ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
03 листопада 2017 року Справа № 915/1152/17
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши матеріали
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т; ідентифікаційний код 19017842; адреса для листування: 02096, м. Київ, Харківське шосе, 49)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТ-АГРО» (56500, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 32228880)
про: стягнення 4125544,91 грн.,
В С Т А Н О В И В:
28 серпня 2017 року позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. № 22/2-23221 від 18.08.2017, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТ-АГРО» заборгованість за договором про надання овердрафту № 1/К-О в сумі 4125544,91 грн., з яких: 1809382,83 грн. - заборгованість за процентами, 129972,79 грн. - пеня за несвоєчасне погашення овердрафту, 229412,56 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по овердрафту, 418,23 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісій, 2979,14 грн. - заборгованість за комісіями, 223455,50 грн. - 3% річних, 715207,29 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення овердрафту, 1012564,19 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів, 2152,38 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату комісій.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.08.2017 (Єдиний унікальний номер судової справи 915/859/17) позовну заяву позовну заяву за вих. № 22/2-23221 від 18.08.2017 та додані до неї документи (в т. ч. заява за вих. № 22/2-23223 від 18.08.2017 про відстрочення сплати судового збору) повернуто без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
02 листопада 2017 року позивач повторно звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. № 22/2-27072 від 19.10.2017, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТ-АГРО» заборгованість за договором про надання овердрафту № 1/К-О в сумі 4125544,91 грн., з яких: 1809382,83 грн. - заборгованість за процентами, 129972,79 грн. - пеня за несвоєчасне погашення овердрафту, 229412,56 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по овердрафту, 418,23 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісій, 2979,14 грн. - заборгованість за комісіями, 223455,50 грн. - 3% річних, 715207,29 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення овердрафту, 1012564,19 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів, 2152,38 грн. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату комісій.
Суд, ознайомившись з матеріалами позовної заяви за вих. № 22/2-27072 від 19.10.2017, дійшов висновку про повернення її без розгляду, з наступних причин:
1. Відповідно до п. п. 3, 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову , якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів); виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.
Згідно зі ст. 55 ГПК України ціна позову визначається , зокрема, у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею .
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За змістом ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
У відповідності до ст. 2 вказаного закону платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В пункті 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу» (з останніми змінами та доповненнями), зокрема, зазначено, що одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову , яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір . Якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК .
В пункті 2.22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу» (з останніми змінами та доповненнями), зокрема, зазначено, що якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК України, а саме пунктом 4 частини першої статті 63 .
Судом встановлено, що позивачем в позовній заяві за вих. № 22/2-27072 від 19.10.2017 не вказано ціни позову .
При цьому, як вбачається із прохальної частини позовної заяви, загальна сума заборгованості становить 4125544,91 грн., виходячи з якої судовий збір повинен складати 61883,17 грн. (4125544,91 грн. х 1,5%).
Позивачем до позовної заяви за вих. № 22/2-27072 від 19.10.2017 не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі .
Водночас, позивач звернувся до господарського суду з заявою за вих. № 22/2-27071 від 19.10.2017 про відстрочення сплати судового збору, яке аргументоване важким фінансовим станом та відсутністю на даний час можливості сплати судового збору в зв'язку з тим, що товариство перебуває у процесі ліквідації.
Відповідно ч. 1 до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу» (з останніми змінами та доповненнями), єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі . При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати. Господарський суд вправі вчинити дії, про які йдеться у статті 8 Закону, і зі своєї ініціативи з наведенням в ухвалі відповідних мотивів.
Згідно з п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII) за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом . При цьому сплата судового збору може бути відстрочена чи розстрочена на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Отже, за приписами наведених норм, звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин .
Згідно зі статтями 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статей 34, 36 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Суд зазначає, що позивач не навів обґрунтованих та виключних підстав, які б унеможливили сплату ним судового збору у визначеному законом порядку та розмірі, так само як і не вказав та не надав доказів на підтвердження того, що його фінансовий стан зміниться чи покращиться.
Крім того, Верховною Радою України 22.05.2015 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 484-VIII, яким внесені зміни до Закону України «Про судовий збір» відносно скасування пільг сплати судового збору, тобто уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку повинна сплачувати судовий збір на рівні з іншими учасниками судового процесу відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір» .
За практикою Європейського суду з прав людини, принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). До того ж, принцип рівності сторін у процесі (у розумінні «справедливого балансу» між сторонами) вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище щодо другої сторони (див. Dombo BeheerB. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, № 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).
Розглянувши заяву позивача, враховуючи те, що ним не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами факту його важкого фінансового стану та того, що його фінансовий стан зміниться чи покращиться, з огляду на те, що звільнення або відстрочення сплати судового збору є правом господарського суду, яким суд користується враховуючи майновий стан сторони в кожному конкретному випадку, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.
В пункті 2.22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу» (з останніми змінами та доповненнями), зокрема, зазначено, що якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК України, а саме пунктом 4 частини першої статті 63.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі .
2. Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
До позовної заяви за вих. № 22/2-27072 від 19.10.2017 позивачем у якості доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів додано: список згрупованих поштових відправлень, опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек № 0637 від 26.10.2017. Адресою відповідача вказано: 54055, АДРЕСА_2 .
У той же час, із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 від 03.11.2017, сформованого на запит суду, вбачається, що адресою місцезнаходження юридичної особи ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТ-АГРО" (ідентифікаційний код юридичної особи: 32228880) є: 56500, АДРЕСА_3 .
Таким чином, позивачем до позовної заяви не додано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів .
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів .
Таким чином, недодержання позивачем вимог ст. ст. 54, 56, 57 ГПК України є підставою для застосування судом ст. 63 ГПК України - повернення позовної заяви без розгляду.
Додатково суд звертає увагу позивача на наступне:
За приписами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Копії письмових доказів, які подаються до суду, оформлюються відповідно до вимог п. 5.27 «Національного стандарту України. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ4163-2003» , затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003. Так, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії .
Додані позивачем до позовної заяви документи, всупереч ч. 2 ст. 36 ГПК України, не засвідчені належним чином, про що Відділом документального забезпечення господарського суду Миколаївської області складено відповідний акт від 02.11.2017. Крім того, ці документи являються неякісними (деякі - взагалі нечитабельними) копіями, а тому не можуть бути прийняті судом у якості належних та допустимих доказів.
Позивач, усунувши обставини, які були підставами повернення позовної заяви без розгляду (сплативши судовий збір у встановленому законом порядку та розмірі і надавши суду відповідні докази), має право повторно звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.
Керуючись п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У Х В А Л И В:
Повернути позовну заяву за вих. № 22/2-27072 від 19.10.2017 та додані до неї документи (в т. ч. заява за вих. № 22/2-27071 від 19.10.2017 про відстрочення сплати судового збору) без розгляду.
Додатки : позовна заява за вих. № 22/2-27072 від 19.10.2017 з доданими до неї документами та конверт всього на 29 арк.
- акт Відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2017 на 1 арк.
Суддя О.Г. Смородінова
Суд | Господарський суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 03.11.2017 |
Оприлюднено | 05.11.2017 |
Номер документу | 70001100 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Миколаївської області
Смородінова О.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні