Рішення

від 01.11.2017 по справі 920/933/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.11.2017 Справа № 920/933/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ОДЕК Україна, смт. Оржів, Рівненський район, Рівненська область,

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Сінтек Індастрі , м. Глухів, Сумська область,

про стягнення 63 610 грн. 79 коп.

СУДДЯ Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

У судовому засіданні брала участь секретар судового засідання Мудрицька С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 63 610 грн. 79 коп., в тому числі 48 780 грн. 36 коп. попередньої оплати, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару відповідно до укладеного між сторонами договору № 15/01-03-15/77 від 08.10.2015, 13 348 грн. 12 коп. неустойки відповідно до п. 9.2. договору, 1482 грн. 31 коп. 3 % річних.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача: пл. Рудченко, буд. 5, м. Глухів, Сумська область, 02125.

Ухвала господарського суду Сумської області від 18.10.2017 про відкладення розгляду справи № 920/933/17, що була надіслана судом за місцезнаходженням відповідача, повернута до суду з відміткою пошти не знайдено .

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом зазначеної статті, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі.

Оскільки відповідач у судове засідання не з'явився та відзив на позовну заяву не подав, то справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2015 між сторонами укладено договір № 15/01-03-15/77 відповідно до умов якого відповідач зобов'язується поставити та передати у власність позивачу контрольно-вимірювальне обладнання та засоби автоматизації у кількості, комплектності, асортименті та за ціною відповідно до рахунків та видаткових накладних відповідача.

Пунктом 2.3. договору визначено умови оплати - передоплата 100 %.

За умовами п. 3.1., 3.2. договору, поставка товару здійснюється кур'єрською поштою зі складу продавця. Товар повинен бути поставлений не пізніше 1 тижня від дати проведення передплати, якщо такий товар наявний на складі продавця, у іншому випадку - строк поставки товару погоджується сторонами додатково.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем позивачу для оплати замовленого товару було виставлено рахунок № 155 від 16.05.2016 на суму 48 780 грн. 36 коп. Умови оплати - 100% попередня оплата; термін постачання: 4-7 тижнів; умови постачання: DDP - згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010.

Матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями № 95981 від 20.05.2016 на суму 34146 грн. 25 коп. та № 98955 від 29.07.2016 на суму 14634 грн. 11 коп., підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати в загальній сумі 48 780 грн. 36 коп. (підстава платежів - рахунок № 155 від 16.05.2016).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 48 780 грн. 36 коп., однак останній не виконав договірних зобов'язань щодо поставки товару, на вимогу позивача грошових коштів не повернув.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене частиною другою статті 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару.

Судом встановлено, що згідно з платіжними дорученнями № 95981 від 20.05.2016 на суму 34146 грн. 25 коп. та № 98955 від 29.07.2016 на суму 14634 грн. 11 коп. позивачем відповідачу було перераховано попередню оплату за товар в загальній сумі 48 780 грн. 36 коп.

Разом з цим, докази виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару в матеріалах справи відсутні, відповідачем не подані.

Листом № 351 від 18.08.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти в сумі 48 780 грн. 36 коп. у зв'язку з не поставкою товару.

Разом з цим, докази повернення відповідачем позивачу грошових коштів в матеріалах справи відсутні, відповідачем не подані.

На підставі викладеного, оскільки відповідачем не подано доказів повернення позивачу грошових коштів, доказів поставки товару за договором чи аргументованих заперечень проти вимог позивача, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 48 780 грн. 36 коп. попередньої оплати є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.2. договору, за затримку передачі товару, продавець сплачує покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується неустойка, від ціни товару, який не поставлено, за кожний день прострочки.

Згідно з поданим розрахунком, відповідно до п. 9.2. договору, відповідачеві нарахована неустойка в загальній сумі 13 348 грн. 12 коп. за період з 18.09.2016 по 22.09.2017, виходячи з суми заборгованості в розмірі 48 780 грн. 36 коп., з урахуванням строків поставки, визначених у рахунку № 155 від 16.05.2016.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, судом встановлено, що позивачем при розрахунку неустойки не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України. При цьому, умова договору про сплату неустойки за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З урахуванням вказаних обставин, судом здійснено перерахунок неустойки за період з 18.09.2016 по 17.03.2017, виходячи з суми заборгованості в розмірі 48 780 грн. 36 коп., з урахуванням строків поставки, визначених у рахунку № 155 від 16.05.2016, з дотриманням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з яким сума неустойки становить 6866 грн. 35 коп.

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача неустойки передбачене діючим законодавством України та умовами договору, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 6866 грн. 35 коп.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 6481 грн. 77 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховані 3 % річних в сумі 1482 грн. 31 коп., виходячи з суми заборгованості в розмірі 48 780 грн. 36 коп.

Разом з цим, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не для виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення коштів, отриманих як попередня оплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 01.07.2015 у справі N 910/14120/14.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1482 грн. 31 коп. за їх необґрунтованістю.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Сінтек Індастрі (пл. Рудченко, буд. 5, м. Глухів, Сумська область, 02125, код ЄДРПОУ 39729962) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ОДЕК Україна (вул. Заводська, 9, смт. Оржів, Рівненський район, Рівненська область, 35313, код ЄДРПОУ 25322516) 48780 грн. 36 коп. заборгованості, 6866 грн. 35 коп. неустойки, 1 600 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.11.2017.

Суддя О.Ю. Резніченко