Рішення

від 27.10.2017 по справі 368/1101/17

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1101/17

провадження № 2/368/521/17

Рішення

Іменем України

"27" жовтня 2017 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого - судді Шевченко І.І.

при секретарі Гребеневич А.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1

з участю представника відповідача ОСОБА_2

з участю представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 господарства Широкоступ , третя особа: Ліщинська сільська рада Кагарлицького району Київської області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

представник позивача просить суд витребувати з неправомірного володіння селянського фермерського господарства Широкоступ на його користь земельну ділянку площею 2,78 га, кадастровий номер 3222285200:04:310:0101, розташовану в адміністративних межах Ліщинської сільської ради, заборонити відповідачу в будь-який спосіб використовувати вказану земельну ділянку до ухвалення рішення по справі, стягнути з відповідача на його користь судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1163,66 грн., посилаючись на те, що згідно рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 17 березня 2017 р., яке набрало законної сили 11 квітня 2017 р. за ним визнано в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6 право власності на земельну частку (пай) розміром 2,78 га від № 161 в адміністративних межах Ліщинської сільської ради.

На підставі цього ним було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яку затверджено розпорядженням Кагарлицької районної державної адміністрації від 21.07.2017 року № 24 і цим же розпорядженням вказану земельну ділянку площею 2,78 га, кадастровий номер 3222285200:04:310:0101, передано йому у власність.

23 червня 2017 року земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом.

08 серпня 2017 року його право на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 21861336, що підтверджується витягом з реєстру.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Проте він на даний час позбавлений цього права. Після смерті його матері і до набуття ним права власності на вказану земельну ділянку Ліщинська сільська рада передала її у користування СФГ Широкоступ , яке використовує її до цього часу.

Після ухвалення судом рішення про визнання за ним право власності на земельну ділянку, він звертався до відповідача та до Ліщинської сільської ради з пропозицією розірвати договір користування земельною ділянкою і передати її йому. Його заяви вони отримували 21 березня 2017 р., проте відповідь йому не надавали, земельну ділянку йому не передавали і СФГ Широкоступ продовжує протиправно нею користуватися.

Державний акт він не отримував, а право власності за ним визнано вище названим рішенням суду.

Отже, 11 квітня 2017 р. він набув право власності на земельну ділянку і з цього часу договір оренди втратив силу.

Оскільки СФГ Широкоступ не відповідало на його лист, він у липні і серпні 2017 року кілька разів особисто приходив до голови СФГ Широкоступ ОСОБА_7 і просив його звільнити земельну ділянку і передати йому, адже якраз перед цим він зібрав свій урожай і земельна ділянка стоїть порожня. Проте він вилаяв його та вигнав зі свого адміністративного приміщення в с. Шубівка і знищив встановлені межові знаки.

Оскільки підстава (договір оренди), за якою СФГ Широкоступ на даний час відпала, то воно в даний час володіє земельною ділянкою без достатньої правової підстави і згідно ст. 1212 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути йому земельну ділянку.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оскільки відмовою передати йому земельну ділянку відповідач порушує його право самостійно використовувати належну йому земельну ділянку, він вимушений звернутися до суду, адже органи поліції відмовили йому у внесені відомостей про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення і порадили йому звернутися до суду.

Представник відповідача позовні вимоги позивача не визнав та заперечував проти їх задоволення, оскільки позивачем не доведено, що відповідач неправомірною володіє земельною ділянкою, яка належить позивачу.

