Ухвала

від 11.10.2017 по справі 804/5531/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 року м. Київ К/800/38358/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції

м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (ОДПІ)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014

у справі № 804/5531/13-а Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства (ПП) Дніпроінжбуд

до Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 у задоволенні позову ПП Дніпроінжбуд відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 скасовано, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 № 0000172290, № 0000182290. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 3441,00 грн.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалене у справі рішення, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з ПДВ і податку на прибуток приватних підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.02.2013 за № 779/227/30093445 щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ Шоковіта , ТОВ Супутник , ПП Рембудкомплект-Плюс за жовтень, листопад, грудень 2012 року. Згідно з висновками акту від 21.02.2013 за № 779/227/30093445 позивач порушив норми підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.4, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI: завищив податковий кредит у податковому обліку за четвертий квартал 2012 року на суму 727443,46 грн. та витрати за четвертий квартал 2012 року на суму 3637220,00 грн. за нікчемними договорами поставки товарів (обладнання, будівельних матеріалів) з ТОВ Шоковіта , ТОВ Супутник , ПП Рембудкомплект-Плюс , у результаті чого занизив ПДВ за четвертий квартал 2012 року на суму 727443,00 грн. та податок на прибуток на суму 1588252,00 грн.

Висновок про нікчемність правочинів позивача із ТОВ Шоковіта , ТОВ Супутник , ПП Рембудкомплект-Плюс зроблено на підставі інформації, наведеній в акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 за № 7206/224/33421689 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Шоковіта щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за вересень-листопад

2011 року та повноти їх відображення в податковому обліку , а також в акті перевірки від 21.12.2012 № 7202/224/32228481 Про неможливість проведення зустрічної звірки

ТОВ Супутник щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за листопад 2011 року та повноти їх відображення в податковому обліку , які обґрунтовано відсутністю вказаних вище товариств за місцезнаходженням; до перевірки

ПП Дніпроінжбуд не було надано належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування придбаних у контрагентів товарно-матеріальних цінностей.

За наслідками перевірки контролюючим органом стосовно ПП Дніпроінжбуд прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013: № 0000182290 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 727443,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 181861,00 грн.; № 0000172290 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1588252,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 397063,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від

ТОВ Шоковіта , ТОВ Супутник , ПП Рембудкомплект-Плюс товарів (обладнання, будівельних матеріалів), послуг з доставки будівельних матеріалів вантажним транспортом від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит за вказані вище податкові звітні періоди.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК ) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток за четвертий квартал 2012 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), ОДПІ посилається на відсутність контрагентів позивача ТОВ Шоковіта , ТОВ Супутник за місцем реєстрації, відсутність товарно-транспортних накладних і, як наслідок, на безпідставне формування позивачем податкового кредиту та витрат за нікчемними операціями із поставки позивачу від ТОВ Шоковіта , ТОВ Супутник , ПП Рембудкомплект-Плюс товарів (обладнання, будівельних матеріалів). При цьому в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.02.2013 за № 779/227/30093445, на підставі висновків якого контролюючим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, відсутні обґрунтування та висновки щодо порушення ПП Дніпроінжбуд податкового законодавства за результатами господарських взаємовідносин з ПП Рембудкомплект-Плюс .

Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: завірених копій видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі робіт (послуг) доказів використання ТОВ Дніпроінжбуд придбаних будівельних матеріалів у виробничій діяльності (позивач надав акти приймання виконаних будівельних робіт на об'єкті реконструкція аварійної будівлі Михайлівської середньої загальноосвітньої школи; акти вартості змонтованого обладнання, придбаного виконавцем робіт, в яких він визначений виконавцем робіт), - за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б беззаперечно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ Шоковіта , ТОВ Супутник , ПП Рембудкомплект-Плюс товарів, зробив юридично правильний висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача з податку на прибуток та ПДВ сум витрат та податкового кредиту відповідно. Оцінка доказів судом апеляційної інстанції зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи, наведені ОДПІ в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції, а відтак, відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підпис В.П. Юрченко