Рішення

від 01.11.2017 по справі 925/1173/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2017 р. Справа № 925/1173/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тальнівський завод "Мінводи" до публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення 9 371,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9 371,47 грн. з них: 7 716,96 грн. основного боргу за товар, 1 072,75 грн. пені, 124,32 грн. 3 % річних, 457,44 грн. інфляційних за прострочення розрахунків по договору № 104-814 від 06.02.2015, укладеному між сторонами у справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не направив свого представника в останнє судове засідання, заперечень проти позову суду не надіслав.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають лише до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2015 між публічним акціонерним товариством "Азот" (далі - Покупець, відповідач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тальнівський завод "Мінводи" (далі - Постачальник, позивач по справі) було укладено договір № 104-814 поставки продукції (товарів) (а.с. 9-13), у відповідності до якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця продукцію (продукти харчування) в кількості асортименті, відповідно до поданих заявок Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного договору ( п. 1.1. договору).

В п. 1.3 Договору сторони погодили, що поставка товару в асортименті здійснюється партіями за накладними із зазначенням асортименту, кількості, ціни за одиницю товару, які узгоджуються сторонами попередньо і являються невід'ємною частиною договору.

Покупець оплачує поставлений товар за цінами, вказаними в Накладних на кожну отриману партію товару ( п. 3.1. договору).

Покупець проводить оплату товару згідно з накладними протягом 10 (десяти) календарних днів після поставки Товару (п. 3.2. договору).

В специфікації до договору (ас.. 18) сторонами погоджено, що позивач поставляє відповідачу мінеральну воду газовану і негазовану "Тальнівська", розрахунок за яку повинен бути проведений з відстрочкою платежу на 14 днів.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7 716,96 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЧЕР2946 від 14.02.2017 ( а.с. 19).

Заперечень проти неотримання товару чи його належної якості відповідач в ході розгляду справи суду не надавав.

Спірні правовідносини між сторонами виникли із договору поставки продукції (товарів) № 104-814 від 06.02.2015, який відповідає положенням ст. 712 ЦК України. Згідно цієї норми за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір поставки продукції (товарів) № 104-814 від 06.02.2015 не визнано недійсним, він не оспорюється сторонами. Договір сторонами виконувався.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Видатковою накладною передбачено, що за товар відповідач повинен провести повний розрахунок 28.02.2017 з урахуванням 14 днів відстрочки платежу.

Товар відповідачем не оплачено, з чого і виник спір.

Оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті товару на час вирішення спору для відповідача вже є таким, що настав, борг не сплачено, то з відповідача на користь позивача належить стягнути у примусовому порядку 7 716,96 грн. основного боргу.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 1 072,75 грн. пені за поставлений товар за період з 01.03.2017 по 12.09.2017 (розрахунок а.с. 8). Дана вимога також підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

Згідно ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 6 ст. 232 ГК передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 9.3. договору між сторонами, при порушенні п. 3.2 договору, Покупець оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу до дня фактичного розрахунку.

Дана умова договору відповідає вимогам ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що відповідальність у виді пені встановлюється договором між сторонами, однак її розмір при сплаті не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період нарахування пені.

Розрахунок пені проведено позивачем вірно (а.с. 8). Доказів сплати пені у справі немає, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 1072,75 грн. пені.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 124,32 грн. як 3 % річних та 457,44 грн. інфляційних втрат за період з 01.03.2017 по 12.09.2017 (розрахунок а.с. 8).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних та 3 % річних за калькулятором програми "Ліга-Закон", встановив неправильність нарахування інфляційних втрат.

За належним розрахунком, сума інфляційних втрат становить лише 449,27 грн. за вказаний позивачем період. Розрахунок 3% річних є вірним.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути лише 449,27 грн. інфляційних втрат та 124,32 грн. як 3% річних (а.с. 8), оскільки доказів проведення розрахунку за цими платежами у справі нема.

В решті вимог в частині стягнення інфляційних втрат у позові слід відмовити через неправильні розрахунки.

Заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідач суду не подав, доказів проведення повного розрахунку за позовними вимогами у справу не надано.

Правомірність позовних вимог доведена зібраними у справі доказами, а тому з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 7 716,96 грн. основного боргу за товар, 1072,75 грн. пені, 124,32 грн. як 3% річних, 449,27 грн. інфляційних втрат на підставі укладеного між сторонами договору № 104-814 поставки продукції (товарів) від 06.02.2015 .

Згідно ст. 49 ГПК України, з урахуванням вини відповідача у виникненні спору, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 600,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "АЗОТ" (ідентифікаційний код 00203826, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тальнівський завод "Мінводи" (ідентифікаційний код 00380787, Черкаська область, м. Тальне, вул. Вокзальна, 139А) -- 7 716,96 грн. основного боргу за товар, 1072,75 грн. пені, 124,32 грн. як 3% річних, 449,27 грн. інфляційних втрат на підставі укладеного між сторонами договору № 104-814 поставки продукції (товарів) від 06.02.2015 та 1600,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог в частині стягнення інфляційних у позові відмовити.

Наказ видати .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 03 листопада 2017 року

Суддя Н.М. Спаських