Ухвала

від 27.10.2017 по справі 2-3080/05

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 2-3080/05

Номер провадження 4-с/404/54/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2017 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

у складі: головуючого судді Бершадської О.В.,

за участі секретаря Муравйової С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк , -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою, після уточнення вимог якої просить : визнати неправомірною бездіяльність Фортечного відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький ГТУЮ в Кіровоградській області щодо не зняття арешту накладеного на належні на праві власності йому 14/100 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, накладеного постановою Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 20.12.2005 року, АА №020523; - зобов'язати Фортечний відділ державної виконавчої служби м. Кропивницький ГТУЮ в Кіровоградській області зняти арешт накладений на належні на праві власності йому 14/100 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, накладеного постановою Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 20.12.2005 року, АА №020523( а.с. 30-31).

Вимоги скарги обґрунтовує тим, що 22.09.2005 року Кіровським районним судом м. Кіровограда було видано виконавчий лист №2-3080 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ ПриватБанк грошових коштів, за яким і було відкрито виконавче провадження. В 2017 році він (заявник) спільно з іншими співвласниками квартири№95 за адресою: м. Кропивницький, вул. Волкова, 26, к.2, вирішили її продати, проте при укладанні у нотаріуса договору купівлі-продажу нерухомого майна їм було повідомлено, що на майно саме ОСОБА_1 в розмірі 14/100 частки накладено арешт постановою Кіровського районного ВДВС Кіровоградського МУЮ від 20.12.2005 року АА №020523.

Вказує, що зазначена постанова виносилась при примусовому виконанні виконавчого листа від 22.09.2005 року №2-3080, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення боргу із ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ ПриватБанк . Відповідно до листа Фортечного ВДВС м. Кропивницький від 14.06.2017 року №20086/13.23-35 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 22.09.2005 №2-3080 на виконанні у Фортечному ВДВС не перебуває, більш детальну інформацію Фортечний ВДВС не має змоги надати, оскільки книги обліку виконавчих проваджень за 2005-2013 роки знищено. Тобто , виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 22.09.2005 року №2-3080 було закінчено до 2013 року.

Вважає, що у порушення ст. 50 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла станом на 2013 рік), при закінченні виконавчого провадження арешт, накладений на належне йому майно, знятий не був, що і змусило його звернутися в суд в порядку , передбаченому розділом VII ЦПК.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області в судове засідання не з явився, повідомлявся належно, згідно поданої заяви справу просив слухати у відсутності представника .

Представник заінтересованої особи Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк в судовому засіданні у задоволенні скарги просив відмовити , так як вважає, що із поданої скарги та зазначеними в ній обставинами, що не підтверджуються доказами по справі, неможливо встановити чи є ОСОБА_1 боржником по виконавчому провадженні у Фортечному ВДВС, тим більше арешт на майно ОСОБА_1 міг бути накладений при виконанні виконавчого листа щодо стягнення заборгованості на користь іншого стягувача. Крім того, ОСОБА_1 є особою, яка є власником майна, і яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, можуть звернутись до суду із позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України Про виконавче провадження .

Заслухавши пояснення представника скаржника, заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо задоволення вимог скарги , з наступного.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 р. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому , суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).

Судом встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 вересня 2005 року позов ЗАТ КБ Приватбанк до ПП Добробут та ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредитування задоволено, Стягнуто із ПП Добробут с. Коробчине Новомиргородського району Кіровоградської області код ЄДРПОУ 32119962 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ЗАТ КБ ПриватБанк -684 789 грн. 52 коп. боргу за договором кредитування, 39 211 грн. 24 коп. нарахованих відсотків, 8564 грн. 20 коп. нарахованої пені, та 1700 грн. сплаченого судового збору , солідарно.

Згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 грудня 2005 року , державним виконавцем В.М. Капиш, ВДВС у Кіровському районі м. Кіровограда , при примусовому виконанні виконавчого листа №2-3080, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення із ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ Приват банк 734264,84 грн., накладено арешт на все майно , що належить ОСОБА_1, а саме 14/100 частини квартири №95, по вулиці Волкова, 26, корпус 2 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна . Вказану постанову направлено на виконання реєстратору Єдиного реєстру нерухомого майна нотаріальної контори та боржнику, до відома .

