Рішення

від 01.11.2017 по справі 500/4768/17

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/4768/17

Провадження № 2/500/2918/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2017 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

при секретарі - Івановій Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ :

01.09.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, якими просить суд визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого 19.08.2009 року, право власності на: земельну ділянку №1 площею 3,08 га, яка розташована на території Муравлівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер № 5122083800:01:001:0073; земельну ділянку №2 площею 0,08 га, яка розташована на території Муравлівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер № 5122083800:01:002:0262. Свої вимоги мотивує тим, що державним нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із тим, що відсутній оригінал Державного акту на земельні ділянки загальною площею 3,16 га, що посвідчує право власності спадкодавця.

Представник позивача сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №913431, виданого 27.09.2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №010752100231, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3,16 га, яка розташована на території Муравлівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та яка складається з діл. №1 площею 3,08 га, кадастровий номер № 5122083800:01:001:0073 та діл. №2 - площею 0,08 га, кадастровий номер 5122083800:01:002:0262.

Вказане також вбачається із листа Міськрайонного управління у Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 06.10.2017р. за №2698/126-17.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД №196066 від 20.08.2009 року, виданого виконкомом Муравлівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_3 помер 19.08.2009 року.

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить: земельна ділянка №1 площею 3,08 га, яка розташована на території Муравлівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер № 5122083800:01:001:0073; земельна ділянка №2 площею 0,08 га, яка розташована на території Муравлівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер № 5122083800:01:002:0262.

За життя ОСОБА_3 заповіт не залишав, що підтверджено Витягом зі Спадкового реєстру №22784408 від 04.02.2010 року.

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1261 ЦК України, стали: дружина ОСОБА_2, що підтверджено свідоцтвом про одруження серії ІІ-ЯР №403780 від 24.10.1958р.; син ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про його народження серії VІІ-УР №0951979 від 26.05.1966р.

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Інших спадкоємців немає.

Позивач спадщину після смерті батька прийняв, оскільки на день смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, протягом шести місяців проживав та був зареєстрований разом із спадкодавцем за однією адресою, що підтверджено довідкою Муравлівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 16.08.2016р. за №776, та встановлений законом строк звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Відповідач у встановлений законом строк відмовився від прийняття спадщини після смерті чоловіка, про що надав заяву до нотаріуса, копія якої наявна у матеріалах справи.

На звернення позивача до державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, йому було відмовлено у зв'язку з тим, що оригінал Державного акту на земельні ділянки загальною площею 3,16 га, що посвідчує право власності спадкодавця відсутній.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

При цьому, як вбачається листа Міськрайонного управління у Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 06.10.2017р. за №2698/126-17, на ОСОБА_4 зареєстрований державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ№913431, зареєстрований 27.09.2007р. за №010752100231, земельна ділянка загальною площею 3,16 га (в т.ч. земельна ділянка №1 площею 3,08 га - кадастровий номер 5122083800:01:001:0073, земельна ділянка №2 площею 0,08 га - кадастровий номер 5122083800:01:002:0262), розташована на території Муравлівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, судом встановлено, що позивач являється спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька, спадщину прийняв, інший спадкоємець відмовився від прийняття спадщини, осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 немає, з огляду на встановлене позивач обґрунтовано вимагає визнання за ним права власності на спадкову власність.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до роз'яснень п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215,256 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 19.08.2009 року, право власності на:

земельну ділянку №1 площею 3,08 га, яка розташована на території Муравлівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер № 5122083800:01:001:0073 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №913431, виданий 27.09.2007 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №010752100231);

земельну ділянку №2 площею 0,08 га, яка розташована на території Муравлівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер № 5122083800:01:002:0262 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №913431, виданий 27.09.2007 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №010752100231).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2017р.

Суддя: ОСОБА_5