Рішення

від 31.10.2017 по справі 496/2126/17

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/2126/17

Провадження № 2/496/1366/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Ткаченко В.М.,

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка цивільну справу за позовом Майорівського регіонального агрокооперативу сільгоспвиробників «Ріпак» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 24675,05 грн. та судовий збір у розмірі 1600 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 23.04.2015 року МРАКС «РІПАК» було прийнято на роботу в тракторну бригаду на посаду сторожа відповідача. 23.04.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Згідно копій з журналу обліку дизельного пального 12.08.2016 року ОСОБА_2 прийняв зміну, про що свідчить його відмітка з підписом в журналі. На зміні ОСОБА_2 була скоєна крадіжка. Було викрадено масло М10дм - 600 літрів та паливо дизельне, бочка № 19 - 879 літрів. Після повідомлення 13.08.2016 року приїхала слідчо-оперативна група на місце крадіжки. В листі від 13.09.2016 року відповідач визнав факт своєї вини та дав згоду на утримання коштів із його заробітної плати по 20 % кожного місяця. Наказом (розпорядженням) № 5 від 10.05.2017 року було припинено трудовий договір з відповідачем. Згідно довідки МРАКС «РІПАК» із заробітної плати ОСОБА_3 було утримано 3 766 гривень. Залишок збитків становить 24 675,05 гривень. Тобто відповідач ще повинен сплатити позивачеві 24 675,05 гривень, але добровільно не бажає це робити, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, але надав до суду заперечення, в якому просив в позовних вимогах Майорівського регіонального агрокооперативу сільгоспвиробників «Ріпак» відмовити повністю, провадження по справі закрити та просив справу слухати у його відсутність (а.с.31-32).

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, 23.04.2015 року МРАКС «РІПАК» було прийнято на роботу в тракторну бригаду на посаду сторожа ОСОБА_2, що підтверджується наказом (розпорядженням) № 3 від 23.04.2015 року (а.с.6).

23.04.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.7).

Відповідно до п. 2.2 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 23.04.2015 року, працівник зобов’язаний нести службу по охороні об’єктів та товаро-матеріальних цінностей, переданих йому на зберігання повний робочий час згідно установленого графіка. Виконувати охорону об’єктів та товаро-матеріальних цінностей, переданих йому на зберігання особисто, не має права залишати своє робоче місце у свій робочий час та передоручати виконання своєї роботи іншим особам. Дбайливо ставитися до об’єктів та товаро-матеріальних цінностей, переданих йому на зберігання. Згідно п. 2.4 договору, власник має право стягувати заподіяну працівнйком шкоду власнику шляхом утримання суми завданої шкоди з заробітної плати працівника. Відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.4 договору, підставою для притягнення відповідального працівника до відповідальності є матеріальна шкода, завдана власнику, заподіяна розкраданням, умисним знищенням об’єктів та товаро-матеріальних цінностей, а також їх знищенням або зіпсуванням через недбалість, що підтверджується відповідними документами. Притягнення відповідального працівника до матеріальної відповідальності проводиться власником після ретельної перевірки причин утворення шкоди, з урахуванням письмових пояснень, поданих працівником, а у разі необхідності, також висновків спеціалістів. Заподіяна власнику шкода, яка підлягає відшкодуванню, відшкодовується працівником у повному обсязі, шляхом стягнення суми завданої ним шкоди з заробітної плати працівника, а в разі звільнення працівника, відшкодовується негайно.

Згідно копій з журналу обліку дизельного пального 12.08.2016 року ОСОБА_2 прийняв зміну, про що свідчить його відмітка з підписом в журналі (а.с.10-11).

На зміні ОСОБА_2 було викрадено масло М10дм - 600 літрів та паливо дизельне, бочка № 19 - 879 літрів, що підтверджується докладною від замісника керівника ОСОБА_4 (а.с.12), актом МРАКС «РІПАК» від 13.08.2016 року (а.с.13), довідкою підписаною керівником МРАКС «РІПАК» ОСОБА_5 №43 від 04.07.2017 року (а.с.14).