На час розгляду скарги державний виконавець В.М. Капиш у Фортечному відділі державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області не працює.

Також з ясовано, що ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.2008 року заяву ЗАТ КБ ПриватБанк про видачу дубліката виконавчого листа по вказаній справі було задоволено та видано дублікат виконавчого листа.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №90481450 від 24.06.2017 року постановою виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ Капиш, серії АА №020523 від 20.12.2005 року накладено арешт на 14/100 частин квартири №95 в будинку №26, корпус 2 по вулиці Волкова в м. Кіровограді, які належать ОСОБА_1 /а.с. 6-8/.

Згідно відповіді за № 20086/13.23-35 від 14.06.2017 року начальника Фортечного відділу ДВС міста Кропивницький на запит представника скаржника повідомлено, що на виконанні у відділі не перебувають виконавчі провадження про стягнення із ОСОБА_1 Згідно даних АСВП виконавчий лист №2-3080 від 22.09.2005 року, виданий Кіровським районним судом м. Кіровограда, не перебуває і не перебував на примусовому виконанні у Фортечному (Кіровському) ВДВС . Більш детальну інформацію Фортечний ВДВС не має змоги надати, оскільки книги обліку виконавчих проваджень за 2005-2013 роки знищено. ( а.с.9).

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 60 Закону.

Згідно із ст. 60 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частини третя та четверта ст. 60 Закону України Про виконавче провадження встановлюють випадки зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або за постановою державного виконавця.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст. 60 Закону до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах роз'яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст. ст. 57, 58 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до положень ст. 60 Закону України Про виконавче провадження і роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 Про судову практику в справах про виключення майна з опису (з наступними змінами) особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку, розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Оскільки, за змістом поданої заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) майном, на яке накладено арешт і таке право заявника ніким не оспорюється, то заява боржника про скасування арешту повинна розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України Про державну виконавчу службу зазначено, що державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно ст. 7 цього ж Закону працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, зокрема проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України Про виконавче провадження у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Виходячи зі змісту наведеної норми Закону, при прийнятті рішення про застосування щодо боржника санкцій, передбачених ч. 1 ст. 89 цього Закону, державний виконавець повинен встановити, що судове рішення не виконано, а також те, що рішення суду не виконано без поважних причин.

Зазначені правові норми збігаються з приписами пункту 8.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5.

Із матеріалів справи вбачається, що скаржник звертався із заявою до Відділу державної виконавчої служби, проте із відповіді вбачається, що згідно даних АСВП виконавчий лист №2-3080 від 22.09.2005 року, виданий Кіровським районним судом м. Кіровограда, не перебуває і не перебував на примусовому виконанні у Фортечному (Кіровському) ВДВС. Більш детальну інформацію Фортечний ВДВС не має змоги надати, оскільки книги обліку виконавчих проваджень за 2005-2013 роки знищено.

Суд вважає, що дані обставини призвели до порушення прав та законних інтересів скаржника. При цьому, заінтересована особа ніяким чином не спростувала той факт, що по вказаному вище виконавчому провадженню існує у боржника заборгованість перед банком .

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для визнання неправомірними дій Фортечного відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький ГТУЮ в Кіровоградській області та скасування арешту нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_1, зокрема , квартири №95, 14/100 часток , розташованої за адресою: м. Кропивницький, вул. Волкова, 26, корпус 2, накладеного відповідно до постанови, аа 020523 , 20.12.2005 року, Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 383- 387 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Фортечного відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький ГТУЮ в Кіровоградській області щодо не зняття арешту, належного на праві власності ОСОБА_1 14/100 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, накладеного постановою Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 20.12.2005 року , аа №020523.

Зобов'язати Фортечний відділ державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області скасувати арешт нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_1, квартири№95, 14/100 часток , розташованої за адресою: м. Кропивницький, вул. Волкова, 26, корпус 2, накладений відповідно до постанови, аа 020523 , 20.12.2005 року, Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п"яти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п"яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда О. В. Бершадська