Рішення

від 01.11.2017 по справі 922/3068/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2017 р.Справа № 922/3068/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка", м. Харків до Благодійної організації "Благодійний фонд ОСОБА_1 "Фенікс", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 01-07/781 від 05.10.2017;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Харківський національний академічний театр опери та балету імені ОСОБА_3" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Благодійної організації "Благодійний фонд ОСОБА_1 "Фенікс" про стягнення 30264,72 грн., з яких: 22660,00 грн. - основний борг, 6121,00 грн. - інфляційні втрати, 1483,72 грн. - 3% річних. Судові витрати по сплаті судового позивач також просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує невиконанням відповідачем умов Договору про надання послуг № б/н/99 від 20.11.2015 щодо своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд на 10.10.2017 о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2017 було задоволено клопотання відповідача та розгляд справи відкладено на 01.11.2017 о 11:00.

Присутній в судовому засіданні 01.11.2017 представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

20.11.2015 між Державним підприємством "Харківський національний академічний театр опери та балету імені ОСОБА_3" (позивачем) та Благодійною організацією "Благодійний фонд ОСОБА_1 "Фенікс" (відповідачем) був укладений Договір про надання послуг № б/н/99, відповідно до умов якого, Позивач зобов'язався надати, а Відповідач прийняти та оплатити в порядку та умовах, визначених цим договором, послуги, які споживаються Відповідачем в процесі вчинення певної дії або дійснення певної діяльності Позивача, а саме: проведення концерту творчих колективів національних меншин України 11.01.2016 об 18:00.

За умовами вищевказаного Договору, а саме п. 1.1, Позивач зобов'язався надати сцену великої зали театру, гримувальні кімнати на 60 осіб та додаткові послуги, щодо надання рекламної площі на фасаді, а Замовник прийняти та оплатити в порядку і на умовах, визначених цим Договором послуги.

Відповідно до п. 5.1. Договору, ціна Договору складає 40000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%).

Відповідно до п. 5.2.1. Договору відповідач зобов'язався здійснити оплату у повному обсязі у сумі, зазначеній у п. 5.1. цього договору - не пізніше як за 3 дні до початку проведення заходу, тобто до 08.01.2016.

Відповідно до п. 5.5. Договору, підставою для сплати коштів є рахонок Виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, за надання приміщення для проведення концерту позивачем 30.11.2015 був виставлений відповідачу рахунок № СФ-0000622 на суму 40000,00 грн.(в т.ч. ПДВ 20%).

Окрім того, за надання додаткових послуг по Договору позивачем був виставлений рахунок № СФ-001690 від 11.01.2016 за надання рекламної площі для банера на суму 2160,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%).

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за Договором про надання послуг № б/н/99 від 20.11.2015 в повному обсязі, про що свідчать Акт здачі-прийняття робіт № ОУ-000001 на суму 40000,00 грн. та Акт здачі-прийняття робіт № ОУ-000004, які підписані відповідачем без зауважень.

07.04.2016 відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ-0000085.

08.12.2016 відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти за надані послуги у розмірі 14500,00 грн.

З вищенаведеного вбачається, що відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково та несвоєчасно, сплативши позивачу за надані послуги лише грошові кошти у розмірі 19500,00 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість яка складає 22660,00 грн., а саме: 20500,00 грн. - заборгованість за отримані послуги за Договором, 2160, 00 грн. заборгованість за додаткові послуги (рекламна площа банера).

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом, в якому позивач просить стягнути на свою користь суму боргу у розмірі 22660,00 грн., 6121,00 грн. інфляційних втрат та 1483, 72 грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направляв відповідачу претензії за вих. № 01-07/336 від 17.05.2016 та вих. № 01-07/551 від 08.08.2016, з вимогою оплатити існуючу заборгованість. У відповідь відповідач гарантував оплату заборгованості, про що направив на адресу позивача лист від 31.08.2016, проте повної оплати заборгованості у розмірі 22660,00 грн. відповідач так і не здіснив.

Жодних доказів, які б спростовували викладені в позові обставини або свідчили про сплату заборгованості до суду відповідачем надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22660,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до розрахунку позивача, за Договором про надання послуг № б/н/99 від 20.11.2015, 3% річних за період з 08.01.2016 по 31.07.2017 складають 1483,72 грн., а інфляційні втрати за період січень 2016 по липень 2017 складають 6121,00 грн.

Перевіривши нарахування надані позивачем, 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що надані розрахунки не суперечать вимогам чинного законодавства, нараховані вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 509, 525, 526, 625, 901, 903, Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд ОСОБА_1 "ФЕНІКС" (61002, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 395246625) на користь Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету імені ОСОБА_3" (61057, м. Харків, вул. Сумська, 25, код ЄДРПОУ 38385217, р/р 26000000033579 Філія АТ "Укрексімбанк" в м. Харків, МФО 322313) 22660,00 грн. основного боргу, 6121,00 грн. інфляційних втрат, 1483,72 грн. 3% річних, 1600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 02.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/3068/17