У своїй пояснювальній ОСОБА_2 визнав факт крадіжки на своїй зміні та те, що він не помітив крадіжки, так як сидів у сторожці (а.с.15).

Крім того, в листі від 13.09.2016 року відповідач визнав факт своєї вини та дав згоду на утримання коштів із його заробітної плати по 20 % кожного місяця (а.с.16).

Відповідно до наказу (розпорядження) № 5 від 10.05.2017 року було припинено трудовий договір з ОСОБА_2 (а.с.17).

Згідно довідки МРАКС «РІПАК» №44 від 04.07.2017 року із заробітної плати ОСОБА_2 було утримано 3 766 гривень, залишок збитків становить 24 675,05 грн. (а.с.18).

Згідно з ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз'яснено, що виходячи з вимог ст. 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз'яснено, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1ст. 134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

Судом встановлено, що виконуючи свої трудові обов'язки відповідач 12.08.2016 року прийняв зміну та в той час було викрадено масло М10дм - 600 літрів та паливо дизельне, бочка № 19 - 879 літрів, що підтверджується докладною від замісника керівника ОСОБА_4 (а.с.12), актом МРАКС «РІПАК» від 13.08.2016 року (а.с.13), довідкою підписаною керівником МРАКС «РІПАК» №43 від 04.07.2017 року (а.с.14).

При цьому, в поясненнях від 12.08.2016 року ОСОБА_2 вказав, що в 03 години ночі зайшов в сторожку та не виходив з неї до ранку.

Відповідно до п. 2.1.1. посадової інструкції сторожа МРАКС «РІПАК» від 23.04.2015 року, в межах своїх функціональних обов’язків сторож несе службу по охороні об’єктів і матеріальних цінностей. Перевіряє цілісність об’єкта, що охороняється (замків та інших запірних пристроїв, наявність контрольних замків, протипожежного інвентарю, справності сигналізації, освітлення). Згідно п. 5.1.3, сторож за завдання матеріальної шкоди МРАКС «РІПАК», його майну - повне матеріальне відшкодування, завданої матеріальної шкоди - в межах визначених чинним цивільним законодавством України (а.с.19-20).

Суд не погоджується з доводами відповідача у запереченнях (а.с.31-32) про те, що факт крадіжки був виявлений без ОСОБА_2 та після того, як він 12.08.2016 р. здав зміну та пішов додому, тому він впевнений, що його ‘підставили’, а також відповідач стверджує, що суду не було надано матеріалів, які б підтвердили, що крадіжка була скоєна саме ОСОБА_2

Разом з тим, вказані доводи спростовуються викладеними вище обставинами, а також дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження №12016160250001142 (а.с.38-52). Крім того, суд погоджується з поясненнями представника позивача, який зазначив, що ніхто не звинувачує відповідача у скоєнні крадіжки, а лише позивач стягує матеріальну шкоду з ОСОБА_2, яка сталася внаслідок недбалості останнього та невідповідного ставлення його до обов’язків по охороні складу паливно-мастильних матеріалів, що призвело до крадіжки.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, права позивача порушені, оскільки відповідач не відшкодував повністю матеріальну шкоду та підлягають судовому захисту.

На підставі вищевказаного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 256 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Майорівського регіонального агрокооперативу сільгоспвиробників «Ріпак» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий 14.02.1997 року Біляївським РВ УМВС України в Одеській області на користь Майорівського регіонального агрокооперативу сільгоспвиробників «Ріпак» (код ЄДРПОУ 30267031) матеріальну шкоду у розмірі 24675,05 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят п’ять гривень п’ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Майорівського регіонального агрокооперативу сільгоспвиробників «Ріпак» судовий збір у розмірі 1600 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області ОСОБА_6