Рішення

від 02.11.2017 по справі 912/2559/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 рокуСправа № 912/2559/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/2559/17

за позовом Сільськогосподарського фермерського господарства "ЖИТНИЦЯ М"

до відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації та

Зибківської сільської ради Онуфріївського району

про визнання права на поновлення договору, визнання укладеною додаткової угоди

за участі представників:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

від 3-іх осіб - участі не брали;

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське фермерське господарство "ЖИТНИЦЯ М" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з наступними вимогами:

- визнати за ФГ "Житниця М" право на поновлення договору оренди землі щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області площею 49,9999 га ріллі, кадастровий номер 35246819000:02:000:9002, зареєстрованого в ОСОБА_2 районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 31.01.2006 за № 2;

- визнати укладеною між ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ФГ "Житниця М" додаткову угоду до договору оренди землі, зареєстрованого в ОСОБА_2 районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 31.01.2006 року за № 2 на тих самих умовах і на той самий строк, які були передбачені договором оренди землі та додатковими угодами до нього:

ДОДАТКОВА УГОДА №4

до договору оренди землі від 05 липня 2007 року

(зареєстрованого в ОСОБА_2 районному відділі Кіровоградської

регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , про що у

державному реєстрі земель вчинено запис від 31.01.2006 року за № 2)

с. Онуфріївна Кіровоградська область 03 07 2017 року

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, від імені якого діє на підставі статті 122 Земельного кодексу України, іменоване в подальшому "Орендодавець", з одного боку, та ФГ Житниця М , в особі голови ОСОБА_3, іменована в подальшому "Орендар", з другого боку, відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі", уклали цю додаткову угоду (далі за текстом - угода) про поновлення договору оренди землі від 05 липня 2005 року, зареєстрованого у ОСОБА_2 відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис у державному реєстрі земель від 31.01.2006 року за № 2 (далі за текстом -договір) наступним чином:

1. Поновити договір оренди землі від 05 липня 2005 року (зареєстрований у ОСОБА_2 районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис у державному реєстрі земель від 31.01.2006 року за № 2) терміном на 7 (сім) років з дати підписання з урахуванням додаткових угод №2 від 01.02.2011 року, зареєстрована у відділі Держкомзему у ОСОБА_2 районі Кіровоградської області 04.09.2012 року за №352460004001424 та №3 від 06.09.2016 року, зареєстрована у відділі Держкомзему у ОСОБА_2 районі Кіровоградської області 27.10.2016 за № 1067029435246.

2. Замінити у всіх частинах і пунктах договору означення органу державної влади, який виступає Орендодавцем, з ОСОБА_2 районної державної адміністрації Онуфріївського району Кіровоградської області на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у зв'язку з переходом повноважень щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, згідно із статтею 122 Земельного кодексу України.

3. Всі інші умови вищезгаданого договору не обумовлені даною угодою, залишаються незмінними.

4. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі від 05 липня 2005 року (зареєстрованого у ОСОБА_2 районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , запис у державному реєстрі земель від 31.01.2006 року за № 2) та набирає чинності після державної реєстрації.

5. Додаткова угода укладена у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у "Орендодавця" - ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, другий - у Орендаря" -ФГ Житниця М , в особі голови ОСОБА_3, третій - в органі, який провів державну реєстрацію.

РЕКВІЗИТИ СТОРІН:

Орендодавець: Орендар:

Головне управління Держгеокадастру ФГ "Житниця М"

у Кіровоградській області 28131, Кіровоградська область,

25030, місто Кропивницький, Онуфріївський район, с. Зибкове,

вулиця Академіка Корольова, буд. вул. Шкільна, 94

26 код ЄДРПОУ: 39767636 Код ЄДРПОУ 30564476,

В особі голови ОСОБА_3

ПІДПИСИ СТОРІН:

Орендодавець: Орендар:

Начальник ОСОБА_1 Управління Голова ФГ "Житниця М"

Держгеокадастру у ОСОБА_3

Кіровоградській області

м.п./підпис

---

м.п./підпис

---

- стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Ухвалою від 05.09.17 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 28.09.17 об 11:00 год, на підставі норм ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 районну державну адміністрацію Онуфріївського району Кіровоградської області та Зибківську сільську раду Онуфріївського району, оскільки рішення з господарського спору може вплинути на їх права та обов'язки, від учасників судового процесу витребувано необхідні для розгляду спору докази.

ОСОБА_2 РДА участі свого представника у судовому засіданні не забезпечила, проте клопотанням № 01-243070 від 25.09.17 повідомила, що визнає позовні вимоги у повному обсязі та просить суд розглянути справу без її участі.

Зибківська сільська рада подала заяву № 302 від 11.09.17 , відповідно до якої сільська рада проти задоволення позовних вимог не заперечує, і просить справу за даним позовом розглядати за відсутності представника сільської ради.

Ухвалою від 28.09.17 розгляд справи відкладався до 12:00 год 19.10.17 в порядку норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.10.17 сторони, треті особи участі своїх представників не забезпечили. Відповідач подав до суду відзив на позов від 19.10.17. Позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника у іншому судовому засіданні та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Зибківська сільська рада листом № 337 від 10.10.17 повідомила, що проти задоволення позовних вимог не заперечує, і просить справу за даним позовом розглядати за відсутності представника сільської ради.

З огляду на викладене, враховуючи клопотання позивача, ухвалою від 19.10.17 розгляд справи відкладався до 02.11.17 на 10:00 год.

У судовому засіданні сторони, треті особи участі своїх представників не забезпечили, хоча є належно повідомленими про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та підписом представника позивача у повідомленні про наступне судове засідання.

Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване зайнятістю представника у судових засіданнях у Новомиргородському районному суді Кіровоградської області.

Господарський суд, розглянувши подане клопотання, не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це процесуальне право, яким сторони зобов'язанні користуватися добросовісно. Крім того, сторони зобов'язані виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 28 Господарського процесуального кодексу України не обмежує сторін у виборі своїх представників. За наведеною нормою право на представництво юридичної особи пов'язано не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи про наділення повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

У зв'язку з викладеним, зазначені в клопотанні про відкладення розгляду справи обставини неможливості явки представника позивача в судове засідання 02.11.2017 не розцінюються судом як поважні та нічим документально не підтверджені.

Крім того, господарський суд враховує, що у попередньому судовому засіданні розгляд даної справи уже відкладався у зв'язку з неможливістю явки представника позивача у судове засідання.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на викладене, господарський суд відхиляє подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи та звертає увагу останнього на неприпустимість зловживань своїми процесуальними правами і недопустимість вчинення дій по затягуванню судового процесу та право господарського суду здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи № 912/2559/17 за відсутності представника ОСОБА_1 управління та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зибківська сільська рада листом № 351 від 27.10.17 повідомила, що позовні вимоги визнає у повному обсязі і просить розглянути справу за відсутності її представника.

ОСОБА_2 РДА також подала до матеріалів справи клопотання про розгляд справи за відсутності її представника, зазначивши про визнання позовних вимог.

З урахуванням наведеного та норм ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи належне повідомлення сторін та третіх осіб про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу №912/2559/17 в судовому засіданні 02.11.2017 за відсутності представників сторін та третіх осіб та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2005 між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Фермерським господарством "Житниця" (Орендар) укладено договір оренди землі (надалі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 50,0 га ріллі на території Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 480241,50 грн. (п. 5 Договору).

Відповідно до п. 8 Договору його укладено на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 9 вказаного Договору орендна плата вноситься Орендарем в розмірі 144,07 грн. за 1 га ріллі в рік.

Невід'ємними частинами Договору є: план (схема) земельної ділянки; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у випадках передбачених законом.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та зареєстрований в ОСОБА_2 відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.01.2006 за № 2.

01.02.2011 між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Фермерським господарством "Житниця-М" (Орендар) укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди земельної ділянки № 2 від 31.01.2006, якою поновлено зазначений договір оренди на той самий строк і на тих самих умовах, враховуючи щорічне збільшення орендної плати згідно чинного законодавства. Додаткову угоду зареєстровано у відділі Держкомзему у ОСОБА_2 районі Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.09.2012 за № 362460004601424.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент укладення та реєстрації Договору) передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання - передачі.

Відповідно до пункту 20 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється відразу після державної реєстрації цього договору.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до положень статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", у редакції чинній на момент укладення зазначеного Договору, договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після його державної реєстрації.

Враховуючи положення частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. З огляду на особливості, передбачені статтею 18 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення Договору) строк з якого сторони змогли здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки розпочав свій перебіг саме з моменту державної реєстрації вказаного Договору, 31.01.11. Отже, користуватися зазначеною в Договорі земельною ділянкою позивач мав право впродовж п'ятирічного строку, тобто до 31.01.11.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.06.16 у справі № 6-643цс16.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою від 01.02.11 поновлено дію договору на той самий строк. Оскільки державна реєстрація зазначеної додаткової угоди проведена лише 04.09.2012, відповідно позивач, з урахуванням вищенаведеного, користуватися зазначеною в Договорі та Додатковій угоді земельною ділянкою мав право впродовж п'ятирічного строку, тобто до 04.09.17.

При вирішенні спору у даній справі, господарський суд враховує, зокрема, положення частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, згідно якої відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" (надалі Закон) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно частини 4 статті 4 Закону орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

З 01.01.13 відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб належать центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

До таких органів відноситься, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Як вбачається із матеріалів справи земельна ділянка, яка є предметом Договору, розташована на території Кіровоградської області, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, а тому повноваження по розпорядженню такою земельною ділянкою відноситься до компетенції ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, що не оспорюється сторонами.

Відповідно до статті 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Статтею 31 Закону встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Порядок поновлення договору оренди землі унормовано статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, частиною першою статті 33 цього Закону в редакції на дату виникнення спірних правовідносин передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Частини друга - п'ята ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції встановлюють процедуру, дотримання якої є необхідним для реалізації переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі.

Виходячи з приписів статей 319, 626 Цивільного кодексу України, слід дійти висновку, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Аналіз зазначеної правової норми дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у разі недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах і укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 року у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 року у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15.

Таким чином, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у частині 1 регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в частині 6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (постанові Верховного Суду України № 911/1707/15 від 25.05.2016).

На виконання вимог ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" позивач 21.07.17 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на поновлення договору оренди земельної ділянки строком на 7 років. До листа повідомлення позивачем додавався проект додаткової угоди, наведений у прохальній частині позовної заяви. Як вбачається із проекту додаткової угоди позивачем зазначено про поновлення строку дії договору на 7 років.

Як зазначено вище, у вказаному зверненні позивач пропонував змінити строк оренди, що не суперечить положенням частин 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки за наведеними правовими нормами Закону сторони договору не позбавлені можливості змінювати умови договору оренди землі при вирішенні питання щодо його поновлення в порядку реалізації переважного права орендаря.

В той же час, як вбачається із відзиву, Головне управління Держгеокадастру 11.08.17 за результатами розгляду заяви ФГ "Житниця" направило лист, в якому повідомило про прийняте рішення щодо заперечення в поновленні договору оренди землі, зареєстрованого 31.11.2006 .

Разом з тим, позивач заперечує отримання вказаного листа від відповідача; відповідач, у свою чергу, доказів направлення/вручення вказаного листа позивачу не надав. До матеріалів справи відповідачем подано копію зазначеного листа і зазначено про відсутність доказів його направлення, оскільки вказаний лист направлявся простою кореспонденцією.

За викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не дотримався передбаченого частиною п'ятою ст. 33 Закону України "Про оренду землі" порядку розгляду звернення позивача, як орендаря, щодо поновлення Договору оренди, а тому заперечення відповідача щодо поновлення Договору оренди спірної земельної ділянки не створює будь-яких юридичних наслідків для позивача.

У порядку, передбаченому частинами 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", позивач та відповідач не уклали додаткову угоду до Договору оренди землі про його поновлення.

За положеннями частини 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Між тим, позивач не скористався своїм правом на оскарження дій чи бездіяльності ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо розгляду звернення позивача та вирішення питання поновлення відповідного Договору оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є визнання права позивача на поновлення договору оренди.

Проте, при розгляді позовних вимог в частині визнання права на поновлення договору, господарський суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 3.5 вказаного Рішення Конституційного Суду України, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту інтересів, зокрема, є: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Виходячи зі змісту наведених норм права у судовому порядку захисту підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси, або таке право, що не визнається чи оспорюється.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Натомість, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову у позові.

Як вбачається з матеріалів справи право позивача на поновлення договору оренди встановлене як самим Договором, так і Законом України "Про оренду землі", та з огляду на встановлені вище господарським судом обставини, не порушено та ніким не оспорюється.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що позивачем, всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено належності обраного способу захисту, зазначене є самостійною підставою для відмови у позові.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання за Фермерським господарством "Житниця-М" права на поновлення договору оренди землі щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Зибківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області площею 49,9999 га ріллі, кадастровий номер 3524681900:02:000:9002, зареєстрованого в ОСОБА_2 районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 31.01.2006 за № 2 задоволенню не підлягають.

