Рішення

від 17.10.2017 по справі 712/6886/17

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/6886/17

Провадження № 2/712/1834/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі :

головуючого судді - ТОКОВОЇ С.Є.

при секретарі - ТИМОШЕНКО Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом до відповідача про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності, посилаючись на те, що 21 квітня 2007 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.04.2016 розірваний. В період шлюбу у вересні 2015 року, за спільні кошти ними на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 25 листопада 2013 року набуто спірне майно - частку (корпоративні права) у розмірі 40 % у Статутному капіталі Приватного Підприємства ДАНТИСТ (код ЄДРПОУ 14195177, місце знаходження юридичної особи 18002. Черкаська обл. м. Черкаси, вул. Благовісна, будинок № 269), вартість частки становила - 7200 грн. Власником частки у розмірі 40 % у Статутному капіталі приватного підприємства ДАНТИСТ був зареєстрований відповідач. Після припинення спільного проживання ми з відповідачем не можемо дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначеної частки у розмірі 40 % у Статутному капіталі Приватного Підприємства ДАНТИСТ . Відповідач не дає їй доступу до спільного майна, відповідач позбавив її можливості управлінням справами, отримання, володіння, розпорядження і користування відповідною частиною прибутків (дивідендів) та активів приватного підприємства ДАНТИСТ . Оскільки мирно розділити майно відповідач відмовляється, тому звернулась з даним позовом до суду.

В судове засідання позивач не з'явилася, скерувала до суду заяву в якій просила справу розглядати в її відсутність, позовні вимоги підтримала повністю та просила позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений, причини неявки суду не відомі.

Зі згоди позивача, відповідно до ст. 224 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами сімейного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, про що видано свідоцтво про одруження серії серія НОМЕР_1 та зроблено відповідний актовий запис за №395. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2016 року їх шлюб розірвано.

За час спільного проживання сторони спільно у вересні 2015 року, за спільні кошти на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 25 листопада 2013 року придбали частку (корпоративні права) у розмірі 40 % у Статутному капіталі Приватного Підприємства ДАНТИСТ (код ЄДРПОУ 14195177, місце знаходження юридичної особи 18002. Черкаська обл. м. Черкаси, вул. Благовісна, будинок № 269), вартість частки становила - 7200 грн.

Власником частки у розмірі 40 % у Статутному капіталі приватного підприємства ДАНТИСТ був зареєстрований відповідач.

Згідно ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 1 статті 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 69 Сімейного Кодексу України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 11 від 21 грудня 2007 р. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Одним із видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Внесення грошових внесків засновниками товариства є одним із джерел формування майна цього товариства і включається в його статутний капітал як внесок, а засновник, в свою чергу, з моменту вчинення зазначених дій набуває корпоративні права, які включають в себе права: на управління справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, участь у розподілі прибутку товариства і одержання відповідної його частини, а також на отримання грошових коштів у разі ліквідації товариства у відповідності до чинного законодавства та при виході, зокрема з товариства з обмеженою відповідальністю, право на виплату вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі.

Згідно норм чинного законодавства України майновим правом учасника будь-якого господарського товариства є право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди), а також право на отримання грошових коштів у разі ліквідації товариства та право на виплату вартості частини майна товариства, пропорційної його частці в статутному капіталі, при виході учасника з товариства. У цій частині корпоративні права є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і можуть бути розділені між подружжям. Дане твердження відповідає позиції Верховного Суду України, викладеною в п. 28 Постанови № 11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя (далі - Постанова ВСУ).

Згідно п.29 Постанови ВСУ майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший чоловік має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

У свою чергу, Конституційний суд України дотримується зовсім протилежної позиції. У резолютивній частині Рішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року, прийнятого у справі №17-рп/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства ІКІО щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України, зазначено: В аспекті конституційного звернення положення частини 1 статті 61 Сімейного кодексу України слід розуміти так. що статутний капітал і майно приватного підприємства є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя .

Враховуючи неоднозначну правову позицію двох найвищих судових органів, на думку суду, слід дотримуватися правової позиції саме Конституційного суду України.

Оскільки, виходячи з положень ст. 150 Конституції України, до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею. Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2017 року відстрочено позивачу судовий збір, а тому до стягнення з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в сумі 640 грн.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 68, 69-71, 174, 175 СК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме частку 40% у статутному капіталі Приватного Підприємства ДАНТИСТ (код ЄДРПОУ 14195177, місце знаходження юридичної особи - 18002. Черкаська обл., м. Черкаси, Придніпровський р-н, вул. Благовісна, будинок № 269) в рівних частинах ( по ? частині).

Стягнути з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету судовий збір в сумі 640 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

ГОЛОВУЮЧИЙ: