Рішення

від 30.10.2017 по справі 921/549/17-г/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 жовтня 2017 рокуСправа № 921/549/17-г/13 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

Розглянув справу

за позовом Комунального закладу Тернопільської районної ради "Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання", вул. Князя Острозького, 9, м. Тернопіль

до відповідача - Приватного підприємства "Укрмедіка", вул. Протасевича, 4/28, м.Тернопіль

про стягнення заборгованості в сумі 89 916,78 грн.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №622 від 22.09.2017р.

відповідача: не з'явився.

Учаснику судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Технічна фіксація (звукозапис) судового засідання у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснюється за відсутності відповідного клопотання.

В судовому засіданні 30.10.2017 року відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: 26.09.2017 року Комунальний заклад Тернопільської районної ради "Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання" звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Укрмедіка", м.Тернопіль, про стягнення заборгованості (неустойки) в сумі 90 051,226 грн.

Ухвалою суду від 27.09.2017 року порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 13.10.2017 року на 10 год. 30 хв., який у відповідності до ст.77 ГПК України відкладався на 23.10.2017 року на 9 год. 30 хв. та на 30.10.2017 року на 9 год. 30 хв. для надання можливості відповідачу подати свої заперечення проти позову та забезпечити участь уповноваженого представника в судовому засіданні.

27.10.2017 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№19347 від 27.10.2017), відповідно до якої останній, керуючись ст.22 ГПК України, просить суд стягнути з Приватного підприємства "Укрмедіка" 89916,78 грн неустойки за користування приміщенням комунальної власності, долучивши до поданої заяви детальний розрахунок заявленої до стягнення суми.

Вказана заява підтримана уповноваженим представником позивача в судовому засіданні 30.10.2017 року.

Як роз'яснено у п.3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог (вх.№19347 від 27.10.2017), суд приймає її до розгляду як таку, що подана у відповідності до ст.22 ГПК України, у зв'язку з чим спір розглядається, виходячи з нової ціни позову - про стягнення 89916,78 грн.

В судовому засіданні 30.10.2017 року уповноважений представник позивача підтримала заявлені вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№19347 від 27.10.2017) з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема, вказує на те, що у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності від 14.01.2013 року щодо своєчасного повернення орендованого майна після припинення договору оренди, позивачем відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення неустойку в розмірі 89916,78 грн за період з 15.12.2015 по 09.08.2017 року. Одночасно представник зазначила, що станом на час розгляду справи заявлена до стягнення сума неустойки відповідачем не сплачена, а тому просить стягнути таку в примусовому порядку.

Відповідач відзиву на позов не подав, участь уповноваженого представника в жодному судовому засіданні не забезпечив, хоча про час і дату розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до ст.ст.64, 77 ГПК України за адресою вказаною у позовній заяві, а також зазначеною у Витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованих за електронними запитами суду, станом на 13.10.2017 року та 30.10.2017 року.

Як роз'яснено у п.3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, а також те, що участь представників сторін в судовому засіданні 30.10.2017 року не визнавалася судом обов'язковою, подавати відзив на позов, як і брати участь в судовому засіданні, є правом сторони, передбаченим ст.ст.22, 59 ГПК України, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, а тому суд визнає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України за наявними у ній матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

- 14.01.2013 року між Тернопільським районним територіальним медичним об`єднанням, як Орендодавцем, з однієї сторони, та Приватним підприємством "Укрмедіка", як Орендарем, з другої сторони, за погодженням з Фондом комунального майна у Тернопільському районі, укладено Договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності (надалі - Договір).

За умовами даного Договору (п.1.1.) Орендодавець здав, а Орендар з 14.01.2013 року прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлі) комунальної власності за адресою: м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 9, площею 135,3 кв.м, що знаходиться на балансі Тернопільського районного територіального медичного об'єднання, для використання під аптеку.

Відповідно до п.п.4.1, 4.3 Договору, Орендар зобов'язався використовувати орендоване майно у відповідності до його призначення визначеного умовами цього договору; своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцеві орендну плату.

