Рішення

від 30.10.2017 по справі 914/1826/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2017р. Справа № 914/1826/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Салон»Архітектура.Будівництво.Дизайн", м. Львів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЮМ Логістика медіа Груп» , м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 251 251,32 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Салон»Архітектура.Будівництво.Дизайн", м. Львів до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЮМ Логістика медіа Груп» , м. Львів про стягнення заборгованості у розмірі 251 251,32 грн.

Ухвалою суду від 07.09.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.09.2017 року. В судовому засіданні 18.09.17р. розгляд справи відкладався на 02.10.17р., з 02.10.2017 р. на 30.10.2017 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав повністю, оригінали документів не представив, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 07.09.2017 року та про відкладення розгляду справи не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить поштовий конверт, повернутий на адресу суду за №34501/17 з поштовою відміткою за закінченням терміну зберігання , а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, долученого позивачем, місцезнаходженням юридичної особи - ТзОВ ЮМ Логістика медіа Груп вказано адресу: 79011, м.Львів, вулиця Стрийська,6, офіс 1. На вказану адресу направлялися ухвали суду, однак, поштові конверти поверталися до суду з поштовою відміткою за закінченням терміну зберігання .

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З грудня 2015 року по березень 2016 року на підставі рахунків №202 від 14.12.2016 року, №212 від 22.12.2016 року, №23 від 20.02.2017 року, №52 від 01.03.2016 року, №75 від 30.03.2016 року позивач здійснив передоплату за поставку цегли. Поставка повинна була відбутися протягом квітня-червня 2016 року, проте відповідач не поставив обумовлений товар.

28.04.2017 року відповідачу було надіслано вимогу №36 на поставку цегли, а у випадку не поставки - повернення коштів. Проте, вказана вимога залишена відповідачем без належного реагування.

11.05.2017 року відповідачу було надіслано вимогу №37 повторно, яка також залишена останнім без задоволення.

Відповідач зобов'язань щодо поставки товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 251 251,32 грн.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позов не подав, явку представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач і відповідач усно домовилися про поставку цегли по передоплаті.

Частиною 1 ст.639 ЦК України, Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом зобов язання, що випливає із правовідносин позивача та відповідача, суд дійшов до висновку, що фактично між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, передбачений ч.1 статті 181 ГК України шляхом вчинення фактичних дій, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, відповідачем було виставлено рахунки №202 від 14.12.2016 року на суму 17 640,00 грн., №212 від 22.12.2016 року на суму 35 280,06 грн., №23 від 20.02.2017 року на суму 68 671,20 грн., №52 від 01.03.2016 року на суму 18 720,00 грн., №75 від 30.03.2016 року на суму 37 440,06 грн.

Факт виконання своїх зобов язань щодо передоплати позивачем підтверджується платіжними дорученнями №793 від 17.12.2015 року на суму 17 640,00 грн., №827 від 22.12.2015 року на суму 35 280,06 грн., №887 від 30.12.2015 року на суму 73500,00 грн., №143 від 22.02.2017 року на суму 68 671,20 грн., №246 від 23.03.2016 року на суму 18 720,01 грн., №327 від 07.04.2016 року на суму 18 720,03 грн., №334 від 08.04.2016 року на суму 18 720,03 грн. Всього на суму 251 251,32 грн.

Так, суд звертає увагу позивача на те, що до матеріалів справи подано копію платіжного доручення №887 від 30.12.2015 року на суму 73500,00 грн., де призначення платежу зазначено: оплата за цеглу згідно рахунку №223 від 29.12.2015 року в т.ч. ПДВ 12 250,00 грн., однак самого рахунку до матеріалів справи позивачем не долучено, посилання в позовній заяві на нього не має, але суму в розмірі 73 500,00 грн. до ціни позову включено. Отже, враховуючи, що відсутній договір в письмовій формі, умови б якого регулювали порядок передоплати за поставку цегли, а згідно платіжного доручення кошти були зараховані на рахунок одержувача - ТзОВ ЮМ Логістика медіа Груп , суд приходить до висновку про під ставність позовних вимог в цій частині.

Відповідач взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 251 251,32 грн. Доказів повернення вказаної заборгованості станом на час розгляду справи по суті сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доведеність позовних вимог в частині стягнення 251 251,32 грн. передоплачених коштів, відсутність заперечень Відповідача проти самого факту передоплати за поставку товару, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 251 251,32 грн. суми основного боргу є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, позовні вимоги не спростував.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Салон»Архітектура.Будівництво.Дизайн" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ЮМ Логістика медіа Груп про стягнення заборгованості у розмірі 251 251,32 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 3 768,77 грн. судового збору.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЮМ Логістика медіа Груп» (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38944009) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Салон" Архітектура.Будівництво.Дизайн" (79037, м.Львів, вулиця Б.Хмельницького,212, офіс301, код ЄДРПОУ 32712236) - 251 251,32 грн. суми заборгованості по передоплаті за непоставлений товар та 3 768,77 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2017 р.

Суддя Горецька З. В.