При розгляді позовних вимог в частині визнання укладеною між ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ФГ "Житниця-М" додаткової угоди до договору оренди землі, зареєстрованого в ОСОБА_2 районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 31.01.2006 за № 2 господарський суд виходить з наступного.

Цивільне законодавство передбачає загальний принцип свободи договору (пункт 3 статті 3 Цивільного кодексу України) і не встановлює такого способу захисту цивільного права чи інтересу як зобов'язання примусового укладення договору.

В той же час можливість вимагати укладення договорів у судовому порядку законодавчо закріплюється лише в зобов'язаннях по укладенню господарських договорів. Так, згідно частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком суб'єкта господарювання, у випадках передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно ж до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядається судом.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) містить пряму вказівку щодо обов'язковості укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та продовження договору оренди землі з мовчазної згоди орендодавця.

Отже, враховуючи, що нормами законодавства України, які були чинними під час виникнення спірних правовідносин, прямо встановлена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренду землі для оформлення факту його поновлення і виникнення за орендарем права оренди (стаття 640 Цивільного кодексу України, стаття 125 Земельного кодексу України), господарський суд вважає, що позивачем правильно обрано спосіб захисту свого цивільного права чи інтересу, який відповідає вимогам статті 16 Цивільного кодексу України.

Враховуючи фактичні обставини справи та підстави позову спір між сторонами виник у зв'язку із реалізацією Позивачем права на укладення договору оренди землі на новий строк шляхом укладення додаткової угоди до спливу строку договору оренди землі, що закріплено у частинах 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі.

З приписами даної статті кореспондується погоджена сторонами умова, передбачена пунктом 8 Договору. За змістом якої позивач як орендар після закінчення строку договору має право поновлення його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Так, Позивач, як встановлено господарським судом, в межах строку, визначеному умовами договору (п.8) та частиною другою статті 33 Закону України "Про оренду землі", скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

Зазначену пропозицію Відповідач мав розглянути у місячний термін (частина п'ята статті 33 Закону України "Про оренди землі"). Оскільки ним отримано лист Позивача з такою пропозицією 21.07.2017, що підтверджується штемпелем відповідача на копії звернення, поданій до матеріалів справи, то відповідне рішення повинно бути прийнято у строк до 21.08.2017.

Однак в порушення цієї вимоги Закону Відповідач, як встановлено матеріалами справи вище, з урахуванням відсутності доказів направлення листа від 11.08.17, заперечень у поновленні Договору та укладенні додаткової угоди у встановлений законом місячний строк не надав.

В той же час господарський суд враховує, що зі змісту додаткової угоди, направленої позивачем відповідачу листом від 21.07.2017, та про визнання укладеною якої позивач звернувся з позовом до суду, вбачається, що позивач пропонує поновити договір оренди землі від 05.07.2005 року (зареєстрований у ОСОБА_2 районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", запис у державному реєстрі земель від 31.01.2006 року за № 2) терміном на 7 (сім) років з дати підписання з урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.02.2011 року, зареєстрована у відділі Держкомзему у ОСОБА_2 районі Кіровоградської області 04.09.2012 року №352460004001424.

Проте, як було зазначено вище, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивач, незважаючи на зазначення у позові про поновлення спірного Договору на тих же умовах та на той же строк, по суті змінив змістом запропонованої до укладення додаткової угоди істотні умови спірного Договору, а саме змінив строк його дії з п'яти років на 7 років, що суперечить положенням статті 33 Закону України "Про оренду землі", за відсутності згоди обох сторін Договору.

Викладення Додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем, може мати наслідком виникнення у позивача права на подальше поновлення договору оренди землі строком не на п'ять років, а на сім років, що не відповідає умовам Договору оренди.

Відповідно, додаткова угода у запропонованій позивачем редакції не може бути визнана укладеною у судовому порядку, як така, зміст якої не відповідає вимогам законодавства.

При вирішенні спору про визнання додаткової угоди укладеною суд повинен надати оцінку пропозиціям сторони, яка звернулась із позовом та задовольнити вимоги або відмовити у їх задоволенні. При цьому, суд з власної ініціативи не може вносити змін у запропоновані сторонами відповідні редакції проекту договору/додаткової угоди.

Отже, враховуючи, що визначена позивачем редакція додаткової угоди про поновлення спірного Договору оренди не відповідає вимогам законодавства в частині визначення строку дії договору, в позовних вимогах слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 02.11.17.

Суддя Т. В. Макаренко