.2017 року.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань(п.п. 1.12. Постанови пленуму ВГС України від 17.12.2013 року № 14).

За таких обставин, господарський суд відмовляє у задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача 150440 грн. 41 коп. пені.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, сторони безпідставно явку своїх представників в засідання суду не забезпечили, причини неявки не повідомили, про відкладення розгляду справи, продовження строку вирішення спору клопотань не заявляли, витребувані судом документи не подали, внаслідок чого судом прийнято рішення на підставі лише матеріалів, наявних у справі.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення боргу в розмірі 553034 грн. суд вважає обґрунтованими, доказаними і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у позовній заяві позивач звернувся із клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у встановлені ГПК України строки, однак його клопотання суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74-1 ГПК України, господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Зі змісту наведеної норми права слідує, що необхідність проведення судового засідання у режимі відеоконференції визначається виключно судом, що розглядає господарську справу. При цьому, випадки, в яких суд може постановити ухвалу про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в законі не визначені.

Проте, необхідність здійснення відеоконференції, на думку суду, визначається з врахуванням обставин справи, її складності та потреби у наданні пояснень залучених спеціалістів чи інших учасників процесу, які за станом здоров'я чи з інших незалежних від них причин не можуть бути присутніми у засіданні суду, а їх участь є обов'язковою.

Однак, позивачем не вказано жодної причини неможливості з'явитись в судове засідання уповноваженого представника.

Крім того, з'ясовуючи деякі питання, у суду може виникнути необхідність витребування у представників сторін письмових пояснень чи доказів, надання яких у режимі відеоконференції є неможливим.

Згідно зі ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Подання письмових доказів, якщо їх не додано до позовної заяви чи до відзиву на неї, має здійснюватися: або з супровідним листом через канцелярію суду; або безпосередньо в судовому засіданні за резолюцією судді (із зазначенням про це в протоколі відповідного судового засідання, якщо про долучення доказів до справи стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі, заявлено усне клопотання) та з подальшою їх реєстрацією в канцелярії суду (п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11.).

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Малинського районного суду Житомирської області задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір пропорційно задоволеній частині позову в сумі 8295 грн. 52 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агро Трейд Плюс код ЄДРПОУ 39638121, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, буд. 146/10 на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1, місцезнаходження: 11600, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ Приват Банк МФО 304795 - 553034 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 8295 грн. 52 коп. судових витрат.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 150440 грн. 41 коп. пені та 2256 грн. 61 коп. судового збору.

Відмовити у задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції у Малинському районному суді Житомирської області.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 01.11.2017 року.

Суддя В.М. Грачов