Представник третьої особи в особі Ліщинської сільської ради позовні вимоги позивача не визнав та просив у їх задоволені відмовити з наступних підстав. Невитребувані земельні частки (паї) площею 8,34 га передавались в тимчасову оренду згідно договору № 308 від 16 січня 2017 року фермерському господарству Широкоступ рішенням сесії Ліщинської сільської ради № 138/1-12-VІІ від 23 грудня 2016 року терміном на 1 (один) рік з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року включно. Невитребуванні земельні частки (паї) передавалися згідно договору загальним масивом без визначення меж кожного з них в натурі, оскільки на момент передачі цього масиву технічна документація на земельні частки (паї) не виготовлялась, кадастрових номерів невитребувані земельні частки не мали. Однак одна з цих земельних часток (паїв) за номером № 161 площею 2,78 га дійсно виділялась згідно проекту із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) в адміністративних межах Ліщинської сільської ради померлій матері позивача, ОСОБА_6. Згідно рішення Кагарлицького районного суду від 17 березня 2017 року, яке набрало законної сили 11 квітня 2017 року за позивачем визнано в порядку спадкування після смерті матері право власності на цю земельну частку. За фактом реєстрації права власності гр. ОСОБА_4 на земельну частку (пай) № 161 площею 2,78 га 1 жовтня 2017 року Угодою між сторонами внесені зміни до тимчасового договору № 308 від 16 січня 2017 року про зменшення загальної площі орендованих невитребуваних паїв з трьох до двох та перерахунку орендної плати. ОСОБА_4 завідомо недостовірно вказує на те, що голова фермерського господарства Широкоступ , депутат районної ради особисто знищив встановлені межові знаки. Сам факт їх встановлення викликає великі сумніви, оскільки в копії акту про відновлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків ОСОБА_4, крім підписів самого позивача та представника ПП Єдиний центр ОСОБА_8, що виконував роботи, немає більше підписів жодних із суміжних землекористувачів. Більше того, вони про це навіть не ставились до відома про дату і час їх встановлення, як це передбачено Інструкцією з проведення землевпорядних робіт, і є грубим її порушенням. В цілому мотиви позивача, які спонукали його подати дану позовну заяву, сільській раді, як третій особі у цій справі, незрозумілі, оскільки ні сільська рада, ні ФГ Широкоступ не чинили жодних перешкод у набутті права власності на цю земельну частку позивачем, а лише намагались дотриматись того, щоб це набуття було здійснене у передбачений чинним законодавством спосіб.

Суд, вислухавши представників сторін, свідка та вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 2 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 статті 11 ЦПК України встановлює, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень статей 57-60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 2-4 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Земельні відносини регулюються Конституцією України , Цивільним Кодексом України , Земельним кодексом України , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 17 березня 2017 року за позивачем ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 визнано право власності на земельну частку пай розміром 2,78 га (3,16 умовних кадастрових гектарів), під №161 в адміністративних межах Ліщинської сільської ради Кагарлицького району Київської області, що належала померлій ОСОБА_6 на підстав сертифіката на право на земельну частку пай серія КВ № 007429 від 16.07.1996 року.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.06.2017 року Відділом у Кагарлицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області було внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_4, площею 2,78, призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 14.08.2017 року було зареєстровано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 2,78 га, кадастровий номер 3222285200:04:310:0101, підстава виникнення права власності є розпорядження про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, серія та номер 214, виданий 21.07.2017 року Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що представник відповідача не бажає повертати земельну ділянку позивачу.

Суд вважає, що покази свідка є неналежним та не допустимим доказом при розгляді даної категорії справ.

Що стосується письмових звернень позивача до відповідача та третьої особи, то слід зазначити наступне.

Позивач звертався до третьої особи - Ліщинської сільської ради Кагарлицького району Київської області, що не заперечував і представник сільської ради, на яке представником надано відповідь, що підтверджується листом та копією квитанції про поштове відправлення. Окрім того, звернення було до звернення до суду з позовом.

Що стосується письмового звернення позивача до відповідача, то представником відповідача даний факт не підтвердив, але позивачем надано повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, представник позивача зазначав, що звернення позивача до сільської ради залишилось поза увагою сільської ради, що не знайшло свого підтвердження, оскільки представником третьої особи було надано лист відповідь з підтвердженням його направлення стороні.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України , земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України , формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 4 ст. 79-1 ЗК України , земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що між Ліщинською сільською радою та ФГ Широкоступ було укладено тимчасовий договір № 308 оренди незадіяних земельних часток (паїв), предметом яких є три незадіяні земельні частки (паї), загальною площею 8,34га, що розташовані в межах єдиного масиву земельних ділянок на території Ліщинської сільської ради за межами населеного пункту. Даний договір був укладений на підставі рекомендацій Кагарлицької районної державної адміністрації та рішення сесії Ліщинської сільської ради № 138/1-12-VII від 23.12.2016 року. Строк дії договору з 01 січня 2017 р. по 31.12.2017 р.

