Рішення

від 24.10.2017 по справі 639/9356/16-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/9356/16-ц

2/639/648/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 р. Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого- судді Єрмоленко В.Б.

при секретарі- Бондаренко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 36 шляхо-відновлювального загону державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що перебуваючи на посаді коменданта управління домами за адресою: АДРЕСА_1 військової частини № НОМЕР_2 , її батько ОСОБА_2 отримав для особистих потреб право постійного користування капітальним гаражем , який побудований військовою частиною № НОМЕР_2 , а після його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 продовжує відкрито володіти гаражем, тому вважає, що набула права власності за набувальною давністю.

Представник позивача позов підтримала, просила суд його задовольнити.

Відповідач 36-й шляхо-відновлювальний загін державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) в судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не сповістив, заперечень не надав.

Представник відповідача - Харківської міської ради надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких стверджує, що гараж є самочинним будівництвом, оскільки не оформлено право власності або право користування на земельну ділянку, позивачем не дотримано Порядку вирішення питань, пов`язаних із самочинним будівництвом, що був затверджений рішенням 9 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 17.08.2011 р. № 390/11., та просить суд розглядати справу за його відсутності, за наявними у справі матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані докази, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Батько позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 1958 року постійно мешкав у квартирі АДРЕСА_2 якого та інфраструктура навколо входили до території військового містечка, що збудовано військовою частиною № НОМЕР_2 (штаб бригади ЖДВ м. Харків) для розквартирування офіцерського складу та їх сімей.

Будівництво здійснювалось на земельній ділянці, яка відведена рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих №13/218с від 14.11.1949 року.

Перебуваючи на посаді коменданта управління домами військової частини № НОМЕР_2 , ОСОБА_2 отримав право постійного користування капітальним гаражем для особистих потреб, який побудований військовою частиною № НОМЕР_2 на території військового містечка та виплатив його первинну вартість.

Згідно інвентарної картки обліку основних засобів №24 управління домами офіцерського складу (форма №ОС-6) в/ч НОМЕР_2 , яка затверджена наказом Центрального статистичного управління при Раді Міністрів СРСР від 14.12.1972 року №816, гараж за адресою АДРЕСА_1 введений до експлуатації 17.08.1975 згідно акту вводу №24 з початковою вартістю 176 карб. Причиною набуття зазначено наказ 49 від 24.06.1976 року, яким вказану будівлю гаража передано в постійне користування коменданту ОСОБА_2 . Внесення до каси управління домами офіцерського складу в/ч НОМЕР_2 первинної вартості будівлі підтверджується квитанцією №596 від 24.06.1976 року.

Після смерті ОСОБА_2 20.07.1992 року, позивач від своєї матері - ОСОБА_3 26.10.1993 року отримала у дар квартиру АДРЕСА_3 та відкрито користується гаражем. Як об`єкт підвищеної пожежної небезпеки вищевказаний гараж обліковується в територіальних органах МНС України за позивачем, що підтверджується листом Жовтневого РВ ГУДСНС у Харківській області від 24.04.2013 № 23/510/629.

На теперішній час гараж має порядковий номер 11 та розташований з боку першого корпусу по АДРЕСА_1 . Відповідно до Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта від 23.06.2016, гараж відповідає вимогам надійності та безпечності експлуатації.

Згідно відповіді Міністерства оборони України від 01.09.2016 року №266/із/2039, військова частина № НОМЕР_2 (з 1993 року умовне найменування НОМЕР_3 ) станом на 31.10.2004, відповідно до вимог директиви Міністра оборони України від 12.10.2004 №Д-312/1/*25, виведена зі складу Збройних Сил України та передана у підпорядкування Міністерства транспорту та зв`язку України (теперішня назва Міністерство інфраструктури України), умовне найменування військова частина НОМЕР_3 анульовано.

Правонаступником військової частини № НОМЕР_2 , нерухоме майно якої на території м. Харкова також знаходилось за адресою АДРЕСА_1 , є військова частина НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 ), а її правонаступником в теперішній час є військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_5 ).

За інформацією квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова від 02.02.2017 р. № 521, станом на 01.01.2017 р. на обліку КЕВ м. Харків перебуває земельна ділянка загальною площею 4,6 га військового містечка № НОМЕР_7 за адресою: АДРЕСА_6 . Державний акт на земельну ділянку згідно рішення виконкому Харківської міської ради № 13/218с від 11.11.1949 р. не виготовлявся, план меж землекористування відсутній, що також підтверджується інвентаризацією земель, які знаходяться у користуванні Міністерства оборони України у м. Харкові станом на 20.10.2004 р.

Згідно архівної довідки галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 179/1/2527 від 10.03.2017 р. за Харківською КЕЧ станом на 01.01.1974 р. закріплена земельна ділянка лише під житловим будинком по АДРЕСА_1 , площею 4,6 га військового містечка № НОМЕР_7 .

Земельна ділянка, на якій побудовані об`єкти соціальної інфраструктури військовою частиною № НОМЕР_2 до 1974 року на теперішній час не відноситься до земель Міністерства оборони. Подальше відведення земельних ділянок у дворі будинку АДРЕСА_7 для розміщення індивідуальних гаражів, здійснювалось на підставі рішень Жовтневої районної ради м. Харкова.

Позивач зазначає, що за період використання гаража по АДРЕСА_7 з жовтня 1993 року, вона безперервно володіє гаражем, ніколи не приховувала факт знаходження майна в її володінні та несе тягар його утримання. Жодних вимог, пропозицій, повідомлень щодо умов користування гаражем з боку військових частин № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), № НОМЕР_4 , № НОМЕР_1 на її адресу не надходило.

Як випливає з відповіді Міністерства інфраструктури України від 30.08.2016 №8541/16/10-16, на балансі військової частини НОМЕР_1 відсутнє нерухоме майно по АДРЕСА_7 .

Державна реєстрація права власності на гараж по АДРЕСА_7 , площею забудови 23 кв.м., яким позивач безперервно володіє вже 23 роки, до теперішнього часу не проведена.

Вищевказані факти свідчать, що після смерті ОСОБА_2 позивач фактично володіє гаражем батька, але дотепер не оформила право власності у встановлений законом спосіб.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння (наприклад, спадкування), а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

Титульне володіння майном виключає набуття права власності на це майно на підставі ст. 344 ЦК України за набувальною давністю.

За правилами ч. 1ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.11,15 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільний прав-це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення і реальної небезпеки такого порушення.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено вст. 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

За нормами ч.ч.1,2ст. 331 ЦК Україниправо власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинку, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

На підставі вимог ч. 2ст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 1ст. 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4ст. 344 ЦК Україниправо власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

У п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановленоЦК України.При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови).

Звертаючись до суду позивач вказував на те, що більше десяти років відкрито користується вказаним гаражем, а тому просив визнати за ним право власності на нерухоме майно за набувальною давністю.Ураховуючи положення статтей335і344 ЦК Україниправо власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

Судом установлено, що право власності на спірний гараж не зареєстровано, на балансі ні у кого не перебуває.

З аналізу вищевикладених норм матеріального права випливає, що вирішуючи справи зазначеної категорії необхідно встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними, чи порушує таке майно права інших осіб.

Встановивши, що нежитлова будівля (гараж) до експлуатації не прийнята, у встановленому законом порядку за власником не зареєстрована, земельна ділянка під забудоване нерухоме майно у встановленому порядку у власність або у користування не передавалась, правових підстав для визнання за позивачем права власності на гараж немає.Законодавством встановлено спеціальний режим правового регулювання відносин у сфері набуття права власності на новостворене нерухоме майно.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем був обраний неналежний спосіб захисту своїх прав, тому у позові суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 15, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.319 , 321, 322, 358, 360 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до 36 шляхо-відновлювального загону державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ), Харківської міської ради про визнання права власності на гараж за набувальною давністю,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні-в той же строк з дня отримання його копії.

СУДДЯ -