Постанова

від 18.10.2017 по справі 910/7279/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2017 р. Справа№ 910/7279/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Коломєйцева О.І. - довіреність №2366 від 17.10.2017р.

від відповідача: Липський М.І. - довіреність б/н від 14.06.2017р.

Гіжко В.В. - довіреність б/н від 11.09.2017р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центри раннього розвитку дітей" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2017р.

у справі № 910/7279/17 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центри раннього розвитку дітей"

про стягнення 610 456,41 грн.

В судовому засіданні 18.10.2016р. відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017р. Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центри раннього розвитку дітей" про стягнення 610 456,41 грн., з яких 541 858,65 грн. - заборгованість по орендних платежах за період з 22.01.2013р. по 30.11.2016р. та пеня у сумі 68 597,76 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди нежитлових приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 40 від 08.01.2008р. в частині повної та своєчасної оплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2017р. у справі №910/7279/17 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центри раннього розвитку дітей" на користь Управління освіти Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації суму основної заборгованості у розмірі 541 858,65 грн., пеню у розмірі 68 597,76 грн., та судовий збір у розмірі 9 156,85 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що орендна плата за користування нежитловим приміщенням була нарахована відповідачу позивачем без врахування умов укладеного між ними договору оренди нежитлового приміщення № 40 від 08.01.2008р.

Апелянт вважає розрахунок позивача не вірним, оскільки не враховано фактичне використання приміщення відповідачем, виходячи з розкладу занять та площі орендованих погодинно приміщень.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) апеляційну скаргу 13.07.2017р. передано на розгляд головуючому судді Скрипці І.М., протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції згідно ст. 69 ГПК України строк розгляду справи продовжувався, відповідно до ст. 77 ГПК України у справі оголошувалась перерва та розгляд справи відкладався останній раз на 18.10.2017р.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.10.2017р. підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та додаткових поясненнях до неї, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняте нове про відмову у позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.10.2017р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 08.01.2008р. між Управлінням освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центри раннього розвитку дітей" (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 40 (далі - договір), відповідно до п. п. 1.1 якого орендодавець на підставі розпорядження Шевченківської районної у м. Києві адміністрації від 05.12.2007р. №1753 передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення в буд. №18 по вул. Щербакова (Будинок дитячої творчості), загальною площею 165,0 кв.м., в т.ч.: на 1 поверсі 15,0 кв.м. постійно під методичний кабінет та 96,2 кв.м. на 1 поверсі; 28,9 кв.м. на 2 поверсі; 24,9 кв.м. на 3 поверсі - погодинно, для проведення навчального процесу. Об'єкт оренди передається орендарю згідно з актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною договору оренди.

Відповідно до п. 2.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої за перший місяць складає 8283,03 грн. згідно додатку №1 до договору. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання договору (п.2.3 договору).

За умовами п. 2.4 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків власної господарської діяльності щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Орендар сплачує орендодавцю компенсацію плати за користування земельною ділянкою в розмірі і в строки, визначені додатком №2 до даного договору (п. 2.7 договору).

Згідно п. 3.1 договору орендодавець зобов'язаний на момент підписання договору оренди передати, а орендар - прийняти об'єкт оренди за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення. У випадку стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, у порядку, встановленому чинним законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі витрати, пов'язані з таким стягненням.

Відповідно до п. 8.2 договору строк дії договору встановлений з моменту підписання - до 01.11.2010р.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 14.07.2011р. №402/5789 "Про деякі питання оренди майна територіальної громади міста Києва" дію договору оренди №40 від 08.01.2008р. було продовжено на підставі укладеної додаткової угоди №1 від 14.07.2011р. до 31.03.2012р. включно.

Орендар фактично використовував приміщення до укладення нового договору, а саме до 29.11.2016р.

За результатами проведеної Державною фінансовою інспекцією в місті Києві ревізії фінансово-господарської діяльності управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації за період з 01.08.2012р. по 01.06.2016р. відповідно до акту від 15.09.2016р. №031-30/982, встановлено несвоєчасність сплати відповідачем орендних платежів та нараховано за період з 01.08.2012р. по 01.06.2016р. пеню за несвоєчасну сплату орендних платежів.

Зокрема, ревізією своєчасності розрахунків з орендарем ТОВ "Центри раннього розвитку дітей" за надане в оренду приміщення та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендних платежів в період з 01.01.2014р. по 01.06.2016р., встановлено, що Управлінням освіти розрахунки з вказаним орендарем здійснено з недотриманням визначених договірних зобов'язань, як це передбачено ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14, ст. ст. 629, 651 ЦК України від 16.01.2003р.

Відповідача було попереджено про нарахування пені, яку необхідно сплатити та запропоновано графік погашення, що підтверджується листами від 12.09.2016р. №33/09-2126 та від 24.10.2016р. №33/09-2370.

Матеріали справи містять претензію позивача від 01.11.2016р. №33/07-2430 на загальну суму заборгованості станом на 31.10.2016р. у розмірі 528 581,94 грн.

З листа відповідача від 14.11.2016р. №108 вбачається, що останній сплачував рахунки до січня 2015р., коли сума рахунків безпідставно зросла до більш ніж 22 000,00 грн., у зв'язку із чим він звернувся до позивача для надання розрахунку вартості такого користування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідачем не сплачено вказану заборгованість, у зв'язку із чим ним нараховано та заявлено до стягнення з останнього 610 456,41 грн., з яких 541 858,65 грн. - заборгованість по орендних платежах за період з 22.01.2013р. по 30.11.2016р. та пеня у сумі 68 597,76 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд не перевірив розрахунки позивача та прийшов до висновку про наявність заборгованості відповідача в сумі 541 858,65 грн., зазначивши про доведеність її розміру.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Положеннями ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

З огляду на викладені норми вбачається обов'язок орендаря сплачувати оренду плату за весь час користування об'єктом оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору оренди № 40 від 08.01.2008р. відповідач орендує 165 м.кв. з них: 15 м. кв. постійно та 150 м. кв. погодинно.

Спір у справі виник стосовно оплати за оренду приміщення, яке було передано згідно вищевказаного договору оренди, у погодинну оренду площею 150 кв.м., в тому числі 96,2 кв.м. на 1 поверсі; 28,9 кв.м. на 2 поверсі; 24,9 кв.м. на 3 поверсі - для проведення навчального процесу.

Перевіривши надані позивачем розрахунки нарахування погодинної орендної плати, апеляційним судом встановлено, що вони зроблені без врахування розкладу занять відповідача, що погоджувався з позивачем на кожен рік.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 Договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району № 40 від 08.01.2008 року, якими встановлено, що приміщення загальною площею 150 кв.м. оренди орендується погодинно. Розмір орендної плати визначається за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Як передбачено п. 2.1. договору №40, розрахунок орендної плати за кожен місяць далі після першого місяця оренди мав розраховуватися згідно додатку №1 до даного договору .

В зазначеному додатку №1 позивачем розрахована вартість орендної плати за користування приміщеннями загальною площею 150 м.кв. протягом повного місяця в розмірі 7 015,89 грн., разом з ПДВ.

При визначенні вартості погодинного користування позивач виходив з того, що загальна кількість годин у розрахунковому місяці становить - 720, а відповідач користується цими приміщеннями протягом 670,05 г/м. Кількість днів, в які відповідач орендував приміщення у січні 2008р. становила 27, і за розрахунками позивача відповідач орендував приміщення 670,05/27= 24,8 годин на добу.

Вказані розрахунки є помилковими з огляду на наступне.

Так, в тексті Додатку № 1 відсутні пояснення щодо множника 670,05 г/м, який без пояснення наявний в формулі розрахунку орендної плати за оренду приміщень загальною площею 150 м.кв. погодинно.

З пояснень відповідача вбачається, що для розрахунку кількості годин погодинного використання приміщень загальною площею 150 м. кв. позивачем був використаний Розклад занять відповідача на 2007- 2008 навчальний рік (Будинок дитячої творчості), копія якого, додана позивачем до його пояснення (а.с. 140), незважаючи на те, що такі графіки щороку погоджувалися відповідачем і Директором Будинку дитячої та юнацької творчості Шевченківського району м. Києва, та подавалися до відділу оренди позивача.

