Рішення

від 01.11.2017 по справі 473/3170/15-ц

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/3170/15-ц

РІШЕННЯ

іменем України

"01" листопада 2017 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі Заблоцькій М.М.,

за участю: представників позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя в якому (з врахуванням надання уточненого позову) вказувала, що з 07 липня 2009 року по 15 жовтня 2015 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

В період шлюбу подружжя спільно набуло майно, а саме автомобіль Opel Meriva 2008 року випуску, реєстр. номер НОМЕР_1, а також три земельні ділянки, зокрема ділянку площею 0,3000 га., розташовану по вул. Кольчака, 23 в с. Ракове Вознесенського району Миколаївської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, ділянку площею 0,2500 га., розташовану по вул. Кольчака, 23 в с. Ракове Вознесенського району Миколаївської області, призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ділянку площею 2,000 га., розташовану в межах території Мічурінської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначену для ведення особистого селянського господарства.

Вказуючи на те, що згода про добровільний поділ майна між ними не досягнута, майно, враховуючи його вартість, не може бути поділено реально з дотриманням принципу рівності часток подружжя, а тому ОСОБА_5 просила про його поділ в судовому порядку, визнавши за нею право власності на ? частку спірного майна.

09 жовтня 2015 року відповідач ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2015 року зустрічний позов було прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісною позовною заявою.

Ухвалою суду від 26 травня 2016 року зустрічний позов було залишено без розгляду.

В судовому засіданні, яке відбувалося без особистої участі позивачки, її представники ОСОБА_1, ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 уточнені позовні вимоги визнали частково - в частині поділу спірних автомобіля та ділянки площею 2,000 га., розташованої в межах території Мічурінської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства. В частині поділу інших ділянок заперечували, вказуючи на те, що це майно набуте відповідачем 14 квітня 2010 року в порядку безоплатної передачі із земель комунальної власності, а тому ділянки є його особистою власністю та не підлягають поділу.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі позивачки, оскільки матеріали справи містять достатньо відомостей про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, оглянувши матеріали цивільної справи №473/1845/17 за позовом ОСОБА_5 до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельних ділянок, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що з 07 липня 2009 року по 15 жовтня 2015 року позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Мають двох спільних синів.

В період шлюбу сторони набули спільне майно, а саме автомобіль Opel Meriva 2008 року випуску, реєстр. номер НОМЕР_1, а також земельну ділянку площею 2,000 га., розташовану в межах території Мічурінської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, призначену для ведення особистого селянського господарства (Державний акт на право власності на земельну ділянку від 28 лютого 2012 року, реєстр. №182200001000800).

Вказане майно зареєстроване на праві власності за відповідачем.

Правовий статус цього майна сторони не оспорюють, останні в судовому засіданні досягли згоди щодо порядку його поділу.

Що стосується решти майна, то суд виходить з наступного.

З матеріалів цивільної справи та справи №473/1845/17 вбачається, що рішеннями від 07 жовтня 2009 року №4 та від 19 листопада 2009 року №3 Новогригорівська сільська рада Вознесенського району надала ОСОБА_3 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку площею 0,3000 га., розташовану по вул. Кольчака, 23 в с. Ракове Вознесенського району Миколаївської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, ділянку площею 0,2500 га., розташовану по вул. Кольчака, 23 в с. Ракове Вознесенського району Миколаївської області, призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (справа №473/1845/17 (а.с. 11, 12)).

Рішенням від 21 грудня 2009 року №13 Новогригорівська сільська рада Вознесенського району затвердила технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку площею 0,3000 га., розташовану по вул. Кольчака, 23 в с. Ракове Вознесенського району Миколаївської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, ділянку площею 0,2500 га., розташовану по вул. Кольчака, 23 в с. Ракове Вознесенського району Миколаївської області, призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та вирішила передати вказані земельні ділянки у власність ОСОБА_3 (справа №473/1845/17 (а.с. 13)).

На підставі рішення 14 квітня 2010 року відповідач отримав державний акт ЯК №791799, зареєстрований в реєстрі за №011048800082 на земельну ділянку площею 0,25 га., розташовану по вул. Кольчака, 23 в с. Ракове Вознесенського району Миколаївської області, призначену для обслуговування житлового будинку та державний акт ЯК №791700, зареєстрований в реєстрі за №11048800083 на земельну ділянку площею 0,0847 га., розташовану по вул. Кольчака, 23 в с. Ракове Вознесенського району Миколаївської області, призначену для ведення особистого селянського господарства (а.с. 134, 142).