Спеціальним Законом, який регулює відносини щодо оренди земельних ділянок є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до ст.1 вищезазначеного Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.6 цього Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 398 ЦК України визначено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Тобто за нормами Закону України Про оренду землі та статті 398 ЦК України правовою підставою для володіння і користування земельною ділянкою орендарем є укладений та зареєстрований договір оренди земельної ділянки із орендодавцем, а також з врахуванням загальних вимог щодо вчинення правочинів щодо оренди земельних ділянок і додаткова угода до договору оренди.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється: в разі закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону , від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір оренди землі припиняється в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідачем та третьою особою у Договорі зазначено таку підставу для припинення Договору ( строк його дії) як момент витребування земельної ділянки спадкоємцем.

Відповідно до статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року № 899-IV нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки можуть передаватись в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Угодою про внесення змін до тимчасового договору оренди земельної ділянки № 308 від 16 січня 2017 року Ліщинська сільська рада та ФГ Широкоступ дійшли до згоди про наступне: у зв'язку з реєстрацією права власності на невитребувану земельну частку (пай) № 161 площею 2,78 га гр. ОСОБА_4, який входив до загальної площі невитребуваних земельних часток (паїв), що були об'єктом оренди вказаного договору № 308 від 16 січня 2017 року, вирішено зменшити загальну площу орендованих паїв з 3-х до 2-х. Вважати датою внесення змін до договору оренди дату реєстрації права власності 14 серпня 2017 року та внести наступі зміни в діючий договір № 308 від 16 січня 2017 року.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Що стосується твердження представника позивача про те, що межові знаки, які були відновленні на підставі акту про відновлення в натурі меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків (повторний) від 13.03.2017 року, знищені відповідачем, то вказане можливо поставити під сумнів з наступних підстав.

Рішення суду про визнання права за ОСОБА_4 в порядку спадкування на земельну частку (пай) було винесено Кагарлицьким районним судом Київської області 17 березня 2017 року та яке набрало законної сили 11.04.2017 року. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_4 в натурі здійснена ПП Єдиний центр 14.062017 року

А згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.08.2017 року вбачається, що розпорядження про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки видане 21.07.2017 року.

Тому акт про відновлення в натурі меж земельної ділянки та меж обмежень (повторний) виданий 13.03.2017 ОСОБА_4 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки суперечить документам, які зазначені судом вище.

Враховуючи те, що належними та допустимими доказами не доведено, що земельна ділянка, яка належить позивачу на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 17.03.2017 р., на даний час не перебуває у відповідача ОСОБА_5 господарства Широкоступ , але представник позивача наполягав на задоволення позовних вимог позивача, тому суд вважає, що доказів того, що відповідач утримує земельну ділянку позивача без достатньої правової підстави, позивачем не надано, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтовані та не підлягають до задоволенню.

Щодо заборони відповідачу в будь - який спосіб використовувати вказану земельну ділянку до ухвалення рішення по справі є не позовною вимогою, а способом забезпечення позову, який не був оформлений належним чином та не сплачений судовим збором, тому не може вважатися як позовна вимога, оскільки в судовому засіданні представник щодо цього ніяких висловлювань не говорив, а під час судових дебатах згідно ч. 8 ст. 193 ЦПК України - під час судових дебатів не можна подавати нові докази, заяву про залишення позову без розгляду, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись Конституції України, ЦК України, ЗК України, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимогах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 господарства Широкоступ , третя особа: Ліщинська сільська рада Кагарлицького району Київської області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя І.І. Шевченко