Пунктами 3.1-3.4 Договору оренди сторони передбачили, що розрахунок орендної плати проводиться згідно з рішенням Тернопільської районної ради від 17.08.2007 р. №127 і за перший місяць оренда становить 1 251,95 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати на індекс інфляції за поточний місяць оренди і перераховується Орендарем на рахунок Орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця. Не внесена своєчасно сума орендної плати при сплаті збільшується на індекс інфляції попередніх місяців в залежності від часу прострочення. Розмір орендної плати може бути зміненим за погодженням сторін у випадку зміни орендної ставки, методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п.4.7 Договору Орендар зобов'язався після закінчення терміну орендного користування приміщенням, якщо не має згоди про його продовження на новий термін або у випадку дострокового розірвання Договору в 10-ти денний термін здати Орендодавцю приміщення в добротному стані разом з отриманим обладнанням та інвентарем і зі всіма зробленими у ньому покращеннями. Весь інвентар і обладнання, встановлені Орендарем за його рахунок, які не можуть бути відокремлені без пошкодження конструкції будівлі переходять у власність Орендодавця без відшкодування понесених затрат. Передача приміщення оформляється актом прийому-передачі.

В п.9.1 Договору сторони визначили, що останній діє з 14 січня 2013 року по 14 грудня 2015 року.

Матеріали справи свідчать про те, що приміщенням комунальної власності за адресою: м.Тернопіль, вул. Князя Острозького, 9, площею 135,3 кв.м, яке знаходиться на балансі Тернопільського районного територіального медичного об'єднання, відповідач користувався і до укладення Договору оренди від 14.01.2013 року, а саме: з 04.02.2010 року згідно договору оренди від 04.02.2010 року, що підтверджується Договором оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності від 04.02.2010 року, актом здачі-приймання частини приміщення до договору оренди приміщення від 04.02.2010 року (копії яких долучено до матеріалів справи). А оскільки зазначене приміщення з користування відповідача не вибувало (у зв'язку із закінченням договору оренди, укладенням договору оренди на новий строк), акт прийому передачі нежитлового приміщення сторонами при укладенні договору від 14.01.2013 року не складався.

Факт укладення між сторонами у справі Договору оренди приміщення від 14.01.2013 року, правомірність останнього, користування відповідачем орендованим майном, а саме: приміщенням комунальної власності, площею 135,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул. Князя Острозького, 9, та неналежного виконання Орендарем взятих на себе зобов'язань по сплаті орендних платежів за таким договором вже був предметом судового розгляду у справах №921/1005/15-г/7 та №921/83/16-г/8.

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2015 року у справі №921/1005/15-г/7 задоволено позовні вимоги Комунального закладу Тернопільської районної ради "Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання" до Приватного підприємства "Укрмедіка" про стягнення 9 260 грн 96 коп. - боргу по орендній платі, за період з травня по серпень 2015 року, 23 701 грн 97 коп. - боргу за комунальні платежі, за період з грудня 2014 року по серпень 2015 року, 4 152 грн 73 коп. - пені, 11 471 грн 07 коп. - інфляційних втрат та 929 грн 15 коп. 3% річних (з врахуванням прийнятої судом заяви позивача про зменшення позовних вимог від 14.12.2015 року).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року у справі №921/1005/15-г/7 рішення господарського суду Тернопільської області від 14.12.2015 року скасовано в частині необгрунтованого стягнення заборгованості по орендній платі та комунальних платежах в сумі 26 603,34 грн, збитків від інфляції в сумі 11 252,10 грн, пені в сумі 1 604,97 грн та 3% річних в сумі 800,39 грн. В цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Водночас, обґрунтованими та доведеними, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, апеляційною інстанцією визнано вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6 359,59 грн орендної плати за період з червня 2015 року по серпень 2015 року включно та, відповідно, нарахованих на неї сум збитків від інфляції в розмірі 218,97 грн, пені за період з 01.04.2015 р. по 21.09.2015 р. в розмірі 2 547,76 грн та 3% річних в розмірі 128,76 грн.