Згідно наявного в матеріалах справи розкладу занять на 2008р. - 2009р. відповідач користувався зазначеними приміщеннями, загальною площею 150 кв.м. в понеділок, вівторок, середу, четвер та п'ятницю 5 годин на день, а в суботу 4 години. Отже сума оренди, яка була розрахована позивачем за перший місяць оренди, згідно додатку № 1 до вказаного договору оренди, розрахована з перевищенням годин, які надавались відповідачу згідно погодженого розкладу занять.

Відтак за розрахунками відповідача строк фактичного користування приміщеннями загальною площею 150 кв.м. протягом розрахункового місяця не міг перевищувати 115 годин.

Відповідно орендна плата за погодинне користування цими приміщеннями не могла перевищувати: 7015,89/720*115=1120,59 грн. разом з ПДВ.

Тому загальна орендна плата - за перший місяць оренди приміщень загальною площею 165 кв.м. згідно п. 1.1. Договору - не могла бути більшою, ніж 1753,87+1120,59= 2874,46 грн. разом з ПДВ.

Під час розгляду справ позивач не зміг пояснити розмір виставленої орендної плати за користування відповідачем приміщеннями погодинно, виходячи з умов договору та розкладу занять.

З аналізу наданих позивачем розрахунків вбачається, що позивач додав години використання кожної з окремих кімнат, площа яких в сумі становить 150 м. кв. і отримав сумарну кількість годин, а саме 28,9 годин у понеділок, 26,6 годин у вівторок, 30,6 годин у середу,26,6 годин у четвер, 31,9 годин в п'ятницю, і 4,3 години в суботу. Потім додав всі ці години і отримав 148,9 годин погодинної оренди на тиждень, які помножив на 4,5 тижнів на місяць і отримав число 670,05 годин на місяць.

В Додатку 1 до Договору №40 від 2008р. позивач використав ці години як множник у формулі розрахунку орендної плати, помноживши 670,05 годин на 150 м.кв., тобто на загальну площу всіх кімнат, які зустрічаються в Розкладі занять. Помноживши 150 м.кв. на цю сумарну кількість годин, позивач стверджує, що надав для використання відповідачем кожен із 150 квадратних метрів погодинно орендованих приміщень в оренду протягом 26,6 - 31,9 годин п'ять днів на тиждень та на 4,3 години в суботу.

Дані розрахунки є помилковими, оскільки під час розрахунку орендної плати за перший місяць оренди позивач виходив з сумарної кількості годин оренди кожного кабінету, а не загального строку користування приміщенням загальною площею 150 м. кв.

За наданими відповідачем розрахунками максимально можливої загальної орендної плати за договором №40 - за січень 2008р. (перший місяць оренди) та за період з 01 січня 2008р. до 30 листопада 2016р. вбачається, що сума орендної плати за постійну оренду 15 кв.м. з ПДВ складає 323 734,88 грн., максимально можлива орендна плата за погодинну оренду 150 кв.м. з ПДВ складає 206 842,05 грн., а всього 530 576,92 грн., в той час як відповідачем сплачено за оренду у спірний період 675 460,16 грн., що не спростовано позивачем.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, перевіривши подані відповідачем розрахунки, дійшла висновку про відсутність у відповідача заборгованості за договором оренди № 40 від 08.01.2008р.

Оскільки відсутні правові підстави для стягнення 541 858,65 грн. заборгованості з орендної плати з урахуванням інфляційного збільшення, відсутні підстави і для задоволення вимоги про стягнення пені, яка є похідною.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.ст. 4-2, 4-3 ГГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 104 ГПК України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим наявні підстави для його скасування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Центри раннього розвитку дітей" з викладених у ній підстав, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2017р. у справі №910/7279/17 підлягає скасуванню у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центри раннього розвитку дітей" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2017р. у справі № 910/7279/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2017р. у справі №910/7279/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 6-А, ідентифікаційний код 37470086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центри раннього розвитку дітей" (04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 49-А, ідентифікаційний код 31035960) 10 072,55 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №910/7279/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

А.І. Тищенко