Рішення

від 01.11.2017 по справі 914/1873/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2017р. Справа № 914/1873/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Синчука М.М.., при секретарі судового засідання Карась Х.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства Дослідний завод Хвиля , м. Львів, до відповідача:Державного підприємства Львівський бронетанковий завод , м. Львів, про: стягнення заборгованості в розмірі 135.466,86 грн . Представники: позивача:ОСОБА_1 - довіреність від 09.08.2017 р. б/н; відповідача:не з'явився.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства Дослідний завод Хвиля до Державного підприємства Львівський бронетанковий завод про стягнення заборгованості в розмірі 135.466,86 грн . Ухвалою суду від 13.09.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.10.2017. р. Розгляд справи відкладався з 09.10.2017 р. та на 30.10.2017 р. та до 01.11.2017 р.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №220/ДЗ від 23.02.2015 р. своєчасно не оплатив вартості отриманих виробів на суму 95.510,04 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 17.338,34 грн. - пені за період з 17.03.2016 р. по 16.09.2016 р., 18.614,91 грн. - інфляційних втрат за період з 01.04.2016 р. по 30.06.2017 р та 4.003,57 - три проценти річних за період з 17.03.2016 р. по 08.08.2017 р.

31 жовтня 2017 року до суду за вх.№4536/17 подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 95.510,04 грн. основного боргу, 17.287,32 грн. пені за період з 21.03.2016 р. по 17.09.2016 р., 18.641,91 грн. - інфляційних втрат за період з 01.04.2016 р. по 30.06.2017 р. та 4.003,57 грн. - три проценти річних за період з 21.03.2016 р. по 13.08.2017 р.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Так, позивачем подано до суду 31.10.2017 року заяву про зменшення позовних вимог. Суд розглянувши вказану заяву зазначає, що така заява не є заявою про зменшення позовних вимог, адже спрямована на одночасну зміну і предмета, і підстави позову, що випливає зі змісту заяви.

У постанові Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у підпунктах 4, 5 пункту 3.12. зазначено, зокрема, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Суд зазначає позивачу, що у поданій заяві вх.№4536/17 від 31.10.2017 р. про зменшення позовних вимог ним одночасно змінено і предмет позову, і підставу позову. Вказане випливає з того, що позивач звертаючись до суду з такою заявою просить стягнути з відповідача окрім основного боргу, пеню в іншому розмірі та за інший період та три проценти річних за інший період. Відтак, свої вимоги обґрунтовує іншими обставинами, на яких не ґрунтуються первісні позовні вимоги.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку. (підпункт 6 пункту 3.12. постанова Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Відтак, беручи до уваги наведене, суд відмовляє в задоволенні такої заяви про зменшення позовних вимог, та приєднавши її до матеріалів справи вважає за необхідне розглядати раніше заявлені позовні вимоги, зазначені у позовній заяві.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимог підтримав та надав усні пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоч був належно повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, позовні вимоги щодо основного боргу визнав, щодо нарахування штрафних санкцій вказав, що позивач має формально-юридичні підстави нарахування таких санкцій, що відобразив у поданому відзиві.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями).

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.

Між Державним підприємством Дослідний завод Хвиля та Державним підприємством Львівський бронетанковий завод укладено Договір №220/ДЗ від 23.02.2015 р. (надалі Договір). За умовами цього Договору Замовник (відповідач у справі) доручає, а Виконавець (позивач у справі) бере на себе зобов'язання виготовляти та передавати Замовнику вироби (надалі Продукція). Продукція повинна відповідати викладеним у технічній документації вимогам, що є невід'ємною частиною (додатком) до цього договору. (п. 1 Договору).

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що протягом 5-ти банківських днів після підписання сторонами протоколу погодження договірної ціни на комплект деталей (або виробів) Замовник сплачує Виконавцю аванс в розмірі не менше 50% від договірної ціни, а остаточний розрахунок проводить не пізніше 7-ми банківських днів після підписання ОСОБА_2 здавання-приймання Продукції.

09 березня 2016 року між сторонами підписано ОСОБА_2 приймання-здавання роботи Виготовлення 10 шт. ящиків 172.91.265сб-2 на загальну суму 95.51004 грн.

03 жовтня 2016 року листом №8/12-103 позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити наявний борг в розмірі 95.510,04 грн.

16 січня 2017 року позивач повторно звертався до відповідача з листом про оплату наявного боргу за Договором №220/ДЗ в розмірі 95.510,04 грн.

31 січня 2017 року відповідачем надано відповідь на отриману претензію від 16.01.2017 р.. в якій зазначено про неможливість сплатити борг на даний час.

30 квітня 2017 року між сторонами підписано ОСОБА_2 звіряння розрахунків, згідно з яким борг відповідача становить 95.510,04 грн.

30 червня 2017 року ДП Дослідний завод Хвиля надіслало ДП Львівський бронетанковий завод претензію №1/12/50 про оплату наявного боргу.

07 липня 2017 р . у відповідь на отриману претензію відповідач визнав основний борг, однак повідомив про скрутне матеріальне становище.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з приводу виготовлення продукції (виробів).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 3.2. Договору встановлено, що протягом 5-ти банківських днів після підписання сторонами протоколу погодження договірної ціни на комплект деталей (або виробів) Замовник сплачує Виконавцю аванс в розмірі не менше 50% від договірної ціни, а остаточний розрахунок проводить не пізніше 7-ми банківських днів після підписання ОСОБА_2 здавання-приймання Продукції.

Як встановлено судом, позивач взяті на себе зобов'язання виконав, що підтверджується долученим до матеріалів справи актом здавання-приймання від 09.03.2016 р., а відповідач свій обов'язок з оплати не виконав.

Відтак, вимоги позивача про стягнення 95.510,04 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення 18.614,91 грн. - інфляційних втрат та 4.003,57 грн. - три проценти річних. Суд перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування вказаних сум (з урахуванням положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України у постанові Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 р. №14) дійшов висновку, що розрахунок щодо нарахування інфляційних втрат зроблено вірно, а розрахунок щодо нарахування трьох процентів річних є частково вірним. Відтак. вимоги про стягнення 18.614,91 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення у вказаній сумі, вимоги про стягнення 4.003,57 грн. - три проценти річних, є частково обґрунтовані в розмірі 3.966,04 грн.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 95510.04 21.03.2016 - 08.08.2017 506 3 % 3966.04

Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частинами першою і третьою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 частини другої статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Так, суд перевіривши розрахунок позивача, про стягнення 17.338,34 грн. пені, вказує, що вказані вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволенні в розмірі 17.287,32 грн.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. ОСОБА_2 або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем частково обгрунтовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає стягненню 2.030,78 грн.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Львівський бронетанковий завод (адреса: вулиця Стрийська, будинок 73, місто Львів, Львівська область, 79031; ідентифікаційний код 07985602 ) на користь Державного підприємства Дослідний завод Хвиля (адреса: вулиця Наукова, будинок 7, місто Львів, Львівська область, 79060; ідентифікаційний код 14308380 ) 95.510,04 грн. - основного боргу, 18.622,40 грн. - інфляційних втрат, 3.996,04 грн. - три проценти річних, 17.287,32 грн. - пені та 2.030,78 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.11.2017 року.

Суддя Синчук М.М.