При цьому, у вказаному судовому рішенні апеляційної інстанції встановлено факт припинення з 05.01.2013 року дії Договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності від 04.02.2010 року, у зв'язку із закінчення строку на який його було укладено; укладення, чинність та, відповідно, існування між сторонами у справі з 14.01.2013 року орендних правовідносин саме на підставі Договору оренди приміщення від 14.01.2013 року, правомірність нарахування орендної плати, виходячи із передбаченої умовами договору фіксованої суми щомісячної орендної плати та її подальшого коригування лише в залежності від змін індексу інфляції, безпідставність включення ПДВ до сум орендних платежів, а також необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з орендаря (відповідача) заборгованості по комунальних платежах з грудня 2014 по серпень 2015 року, тобто в період дії Договору оренди від 14.01.2013 р., у зв'язку із відсутністю у даному Договорі умови, яка передбачала би обов'язок Орендаря здійснювати оплату за користування електроенергією чи іншими комунальними послугами.

Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року у справі №921/1005/15-г/7 набрала законної сили 09.11.2016 року і станом на день розгляду даного спору у встановленому законом порядку не оскаржена та не скасована.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2016 року у справі №921/83/16-г/8 (яке набрало законної сили 11.05.2017 згідно відомостей, наявних на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень) стягнуто з Приватного підприємства "Укрмедіка" на користь Комунального закладу Тернопільської районної ради "Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання" - 7 575 грн 35 коп. заборгованості по орендній платі, 549 грн 18 коп - пені та 1 969 грн 41 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору; зобов'язано Приватне підприємство "Укрмедіка" звільнити приміщення комунальної власності, площею 135,3 кв.м, що знаходиться по вулиці Князя Острозького, 9 в м. Тернополі та повернути його по акту прийому-передачі Комунальному закладу Тернопільської районної ради "Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання" в десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.

При цьому, під час розгляду справи №921/83/16-г/8 судом, зокрема, встановлено, що за період з вересня місяця 2015 по 14 грудня 2015 року (включно), відповідач взяті на себе зобов'язання (по Договору оренди від 14.01.2013 року) щодо своєчасного внесення орендної плати не виконував, орендні платежі не сплачував, внаслідок чого його заборгованість по орендній платі за вказаний вище період становила 7 575 грн 35 коп., з яких: 2 194,75 грн - орендна плата за вересень місяць 2015 року, 2 166,22 грн - орендна плата за жовтень місяць 2015 року, 2 209,54 грн - орендна плата за листопад місяць 2015 року та 1004,84 грн - орендна плата за період з 01 грудня 2015 по 14 грудня 2015 року (включно).

Крім того, в судовому рішенні від 19.12.2016 року у справі №921/83/16-г/8 встановлено факт припинення з 14.12.2015 року договору оренди від 14.01.2013 року за закінченням строку, на який його було укладено, та безпідставність користування Приватним підприємством "Укрмедіка" після 14.12.2015 року орендованим раніше ним майном - нежитловим приміщенням комунальної власності площею 135,3 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Князя Острозького, 9, м. Тернопіль.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 року рішення Господарського суду від 19.12.2016 року у справі №921/83/16-г/8 залишено без змін.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до п.6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, що перебуває у комунальній власності регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який передбачає істотні умови договору, а також інші умови, передбачені за згодою сторін.

Відповідно до положень ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, ч.1 ст.759 ЦК України, за договором оренди (найму) одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст.762 ЦК України).

Згідно п.4 ст.291 ГК України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Так, частиною 1 ст.785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Відповідно ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як вже зазначалось вище, в п.9.1 Договору оренди від 14.01.2013 року сторони визначили термін його дії з 14 січня 2013 року по 14 грудня 2015 року.

До того ж, в рішенні Господарського суду Тернопільської області від 19.12.2016 року у справі №921/83/16-г/8 (яке набрало законної сили 11.05.2017) встановлено факт припинення з 14.12.2015 року договору оренди від 14.01.2013 року за закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно п.4.7 Договору оренди, Орендар зобов'язався після закінчення терміну орендного користування приміщенням, якщо не має згоди про його продовження на новий термін або у випадку дострокового розірвання Договору в 10-ти денний термін здати Орендодавцю приміщення в добротному стані разом з отриманим обладнанням та інвентарем і зі всіма зробленими у ньому покращеннями. Весь інвентар і обладнання, встановлені Орендарем за його рахунок, які не можуть бути відокремлені без пошкодження конструкції будівлі переходять у власність Орендодавця без відшкодування понесених затрат. Передача приміщення оформляється актом прийому-передачі.

Згідно ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Законодавством передбачено відповідальність наймача за невиконання обов'язку щодо своєчасного повернення об'єкта оренди. Так, згідно ч.2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При цьому, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним (вказана позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 20.03.2012 у справі №40/117).

Однак, матеріали справи свідчать про те, що відповідач у встановлений п.4.7 Договору оренди від 14.01.2013 року строк не виконав свого обов'язку щодо повернення орендованого майна орендодавцеві за актом прийому-передачі. А приміщення комунальної власності, площею 135,3 кв.м, що знаходиться по вул. Князя Острозького, 9 в м. Тернополі, яке було предметом оренди, було повернуто Тернопільському районному територіальному медичному об'єднанню лише 10.08.2017 року під час примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2017 року у справі №921/83/16-г/8, що підтверджується Актом державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області від 10.08.2017 року.

Як зазначено в акті державного виконавця від 10.08.2017 року, при примусовому виконанні наказу №921/83/16-г/8 від 10.01.2017 року, рішення Господарського суду Тернопільської області виконано без участі боржника; майно боржника описано та передано на зберігання представникам ТРТМО та ТФ ДП "СЕТАМ" згідно постанов про опис та арешт майна (коштів) боржника від 09.08.2017 та 10.08.2017 року; приміщення аптеки ПП "Укрмедіка" площею 135,3 кв.м, звільнено та передано стягувачу.

Як стверджує позивач, у зв'язку із неповерненням об'єкта оренди після припинення дії договору оренди від 14.01.2013 року, відповідачу щомісячно, починаючи з січня 2016 року, виставлялись рахунки на оплату неустойки за фактичне користування приміщенням, площею 135,3 кв.м, що знаходиться по вул. Князя Острозького, 9 в м. Тернополі, а саме: №12 від 13.01.2016, №35 від 15.02.2016, №62 від 11.03.2016, №95 від 11.04.2016, №102 від 11.04.2016, №116 від 12.05.2016, №141 від 13.06.2016, №155 від 11.07.2016, №174 від 05.08.2016, №183 від 13.09.2016, №197 від 05.10.2016, №214 від 04.11.2016, №239 від 07.12.2016, №253 від 23.12.2016, №13 від 02.02.2017, №35 від 14.03.2017, №65 від 10.04.2017, №79 від 19.04.2017, №88 від 10.05.2017, №102 від 12.06.2017, №116 від 13.07.2017, №126 від 04.08.2017, №135 від 11.09.2017 року. Також, на адресу відповідача направлялась претензія №609 від 15.09.2017 року з вимогою оплатити нараховану неустойку в розмірі 90051,23 грн.

У зв'язку із несплатою відповідачем в добровільному порядку нарахованої позивачем на підставі ч.2 ст.785 ЦК України неустойки за користування об'єктом оренди у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення, позивач звернувся із даним позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№19347 від 27.10.2017) про стягнення 89916,78 грн неустойки в примусовому порядку.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення неустойки в сумі 89916,78 грн, нарахованої за період з 15.12.2015 року по 09.08.2017 року, а також беручи до уваги письмові пояснення до розрахунку стосовно розміру орендної плати, яку взято за основу при здійсненні останнього, суд визнає такий розрахунок обгрунтованим.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо своєчасного звільнення орендованого приміщення після припинення дії договору оренди, відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував, заявлену до стягнення суму неустойки не сплатив (доказів протилежного суду не представив), суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 89916 грн 78 коп. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з 15.12.2015 року по 09.08.2017 року.

У зв'язку із наведеним, позов підлягає до задоволення як обґрунтований, підтверджений матеріалами справи та неоспорений відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Укрмедіка" (вул. Протасевича, 4/28, м.Тернопіль, код 36509159) на користь Комунального закладу Тернопільської районної ради "Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання" (вул. Князя Острозького, 9, м.Тернопіль, код 36143907) - 89916 грн 78 коп. неустойки та 1600 грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано "03" листопада 2017 року .

Суддя С.Г. Стопник