Як вбачається з пояснень ОСОБА_3, матеріалів справи (а.с. 134, 142), матеріалів цивільної справи №473/1845/17, зокрема встановлено рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 10 жовтня 2017 року правовстановлюючі документи містили суттєві помилки (зокрема щодо площі однієї з ділянок та цільового призначення іншої), а тому за особистою заявою відповідача були визнані зіпсованими, анульовані та знищені.

Замість них 29 листопада 2011 року ОСОБА_3 було видано чинні державні акти на земельні ділянки, зокрема ділянку площею 0,3000 га., розташовану по вул. Кольчака, 23 в с. Ракове Вознесенського району Миколаївської області, призначену для ведення особистого селянського господарства, реєстр. №482200001000461 та на ділянку площею 0,2500 га., розташовану по вул. Кольчака, 23 в с. Ракове Вознесенського району Миколаївської області, призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, реєстр. №482200001000462 (а.с. 8, 9).

Згідно ч. 1 ст. 126 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок від 05 березня 2009 року до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень право власності або право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно ст. 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Таким чином анульовані та знищені за заявою відповідача правовстановлюючі документи, як помилково видані, не можуть свідчити про набуття ним спірних земельних ділянок.

Згідно державних актів на право власності на спірні земельні ділянки від 29 листопада 2011 року, реєстр. №482200001000461 та №482200001000462 ОСОБА_3 набув право власності щодо ділянок з відповідним цільовим призначенням та відповідною площею саме згідно вказаних правовстановлюючих документів.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру (справа №473/1845/17, а.с. 58-63) датою державної реєстрації спірних земельних ділянок є 29 листопада 2011 року, правовстановлюючі документи, на підставі яких було проведено реєстрацію - державні акти від 29 листопада 2011 року, реєстр. №482200001000461 та №482200001000462.

Докази здійснення реєстрації спірних ділянок за ОСОБА_3 до цієї дати в матеріалах справи відсутні.

Таким чином суд приходить до висновку, що датою набуття відповідачем спірних ділянок є 29 листопада 2011 року.

Водночас при визначенні правового статусу ділянок слід врахувати й ту обставину, що на одній з них розташована самочинно збудована житлова будівля, будівництво якої згідно акту від 05 травня 2017 року (а.с. 115) та інших матеріалів справи (а.с. 116-117) здійснювалося сторонами спільно.

Відповідно до чинної на час набуття цього майна ч. 5 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Також при визначенні підстав та порядку поділу майна між подружжям суд виходить з наступного.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя (далі - постанова Пленуму), а саме в п.п. 23, 24 зазначає, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 71 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, яке ділиться між ними в натурі. Поділ здійснюється за взаємною згодою подружжя, а в разі недосягнення згоди - судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Положення ч. 1 ст. 70 СК України, п. 30 постанови Пленуму вказують на те, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно ч.ч. 4-5 ст. 71 СК України та згідно п. 25 постанови Пленуму вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільні речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

З врахуванням встановлених обставин, зокрема вартості майна та неможливості його поділу відповідно до часток його співвласників, відсутності згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації замість його частки (перевищення частки) та невнесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а тому суд вважає необхідним визнати за кожним зі сторін по 1/2 ідеальної частки спірного майна без його поділу в натурі.

В силу ст. 88 ЦПК України суд розподіляє між сторонами судові витрати.

Зокрема з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 слід стягнути 1 273 грн. судового збору. В той же час витрати позивачки на оплату оцінки спірного майна (600 грн.) не є судовими витратами в розумінні ст. 79 ЦПК України, а тому відшкодуванню не підлягають.

Разом з тим за наслідками проведення судової експертизи було встановлено, що вартість спірного майна (за рахунок автомобіля) є вищою, ніж його вартість, зазначена в позові та з якої позивачкою сплачений судовий збір при пред'явленні позову. Позивачкою під час розгляду справи не доплачено різницю судового збору в розмірі 36,36 грн. Однак, оскільки рішення ухвалено на користь останньої в той час, як відповідач є інвалідом 2-ої групи та звільнений від сплати судового збору на користь держави, а тому судовий збір в цій частині компенсується за рахунок держави.

Витрати відповідача компенсації не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на:

- 1/2 частку автомобіля Opel Meriva 2008 року випуску, реєстр. номер НОМЕР_1;

- 1/2 частку земельної ділянки площею 2,000 га., розташованої в межах території Мічурінської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, за межами населеного пункту, призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №4822083000:10:000:0059;

- 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га., розташованої по вул. Кольчака, 23 в с. Ракове Вознесенського району Миколаївської області, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4822083200:03:014:0018;

- 1/2 частку земельної ділянки площею 0,3000 га., розташованої по вул. Кольчака, 23 в с. Ракове Вознесенського району Миколаївської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №4822083200:03:014:0019.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 1 273 (одну тисячу двісті сімдесят три) гривні судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Вуїв